UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
Назва1. Галицько-Волинська держава. 2. Порівняйте становище українських земель в складі Росії та Австро-Угорщини на кінець ХІХ – початок ХХ століття (контр
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось4858
Скачало918
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з історії України

 

1. Галицько-Волинська держава

 

Незважаючи на міжусобні війни між окремими князями, Волинська і Галицька

земля здавна підтримували якнайтісніші економічні та культурні взаємини.

Ці взаємини стали передумовою об'єднання Волині й Галичини в одному

князівстві. Незабаром після смерті Ярослава Осмомисла волинський князь

Роман Мстиславович на запрошення галицьких бояр зайняв Галич, але не

зміг там утвердитися. Лише в 1199 р., після смерті Володимира

Ярославовича, останнього представника династії Ростиславичів, Романові

Мстславичу вдалось домогтися сполучення під своєю владою Волині й

Галичини в одне князівство. Незадовго до смерті Роман утвердився і в

Києві. Кияни охоче перейшли на бік Романа і відчинили йому Подільські

ворота Києва.

 

Утворення об'єднаної Галицьке-Волинської держави було подією великої

історичної ваги. Недаремно літописець називав Романа великим князем,

„царем на Русі", „самодержцем всея Русі", причому слово „самодержець"

вперше в літописі застосовано саме щодо нього. Цей титул, перекладений з

грецького титулу візантійських імператорів - автократор, засвідчив

зміцнення позиції великого князя, підпорядкування ним непокірних

боярських угруповань. Саме у Романа Мстиславича шукав притулку імператор

Візантії Олексій III Ангел після захоплення Константинополя

хрестоносцями.

 

Із захопленням пише автор літопису про те, що великий князь Роман

„одолів усі поганські народи, мудрістю розуму додержуючи заповідей

Божих. Він бо кинувся на поганих як той лев, сердитий же був як та рись,

...переходив землю їх як той орел, а хоробрий був як тур, бо він ревно

наслідував свого предка Мономаха..."

 

Роман здобув собі авторитет сміливими і успішними походами на половців

та литовців. Згодом він втрутився в боротьбу між гвельфами

(прихильниками пап) та гібелінами (прибічниками імператорської династії

Гогенштауфенів), виступивши на боці Філіппа Швабського Гогенштауфена,

який боровся за владу в імперії з Оттоном IV Саксонським, союзником пап.

На шляху до Саксонії Роман Мстиславич загинув у випадковій сутичці з

військом краківського князя Лешка Білого під Завихостом на Віслі (1205

р.).

 

Смертю Романа скористались галицькі боярські угруповання, які не

допустили до влади Романової вдови та його малолітніх синів Данила і

Василька. Як тільки княжичі підросли, вони розпочали з боярством тривалу

і запеклу боротьбу за престол Волині, а пізніше і Галичини.

 

Могутність великих бояр у Галицькій землі пояснюється не тільки

різноманітністю їхніх прибутків (розвинуте сільське господарство,

солеварні промисли, торгівля), а й тим, що в ході боротьби за

утвердження своєї династії на Прикарпатті Ростиславичі мусили залучити

на свій бік місцеву боярську верхівку. Для цього був один шлях - надання

їм посад і, головне, маєтків, які стали базою зростання впливу боярських

родів, дали їм потім змогу протидіяти спробам зміцнення князівської

влади. На жаль, нерідко найбагатші бояри вважали більш вигідним для себе

іноземне покровительство. Вони виходили з того, що правителям-чужинцям

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ