UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕпос і література України 18 століття (реферат)
Авторdimich
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2833
Скачало476
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Епос і література України 18 століття”

 

 

Майже весь 18 вік в українських школах вищого типу навчають барокової

поетики та плекають барокову поезію. В основі не виходить за межі

традиції (хоч дуже рішучий реформатор в окремих питаннях) останній

великий український письменник епохи бароко Гр. Сковорода. Але з ним

літературне бароко не дожевріло, а догоріло повним полум’ям до кінця та

враз згасло. Згасло разом з притаманною українському бароко літературною

мовою: на зміну прийшла мова народна.

 

Останній період бароко в деяких країнах утворив власний стиль, стиль

пізнього бароко або «рококо». Цей двірський, легкий, граціозний, але

разом і іграшковий, легковажний стиль на Україні не розвинувся. Бо в

середині 18-го сторіччя на Україні не було свого двора, пани, що йшли за

модою, великою мірою русифікувалися, і лише десь далеко на півночі

починав при дворі цариці Єлизавети складатись стиль українського рококо,

що знайшов вираз та почасти відгомін лише в українській ліриці,

переробках та музичних обробках народних пісень та небагатьох спробах

власної творчості, без літературних претензій та значення.

 

Великий епос (ані прозовий, ані віршований) на Україні не розвинувся. В

основному — з двох причин: бароко не витворило на Україні певного класу

поетів, певного кола, яке вважало б поезію за своє покликання.

Письменники були, але єдиною можливою професійною письменницькою працею

була праця духовних письменників. Світські писали тільки з вільного

бажання. До того не було змоги друкувати великих творів світського

характеру. І це дуже перешкодило розвиткові епічної літератури. Все ж

кілька творів з епічним забарвленням маємо.

 

2. Збереглася в рукопису половина перекладу «Визволеного Єрусалиму»

Тассо. Можна гадати, що на цю поему раннього бароко перекладачі дивилися

як на повчальний твір. Перекладено поему, як здається, (білоруськими?)

ченЦями-уніатами. Переклад зроблено не з італійського ориґіналу, а з

польського перекладу П. Кохановського. Переклад дуже важкий; не маючи

легкості ориґіналу та польського перекладу, він усе ж іноді добре

передає характер епічного стилю, а саме — широкі порівняння («розвинуті

метафори»), на які, як побачимо, звернула увагу й українська теорія

поезії. Ось приклади:

 

«Арґіллян... побіже живот свій на шанцу поставити,

 

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . .

 

Яко і меск во панський стайні уродивий,

 

Єго же точію ку брані окормляють,

 

Егда же ся он урветь, біжить невстягливий

 

На сіножаті іли де стада пасають.

 

Винеслим карком трясеть, а у густой гриви

 

Плетениє коси со вітрами іграють,

 

Пісок в бистром бігу копитами мещеть,

 

І ржеть гласом веліїм, і ноздрями прищеть».

 

Або теж типовий для епосу опис ранку:

 

«Дихающему вітру зари, всім желанной,

 

Тая от стран восточних радостно заявляше,

 

Іміюше на траві вонности рожаний

 

Вінець, іж всім воню спадку іспущаше,

 

Що зрящ всякий воїн явлейся бить отважний,

 

Єгоже глас труб сладких к тому возбуждаше,

 

Посліжде вся тимпани глас свій изясниша.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ