UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваБуржуазні реформи 60-70 рр. в Україні (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4964
Скачало660
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Буржуазні реформи 60-70 рр. в Україні”

 

Починаючи з 19 століття в Росії формуються усі потрібні передумови для

буржуазних реформ у Росії. Олександр II 1855-1881), молодий,

ліберальних поглядів вихованець поета В. Жуковського, бачив усі вади

режиму Миколи І. Року 1856 Кримська війна закінчилася мировим конгресом

у Парижі, і в Російській імперії почалися кардинальні реформи. Першою

відчула нову добу Україна. Уже 1855 року Олександр ІІ дав амністію

членам Кирило-Мефодіївського Братства, які перебували на засланні.

Видатні члени його — П. Куліш, М. Костомаров, В. Білозерський, а трохи

пізніше Т. Шевченко — зібралися в Петербурзі 1856 року цар Олександер II

офіційно заявив представникам дворянства, що кріпацтво має бути

скасовано, і що ліпше зробити це “зверху, ніж дочекатися, коли воно

почне скасовуватися знизу”.

 

З того часу розпочалася підготова до скасування кріпацтва. По губерніях

створено комітети, які розробляли пляни звільнення селян, враховуючи

місцеві умови, і передавали свої проекти на розгляд головного комітету в

Петербурзі. Членами головного комітету були представники від

губерніяльних комітетів. Було там два українських дідичі, Василь

Терновський та Григорій Галаґан, обидва з родин, дружніх із Шевченком,

обидва твердо боронили інтереси селян. Проте, настрої членів комітетів

були розбіжні: одні бажали дати якомога менше землі селянам або зовсім

не давати, інші стояли за справедливе рішення справи й достатні

забезпечення селянам землею. Чутки про ці суперечки доходили до селян,

хвилювали їх. У багатьох місцях, особливо в Катеринославській та

Чернігівській губерніях, селяни самовільно припинили працю на дідичів.

Будо багато повстань, переважно на Правобережній Україні, де поміщицьке

господарство переходило на капіталістичні основи, і лідичі хотіли

звільнити селян зовсім без землі, щоб забезпечити себе робітниками. На

Лівобережжі, зокрема на Полтавщині, хотіли дати селянам тільки садибні

землі, а в Південній Україні, де робітних рук було мало, дідичі вирішили

затримати панщину ще на 10-12 років, а селян звільнити без землі. Ці

проекти свідчать, як тяжке було працювати комітетам.

 

19 лютого 1861 року проголошено маніфест про скасування кріпацтва, але

звільнення селян мало наступити тільки через два роки. У маніфесті селян

названо “тимчасово зобов'язаними”, а самий стан — переходовим. Селяни

діставали персональну свободу, незалежність від дідича та двір із

садибною землею, але орну землю мали одержати тільки через 20 років,

після викупу її у дідича. Цей реченець закінчувався 1881 року.

“Положення про звільнення селян від кріпацтва” було укладене дуже

неясно. Насамперед — не встановлено однакового наділу на душу: розмір

цей вагався у зв'язку з різними причинами в різних губерніях і залежно

від якости землі; крім того в залежності і від розмірів поміщицького

маєтку. Врешті, якщо понад надільною нормою залишалася земля, якою до

реформи користувалися селяни, то вона переходила до дідича.

 

Становище селян в Україні в цілому було гіршим, ніж у Росії, бо в

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ