Реферат на тему:
“Безробіття як наслідок порушення
макроекономічної рівноваги”
ПЛАН
1. Теорії ринку праці. Зв’язок безробіття з макроекономічної рівновагою
2. Залежність між інфляцією та безробіттям. Крива Філіпса
3. Види та фактори безробіття
4. Наслідки безробіття
Висновки
Список використаної літератури
1. Теорії ринку праці.
Зв’язок безробіття з макроекономічної рівновагою
На ринку праці, як і на інших ринках, мають місце попит, пропозиція та
ціна у вигляді заробітної плати. Попит на робочу силу визначається
потребою підприємців у кількості та якості робочої сили. Пропозиція
визначається рівнями освіти, податкової системи, заробітної плати.
Ринкова ціна на ринку праці визначається співвідношенням між попитом та
пропозицією робочої сили. Відміна ринку праці від інших ринків полягає у
тому, що роботодавець і найманий працівник виступають як юридичне
рівноправні особи.
Обсяг ринку праці визначається попитом на робочу силу, який прямо
залежить від фази економічного циклу в країні. Якщо економіка перебуває
у стані пожвавлення, попит на робочу силу зростає і ринок праці
розширюється. Якщо економіка у фазі спаду, то попит на робочу силу
зменшується, а ринок праці звужується.
За класичною теорією ринку праці точка перетину попиту та пропозиції
показує рівновагу на ринку праці, за якої встановлюється рівноважна
заробітна плата Wе при рівноважній кількості робочої сили Le. Зростання
пропозиції робочої сили при незмінному попиті викличе зниження
заробітної плати. Збільшення попиту на робочу силу при незмінній
пропозиції зумовить зростання заробітної плати. За класичною теорією
проблеми безробіття та встановлення рівноваги досягаються через
механізми ринкового саморегулювання. Держава у цей процес не
втручається.
За кейнсіанською теорією ринку праці зростання зайнятості здійснюється
зменшенням заробітної плати. За Кейнсом у ринковій економіці відсутні
механізми, які гарантують повну зайнятість населення.
Для досягнення рівноваги на ринку праці потрібно, щоб держава
систематично втручалась в економіку. Держава повинна підвищувати
сукупний попит, збільшуючи державні витрати або зменшуючи податки.
Кейнсіанське трактування рівноваги на ринку праці характеризує тільки
короткостроковий період. Дослідження та економічна практика свідчать, що
втручання держави у ринок праці призводить до інфляції.
За сучасної економіки заробітна плата більшості працівників набагато
перевищує встановлений законом мінімум. Отже, не мінімальна заробітна
плата є основною причиною, яка викликає безробіття. Прийняття законів
про мінімальний рівень оплати праці захищає передусім інтереси
недосвідчених, малокваліфікованих працівників, підлітків.
Причиною існування безробіття є здійснення теорії ефективної
(стимулюючої) заробітної плати.
Ефективна заробітна плата — це заробітна плата, яка перевищує
рівноважний рівень і стимулює працівників до більш продуктивної праці.
Фірмам вигідно підтримувати завищену заробітну плату навіть за наявності
надлишку пропозиції робочої сили.
Встановлення мінімальної заробітної плати і діяльність профспілок не
дозволяють фірмам знижувати доходи працівників навіть за наявності
надлишку робочої сили. За теорією ефективної заробітної плати немає
потреби впливати на фірму подібним чином, оскільки для неї може бути
вигідним встановлення заробітної плати, яка перевищує рівноважний
рівень.
Існує кілька варіантів теорії ефективної заробітної плати.
1. Вплив доходів працівника па його здоров’я. Чим більше грошей одержує
працівник, тим повноцінніше його харчування, міцніше здоров’я і вища
продуктивність праці.
2. Вплив ефективної заробітної плати на плинність робочої сили. Чим
більше фірма платить працівникам, тим рідше вони її залишають.
3. Вплив заробітної плати на старанність працівників.
4. Від величини заробітної плати залежить якість праці персоналу фірми.
Монетарна теорія ринку праці (грошова, теорія гнучкого ринку праці). З
погляду монетаристів (М. Фрідмен, Ф. Хайєк), макроекономічна
нестабільність та довгострокова рівновага досягаються тільки в умовах
повністю вільних конкурентних ринків з гнучкими цінами і заробітною
платою. Держава не повинна втручатися у ринок праці, якщо безробіття не
перевищує природний рівень. Інакше починає розвиватися стагфляція —
одночасне зростання безробіття та інфляції. Макроекономічне регулювання
ринку праці повинне здійснюватися за допомогою бюджетно-податкової та
грошово-кредитної політики.
2. Залежність між інфляцією та безробіттям.
Крива Філіпса
Залежність між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді
називають кривою Філіпса.
За кривою Філіпса рівень інфляції залежить від трьох чинників:
1) очікуваної інфляції (передбачуваної);
2) циклічного безробіття;
3) шокових змін пропозиції.
Рівняння залежності має такий вигляд:
( = (e – ((u? – up) + (.
Інфляція = передбачувана інфляція – ( ( циклічне безробіття + шоки
пропозиції, де ( — параметр, який показує, наскільки сильно інфляція
реагує на динаміку циклічного безробіття; ( > 0.
Причини існування кривої Філіпса такі.
1. Незбалансованість ринку праці. Ринки праці відрізняються один від
одного структурою зайнятості та географічно. Отже, із зростанням
економіки не можна досягти одночасно повної зайнятості на кожному
окремому ринку праці:
1)для перекваліфікації працівників потрібен час і кошти, тобто
структурні зміни здійснюються повільно;
2) існують штучні обмеження на можливість вільного переміщення
працівників;
3) існує дискримінація за расовими та етнічними ознаками, за статтю та
віковими групами;
4) існують квоти на одержання ліцензій та профспілкові обмеження.
2. Панування на ринку. Профспілки та великий бізнес володіють значною
монопольною або ринковою владою для підвищення цін та заробітної плати.
Статистичні дані і досвід багатьох країн світу дедалі більше свідчать
про відсутність явного зв’язку між темпами інфляції та рівнем
безробіття. Спостерігається одночасне зростання інфляції та безробіття,
тобто стагфляція. За стагфляції крива Філіпса зміщується праворуч у бік
збільшення безробіття.
Мілтон Фрідмен та Едмунд Фелпс у своїх працях стверджують, що знаряддя
грошово-кредитної політики дозволяють домогтися комбінації рівнів
інфляції та безробіття тільки на короткостроковий проміжок часу. У
довгостроковому періоді зв’язок між темпами інфляції та рівнем
безробіття відсутній.
Незалежно від темпів зростання цін рівень безробіття прямує до свого
природного рівня. У результаті довгострокова крива Філіпса має вигляд
вертикальної прямої.
Кейнсіанці пояснюють зміщення кривої Філіпса серією шоків пропозиції,
або цінових шоків. Класики говорять про альтернативне зростання інфляції
та безробіття і про те, що зміщення кривої є тимчасовим. М. Фрідмен
пояснював криву Філіпса, виходячи з гіпотези природного рівня
безробіття. Наслідком цього трактування стали дві теорії: адаптивних
очікувань та раціональних очікувань.
Різні макроекономічні аспекти явища безробіття відмічені у його двох
трактуваннях: неокласичному та кейнсіанському. Із вступного курсу
економічної теорії, в якому розглядається класичне і кейнсіанське
трактування безробіття, відомо, що більш “макроекономічним” є
кейнсіанське пояснення.
Адже саме воно пов’язує безробіття із сукупним попитом. Класичне
пояснення пов”язувало безробіття із рівнем зарплати. Проте сучасні
неокласики, котрі пов”язують безробіття також із загальним рівнем цін,
економічними передбаченнями головних економічних суб”єктів, зробили це
пояснення більш “макроекономічним”. Отже, зупинимось на
неокласичному поясненні безробіття. Воно акцентує увагу на таких
явищах, як жорсткість зарплати, негнучкість цін, хибні передбачення
щодо інфляції.
Жорсткість зарплати. Ідея жорсткості зарплати є роз- витком і
конкретизацією ідеї класиків про завищеність зарплати. Жорсткість,
тобто нездатність зарплати бути гнучкою і регулювати ринок праці в
напрямі забезпечення повної зайнятості, пояснюється принаймні трьома
причинами: законодавством про мінімальну зарплату, монополізмом
профспілок, намаганням використати зарплату з метою стимулювання
ефективності виробництва.
W S Пояснення до графіка:
1. Від традиційного зображення
рівноваги на ринку праці цей
графік відрізняється розміщен-
ням лінії пропозиції вертикаль-
Wr A но щодо осі зарплати. Це зроб-
лено для того,щоб підкреслити
заданість (відносну незмін-
We D ність) кількості працездатних.
2. Проекція точки А, що утво-
рюється на перетині ліній по-
зайняті безробітні L питу на працю і жорсткої зарп-
лати (Wr ) на горизонтальну
вісь, демонструє розподіл працездатних на працюючих і непра-
цюючих.
Розглянутий графік засвідчує, що рівень зарплати є засобом вирішення або
загострення суперечності між працюючими (інсайдерами) і непрацюючими
(аутсайдерами). Чим вищою стає зарплата для працюючих, тим за інших
рівних умов стає більшою кількість безробітних. У цьому напрямі діє
підвищення мінімальної зарплати і явний (чи неявний) тиск профспілок
при укладанні трудових угод між найманими працівниками і
підприємцями. Уявлення, що зарплату можна використовувати як стимул
для кращої роботи і засіб запобігання плинності кадрів, також
зумовлює “негнучкість” зарплати щодо зниження.
Негнучкість цін. Коли йдеться про рівень зарплати, завжди мають на
увазі реальну зарплату, тобто W/P. Зрозуміло, що рівень цін на товари та
послуги (P) є зовнішнім, щодо ринку праці, чинником. Якщо виявляє
недосконалість ринок товарів та послуг, то так само стає недосконалим і
рівень зарплати як засіб саморегулювання ринку праці. Навіть коли
між профспілками та підприємцями існує домовленість про стабільність
зарплати на певному відрізку часу, то реально зарплата може
продовжувати змінюватися під впливом цін.
Хибні передбачення. Суб’єкти, що домовляються про зарплату,
намагаються передбачити майбутні ціни. Але у своїх передбаченнях
учасники угод можуть помилятися, тоді безробіття може відрізнятися
від свого природного рівня.
Кейнсіанське трактування безробіття також грунтується на ідеї певної
недосконалості ринку. Але у своїх передбаченнях учасники угод можуть
помилятися,і коли ці передбачення виявляються невірними, безробіття
може відрізнятися від свого природного рівня.
Відповідно до своїх уявлень про причини безробіття неокласики
висловлюють і пропозиції щодо політики держави для його подолання.
Передусім – держава повинна змусити ринок працювати. Серед “змушуючих”
засобів – зменшення соціальної допомоги, що стимулюватиме безробітних
більш активно шукати роботу.
Кейнсіанське трактування безробіття також грунтується на ідеї певної
недосконалості ринку. Але якщо для класиків ця недосконалість породжена
втручанням держави у дію ринкових сил, то для кейнсіанців, навпаки,
причина недосконалості закладена у власне ринковому
саморегулюванні.Фактично кейнсіанське трактування – це тлумачення
циклічного безробіття, спричиненого періодичною відсутністю ефективного
попиту.Неефективний попит,у свою чергу,пояснюється заниженими доходами
домогосподарств.
AD Inv E ,де E – зайнятість.
Як відомо, кейнсіанські рекомендації щодо обмеження безробіття
зводились до пропозиції стимулювати сукупний попит з боку держави.
З кейнціанської моделі виходить , що уряд може стабілізувати економіку з
допомогою відповідної фіскальної політики. Збільшення державних видатків
і скорочення податкових ставок веде до збільшення сукупного попиту.
Масштаби збільшення залежать від величини мультиплікатора, яка буде
різною для державних видатків, трансфертних платежів і податків. Під
час Великої депресії 30-х років уряд США намагався вплинути таким чином
на сукупний попит, а також сформував програму суспільних робіт, в
відповідності з якою було утворено близько 4 млн. робочих місць. Такий
же підхід мав місце і в інших ринкових економіках в періоди стагнації і
масового безробіття. Критики цього підходу рахують, що збільшення
зайнятості в державному секторі повністю або частково нейтралізується її
скороченням в приватному секторі. Вони також рахують, що програми по
створенню робочих місць неефективні ще і того, що вони надають допомогу
робітника з низькими доходами і з низьким рівнем кваліфікації, тоді як
безробітними часто виявляються висококваліфіковані робітники, що ці
програми не мають довгострокового ефекту. Прибічники цих програм
визначають, що ринок праці суттєво диференційований, що попит на
працівників низької кваліфікації в приватному секторі являється
обмеженим, що програми суспільних робіт зменшують безробіття серед
некваліфікованих працівників.
3. Види та фактори безробіття
Безробіття — складне економічне, соціальне і психологічне явище.
Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні
відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.
Факторами формування безробіття можуть бути такі:
• нестача сукупного ефективного попиту;
• негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і
викривлення в ній, пов’язані з грошовою експансією держави і подальшою
інфляцією;
• недостатня мобільність робочої сили;
• структурні зрушення в економіці;
• дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної
меншості;
• демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;
• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.
Досвід переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний
період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними
коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників. При цьому
причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.
Розрізняють відкрите й приховане безробіття.
Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення,
приховане — наявність формально зайнятого населення.
Можна виділити такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне,
сезонне, інституціональне.
Фрикційне безробіття пов’язане з переміщенням людей з однієї роботи на
іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає,
що існують постійний зв’язок між звільненням з однієї організації і
найманням працівників іншими організаціями, заміщення одних професій
іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо.
В умовах ринкової економіки цей вид безробіття завжди існує. Одні
змінюють роботу добровільно, інші — у зв’язку зі звільненням або втратою
сезонної зайнятості. Дехто шукає роботу вперше. Таке безробіття може
поєднуватися з рівновагою на ринку праці. Наприклад, в США наприкінці
80-х років близько 49% безробітних не працювали менше п’яти тижнів. Це
свідчить про нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів
відповідно до потреб виробництва, а також про високу ефективність ринку
праці.
Виникнення структурного безробіття пов’язане зі структурними зрушеннями
в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням
випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих
підприємств.
Структурне безробіття відрізняється від фрикційного передусім тим, що
працівники, які втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть
бути використані на тих робочих місцях, які пропонуються в інших
секторах. Окрім того, структурне безробіття є тривалим і має, як
правило, хронічний характер.
Причиною структурного безробіття є територіальна і кваліфікаційна
невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними.
У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне
безробіття.
Технологічне безробіття пов’язане з переходом до нової техніки і
технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що
(супроводжується вивільненням робочої сили і найманням праців принципово
нових спеціальностей та кваліфікації.
Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і
зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття
можуть коливатися від незначних до великих.
Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний
характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на
працю (сільське господарство, будівництво тощо).
Циклічне — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми
масштабами, тривалістю і складом, що пов’язано з циклом ділової
кон’юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають
максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму — під час
піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями
циклу ділової кон’юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття
страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.
Інституціональне безробіття — це безробіття, яке породжується правовими
нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути,
наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної
плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати
знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи
доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними
програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили).
На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття.
Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних —
бідних, бродяг, бомжів та ін.
Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням
масштабів хронічного безробіття. Це пов’язано з тим, що інвестиції у
створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності
найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи
насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають
жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.
Загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами,
насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його
відставанням від потенційного ВНП, який визначається за припущення
існування природного рівня безробіття та певних “нормальних” темпів
економічного зростання. Чим вищий рівень безробіття, тим більше
відставання ВНП. В економічній науці такий взаємозв’язок виражає закон
А. Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень
(3—5%) на 1%, то відставання обсягу валового національного продукту
становить 2,5%. З цього закону можна зробити висновок щодо практичної
діяльності, а саме: необхідно щорічно не менш як 2,5—3,0% ВНП
спрямовувати на створення нових робочих місць.
Економічними збитками від безробіття є також звуження споживчого ринку,
нарощування елементів кризи надвиробництва. Крім того, люди, які
перебувають у статусі безробітних, втрачають професійні навички,
стереотипи трудової поведінки.
Серйозною проблемою є регіональне безробіття. Його подолання потребує
проведення відповідної структурної політики і розроблення регіональних
програм забезпечення ефективної зайнятості населення на основі подальшої
диверсифікації економіки, залучення та функціонування приватного
капіталу, розвитку інфраструктури, відкриття центрів перепідготовки
робочої сили, формування спеціальних фондів кредитування приватних
підприємців.
У Великій Британії, наприклад, зменшення регіонального безробіття
досягається через організацію “підприємницьких зон”, в яких усі
підприємства практично звільнені від сплати податку на нерухоме майно.
Практикується пільговий продаж державою муніципальних земель,
лібералізація правил забудови. Це сприяло підвищенню темпів зростання
зайнятості в цих регіонах.
В умовах становлення ринкової економіки особливо гострою проблемою є
безробіття серед молоді, яке дедалі зростає. Для її вирішення необхідно
створити реальні передумови для обгрунтованого вибору професії та місця
роботи з урахуванням потреб ринку праці, а також покликання, здібностей
і психофізіологічних можливостей молодої людини та її професійної
підготовки.
Важливим напрямом запобігання безробіттю серед молоді є реалізація
спеціалізованих програм, які забезпечують розширення зайнятості молоді
шляхом створення для неї додаткових робочих місць без великих
матеріальних витрат, зокрема шляхом організації сезонної і тимчасової
участі в проведенні сільськогосподарських робіт, обслуговуванні і
ремонті сільськогосподарської техніки, транспортуванні і реалізації
урожаю., через надання допомоги інвалідам, людям похилого віку, через
роботу в лікарнях, інтернатах, дитячих будинках та ін.
4. Наслідки безробіття
Безробіття так чи інакше впливає на економічне життя країни, в першу
чергу впливає на соціально-економічні показники. Так, незайнята робоча
сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі
економічні втрати, які є наслідком природного і фактичного безробіття (
і відповідно зайнятості)
Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати,
ніби спрацьовує на користь спілки підприємців.
Під час тривалого безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання
нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто проходять для нього
важко.
Безробіття веде до прямого занепаду раніше досягнутого рівня життя.
Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має тимчасовий
характер. Зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний
попит, скорочує обсяг заощаджень у населення.
Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна
порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато соціологів пов’язують
зростання злочинності зі зростанням безробіття.
Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям.
Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні
економісти дотримуються при пояснення причин безробіття.
Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної
теорії ринку праці – заходи по зниженню заробітної плати.
Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні
роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні
замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного
попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки
процента.
Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту,
ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і
створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде
присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план
сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не
знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що
ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок –
зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях
розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в
суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі
розвитку економіки, – наочний тому приклад.
Висновки
З вищенаведеного можна зробити наступні висновки: безробіття, так само
як і інфляцію, ми розглядаємо як явище, що засвідчує порушення
рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань.
Щоправда, як буде показано далі, не всяке безробіття є порушенням або
відхиленням від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах
ринкової економіки і в різні часи, то його можна певною мірою також
вважати своєрідною нормою.
Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачення наводять, як
правило, два аргументи.
Перш за все наявність безробіття є свідченням недовикористання ресурсів
суспільства, а отже, і чинником, що діє в бік зменшення ВНП, сукупної
пропозиції.
По-друге, безробіття – це, окрім усього, певна кількість людей із меншою
платоспроможністю, що спричиняє зменшення сукупного попиту. Отже,
безробіття впливає на макрорівновагу з двох боків: і з боку попиту, і з
боку пропозиції.
Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує завжди. Покладаючись
на цей безперечний факт, можна висловити припущення, що певний
рівень безробіття є нормою, певною мірою природним явищем.
Безробіття, що формується різними потоками на ринку праці, складається з
двох частин: природного (нормального) рівня та рівня, що перевищує
природний. Величина природного рівня є змінюваною і формується низкою
зовнішніх чинників.
Встановлення безробіття на рівні, що перевищує природний, спричиняє
відхилення фактичного ВНП від потенційного (природного) ВНП, що міг би
бути створений. Зв’язок між відхиленням рівня безробіття від природного
та втратою ВНП відображений у законі Оукена.
Існує два принципово відмінних трактування безробіття: неокласичне
та кейнсіанське. Неокласичне, що є своєрідною конкретизацією
класичного, пояснює безробіття жорсткістю зарплати, негнучкістю цін і
хибністю економічних передбачень. Кейнсіанське трактування ґрунтується
на ідеї недостатності сукупного попиту.
Природа кожного з видів безробіття (фрикційного, структурного та
циклічного) може бути відображена в моделі. Модель фрикційного
безробіття ґрунтується на відхиленні лінії пропозиції праці,
структурного – передбачає зсув лінії попиту на працю. Модель циклічного
безробіття – різнонаправлені зсуви ліній, що відображають сукупний
попит і рівень безробіття.
Список використаної літератури
Дорнбуш Р., Фишер С. Макроекономіка. – К.: Основи, 1996.
Економіка України / За ред. Б.Ф. Заболоцького. – Львів, 1997.
Казаков А.П., Минаев Н.В. Экономика. – М., 1996.
Костюк В.Н. Макроэкономика. – М., 1998.
Луссе А. Макроэкономика: ключевые вопросы. – СПб., 1999.
Макконнел К.Р., Брю С.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М.,
1992.
Макроекономіка / За ред. А.Г. Савченка. – К.,1995,1999.
Макроэкономика / Под ред. Е.Б. Яковлевой. – СПб, 1997.
Макроэкономика / Под ред. И.П. Николаевой. – М., 1998.
Мэнкью Г. Макроэкономика. – М., 1994.
Пухтаєвич Г. О. Макроекономічний аналіз. – К., 2000.
Савченко А.Г. Макроекономіка. –К., 1999. – Глава 12, 1995.- Глава 13.
Радионова І. Макроекономіка та економічна політика. – К., 1996.
Савченко А.Г. Макроекономіка. Навчально-методичний посіб-ник для
самостійного вивчення дисципліни. – К., 2000.
Самуельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К., 1995.
Соболев В.М. Макроэкономика. – Харьков, 1997.
PAGE
PAGE 16
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
