UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІдея Української держави суспільно-політичної України кінця 18-19 ст. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4967
Скачало525
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Ідея Української держави

 

суспільно-політичної України кінця 18-19 ст.”

 

ПЛАН

 

1. Суспільно-політична та державна ситуація в Україні наприкінці 18 ст.

 

2. Початок 19 століття – пробудження української національної ідеї

 

3. Ідея Української держави

 

в політичних товариствах та працях мислителів

 

Висновки

 

Використана література

 

1. Суспільно-політична та державна ситуація

 

в Україні наприкінці 18 ст.

 

Рідко коли спостерігався такий захоплюючий, різноманітний і широкий

розквіт нових ідей, як у XIX ст. Освічені європейці утвердились у

переконанні, що розум людини цілком здатний аналізувати й спрямовувати

людське життя.

 

Тісно пов'язаною з цими подіями була поява інтелектуалів, або

інтелігенції, як у Східній Європі називали подібну соціальну групу.

Неперевершена в обгрунтуванні та поширенні ідей, у мобілізації мас на їх

утілення, на авансцену політичних і культурних змін у Східній Європі

виходить інтелігенція. І однією з найбільш захоплюючих концепцій, що їх

висунули інтелектуали XIX ст., була концепція нації (національної

свідомості). Вона, як ми переконаємося, являла собою цілком новий спосіб

не лише тлумачення суспільства, а й впливу на його поведінку. На

Україні, як і в інших країнах, виникнення цієї концепції, поза всяким

сумнівом, свідчило про наближення сучасної епохи, бо з усвідомленням

національної належності прийшли ідеї та питання, які й сьогодні

лишаються з нами.

 

У 1764 p., коли було ліквідовано гетьманство, управління Україною було

доручено колегії, яка одержала офіційну назву — друга Малоросійська

колегія, її очолив президент — граф Петро Румянцев. Його ж було

призначено генерал-губернатором Малої Росії. По суті, Румянцев управляв

Україною одноосібно.

 

За правлінням колегії прапори України, гармати, військові печатки,

гетьманські клейноди було відіслано до Москви. Ця акція стала символом

позбавлення автономного статусу України у складі Росії. Після введення в

Україні російської системи органів влади та управління необхідність в

колегії відпала. У 1786 p. вона припинила свою діяльність.

 

У 1775 p. п'ять тисяч запорізьких козаків втекли за Дунай. Вони прийняли

турецьке підданство та поблизу Добруджі заснували Задунайську Січ за

зразком Запорізької, її доля була тяжкою. Вона не тільки потерпала від

Туреччини, яка не визнавала її автономії, а й примушувала разом із нею

воювати проти єдиновірців — своїх братів — запорожців, усіх українців,

росіян.

 

Руйнуванням Запорізької Січі було завдано чималих втрат збройним силам

Росії. Уряд Росії особливо відчув це, коли готувався до чергової війни з

Туреччиною. У 1784 p. він утворив із запорожців, які вціліли після

каральної експедиції Текелі, Бузьке козацьке військо. Воно було

розселене між Бугом і Дністром. У 1791 p. його перейменували на "войско

верных черноморских казаков", яке очолив Потьомкін — "великий гетман".

Після »юго смерті у 1792 p. військо було переведено на Кубань, на землі

між азовським і Чорним морями. Тут склалася нова форма організації

чорноморських козаків. Вони жили родинами по селах-станицях, вели

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ