UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПрофесійні риси медичного працівника (реферат)
Авторdimich
РозділМедицина, терапія, фізіологія
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1595
Скачало239
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Професійні риси медичного працівника”

 

Вивчення проблем професійної етики, її специфіки веде нас від

загального до особистого, що дозволяє пізнати мораль ширше і пов’язати

її з практичною діяльністю індивіда. У професійній етиці можна

простежити зв’язки між тими або іншими видами діяльності, психологічними

й етичними чинниками та якостями, поєднання суспільних інтересів з

інтересами особистості.

 

Лікарська мораль – це система норм і вимог до поведінки і морального

обличчя лікаря і всього медичного персоналу, а також моральні почуття,

які реалізуються у безпосередній діяльності; в процесі праці. Мораль

регулює ставлення лікаря до хворого, до здорової людини, до колег

лікаря, до суспільства і держави.

 

Честь і гідність, авторитет і обов’язок лікаря мають риси всебічності і

специфічності водночас. Це потрібно розуміти у тому контексті, що мораль

лікаря, яка поширюється на всіх людей, охоплює єдність у розмаїтті.

 

Медична етика має внутрішній зв’язок з компетентністю, класифікацією

лікарів, медичних сестер за їх діловими якостями. Не власне моральні

якості, а їхнє поєднання з професійними знаннями, навичками і досвідом

створює ту своєрідну домінанту, яка реалізовується під час виконання

професійного обов’язку. Причому, коли йдеться про професійну медичну

мораль, потрібно не тільки формулювати кодекс відповідних положень

стосовно трудової діяльності, а і сприяти виробленню у лікаря здатності

до моральної орієнтації у складних клінічних ситуаціях, які вимагають

морально-ділових і соціальних якостей.

 

Лікарське мистецтво формується не відразу, поступово виробляється

вміння правильно говорити про хворобу, викладати факти так, щоб вони

сприяли не погіршенню, а поліпшенню стану хворого.

 

Уміння розмовляти з хворими відповідно поводитися біля ліжка

стражденної людини рідко буває природженою рисою. Таке вміння необхідно

розвивати в собі, виробляти в процесі щоденної роботи. У цьому полягає

самовдосконалення лікаря. Лікар, як старший колега повинен вчити цьому

мистецтву середній і молодший медичний персонал. За такого підходу до

роботи в лікувально-профілактичному закладі буде зведений до мінімуму

шкідливий вплив на хвору людину необережно сказаних слів або інших дій

медичних працівників.

 

На жаль у клінічній практиці зустрічаються непоодинокі випадки прикрого

нехтування даним професійним принципом з боку як лікарів, так і

середнього медичного персоналу. Частіше колегіальність порушують деякі

молоді лікарі – кар’єристи які в гонитві за “авторитетом” чи зиском

поступаються принципами добропорядності щодо товаришів по роботі. Не

може бути ніякого виправдання таким лікарським висловлюванням ,як

наприклад :”Вам становили помилковий діагноз”,” вважайте за щастя, що

потрапили на лікування до мене “тощо .Свідоме чи навіть легковажне

випадкове паплюження професіоналізму колеги шкодить і справді, й

пацієнтові: Адже чи буде відвідувач такого лікаря й надалі вірити в

медицину? Напевно, ні. Отже, штучні методи самореклами й ствердження

свого “авторитету“ згубні хоча б тому, що будуються на аморальній

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ