UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДержавність і право на західноукраїнських землях у міжвоєнний період (контрольна)
Авторdimich
РозділІсторія, теорія держави і права, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось2832
Скачало285
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

на тему:

 

“Державність і право на західноукраїнських землях

 

у міжвоєнний період”

 

ПЛАН

 

Вступ

 

Східна Галичина та Західна Волинь

 

Північна Буковина і Бессарабія

 

Буковина

 

Висновки

 

Вступ

 

У міжвоєнний період західноукраїнські землі перебували у складному

політичному та державотворчому стані, тому вивчення державності і права

на західноукраїнських землях у міжвоєнний період є вкрай важливим і

цікавим завданням.

 

1. Східна Галичина та Західна Волинь

 

2 січня 1919 р. уряди УНР і ЗУНР урочисто проголосили об'єднання (злуку)

двох українських республікуОднак воєнні дії призвели до того, що під

польською окупацією опинилися Галичина, Холмщина, Підляшшя, Західна

Волинь, Полісся, Посяння, Лемківшина.

 

У Остаточному об'єднанню України перешкодила Антанта, коли Верховна Рада

в Парижі 25 червня 1919 р. постановила "уповноваженим силам Польської

республіки ввести свої осередки аж по р. Збруч".

 

Ще раніше, у листопаді 1918 p., Північна Буковина була окупована

румунськими військами, а Закарпаття в січні 1919 р. — чеськими.

 

Хоча Польща перемогла у воєнному конфлікті в Східній Галичині у 1919 р.,

з точки зору міжнародного права і держав Антанти її влада над західними

українцями лишалася спірною.

 

З огляду на формальне зобов'язання дотримуватися принципу самовизначення

націй, Антанта не могла ігнорувати протести західних українців проти

нав'язування їм польського правління. Тому до 1923 р. західні держави,

насамперед Англія й Франція, продовжували обговорювати питання про

статус Східної Галичини. Проте вони тимчасово погодилися на те, щоб

краєм правила Польща, за умови надання йому автономної адміністрації й

поважання національних прав українців. Найкраще передає напружені

стосунки, що існували у Східній Галичині між українською більшістю й

новою польською адміністрацією протягом періоду 1919— 1923 рр., вираз

«взаємне невизнання». Українці Галичини відмовлялися визнати польську

державу своїм законним урядом, доки Рада послів Антанти у Версалі не

прийняла відповідного рішення. Вони бойкотували перепис 1921 р. й вибори

до сейму 1922 р. Радикальні елементи звернулися до терористської тактики

й саботажу щодо польських урядовців і державних установ.

 

Зі свого боку польський уряд діяв так, начебто Галичина була цілком

польським краєм, підпорядковуючи собі його політичне, культурне та

економічне життя й цілком ігноруючи потреби українців.

 

Однак, з огляду на міжнародну громадську думку, поляки неодноразово

оголошували про готовність поважати права українців та інших меншостей у

своїй державі. Фактично це зобов'язання було втілене в їхній

конституції.

 

Зрештою в 1923 р., після того як польський уряд знову запевнив західні

держави в тому, що він надасть автономію Західній Галичині, дозволить

користуватися в органах адміністрації поряд з польською й українською

мовою та відкриє для українців університет. Рада послів визнала

суверенітет Польщі над Східною Галичиною. Це рішення було для західних

українців кроком назад, оскільки, на їхній погляд, воно залишало їх на

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ