РЕФЕРАТ
на тему:
Визначний митець високого Відродження – М.Буонаротті
Мікеланджело Буонаротті (1475-1564) – безсумнівно один з найбільш
натхненних художників в історії мистецтва і, нарівні з Леонардо да
Вінчі, найбільш могутня фігура італійського високого відродження. Як
скульптор, архітектор, живописець і поет, Мікеланджело вплинув на своїх
сучасників і на наступне Західне мистецтво взагалі.
Він вважав себе флорентійцем – хоча народився 6 березня 1475 року в
маленькому селі Капрезе біля міста Ареццо. Мікеланджело глибоко любив
своє місто, його мистецтво, культуру і проніс цю любов до кінця своїх
днів. Він провів велику частину зрілого років у Римі, працюючи по
замовленнях римських пап; однак залишив заповіт, у відповідність з який
тіло його було поховано у Флоренції, у прекрасній гробниці в церкві
Санта Кроче.
Ранній період – робота у Флоренції.
Батько Мікеланджело, посадова особа у Флоренції, звався Лодовико
Буонаротті. Він був зв’язаний із правлячим сімейством Медічі, за
допомогою яких йому вдалося влаштувати 13-літнього сина учнем у
майстерню живописця Доменіко Гірландайо. Після того, як приблизно
протягом приблизно двох років Мікеланджело вивчав скульптуру в школі
скульптури в садах Медічі, він був запрошений у будинок Лоренцо Де
Медічі, прозваного Чудовим. Там він мав можливість познайомитися з
молодим представниками сімейства Медічі, двоє з який пізніше став
римськими папами ( Лев X і Климент VII ). Він також познайомився з таким
гуманістами як Марсіліо Фічіно і поет Анджело Поліціано, що часто
відвідували будинок Медічі. До цього періоду можуть бути віднесені
щонайменше дві скульптурні роботи Мікеланджело, що дійшли до наших днів,
якому ще не виповнилася і шістнадцяти – Битва Геркулесу з кентаврами і
Мадонна на сходах (1489-92, Палац Буонаротті, Флоренція ). У них видна
наявність власного скульптурного стилю юного художника.
Патрон і постійний замовник Мікеланджело Лоренцо Чудовий вмер у 1492
році; два роки пізніше художник на час перебрався в Болонью, де в 1494 і
1495 він виконав трохи мармурових статуй для Вівтаря Сан Доменіко в
Церкві Сан Доменіко.
Перший римський період
Мікеланджело тоді поїхав у Рим, де він зміг досліджувати багато хто
недавно розкопані древні статуї і руїни. Незабаром він створив першу
великомасштабну скульптуру – Вакха більш ніж у натуральну величину
(1496-98, Барджелло, Флоренція ). Один з виконаних зроблених скульптором
робіт на язичеський, а не на Християнський сюжет, конкурувала з античною
скульптурою – найвища марка захвата в Римі епохи Відродження.
Приблизно в той же час Мікеланджело виконав мармурову скульптуру Пієта
(Оплакування Христа) (1498-1500), що дотепер знаходиться в первісному
місці – у Соборі Св. Петра. Це одна з найбільш відомих робіт в історії
світового мистецтва. Пієта була, імовірно, закінчений Мікеланджело перш,
ніж йому виповнилося 25 років. Це -єдина робота, що він підписав. Молода
Марія зображена з мертвим Христом на колінах – образ, запозичений з
північноєвропейського мистецтва. Погляд Марії не настільки сумний,
наскільки урочистий. Це вища крапка творчості молодого Мікеланджело.
Повернення у Флоренцію
Не менш значимою роботою молодого Мікеланджело стало гігантське (4.34 м)
мармурове зображення Давида (( Академія, Флоренція), виконане між 1501 і
1504, після повернення у Флоренцію. Герой Старого Завіту зображений
Мікеланджело у виді красивого, мускулистого, оголеного юнака, що із
тривогою дивиться вдалину, начебто оцінюючи свого ворога – Голіаф, з
яким йому має бути битися. Живе, напружене вираження обличчя Давида
характерно для багатьох робіт Мікеланджело – це ознака його
індивідуальної скульптурної манери. Давид, найбільш відома скульптура
Мікеланджело, стала символом Флоренції і спочатку була поміщена на
Пьяцца делла Синьйорія перед Палаццо Веккьо, флорентійською ратушею.
Цією статуєю Мікеланджело довів своїм сучасникам, що він не тільки
перевершив усіх сучасних йому художників, але також майстрів античності.
Одночасно з роботою над статуєю Давида Мікеланджело одержав можливість
довести свій талант живописця – йому була замовлена фреска “Битва під
Кашину” для Залу Пятіста Палаццо Веккьо. Одночасно Леонардо Так Вінчі
повинний був написати другу фреску для того ж залу – “Бій при Ангіарі”.
Ні той, ні інший художник не закінчили своєї роботи – вони зупинилися на
стадії картонів – підготовчих зображень у натуральну величину.
Мікеланджело створив ряд оголених і одягнених фігур у найрізноманітніших
позах і положеннях. Картони “Битви під Кашину” – прелюдія до його
наступного добутку, розпису зводу Сікстинської Капели у Ватикану.
Розпис зводу Сікстинської Капели
У 1505 році Мікеланджело був викликаний у Риму до Римського Папи Юлію II
для виконання двох замовлень. Найбільш важливої був фресковий розпис
зводу Сікстинської Капели. Працюючи лежачи на високих лісах прямо під
стелею, Мікеланджело в період з 1508 по 1512 рік створив самі прекрасні
ілюстрації до деяких біблійних сказань. На зводі папської каплиці він
зобразив дев’ять сюжетів із Книги Буття, починаючи з Відділення Світла
від Пітьми і включаючи Створення Адама, Створення Єви, Спокуса і
Гріхопадіння Адама й Еви, і Всесвітній потоп. Навколо основних картин
чергуються зображення пророків і сивілл на мармурових тронах, інші
старозавітні персонажі і праотці Христа.
Для підготовки до цієї великої роботи Мікеланджело виконав величезну
кількість ескізів і картонів, на яких зобразив фігури натурщиків у самих
різних позах. Ці царствені, могутні образи доводять майстерне розуміння
художником людської анатомії і рухи, що дало поштовх новому напрямку в
західно-європейському мистецтві.
Гробниця Юлія II
Ще до того, як у 1505 році Мікеланджело було доручено папою Юлієм II
розписати звід Сікстинської Капели, він одержав від того ж Юлія II
замовлення на створення для нього гробниці, що повинна була стати самим
чудової з усіх надгробних пам’ятників Християнських часів.
Розташовуватися гробниця повинна була в споруджуваному тоді новому
Соборі Св. Петра. Мікеланджело з ентузіазмом прийнявся за цю роботу, що
повинна була включати більш ніж 40 фігур. Він проводив місяці в
кар’єрах, щоб одержати необхідний каррарський мармур.
Однак, через недостачу засобів, Римський папа наказав йому відкласти
роботу над гробницею і виконати спочатку розпис зводу Сікстинської
Капели. Коли Мікеланджело повернувся до роботи над гробницею, він
повторно розробив проект, намагаючись зробити його як можна менш
дорогим. Він виконав деякі скульптури для гробниці, і в першу чергу саму
прекрасну – Мойсея ( приблизно 1515 ). Мойсей повинний був стати центром
композиції нового проекту. Зараз ця статую знаходиться в римській церкві
Святого Петра у веригах. Мускулистий патріарх із тривожним поглядом
сидить у неглибокій ніші. У руках його – скрижалі з Десятьма Заповідями.
Його довга борода струменіє між могутніх пальців. Він дивиться вдалину,
як би спілкуючись з Богом.
Дві інших чудових статуї, Скований бранець і Смерть Раба (обидві близько
1510-13 ) знаходяться в Луврі, Париж. Вони демонструють підхід
Мікеланджело до скульптури. На його думку, фігури просто укладені
усередині мармурового блоку, і задача художника – звільнити їх,
видаливши надлишок каменю.
Часто Мікеланджело залишав скульптури незакінченими – або тому, що вони
ставали не потрібні, або просто тому, що вони втрачали для художника
свій інтерес.
Бібліотека Сан Лоренцо
Проект гробниці Юлія II вимагав архітектурного пророблення, але
серйозна робота Мікеланджело на архітектурному поприщі почалася тільки в
1519 році, коли йому був замовлений фасад Бібліотеки Св. Лаврентія у
Флоренції, куди художник знову повернувся (проект цей так і не був
здійснений). У 1520-х роках він також розробив і витончений вхідний зал
Бібліотеки, що примикає до церкви Сан Лоренцо. Спорудження ці були
закінчені тільки через кілька десятиліть після смерті автора.
Мікеланджело, прихильник республіканської фракції, брав участь у 1527-29
роках у війні проти Медічі. У круг його обов’язків входили будівництво і
реконструкція фортифікаційних зміцнень Флоренції.
Капели Медічі
Проживши у Флоренції протягом досить тривалого періоду, Мікеланджело
виконав між 1519 і 1534 роками замовлення сімейства Медічі на зведення
двох гробниць у новій ризниці церкви Сан Лоренцо. У залі з високим
купольним зводом художник спорудив у стін дві чудові усипальниці,
призначені для Лоренцо Де Медічі, герцога Урбіно і для Джулиано Де
Медічі, герцога Немурского. Дві складних могили задумувалися як
представлення протилежних типів: Лоренцо – особистість, укладена сама в
собі, людина замислений, замкнутий; Джуліано, навпаки, активний,
відкритий. Над могилою Лоренцо скульптор помістив алегоричні скульптури
Ранку і Вечора, а над могилою Джуліано – алегорії Дня і Ночі. Робота над
гробницями Медічі продовжувалася і після того, як у 1534 році
Мікеланджело повернувся в Рим. Більше він ніколи не бував у своєму
улюбленому місті.
Страшний суд
З 1536 по 1541 рік Мікеланджело працював у Римі над розписом вівтарної
стіни Сікстинської капели у Ватикану. Найбільша фреска Епохи Відродження
зображує день Страшного суду.
Христос, з вогненною блискавкою в руці, невблаганно розділяє всіх
жителів землі на врятованих праведників, зображених у лівій частині
композиції, і грішників, що спускаються в Дантове пекло (ліва частина
фрески). Строго випливаючи власної традиції, Мікеланджело споконвічно
намалював усі цифри оголеними, але десятиліттям пізніше якийсь
художник-пуританин “одяг” їх, оскільки культурний клімат став більш
консервативним. Мікеланджело залишив на фресці власний автопортрет –
його обличчя з легкістю угадується на шкірі, здертої зі Св. Мученика
Апостола Варфоломія.
Хоча в цей період Мікеланджело мав і інші мальовничі замовлення, як,
наприклад, розпис капели Св. Апостола Павла (1940), у першу чергу він
намагався віддавати всі сили архітектурі.
Капітолійський пагорб
У 1538-1539 роках Мікеланджело був складений план реконструкції
будинків, розташованих на Капітолійському пагорбі – у самім серці Рима.
План Мікеланджело не був цілком реалізований до кінця 1550-х років, а
роботи продовжувалися аж до початку 17-ого сторіччя.
На вершині Капітолійського пагорба великий майстер вирішив улаштувати
площу овальної форми, у центрі якої повинна була знаходитися антична
бронзова кінна скульптура Імператора Марка Аврелія. Для Палаццо деи
Консерватори він спроектував новий фасад, що гармоніює з іншими
будинками, що розташувалися на площі, одночасно зберігши традиційну
римську монументальність.
Купол Собору Св. Петра
У 1546 році Мікеланджело був призначений головним архітектором
споруджуваного Собору Св. Петра у Ватикану. Будинок був побудований
відповідно до плану Донато Браманте, але Мікеланджело в кінцевому
рахунку став відповідальним за спорудження вівтарної абсиди і за
розробку інженерного і художнього рішення купола собору. Завершення
будівництва Собору Св. Петра стало вищим досягненням флорентійського
майстра в області архітектури.
Досягнення Мікеланджело
Протягом свого довгого життя Мікеланджело був близьким другом принців і
римських пап, від Лоренцо Де Медічі до Лева X, Климента VIII, і Пия III,
а також багатьох кардиналів, живописців і поетів. Характер художника,
його життєву позицію важко однозначно зрозуміти через його добутки –
настільки вони різноманітні. Хіба що в поезії, у власних віршах
Мікеланджело частіше і глибше звертався до питань творчості і свого
місця в мистецтві. Велике місце в його віршах відведено тим проблемам і
утрудненням, з якими йому довелося зштовхнутися у своїй роботі, і
особистим відносинам з найбільш видними представниками тієї епохи.
Використана література:
Енциклопедія мистецтв. – М., 2000.
Українська та зарубіжна культура. – К., 1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
