.

Безробіття (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
1504 4968
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Безробіття

1. Причини виникнення безробіття

Економічна наука неодноразова зробила спроби з’ясувати причини
безробіття. Одну з таких перших спроб було зроблено французьким
економістом Ж.Б.Сеєм. Ринок праці він розглядав на основі попиту та
пропозиції. Графічно ринок праці Ж.Б.Сея можна побачити на графіку №1,
який ми розглядали в питанні “Неповна зайнятість”

Закон Сея викликав полеміку, яка продовжується вже півтора століття.
Ідея автоматичної рівноваги попиту та пропозиції на ринку праці була
піддана критиці англійським економістом, священиком Томасом Мальтусом
(1766-1834). На його думку і капітал, і населення на протязі значного
періоду часу можуть бути надлишковими по відношенню до попиту на
продукцію. Причиною падіння попиту є скорочення особистих доходів, а
зменшення цих доходів викликається демографічними причинами: темпи
зростання населення перевищують темпи зростання виробництва. Відповідно,
причину безробіття треба шукати в надмірно швидкому зростанні населення.
Сучасний досвід соціального розвитку показав однак, що в багатьох
високорозвинутих країнах спостерігається дуже низька народжуваність і
навіть абсолютне скорочення населення, однак безробіття існує. Отже
причина безробіття – у іншому.

Принципово інакше пояснення безробіття дав Карл Маркс. На його думку
причиною безробіття є не зростання заробітної плати, не швидкі темпи
зростання населення, а нагромадження капіталу в умовах зростання
технічної надбудови промислового виробництва. Змінний капітал
авансований на купівлю робочої сили, зростає повільнішими темпами в
порівнянні з постійним капіталом, авансованим на купівлю засобів
виробництва. Іншою причиною є банкрутство підприємств в умовах ринку.
Факторами, які підсилюють безробіття, є кризи і спади, міграції
сільського населення.

Через 100 років після Ж.Б.Сея концепція автоматичної рівноваги сукупного
попиту і сукупної пропозиції на ринку праці була піддана критиці
Дж.М.Кейнсом. він стверджував, що при капіталізмі не існує механізму,
який гарантував би повну зайнятість, яка швидше за все випадкова ніж
закономірна. Причини безробіття – у відсутності синхронності споживання,
заощадження та інвестицій. Суб’єкти заощаджень та інвестори – це різні
соціальні групи. Щоб перетворити заощадження у інвестиції, необхідно
мати ефективний попит – як споживчий, так і інвестиційний. Зменшення
стимулів до інвестування призводить до безробіття.

Англійський економіст Артур Пігу (1877-1959) причину безробіття вбачав у
недосконалій конкуренції, яка діє на ринку праці і веде до завищення
ринку праці. Він намагався стверджувати, що всезагальне скорочення
грошової заробітної плати стимулює зайнятість. Варто вказати і на те, що
і в умовах досконалої конкуренції на ринку праці безробіття також
існувало, а теза про високу зарплату як причину безробіття висувались
Ж.Б.Сеєм

Принципово нові підходи до даної проблеми були представлені у відомій
роботі англійського економіста Олбані Філіпса (1914-1975) “The Relations
Between Unemployment and the Rate of Change of Money Wage in the U.K.,
1861- 1957”, яка вийшла в 1958 році. Узагальнюючи статистичні дані по
Великобританії за 1861-1957 роки, автор вибудував криву, яка
характеризує взаємозв’язок між середньорічним зростанням заробітної
плати і безробіттям . Цей взаємозв’язок виявився зворотнім: якщо
заробітна плати швидко зростала, безробіття було невеликим і навпаки.
Крива О.Філіпса виявилась ввігнутою відносно осі ординат : одному і тому
ж приросту заробітної плати відповідало порівняно невелике скорочення
безробіття при низькому його рівні і значне – при високому:

Сам О.Філіпс дуже обережно підійшов до інтерпретації виведеної ним
залежності, вказуючи на те, що для кінцевих висновків необхідним є більш
детальне дослідження взаємозв’язку між безробіттям і ставками заробітної
плати. Однак послідовники Дж.М.Кейнса почали пов’язувати криву Філіпса
зі зростанням цін, а відповідно, з інфляцією. На осі ординат вже почали
відкладати не приріст номінальної заробітної плати, а приріст цін,
рівень інфляції, вважаючи, що зростання зарплати автоматично призводить
до інфляції. Тепер для збільшення зайнятості почали радити збільшувати
інфляцію в межах керованості.

Різні макроекономічні аспекти явища безробіття відмічені у його двох
трактуваннях: неокласичному та кейнсіанському.

Із вступного курсу економічної теорії, в якому розглядається
класичне і кейнсіанське трактування безробіття, відомо, що більш
“макроекономічним” є кейнсіанське пояснення. Адже саме воно пов’язує
безробіття із сукупним попитом. Класичне пояснення пов’язувало
безробіття із рівнем зарплати. Проте сучасні неокласики, котрі
пов’язують безробіття також із загальним рівнем цін, економічними
передбаченнями головних економічних суб’єктів, зробили це пояснення
більш “макроекономічним”. Отже, зупинимося на неокласичному
поясненні безробіття. Воно акцентує увагу на таких явищах, як
жорсткість зарплати, негнучкість цін, хибні передбачення щодо інфляції

Жорсткість зарплати. Ідея жорсткості зарплати є розвитком і
конкретизацією ідеї класиків про завищеність зарплати. Жорсткість,
тобто нездатність зарплати бути гнучкою і регулювати ринок праці в
напрямі забезпечення повної зайнятості, пояснюється принаймні трьома
причинами: законодавством про мінімальну зарплату, монополізмом
профспілок, намаганням використати зарплату з метою стимулювання
ефективності виробництва.

Графічно вплив цих факторів відображається так:

W S

Wr A

We D

зайняті безробітні L

Пояснення до графіка:

Від традиційного зображення рівноваги на ринку праці цей графік
відрізняється розміщенням лінії пропозиції вертикально щодо осі
зарплати. Це зроблено для того, щоб підкреслити заданість (відносну
незмірність) кількості працездатних.

Проекція точки А, що утворюється на перетині лінії по зайнятості
безробітні L попиту на працю і жорсткої зарплати (Wr) на горизонтальну
вісь, демонструє розподіл працездатних на працюючих і непрацюючих.

Розглянутий графік засвідчує, що рівень зарплати є засобом вирішення або
загострення суперечності між працюючими (інсайдерами) і непрацюючими
(аутсайдерами). Чим вищою стає зарплата для працюючих, тим за інших
рівних умов стає більшою кількість безробітних. У цьому напрямі діє
підвищення мінімальної зарплати і явний (чи неявний) тиск профспілок
при укладанні трудових угод між найманими працівниками і
підприємцями. Уявлення, що зарплату можна використовувати як стимул
для кращої роботи і засіб запобігання плинності кадрів, також
зумовлює “негнучкість” зарплати щодо зниження.

Негнучкість цін. Коли йдеться про рівень зарплати, завжди мають на
увазі реальну зарплату, тобто W/P. Зрозуміло, що рівень цін на товари та
послуги (P) є зовнішнім, щодо ринку праці, чинником. Якщо виявляє
недосконалість ринок товарів та послуг, то так само стає недосконалим і
рівень зарплати як засіб саморегулювання ринку праці. Навіть коли
між профспілками та підприємцями існує домовленість про стабільність
зарплати на певному відрізку часу, то реально зарплата може
продовжувати змінюватися під впливом цін.

Хибні передбачення. Суб’єкти, що домовляються про зарплату,
намагаються передбачити майбутні ціни. Але у своїх передбаченнях
учасники угод можуть помилятися, тоді безробіття може відрізнятися
від свого природного рівня.

Кейнсіанське трактування безробіття також ґрунтується на ідеї
певної недосконалості ринку. Але у своїх передбаченнях учасники угод
можуть помилятися, і коли ці передбачення виявляються невірними,
безробіття може відрізнятися від свого природного рівня.

Відповідно до своїх уявлень про причини безробіття неокласики
висловлюють і пропозиції щодо політики держави для його подолання.
Передусім – держава повинна змусити ринок працювати. Серед “змушуючих”
засобів – зменшення соціальної допомоги, що стимулюватиме безробітних
більш активно шукати роботу.

Кейнсіанське трактування безробіття також ґрунтується на ідеї
певної недосконалості ринку. Але якщо для класиків ця недосконалість
породжена втручанням держави у дію ринкових сил, то для
кейнсіанців, навпаки, причина недосконалості закладена у власне
ринковому саморегулюванні. Фактично кейнсіанське трактування – це
тлумачення циклічного безробіття, спричиненого періодичною відсутністю
ефективного попиту. Неефективний попит, у свою чергу, пояснюється
заниженими доходами домогосподарств. Логіка пояснення має такий вигляд:

AD Inv E , де Е – зайнятість.

Як відомо, кейнсіанські рекомендації щодо обмеження безробіття
зводились до пропозиції стимулювати сукупний попит з боку держави.

З кейнціанської моделі виходить , що уряд може стабілізувати економіку
з допомогою відповідної фіскальної політики. Збільшення державних
видатків і скорочення податкових ставок веде до збільшення сукупного
попиту. Масштаби збільшення залежать від величини мультиплікатора, яка
буде різною для державних видатків, трансфертних платежів і податків.
Під час Великої депресії 30-х років уряд США намагався вплинути таким
чином на сукупний попит, а також сформував програму суспільних робіт, в
відповідності з якою було утворено близько 4 млн. робочих місць. Такий
же підхід мав місце і в інших ринкових економіках в періоди стагнації і
масового безробіття. Критики цього підходу рахують, що збільшення
зайнятості в державному секторі повністю або частково нейтралізується її
скороченням в приватному секторі. Вони також рахують, що програми по
створенню робочих місць неефективні ще і того, що вони надають допомогу
робітника з низькими доходами і з низьким рівнем кваліфікації, тоді як
безробітними часто виявляються висококваліфіковані робітники, що ці
програми не мають довгострокового ефекту. Прибічники цих програм
визначають, що ринок праці суттєво диференційований, що попит на
працівників низької кваліфікації в приватному секторі являється
обмеженим, що програми суспільних робіт зменшують безробіття серед
некваліфікованих працівників.

2. Основні види безробіття

Фрикційне безробіття. Таке безробіття пов’язане з тим, що людина змінює
свою роботу. Цьому може бути багато причин: переїзд на інше місце
проживання, незадоволення попередньою роботою (тут у свою чергу є багато
причин), зміна спеціальності (припустімо, без відриву від роботи
працівник закінчив навчальний заклад і здобув нову професію), перехід на
іншу роботу з кращими умовами і більш високою заробітною платою.

Тривалість безробіття пов’язано з пошуком роботи. Як правило, сакс
безробіття має добровільний характер.

Цей вид безробіття вважають неминучим. Західні економісти заначають, що
таке безробіття було і в умовах адміністративно-командної економіки,
хоча тоді його заперечували. Між тим зміна роботи обов’язково буває і
потребує певного часу.

Фрикційне безробіття особливо характерне для великих міст, де ( шачний
вибір і умови для поліпшення роботи.

Безумовно, слід відрізняти фрикційне безробіття, яке має закономірний
характер і пов’язане зі зростанням кваліфікації працівника, поліпшенням
житлових умов, бажанням одержувати більш високу заробітну плату.
Фрикційне безробіття може бути пов’язане з порушенням дисципліни, з
легковажним відношенням до роботи, коли зміна роботи не має серйозних
підстав.

Технологічне безробіття. Іноді цей вид безробіття називають структурним.
Причина його появи полягає в структурних зрушеннях у виробництві, що
пов’язані в багатьох випадках з науково-технічним прогресом, появою
нових виробництв, відмиранням старих технологій. Наприклад, у
поліграфічному виробництві відмирає професія лінотипіста (яка, до речі,
шкідлива для здоров’я через використання свинцю). Сьогодні на зміну
такому набору приходить офсетний набір з допомогою комп’ютерів
безпосередньо у видавництві. У друкарні книга тиражується з
підготовленого видавництвом макета.

Технічний прогрес зумовлює появу нових професій. Тривалість безробіття
тут пов’язана з часом навчання новій професії. Отже, суттєва різниця між
фрикційним і структурним безробіттям полягає в тому, що в першому
випадку безробітні, як правило, зберігають навички і вміння, що властиві
робочій силі, їх вони можуть використати на інших роботах. А в другому
випадку вони не можуть відразу отримати робочу без попередньої
перепідготовки. Потрібне додаткове навчання.

Технологічне безробіття для працівника має примусовий характер, потребує
тривалого періоду, а у передпенсійному віці не дає працівникові жодних
перспектив. Для одержання пенсії ще немає прав, і працівник опиняється в
досить скрутному становищі. Порівняно з фрикційним безробіттям
структурне безробіття є досить важким явищем.

Циклічне безробіття викликане спадом виробництва, тобто тією фазою, яку
називають кризою надвиробництва. Під час цієї фази багато підприємств
припиняє свою роботу, їхні працівники поповнюють армію безробітних. Якщо
сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується,
а безробіття зростає. Циклічне безробіття іноді називають безробіттям,
пов’язаним з дефіцитом попиту. Причому цей дефіцит поширюється не тільки
на попит товарів і послуг, а і на саму робочу силу.

Припинення цього безробіття пов’язане з закінченням фази кризи і
переходом до фаз пожвавлення і піднесення виробництва. Особливістю
такого безробіття є те, що воно знаходиться у циклічному розвитку: через
певні проміжки часу періодично повторюються його спади і піднесення.

Приховане безробіття. Причиною такого безробіття є, по-перше, низька
конкурентоспроможність невеликих підприємств порівняно з великими;
по-друге, кризові явища в країнах, що переходять до ринкової економіки.

Приховане безробіття особливо виявляється серед сільського населення.
Безробіття тут називають прихованим тому, що воно приховується ілюзорною
зайнятістю в сільському господарстві. Клаптик землі, малопродуктивне,
майже натуральне господарство не забезпечують людині засобів існування
впродовж року. Селянин змушений шукати роботу на стороні: найматися до
заможних господарів, працювати в сезонних будівельних бригадах,
займатися дрібним кустарним промислом, здійснювати різноманітні послуги,
що мають, як правило, нерегулярний характер.

Приховане безробіття виявляється і у містах. Воно приховується тим, що
працівники переміщуються в межах підприємств, але мають неповний робочий
день або перебувають в неоплачуваній відпустці.

Особливо значне приховане безробіття у країнах, що розвиваються. Відомо,
що понад 500 млн.чол., або 1/3 економічно активного населення в таких
країнах не мають роботи або зайняті неповний робочий день.

З проведенням ринкових реформ у постсоціалістичних країнах допускаються
помилки, внаслідок яких виникають кризові явища. Одним І проявів їх є
приховане безробіття. Воно виявилось і в Україні. З січня до вересня
1996р. майже 3,5 млн (24,5 відсотка) працівників перебували у відпустках
без збереження заробітної плати, 1,2 млн (8,6 відсотка) були зайняті
неповний робочий день або тиждень. Значною мірою це пов’язано з
недостатньою структурною перебудовою економіки, намаганням керівників
підприємств зберегти кваліфіковані кадри, а регіонів — уникнути
посилення соціальної напруженості на своїй території.

Приховане безробіття в Україні, з одного боку, гальмує перерозподіл
робочої сили між секторами економіки, обмежує можливості
псрепрофілювання виробництва, а з іншого — запобігає масовому підтоку
робочої сили в інші регіони і навіть в інші країни, де є потреба в
робочій силі. Деякі форми прихованого перенаселення дають змогу впродовж
певного часу зберегти кадри, втрата яких може стримувати вихід з кризи.

Застійне безробіття. Цей вид безробіття породжується досить значним
часом відсутності роботи. Це призводить до того, що деякі люди по суті
втрачають кваліфікацію і навіть бажання регулярно працювати. Вони живуть
за рахунок випадкових заробітків чи подаянь інших людей або благодійних
організацій. Деяка частина представників застійного безробіття поповнює
кримінальні верстви населення, а також ряди гак званих люмпенів і осіб
без певного місця проживання.

3. Особливості безробіття в сучасній Україні

В Україні безробіття у відкритій формі фіксується з початком ринкових
реформ, оскільки до 1 липня 1992 р. таке явище взагалі не визнавалось і
не реєструвалося. Перший безробітний в Україні офіційно був
зареєстрований 11 липня 1992 р. Після досить тривалого періоду, коли
зареєстроване безробіття було надзвичайно низьким (не перевищувало
одного відсотка сукупної робочої сили), в 1996 р. ситуація докорінно
змінилась. Безробіття почало стрімко зростати, і на 1 січня 2002 р.
чисельність зареєстрованих незайнятих громадян досягла 1039,3 тис. осіб.
Практично всі громадяни цієї категорії мали статус безробітних (96,5
відсотка).

Для регулювання процесів зайнятості на ринку праці важливе значення має
прийнята у 1996 р. Кабінетом Міністрів України Програма зайнятості
населення на 1997-2002 pp. Важливим напрямом державної політики
зайнятості має стати розробка превентивних (запобіжних) заходів щодо
недопущення формування зон масового безробіття з урахуванням того, що
Україна має об’єктивні передумови для цього. Забезпечення ефективної
зайнятості населення є важливим елементом соціального захисту. Вступ
економіки нашої країни у ринкові відносини супроводжується зниженням
рівня зайнятості, внаслідок чого різні групи населення стикаються з
проблемами працевлаштування. Тому держава зобов’язана всіма засобами
сприяти повній, продуктивній та вільно обраній зайнятості, спрямованій
на виявлення існуючих та створення нових робочих місць.

Україні є умови для оптимального використання трудових ресурсів.
Розглянемо головні з них.

Україна має нерозвинену сферу побутового обслуговування. Для її
активізації потрібні відповідні кадри. На багатьох підприємствах можна
підвищити коефіцієнт змінності. При цьому мова йде про збільшення
виробництва вкрай потрібних товарів і послуг.

Виникає потреба у розвитку нових галузей виробництва.

Треба правильно використовувати сезонні роботи. Наприклад, до цього часу
гострою проблемою є збирання врожаю. Через відсутність робочої сили тут
трапляються великі втрати. Потрібна гнучка система використання
тимчасово вільних працівників, пенсіонерів, домашніх господарок.

Мають бути створені сприятливі умови для зайнятості жінок-матерів
(скорочення робочого дня, надомна праця).

Для використання резервних трудових ресурсів важливе значення має
організація громадських робіт, що оплачуються. Цією справою займаються
місцеві органи влади за участю державної служби чайнятості. До
громадських робіт залучаються передусім особи, що зареєстровані як
безробітні. Роботи здійснюються на підприємствах, установах і в
організаціях комунальної власності та за договорами на інших
підприємствах, в установах і організаціях.

Оплата праці осіб, що зайняті на громадських роботах, здійснюється за
фактично виконану роботу і не може бути меншою, ніж мінімальний розмір
заробітної плати. Безумовно, при цьому враховують якість виконання
роботи.

На осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються соціальні
гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги з
тимчасової непрацездатності.

Громадські роботи фінансуються за рахунок місцевого бюджету з залученням
коштів державного фонду сприяння зайнятості населення. Залучаються також
кошти підприємств, установ і організацій, для яких ця робота виконується
за договорами.

Вирішувати проблему зайнятості можна не тільки в межах країни. Слід
ширше використовувати право громадян на професійну діяльність за
кордоном (зокрема в період тимчасового перебування там).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Загальна економічна теорія / під заг. ред. Буяна., І ч. –Тернопіль,
1999.

Загальна економічна теорія. Підручник у 2-х частинах. / За ред. І.В.
Буяна, В.М. Ковальчука – Тернопіль: Астон, 1999.

КлимкоН.Г., Несторенко В.П., Каніщенко Л.О. Основи економічної теорії.
– К., 2000.

Макконел, Брю Экономикс. Пер. с англ. 11-го изд. К.: Хагар Демос, 1993.

Макроекономіка. Підручник. / За ред. Ковальчука К.М. – Харків, 1999.

Основи економічної теорії. / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О, Каніщенко
та ін. За ред. С.В. Мочерного. – К.: ВЦ “Академія”, 1997.

Статистичний збірник за 2003 рік. – К., 2004.

PAGE

PAGE 2

Річний процент приросту номінальної заробітної плати

Річний приріст цін або інфляція

0 1 2 3 4 5

10

8

6

4

2

%

Рівень безробіття

Крива О.Філіпса

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020