РЕФЕРАТ
на тему:
“Нормативно-правове забезпечення прибутку
та джерела його формування”1. Правове регулювання прибутку. Прибуток як
результат фінансово-господарської діяльності підприємства
У Законі України «Про підприємства в Україні» записано: «Підприємство —
самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який … здійснює
виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою
одержання відповідного прибутку (доходу)… На всіх підприємствах
основним узагальнюючим показником фінансових результатів і господарської
діяльності є прибуток (доход)». Цими нормативними положеннями
визначається роль і місце прибутку в економіці підприємства.
Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над
сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.
Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі
виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми
централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження
держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.
На відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують
підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним
із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів
держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами,
які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне
переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне
заохочення трудящих соціальний розвиток колективів.
Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб’єктів
підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності,
з одного боку, і систему оподаткування прибутку — з іншого, під
«прибутком» визначає два різних економічних явища.
Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»,
прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від
усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування,
зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу
(амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу
валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об’єкт
оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає
співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний,
законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість
полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості
продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами
на виробництво цієї продукції. Прибуток як об’єкт оподаткування
визначається за даними спеціального податкового обліку, який не
співпадає з бухгалтерським обліком прибутку.
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це
передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які
складаються в процесі суспільного виробництва.
Поява прибутку безпосередньо зв’язана з появою категорії «витрати
виробництва». Прибуток — це та частина вартості продукту, що
реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат
виробництва. Обособлення частини вартості продукції у вигляді витрат
виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає
національний дохід за його первинного розподілу і наступного
перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного
й додаткового продукту в суспільстві.
Необхідний і додатковий продукт — це категорії виробництва. Для
з’ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі
поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною
теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального
виробництва, на необхідний і додатковий.
Додатковий продукт — це вартість, створювана безпосередніми виробниками
понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім
суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього
успішного розвитку. У необхідному й додатковому продукті втілено заново
створену вартість, грошове вираження якої становить національний дохід.
Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої,
готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як
втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере
грошової форми.
З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України “Про
оподаткування прибутку підприємств”» від 22 травня 1997 року, податкові
адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення
оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого
прибутку безпосередньо не зв’язана з формуванням балансового прибутку
підприємства.
Однак зняття контролю за формуванням балансового прибутку з боку
податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства.
Балансовий прибуток залишається джерелом сплати податків, формування
фінансових ресурсів підприємств. Тому формування балансового прибутку,
його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства —
суб’єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає
важливе місце у фінансовому менеджменті.
Об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного
розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма прояву вартості
додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального
виробництва — це частина національного доходу.
Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною категорією. Тому на його
формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві,
у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Водночас прибуток — це підсумковий показник, результат
фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів
господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу
багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств
залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми
власності, розвитку ринкових відносин.
На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що
відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів
господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат
на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання
собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних
прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають:
результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності;
сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови
обліку фінансових результатів.
Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного
господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галузей
економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін
у порядку обліку фінансових результатів.
У таблиці 1 наведено дані щодо сучасної структури прибутку по галузях
економіки. Частка прибутку промисловості становить трохи більше 50%
усього прибутку. Частка цієї галузі в обсязі одержуваного прибутку є
достатньо сталою. На збиткове перетворилося сільське господарство.
Значно зросла частка транспорту і зв’язку в загальному обсязі прибутку й
досягла 25,6%. На третьому місці за обсягом отриманого прибутку в 1996
році були підприємства фінансово-банківської сфери.
Зміни в обсягах і структурі прибутку підприємств різних галузей
економіки за 1992-1996 роки свідчать про складні процеси, що
відбуваються в окремих галузях економіки і пов’язані зі зміною обсягів
виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності
господарювання; розвитком ринкових відносин; ціноутворенням.
По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але
пов’язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких
послуг. Її можна визначити як прибуток від іншої реалізації.
Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізації на
сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У
цьому разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації
продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів
(групи 1), нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни їх
реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток
від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною їх
реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються
витрати, пов’язані з реалізацією (комісійний збір).
Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації можуть значно коливатись на
окремих підприємствах і в окремі періоди.
По-третє, це діяльність пов’язана зі здійсненням фінансових інвестицій.
У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на
акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки
від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні
цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього
прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до
зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.
На обсяг названого прибутку справляють вплив обсяг фінансових
інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід
зазначити, що з другого півріччя 1997 року прибутки від володіння
корпоративними правами та державними цінними паперами, що отримані
суб’єктами господарської діяльності, обкладаються податком.
По-четверте, це діяльність, зв’язана з отриманням позареалізаційних
прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств.
До них належать:
• прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;
• невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж,
аварій);
• надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;
• штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських
договорів суб’єктами господарювання у зв’язку із застосуванням
фінансових санкцій;
• штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з
державного бюджету;
• кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми
власності, щодо якої минув термін позовної давності;
• дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;
• прибуток від завищення цін і тарифів;
• курсова різниця від операцій в іноземній валюті;
• прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;
• вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного
повністю бартерного контракту;
• прибуток (збиток) від спільної діяльності.
Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб’єктами господарювання
пов’язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.
Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку
не включаються.
2. Прибуток від реалізації продукції та його формування
Як уже зазначалося, отримання прибутку від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності
суб’єктів господарювання. Прибуток уходить до складу виручки від
реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на
розрахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг
отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць,
квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.
Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру
реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент
реалізації визначається за датою зарахування коштів покупця на
банківський рахунок постачальника або за датою відвантаження продукції
(товарів), а для робіт (послуг) за датою фактичного
виконання(надання)таких.
Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах
реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має
місце тільки за умови, коли така відбувається насправді. Тобто коли
кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.
Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і
встановлення податкових зобов’язань підприємств згідно з цією датою
призводить до використання оборотних коштів підприємств на сплату
податків, погіршання їхнього фінансового стану.
На рис. наведено структурно-логічну схему формування прибутку від
реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на
прибуток від реалізації.
=
–
Зміни витрат
Матері
альних На оплату праці Амортизаційні відрахування Відрахувань на
соціальні заходи Інші витрати
Обсяг реалізації в оптових
цінах
Собівартість Прибуток Акцизний збір
Податок на додану
вартість
Рис. Структурно-логічна схема формування прибутку від реалізації
продукції
Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох
основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На
зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва,
залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції
(рентабельність продукції).
Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків
нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації
продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні
витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання
продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від
реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За
умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності
продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення
прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні
окремих виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції,
монопольне становище деяких підприємств у виробництві й реалізації
багатьох видів продукції.
Таким чином можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати
на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції,
залишки нереалізованої продукції, її рентабельність є досить суттєвими.
Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівартості
продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним
показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є
особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно
від сфери діяльності, галузі господарства.
Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.
Собівартість продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі
поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання} та
реалізацію.
Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість;
витрати на виробництво та реалізацію — повну собівартість продукції.
Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування
собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.
По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість,
регламентований державою. Протягом 1996 року Постановами Кабінету
Міністрів України були затверджені Типові положення з питань планування,
обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у
промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі,
собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт тощо.
На основі Типових положень розроблено галузеві, відомчі положення,
інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної
собівартості продукції (робіт, послуг).
Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються в собівартість
продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:
матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні
заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші
витрати.
По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір окремих
із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань.
Це передусім стосується таких елементів витрат:
• відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування,
соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);
• амортизація основних засобів і нематеріальних активів;
• витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;
• інші витрати (відрахування в Державний інноваційний фонд, на
фінансування автомобільних доріг).
Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він
можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються
встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і
джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать
підприємству, їх структура і джерела формування.
У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997
року і прийнятих до нього доповненнях не згадується категорія
«собівартість», бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на
обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього
не слід робити висновку про скасування собівартості як показника
діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після
прийняття названого закону.
Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат
виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на
виробництво і реалізацію продукції, тобто зниження її собівартості, є
важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна
досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на
скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції. Для цього
необхідно знати: повний перелік указаних витрат, що дається в Типових
положеннях; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й
галузі діяльності підприємства.
Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше
самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак
вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів,
що регламентують ці питання.
Використана література:
Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник. – К.: Либідь,
1995.-160с.
Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д., Нам Г.Г. та ін. Фінанси підприємств – К.:
КНЕУ, 1999. – 384 с.
Словник-довідник економіста. – К., 2000.
Фінанси підприємств. Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф.
А. М. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 1999.—384с.,
іл.
Финансы предприятий: Учебник /Колчина Н.В., Поляк Г.Б., Павлова Л.П. и
др.; Под ред. Проф. Н.В. Колчиной. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 413с.
PAGE
PAGE 9
Прибуток підприємства – балансовий прибуток
Прибуток (збиток) від основної діяльно-сті: реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг)
Прибуток (збиток) від іншої реалізації (інші операційні доходи й
витрати):
-продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв;
-основних фондів;
-нематеріальних активів;
-матеріальних цінностей;
-цінних паперів і деривативів;
-купівлі-продажу іноземної валюти;
-орендних (лізингових) операцій.
Прибуток від фінансових інвестицій:
-від володіння корпоративними правами:
дивіденди на акції;
прибуток на вкладені кошти у статутні фонди інших підприємств;
-від цінних паперів:
відсотки на облігації державних і місцевих позик, казначейські
зобов’язання Мінфіну;
-відсотки на облігації, випущені підприємствами;
– відсотки на кошти, розміщені на депозитних рахунках банків.
Прибуток (збиток) від позареалізаційних операцій:
прибуток (збиток) минулих років, виявлений у звітному році;
надходження боргів, що були раніше списані як безнадійні;
отримані штрафи, пені, неустойки від застосування санкцій;
кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми
власності, щодо якої минув термін позовної давності;
ліквідація основних фонлів;
інші операції.
Собівартість продукції
Обсяг реалізації продукції
Прибуток від реалізації продукції
Зміни обсягу виробництва продукції
Зміни залишків нереалізованої продукції
Зміни частки прибутку в оптовій ціні (рентабельність продукції)
Виручка від реалізації у відпускних цінах
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
