UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗначення поділу володіння на незаконне, добросовісне та незаконне недобросовісне (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2761
Скачало212
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Значення поділу володіння на незаконне, добросовісне та незаконне

недобросовісне”

 

ПЛАН

 

Вступ

 

1. Різновиди володіння у римському приватному праві

 

2. Дискусійність щодо поняття і змісту володіння

 

Висновки

 

Використана література

 

Вступ

 

Володіння є чи не найдавнішим інститутом цивілістики. Є, навіть,

припущення, що воно хронологічно виникло раніше права власності. Останнє

склалося і розвивалося на основі володіння. У давньому римському праві

земельні ділянки надавалися лише у володіння.

 

Сама земля перебувала у власності общини. Право індивіда на державну

власність обмежувалося простим володінням, проте лише на землю. Там, де

є колективна власність, існує тільки приватне володіння!

 

Водночас володіння є найскладнішим інститутом римського приватного

права. Цей феномен уже два з половиною тисячоліття (від прийняття

Законів XII таблиць у 450 р. до н. е.) знаходиться у полі зору

дослідників.

 

Володіння було рецепійоване усіма наступними правовими системами. Воно

широко використовувалося у цивільному праві, принаймні, країн Європи і

відоме правовим системам світу.

 

1. Різновиди володіння у римському приватному праві

 

Римське речове право мало три правових інститути: possessio (володіння),

право власності, права на чужі речі. Найголовнішим з них було право

власності, Але першим сформувався інститут фактичного володіння.

 

У римському праві поняття володіння мало подвійне значення:

 

1) самостійний правовий інститут, не залежний від права власності;

 

2) одна з правоможностей власника.

 

У першому значенні мають на увазі саме володіння, посідання, а в другому

– jus posidendi – право володіння. Навіть нині ці поняття ототожнюють:

володільця не відрізняють від власника, а власника – від володільця.

Однак такі різні правові категорії змішувати не можна.

 

Посідання як самостійний правовий інститут виникло в давньоримському

праві. Ще Закони XII таблиць згадують поняття володіння. У період

ранньої республіки претори розрізняють фактичне володіння річчю без

права на неї і фактичне володіння річчю, засноване на праві.

 

Володіння, основане на праві, - це вже не володіння, а право власності.

Фактичне володіння річчю може бути основане не тільки на праві

власності, а й на будь-якому іншому, однак воно не буде володінням,

оскільки основане на праві. Посідання як фактичне володіння річчю –

просто факт.

 

Із багатої казуїстики можна зробити висновок, що римські юристи розуміли

посідання як фактичне володіння річчю, поєднане з наміром вважати її

своєю.

 

Таке визначення містить два істотних елементи:

 

1) об’єктивний – corpus possessionis – тобто має бути фактична наявність

речі;

 

2) суб’єктивний – animus possessionis – намір вважати дану річ своєю,

володіти нею від свого імені.

 

Не всяке фактичне володіння річчю є посіданням, а лише основане на

володільницькій волі. Тому володіння річчю від імені іншої особи так

само не є посіданням.

 

У даному разі володілець речі здійснює володіння не від власного імені,

а від імені іншої особи, власника. Він лише держатель чужої речі –

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ