.

Виникнення та становлення державної митної служби України (ДМСУ) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
513 4603
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Виникнення та становлення державної митної служби України (ДМСУ)”

1. Історія Української митниці

Протягом віків митниця була і залишається одним з найсуттєвіших факторів
державності і незалежності країни, яскравим свідоцтвом владного і
фінансового суверенітету.

Як відомо, одним з перших учнів і послідовників Ісуса Христа був митник
Матвій, який до пізнання Бога збирав податки для імперського Риму.

Він був чесною, розумною і порядною Людиною і завжди лагідно і уважно
ставився до платників податків, а познайомившись з Ісусом Христом,
відмовився від свого багатства і пішов за сином Божим і завжди був біля
нього.

Саме як митник, Матвій виробив у собі чудову звичку все звіряти,
запам’ятовувати і достеменно записувати. І, мабуть, тому він і став
автором найпершої величної Євангелії від Матвія, яка яскраво і повно
розповідає про діяння Христа від його Народження і до Воскресіння…

Сягає віків й історія митниці та митної справи у нашій Державі.
Незаперечний історичний факт: вже в 911 році в торговому договорі
Київського князя Олега з Візантійським імператором обумовлювалися
питання мита й митних стосунків між двома країнами.

За Руссю визнавалося, зокрема, право безмитної торгівлі. “…Нехай, –
говориться у договорі про руських купців, – входять до міста … і
торгують скільки їм треба, не сплачуючи ніяких зборів.” Київська Русь,
вже тоді, мала власну митну систему, стягувала і, за домовленістю з
суміжними країнами, сплачувала митні податки.

У 1288 р. був виданий Острогомський митний статут, у якому мова йшла про
купців з різних країн: Баварії, Польщі, Чехії, Австрії та Київської
Русі. Отже, українські митники керувалися у своїй роботі європейськими
митними статутами, діяли в єдиному правовому полі з нашими західними
сусідами.

На підступах до Києва, Вишгорода та інших міст Київського князівства
будувалися застави-фортеці, де вповноважені князем збирачі збирали мито
за перевезення товарів та прогін худоби. На захист державних кордонів,
як згадують народні билини, залучалися славетні Добриня Никитич, Ілля
Муромець, Олекса Попович.

Досить складний порядок митних стосунків існував в Україні і за
Литовсько-польської держави. Була встановлена чітка система митних
зборів за ввіз та вивіз різноманітних товарів. Пограничне мито (його
називали цлом) стягувалось митниками, які працювали у митницях (тоді
вони називалися митними коморами).

Чітку систему митної справи мала славна Козацько-гетьманська держава.
Починаючи від Богдана Хмельницького, Державний скарб (так іменувалась
тоді фінансово-банківська і митна служба України) збирав пограничне
мито: евеку (вивізне) і інфуку (ввізне) мито. Вже тоді українські
митники відзначалися високими професійними якостями, освіченістю,
знанням іноземних мов.

В універсалі гетьмана Богдана Хмельницького, датованому 1654 р.,
встановлювалися митні платежі за товари, що ввозилися на територію
Української держави. Як свідчив архідиякон Павло Алепський у своїх
записках про подорож до України у 1654 і 1656 рр., митні збори на
кордонах щороку приносили у державну скарбницю 100 000 червоних золотих.

Керівником митної справи в Україні спеціальним Універсалом Богдана
Хмельницького від 28 квітня 1654 року призначено дозорця Астматія
(Остматенка), який чимало зробив для організації митної служби
Української держави.

Це була мудра, зважена, висококультурна людина з європейською освітою,
знанням кількох мов, високими професійними якостями державника,
фінансиста, економіста.

9 січня 1918 року Центральна Рада Української Народної Республіки
прийняла IV Універсал, яким проголосила Україну “самостійною, ні від
кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу”. IV
Універсал визначав основні засади самовизначення, державного ладу і
перспективи державотворення в Україні, в тому числі, в економічній,
торгівельній і податковій сфері. “Однині Народна Українська Республіка,
– зазначалось в Універсалі, – бере в свої руки найважливіші галузі
торгівлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу. Торг
товарами, які будуть привозитись з-за кордону і вивозитись за кордон,
буде вести сама держава наша”.

У 1918 році за рішенням гетьмана Павла Скоропадського було організовано
Корпус прикордонної варти, якому була доручена не лише охорона кордону
України, а й здійснення окремих митних функцій.

Кістяком цієї правоохоронної структури став Запорізький корпус,
створений Центральною Радою ще у 1917 році. Військовики Корпусу вели
боротьбу з контрабандою, контролювали переміщення вантажів і товарів
через українсько-російський та українсько-румунський кордон. Водночас,
для організації роботи по зміцненню фінансової бази і митної справи у
країні гетьман у складі Міністерства фінансів створив Департамент митних
зборів, директором якого було призначено П. Андреєва.

Окреслюючи історичний шлях українських митників, необхідно відзначити
позитивний досвід і професійну майстерність, яких вони набули протягом
останніх десятиріч в умовах колишнього Союзу РСР. Працюючи в досить
складній соціально-економічній обстановці, переважна більшість наших
колег самовіддано служили народові, подавали приклад виконання
громадського обов’язку.

Хоча – і це треба підкреслити з усією категоричністю – нечисленні
митниці, що діяли в Україні, були абсолютно безправними. В республіці не
було жодних керівних або навіть координуючих структур, які б займалися
митною справою. Всі питання – від асигнувань на інфраструктуру до видачі
інспекторові форменого кашкета – вирішувались у центрі.

Організацію митної служби в незалежній демократичній Українській державі
довелося починати буквально з нуля.

2. Розвиток державної митної служби України

Проголошення державного суверенітету і незалежності України обумовило
нагальну потребу в забезпеченні належного захисту економічних інтересів
української держави.

Закони України “Про митну справу в Україні” (прийнятий 25 червня
1991року), „Про Єдиний митний тариф” та Митний кодекс (введені в дію
протягом 1991-1992 років) стали законодавчою основою організації митної
справи в державі, утворення митної системи України.

Указом Президента України від 11 грудня 1991 року „Про утворення
Державного митного комітету України” було створено центральний орган
державного управління у галузі митної справи – Державний митний комітет
України. Основним завданням Держмиткому було визначено забезпечення
захисту економічної безпеки України, додержання законодавства про митну
справу, здійснення митного контролю та оформлення.

У спадок від Радянського Союзу Україна отримала 25 митниць, 49 митних
постів із чисельністю особового складу в 1991 році 2 тис. осіб (на 1
січня 2004 року штатна чисельність митної служби становила 18,3 тис.
одиниць). Функціонувало 29 автомобільних пунктів пропуску, 14
залізничних, 4 авіаційних та 17 морських і річкових пунктів пропуску.

Зосереджені переважно на заході та півдні країни, ці митні органи, за
своїм технічним і кадровим забезпеченням, а також за умов відсутності
законодавчого врегулювання не мали змоги забезпечити належну організацію
митного оформлення та контролю на більш, ніж 7 тисячах кілометрів
державного кордону.

З метою оперативного забезпечення здійснення митного контролю на кордоні
було запроваджено тимчасову схему організації пунктів пропуску, при якій
митні підрозділи разом з іншими суміжними службами розміщувалися у
тимчасових приміщеннях.

Протягом 1992 – 1993 років створено розгалужену систему митних органів
по всій території України, визначено зони діяльності митниць та
спеціалізованих митних організацій, запроваджено митний контроль по
всьому периметру кордону. Розгорнуто і облаштовано за тимчасовою схемою
62 пункти пропуску.

Указом Президента України від 16 грудня 1993 року затверджено Комплексну
програму розбудови державного кордону України. Нею визначено низку
політичних, організаційних, правових і матеріально-технічних заходів з
розбудови митної інфраструктури та розвитку мережі пунктів пропуску на
період до 2000 року. Логічним продовженням цього стала затверджена 16
листопада 2000 року Програма дій, спрямованих на підтримання режиму
державного кордону України і прикордонного режиму, розвиток Прикордонних
військ України та митних органів України, на період до 2005 року. Всього
у ході роботи з розбудови державного кордону введено в дію за постійною
схемою 32 пункти пропуску.

У 1992 році Україна стає повноправним членом Всесвітньої митної
організації.

5 лютого 1992 року прийнято Закон України “Про Єдиний митний тариф”,
який визначив основні напрями тарифного регулювання.

До 1993 року тарифна політика орієнтується на регулювання експорту,
імпортна політика є ліберальною. Перевага віддана експортному миту.
Імпортне мито справляється згідно з митним тарифом СРСР, який має дві
основні особливості – сировина, устаткування та обладнання не
обкладаються митом; продукти харчування та товари широкого вжитку
обкладаються за ставками від 10до 50 %.

11 січня 1993 року Декретом Уряду затверджено Єдиний митний тариф
України – звід ставок мита відповідно до визначеної товарної
номенклатури. Усі предмети, що підлягають митному контролю,
систематизовано, їх найменування і цифрові коди уніфіковано з
Гармонізованою системою опису й кодування товарів. Кодифікація була
встановлена на рівні 4-х та 6-ти знаків. Рівень ставок ввізного мита
визначався залежно від ступеня обробки й економічної доцільності
ввезення того чи іншого виду товару. Середньоарифметична ставка ввізного
мита складала 15 %.

У зв’язку із ліберальністю зовнішньоторговельного режиму, що склався у
перші роки незалежності, створюється механізм тарифного регулювання,
спрямований на отримання податкових надходжень, і, в другу чергу, на
захист товаровиробника. При цьому, законодавством надано досить велику
кількість пільг окремим суб’єктам ЗЕД.

У грудні 1992 та червні 1993 років укладено перші угоди про застосування
режиму вільної торгівлі з Білоруссю та Росією.

Закладаються основи для проведення узгодженої митно-тарифної політики. У
лютому 1993 року при Кабінеті Міністрів України утворено колегіальний
орган – Митно-тарифну раду України, на яку покладено реалізацію
принципів проведення єдиної митно-тарифної політики в державі. Робочий
апарат ради – Секретаріат – діє у складі Держмиткому.

Митно-тарифна рада опрацьовує і вносить пропозиції до проектів законів
України з питань оподаткування експортно-імпортних операцій. Пропозиції
про зміну ставок ввізного мита виробників продукції опрацьовуються у
галузевому міністерстві й подаються до Митно-тарифної ради через її
Секретаріат, де вони опрацьовуються і приймається рішення щодо
доцільності їх впровадження та готується відповідний законопроект.

На виконання Указу Президента України від 14 липня 1995 року “Про заходи
щодо забезпечення контролю за переміщенням транзитом товарів через
територію України” та відповідних рішень Уряду Державною митною службою
створено і введено в експлуатацію транспортну мережу супутникового
зв‘язку. Вона дає можливість забезпечити функціонування електронної
пошти та передачі електронної митної інформації.

Для забезпечення належного обліку транзитних вантажів та контролю за їх
переміщенням поетапно з жовтня 1995 по лютий 1996 року запроваджено
декларування з поданням митниці вантажних митних декларацій на всі
товари (підакцизні та непідакцизні), що переміщуються в режимі транзиту
всіма видами транспорту.

З 1995 року створено систему спрямування до бюджету митних платежів, яка
функціонує за схемою міні-казначейства.

Побудована система розрахунків з Держбюджетом дозволила, завдяки єдиному
банківському обслуговуванню, єдиній системі технічного забезпечення та
супутникового зв’язку, здійснювати повне касово-розрахункове
обслуговування всієї митної системи на безоплатній основі, щоденну
інкасацію грошових коштів у національній та іноземній валютах і
цінностей.

У 1995 – 1996 роках розпочалось активне застосування режиму вільної
торгівлі з країнами СНД та Балтії. Зважаючи на те, що заходи тарифного
регулювання стосуються лише близько 30% імпорту, з метою захисту
вітчизняного товаровиробника розпочинається робота з удосконалення
Єдиного митного тарифу.

Права Уряду щодо внесення змін до ставок мита, передбачених Єдиним
митним тарифом, визначено Законами України прийнятими у 1996 році. З
1993 по 2001 рік прийнято майже 20 Законів України та 70 постанов Уряду,
якими скориговано понад 95% тарифних ставок.

З лютого 1996 року запроваджуються експортні обмеження шляхом
установлення індикативних цін на багато видів товарів. На експорт деяких
видів продукції вводиться вивізне (експортне) мито, переважно
заборонного характеру (на шерсть і шкіру тварин, чорні й кольорові
метали тощо). Протягом 1996 – 1998 років запроваджуються мінімальні
ставки ввізного мита на сировину, що постачається для підприємств.

6 квітня 1996 року Указом Президента України затверджено Концепцію
трансформації митного тарифу України на 1996 – 2005 роки відповідно з
системою ГАТТ/СОТ (Генеральна угода з тарифів та торгівлі Світової
організації торгівлі). Концепція визначає основні принципи та напрямки
поступової трансформації митного тарифу України для забезпечення
гарантованого доступу до товарних ринків у рамках приєднання України до
ГАТТ і її вступу в COT.

У вересні 1996 року з метою створення сприятливих умов для доступу
українських товарів на європейський ринок та відповідно до угоди України
з ЄС, якою передбачено застосування пільгової тарифікації до товарів, що
походять з України, запроваджено верифікацію (підтвердження дійсності)
сертифікатів про таке їх походження.

Відповідно до Указу Президента України від 29 листопада 1996 року „Про
Державну митну службу України” здійснено кардинальну реорганізацію
структури митної системи України, змінено принцип її побудови та
управління з територіального на регіональний. На базі ліквідованого
Державного митного комітету України утворено, Державну митну службу
України, як центральний орган виконавчої влади.

Завдяки реорганізації досягнуто вдосконалення організаційної структури і
централізації управління митною системою, зміцнення виконавської
дисципліни, мобільності митних підрозділів, посилення митного контролю й
боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

У зв’язку із змінами в обсягах роботи митниць різних регіонів України з
оформлення експортних та імпортних вантажів, їх кількість скорочено з 69
до 55 та митних постів – з 268 до 199.

На базі 11 ліквідованих митниць розпочали роботу значно менші за штатною
чисельністю митні пости. На місці окремих ліквідованих митних постів з
недостатньою фінансовою віддачею – відділи або сектори, орієнтовані на
специфіку пункту пропуску. Удосконалено структуру спеціалізованих
управлінь.

Враховуючи оперативність та достовірність системи формування статистики
на базі електронних копій вантажних митних декларацій Держмитслужби,
Урядом України запроваджено з 1 січня 1997 року порядок формування
офіційної статистики зовнішньої торгівлі України, при якому єдиним
офіційним джерелом для її формування визначено дані вантажних митних
декларацій.

З прийняттям 9 червня 1997 року постанови Кабінету Міністрів України
“Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію” бланки
вантажної митної декларації набули офіційного юридичного статусу.

У 1997 році здійснюється комплекс заходів щодо недопущення недоставляння
вантажів до митниць призначення. На митницях створені відділи по
контролю за доставкою вантажів. До охорони та супроводження підакцизних
товарів залучено підрозділи митної варти. Як альтернативу супроводженню
високоліквідних товарів запроваджено надання митним органам фінансових
гарантій у вигляді гарантійного листа банку, грошової застави або
страхування фінансової відповідальності перевізника за обов`язкову
доставку товарів до митниць призначення.

Для удосконалення митного контролю за ввезенням транспортних засобів,
посилення боротьби з митними правопорушеннями, починаючи з літа 1997
року на прикордонних митницях введено обов‘язковий облік усіх
транспортних засобів, що переміщуються через державний кордон.

З метою недопущення заниження митної вартості при митному оформленні
товарів, особливо підакцизної групи, протягом 1997 – 1998 років у
регіональних митницях і митницях створено відділи тарифів та митної
вартості.

Для проведення широкого спектру фізико-хімічних досліджень, матеріало- й
товарознавчих експертиз протягом 1998 року відкрито митні лабораторії у
Львові, Дніпропетровську, Харкові та Одесі.

Протягом 1997 – 1998 років вдосконалюється робота підрозділів з питань
боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил. Результатом цієї
роботи стало вилучення в ході проведених у грудні 1997 – січні 1998
років трьох комплексних операцій Держмитслужбою спільно з СБУ 848 кг
кокаїну (в Севастопольській та Київській регіональній митницях) і понад
6 тонн гашишу (в Карпатській регіональній митниці). Загальна орієнтовна
ціна затриманого зілля на “чорному” ринку складала б близько 1,5 млрд.
гривень.

На початку 1998 року на кордоні з Польщею введено в експлуатацію
найбільший у Східній Європі міжнародний пункт пропуску “Краковець”
пропускною спроможністю до 5 тисяч легкових автомобілів на добу. У
березні 1998 року розпочав функціонування пункт пропуску “Гоптівка”,
побудований з урахуванням європейських стандартів. Його пропускна
спроможність – 7 тисяч автомобілів на добу.

Відповідно до Указу Президента України від 23 березня 1998 року „Про
внесення змін і доповнень до Указу Президента України від 29 листопада
1996 року №1145” з метою забезпечення ефективного митного контролю за
енергоносіями під час їх переміщення через митний кордон України у 1998
році створено Центральну енергетичну митницю.

Створена національна система підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації фахівців митної справи у складі Академії митної служби
України, головного навчально– методичного закладу з підготовки кадрів
митної справи, центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів
у Києві і Хмельницькому.

25 листопада 1998 року Державною митною службою України та Європейською
Комісією ЄС підписано Меморандум про співробітництво на 1999 – 2001 роки
та Програму взаємодії у галузі митної справи на трирічний період. Її
фінансування здійснюється за рахунок Програми TACIS. У полі уваги –
питання удосконалення митного законодавства, впровадження новітніх
митних технологій, фахова підготовка та поріднення митних структур.

Визнанням зрослого авторитету митної служби України стало обрання її у
1997 році до складу Фінансового комітету Всесвітньої митної організації,
а у 1998 році – до складу Політичної комісії цієї організації.

З 1 липня 1999 року запроваджено голографічний захист митних декларацій
на ввезення приватного автотранспорту та документів на переміщення
вантажів по процедурі міжнародних дорожніх перевезень, що дозволило
виключити спроби їх підробок.

Спрощенню та прискоренню процедури митного контролю товарів, що
переміщуються громадянами через митний кордон України, забезпеченню його
ефективності сприяло запровадження у ряді пунктів пропуску на кордоні
спільного контролю з митними службами суміжних країн, зокрема Молдови та
Польщі.

У пунктах митного оформлення та контролю створюються “зелені” та
“червоні” коридори. Спочатку в аеропортах (Бориспіль, Сімферополь,
Одеса, Харків, Дніпропетровськ), а потім і на автопереходах
“Рава-Руська”, “Краковець”, “Шегіні”, ”Ягодин”, ”Устилуг”, “Чоп”.

У 1999 році відкрито вантажні митні комплекси в Шегинях, Сімферополі,
Дніпропетровську. Наприкінці січня 2000 року введено в дію новий митний
комплекс Київської регіональної митниці – унікальний не тільки для
України, але й для Європи.

З 1999 року Урядом запроваджено режим сприяння до добросовісних
суб’єктів підприємницької діяльності. Держмитслужбі надано право не
застосовувати деякі заходи нетарифного регулювання до товарів, що
ввозяться підприємствами, які є прибутковими, не мають заборгованості за
зовнішньоекономічними операціями та з податків і зборів до бюджетів,
порушень митного і податкового законодавства. Перелік таких підприємств
визначається за погодженням з Державною податковою адміністрацією і
Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.

Наприкінці 2000 – на початку 2001 років в усіх митних органах
запроваджено єдині технології здійснення митного контролю при
переміщенні суб`єктами ЗЕД товарів, предметів і транспортних засобів
через автомобільні пункти пропуску, а також водним (морським, річковим і
поромним) та авіаційним транспортом.

Для забезпечення організації контролю за переміщенням через митний
кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності,
спрямованого на захист внутрішнього ринку від фальсифікованих та
недоброякісних товарів, а також припинення безконтрольного вивезення
аудіо- й відеопродукції та фонограм, у Держмитслужбі створено
спеціальний структурний підрозділ. В кожному митному органі введено
посади інспекторів по контролю за переміщенням таких товарів. З квітня
2001 року Держмитслужба за заявою правовласника здійснює захист його
товарів шляхом недопущення імпорту або експорту їх підробок.

Ведеться копітка робота з приєднання України до міжнародних конвенцій у
галузі митної справи. 23 травня 2000 року Президентом України підписано
Указ „Про приєднання до Міжнародної Конвенції Всесвітньої митної
організації про взаємну адміністративну допомогу у відверненні,
розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 9 червня
1977 року” (Найробійська Конвенція).

Виявом визнання роботи Держмитслужби України стало проведення у травні
2000 року у Києві Дня відкритих дверей Всесвітньої митної організації.
Вперше день відкритих дверей було проведено поза межами штаб-квартири
цієї авторитетної міжнародної організації. Учасники форуму ознайомилися
з основними напрямами розвитку митної справи.

Спільним наказом Держмитслужби і Мінтрансу від 30 березня 2001 року
запроваджено Порядок взаємодії митниць і залізниць України при
переміщенні через митний кордон товарів та інших предметів у вантажних
залізничних поїздах, що значною мірою сприяло узгодженню дій митниць і
залізниць під час проведення операцій з митного контролю й оформлення
товарів.

5 квітня 2001 року прийнято Закон України „Про Митний тариф України”. В
його основу покладено Українську класифікацію товарів
зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі
опису та кодування товарів. Законом встановлено, що визначення нових та
зміна діючих ставок ввізного мита, здійснюється Верховною Радою України
шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Уряду.

У жовтні 2001 року Держмитслужбою введено в дію Порядок здійснення
митного контролю та митного оформлення окремих транспортних засобів, що
ввозяться громадянами на митну територію України, яким передбачено
проведення митного оформлення та сплату митних платежів і податків
безпосередньо в пунктах пропуску через державний кордон України.

Законом України від 13 вересня 2001 року встановлено порядок ввезення
(пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих
речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються)
громадянами на митну територію України.

З листопада 2001 року запроваджено Порядок реалізації положень Митної
конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки
МДП, що сприяло вдосконаленню організації митного контролю за
переміщенням товарів автотранспортом, прискоренню митного оформлення
таких товарів.

З метою недопущення незаконного відшкодування податку на додану вартість
при експорті українських товарів спільно з Державною податковою
адміністрацією 21 березня 2002 року запроваджено Порядок підтвердження
відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території
України.

17 травня 2002 року відповідно до Указу Президента України держава
приєдналась до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та
кодування товарів (Женевська конвенція), що сприяло спрощенню митних
процедур.

Президентом України також підтримано ініціативу Держмитслужби та видано
Указ від 4 липня 2002 року „Про приєднання України до Міжнародної
конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах”
(Женевська Конвенція, 1982 року).

11 липня 2002 року Президентом України підписано прийнятий Верховною
Радою України новий Митний кодекс, який закріпив в національному
законодавстві основні положення ряду міжнародних конвенцій та угод з
питань митної справи, у тому числі й тих, до яких Україна поки що має
лише намір приєднатись, зокрема, ГАТТ/СОТ.

В цілях підвищення достовірності даних митної статистики створюється
система міжнародних співставлень даних митної статистики країн –
найбільших торговельних партнерів України. З метою регламентації
інформаційного обміну й проведення співставлень розроблено типовий
протокол взаємодії Держмитслужби з митними відомствами інших країн.
Укладено двосторонні міжвідомчі протоколи з цих питань з митними
відомствами Білорусі, Болгарії, Грузії, Молдови, Польщі, Росії,
Словаччини, Угорщини. Для проведення двостороннього співставлення
статистичні дані передаються до 11 країн СНД.

На початку грудня 2002 року в Брюсселі проведено презентацію
Держмитслужби України в Європейських структурах. Учасників презентації –
членів Європейського парламенту, фахівців Європейської Комісії, деяких
міжнародних організацій – детально проінформовано про діяльність митної
служби України, її досягнення, напрямками подальшого розвитку.
Обговорено питання надання Україні допомоги європейськими структурами у
розбудові державного кордону та митної інфраструктури.

Період 2003-2004 років характеризується як етап комплексного
удосконалення діяльності митної служби і реалізації заходів з наближення
стандартів її роботи до європейського й світового рівня.

На виконання Державної програми “Контрабанді – Стоп” розпочато
проведення позачергової атестації працівників Департаменту з митними
правопорушеннями, відділень і служб боротьби з контрабандою митних
органів.

Порівняно з минулим роком у 1,4 рази зменшилась (з 685 у січні – травні
2004 року до 481 – за аналогічний період цього року) кількість
накладених дисциплінарних стягнень.

Зокрема, 14 осіб звільнено, 177 – оголошено догану, 228 – попереджено
про неповну службову відповідність, у 37 випадках затримано присвоєння
спеціального звання, у 25 – призначення на вищу посаду.

Перерозподілено функціональні повноваження між заступниками Голови
Служби за напрямами роботи з метою зосередження зусиль на вирішенні
стратегічних завдань митної служби.

Реалізується Концепція підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації посадових осіб Державної митної служби на 2005 – 2010 роки,
якою визначено основні стратегічні напрями та підходи до змісту та
організації освітньої діяльності в галузі митної справи.

Забезпеченість митних органів працівниками з вищою освітою становить
98%, з них 44% мають юридичну або економічну освіту.

З початку 2005 року підвищено кваліфікацію 1200 працівників митних
органів, у тому числі 136 новоприйнятих.

Використана література:

Історія митної системи / За ред. Шуліковського Г.Є. – К., 2004.

Матеріали “Вісника митної служби”. – 2002-2003 рр.

PAGE

PAGE 11

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020