РЕФЕРАТ
на тему:
“ГІГІЄНА ПРАЦІ”
ПЛАН
1. Роль і значення охорона здоров’я на виробництві
2. Предмет і методи гігієни праці
3. Поняття про професійну шкідливість, захворювання та виробничий
травматизм
4. Виробничі інтоксикації та їх профілактика
5. Гігієна праці жінок
6. Гігієна та охорона праці підлітків
Використана література
1. Роль і значення охорона здоров’я на виробництві
Конституція України до числа соціальних прав включає право кожного на
охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49),
належні, безпечні й здорові умови праці (ст. 43). Відповідно до ст.12
Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права кожна
людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби.
Серед основних трудових прав працівників ст. 2 Кодексу законів про працю
України вказує на право на здорові та безпечні умови праці. Ст. 6 Основ
законодавства України про охорону здоров’я закріплює право на охорону
здоров’я, що передбачає серед інших право на безпечні й здорові умови
праці.
Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи,
організації, посадові особи та громадяни зобов’язані забезпечити
пріоритетність охорони здоров’я у власній діяльності, не завдавати шкоди
здоров’ю населення й окремих осіб (ст. 5 Основ законодавства України про
охорону здоров’я). Зазначаючи необхідність створення безпечних і
здорових умов праці в процесі трудової діяльності працівників, наукова
та навчальна література з трудового права завжди користувалася терміном
“охорона праці”. При цьому термін “охорона праці” вживається в двох
значеннях: широкому й вузькому. Як вказує B.I. Прокопенко, в широкому
розумінні до поняття “охорона праці” відносяться “ті гарантії для
працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства”. У
широкому значенні під охороною праці розуміється сукупність правових
норм, що охоплюють увесь комплекс питань застосування праці й
приналежних до різних інститутів трудового права (трудового договору,
робочого часу і часу відпочинку та ін.). До них належать норми, які
забороняють необгрунтовану відмову в прийнятті на роботу, обмежують
переведення та звільнення працівників, встановлюють граничну тривалість
робочого часу, регламентують час відпочинку, та багато інших,
спрямованих на створення сприятливих загальних умов трудової діяльності.
Терміном “охорона праці” у вузькому розумінні завжди визначалося
створення для працівників здорових та безпечних умов праці (див.
зазначену вище роботу, с. 446). Закон України “Про охорону праці” від 14
жовтня 1992 р. в ст. 1 так визначає охорону праці: “Охорона праці — це
система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і
лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження
здоров’я і працездатності людини в процесі роботи”. Виходячи зі змісту
закону та інших зазначених вище нормативно-правових актів, більш
доцільно, на нашу думку, замість терміна “охорона праці” у вузькому
розумінні вживати термін “охорона здоров’я працівників на виробництві”,
оскільки фактично метою таких заходів є саме охорона здоров’я
працівника, збереження його працездатності на виробництві під час
виконання трудових обов’язків.
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати
для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної
експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації і
забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені
законодавством.
Законодавством про працю передбачені й інші гарантії в галузі охорони
праці жінок, неповнолітніх і осіб із зниженою працездатністю.
2. Предмет і методи гігієни праці
Предметом гігієни праці є: вивчення трудових процесів і фізіологічних
змін, що ними зумовлені й виникають в організмі особи, яка працює;
вивчення працездатності людини і розробка фізіологічних основ
раціонального режиму праці та відпочинку; вивчення впливу фізичних та
хімічних факторів виробничого середовища, а також виробничих процесів,
устаткування і матеріалів на організм працівників з метою розробки
гігієнічних заходів щодо усунення несприятливих наслідків на стан
здоров’я; вивчення стану здоров’я і захворюваності працівників, які в
умовах своєї професійно-виробничої діяльності зустрічаються з різними
несприятливими факторами, для профілактики професійних захворювань.
На основі вивчення особливостей виробничого середовища і його впливу на
організм працівників гігієна праці розробляє гігієнічні вимоги до
раціонального використання обладнання, гігієнічні норми і правила в
галузі оздоровлення умов праці, будови та утримання промислових
підприємств; заходи особистої гігієни; пропозиції щодо раціональної
організації умов праці та відпочинку.
Відповідно до завдань, гігієна праці використовує різноманітні методи
дослідження:
– фізичні й хімічні методи – для дослідження умов праці на виробництві
та оцінки ефективності оздоровчих заходів;
– фізіологічні методи – для дослідження змін в організмі, які виникають
під впливом умов і характеру праці;
– клініко-статистичні та санітарно-статистичні методи – для вивчення
стану здоров’я та захворюваності працівників.
Застосовують також експериментальні фізичні, хімічні, біохімічні,
патоморфологічні, токсикологічні, психологічні та інші методи
дослідження.
3. Поняття про професійну шкідливість, захворювання та виробничий
травматизм
Під виробничою травмою розуміють ушкодження, яке виникло в працівників
чи службовців при виконанні роботи на території виробничого підприємства
чи установи і спричинило порушення цілісності тканини або функції органа
чи організму в цілому.
Розрізняють такі види виробничих травм:
– механічні – від рухомих частин машин, ручного Інструмента, падаючих
предметів тощо;
– термічні – від прямого контакту з парою, гарячою рідиною, полум’ям,
розплавленим металом;
– хімічні – від концентрованих хімічних речовин (кислот, лугів);
– електричні – від контакту з електричним струмом, обриву проводів
тощо.
Єдиної класифікації причин виробничого травматизму не існує. Розрізняють
три групи причин виробничого травматизму; технічні, організаційні та
санітарно-гігієнічні.
До технічних причин відносять недосконалість конструкцій машин і
устаткування, самого технологічного процесу, несправність верстатів,
машин, ручного інструменту, відсутність чи недосконалість захисної
техніки, устаткування.
До організаційних причин – неправильну організацію трудового процесу,
застосування небезпечних методів праці, недотримання правил техніки
безпеки, відсутність Індивідуальних засобів захисту.
Серед санітарно-гігієнічних, причин слід відзначити порушення
санітарно-гігієнічного режиму на виробництві, погане освітлення, високу
температуру та вологість повітря чи надмірно низьку температуру,
виробничий пил, високу концентрацію токсичних речовин у повітрі,
забрудненість приміщення, сильний шум тощо.
Виробничий травматизм умовно можна поділити на дві групи (промисловий та
сільськогосподарський), оскільки за умовами виникнення, характером та
локалізацією, а основне, наданням медичної допомоги та заходами, щодо
попередження травматизму вони суттєво відрізняються.
Промисловий травматизм – це пошкодження, різні за характером, що були
отримані на виробництві.
Основні заходи щодо боротьби з травматизмом:
– контроль за обладнанням, інструментами, за достатнім огородженням
частин, що рухаються;
– покращення природного та штучного освітлення;
– систематичний нагляд за дотриманням правил техніки безпеки;
– забезпечення всіх робітників засобами індивідуального захисту і
контроль за їх використанням під час роботи;
– проведення заходів щодо боротьби з втомлюваністю, покращення
зовнішнього виробничого середовища, раціоналізація режиму праці та
відпочинку.
Механізація сільськогосподарського виробництва, зростання культури
трудівників села, заходи з охорони праці знизили травматизм у
сільськогосподарському виробництві. Найважчі травми спостерігаються у
тваринницьких і бурякосійних господарствах, які мають низький рівень
механізації, порівняно з іншими господарствами. Найбільше травмуються
особи, зайняті на польових роботах (у рільництві).
Основним запобіжним заходом проти травматизму на тракторах є заміна
ручного запуску механічним, своєчасний ремонт, регулювання та усунення
неполадок також може бути профілактикою травматизму. Щоб запобігти
травматизму в тваринництві, обслуговуючий персонал повинен вивчити
звички і поведінку тварин та обережно з ними поводитися.
Професійна шкідливість – фактори трудового процесу (включаючи і зовнішні
фактори праці), що можуть мати шкідливий вплив на стан здоров’я людини,
яка працює.
Професійні шкідливості можна розділити на три групи:
1. Шкідливості, що пов’язані з неправильною організацією праці (надмірне
напруження нервової системи; тривале вимушене положення тіла; надмірне
напруження рухового апарату та окремих органів чуття; нераціональний
режим праці).
2. Шкідливості, що пов’язані з виробничим процесом та умовами
навколишнього середовища, яке оточує робітника під час його трудової
діяльності (несприятливі мікрокліматичні умови; інтенсивне променеве
тепло; підвищений чи знижений тиск повітря; радіоактивне випромінювання;
надмірний шум; підвищений вміст у повітрі пилу тощо).
3. Шкідливості, пов’язані з обставинами праці. Вони не є специфічними і
зустрічаються на будь-якому виробництві (недостатні вентиляція,
освітлення, площа, кубатура приміщення тощо).
У ряді випадків професійні шкідливості відіграють вирішальну роль у
виникненні патологічного процесу в організмі. Так, у працівників, які
вдихають пил, що містить двоокис кремнію, може розвинутись силікоз; у
працівників, які зазнають дії пилу свинцю, може виникнути свинцеве
отруєння; у працівників, які під час роботи часто повторюють дрібні
рухи, можуть з’явитись координаційні неврози, тощо. Хвороби, в основі
яких лежить виключно чи переважно професійний фактор, називають
професійними. Але значно частіше вплив професійних факторів проявляється
у зниженні опірності організму до захворювань, у зниженні
працездатності.
4. Виробничі інтоксикації та їх профілактика
Отрутами, або токсичними речовинами, є речовини, які потрапляючи в
організм, навіть у невеликій кількості мають шкідливу дію на організм.
Шкідлива дія токсичних речовин зумовлена тим, що вони, взаємодіючи з
тканинами організму, порушують їх хімічну структуру та фізіологічні
функції. Високі концентрації отрут короткочасної дії або ж невеликі
довготривалої дії зумовлюють стійкі патологічні зміни в організмі.
Виробничі отруєння поділяють на гострі та хронічні. Гострі виникають
через короткий проміжок часу після дії токсичної речовини на організм
(відразу). Хронічні розвиваються повільно, і характерною їх рисою є те,
що патологічні зміни, викликані дією отрути, поступово наростають. Деякі
речовини діють відразу (гази, кислоти, луги). Гострі й хронічні отруєння
відрізняються не лише строками виникнення патологічних змін, але і
формою прояву й ураженням різних органів та систем організму.
Цілий ряд токсичних речовин в одних випадках можуть викликати гострі, а
в інших – хронічні отруєння (бензол, хлор, фосфор, ртуть та її сполуки
тощо). Хронічні отруєння є наслідком дії речовин, які мають здатність
кумулюватися в організмі.
Шляхи проникнення отрут в організм переважно дихальні. Потрапляють вони
також через шкірні покриви і рідше – через шлунково-кишковий тракт.
Знання шляху, через який отруйні речовини потрапили в організм, є дуже
важливим з гігієнічної точки зору. Це дає змогу вирішити питання
профілактики виробничих отруєнь.
Всмоктування отруйних речовин через дихальні шляхи відбувається досить
інтенсивно. Цьому сприяють анатомо-фїзіологічні особливості слизових
оболонок. Найбільше значення має процес всмоктування в глибоких
дихальних шляхах. Із альвеол токсичні речовини проникають у велике коло
кровообігу. Цей шлях більш важливий, ніж через шлунково-кишковий тракт,
тому що в цьому випадку отрути не проходять через печінку, яка відіграє
важливу роль у їх нейтралізації.
При проникненні токсичних речовин через шлунково-кишковий тракт вони
проходять через печінку, де нейтралізуються. Крім того, в кислому
середовищі шлунку отрути можуть знешкоджуватися.
Токсичні речовини виділяються з організму нирками, через шкіру (анілін,
нітробензол), молочні та слинні залози (свинець, ртуть, миш’як),
кишечник.
Деякі токсичні речовини мають здатність накопичуватися (ку-мулюватися) в
організмі й виділятися поступово. Розрізняють два види кумуляції –
матеріальну, коли відбувається накопичення отрути в тканинах, І
функціональну, коли спостерігається наростання порушення функції органу.
Так, важкі метали депонуються в печінці, кістках, підшлунковій залозі І
інших тканинах. Тільки під впливом особливих умов речовини, що
депонувалися, потрапляють у кров і можуть викликати отруєння організму.
До факторів, які зумовлюють вихід токсичних речовин з депо, слід
віднести стани, що супроводжуються значним підвищенням температури,
надмірне вживання алкоголю, що у свою чергу, викликає отруєння
організму.
Токсична дія хімічних речовин залежить від багатьох причин. Мають
значення його хімічна структура, фізичний стан, дисперсність,
розчинність, концентрація, тривалість дії. Чим більша розчинність
токсичних речовин, тим більше виражена їх дія. Чим вища концентрація
токсичних речовин в повітрі й чим триваліший час їх дії, тим більший
ступінь отруєння організму.
Необхідно відзначити, що в виробничих приміщеннях нерідко можна виявити
не одну токсичну речовину, а декілька. Отже, має місце комбінований
вплив токсичних речовин. Одночасно вони можуть діяти в одному чи в
протилежному напрямках, підсилюючи чи послабляючи дію одна другої’.
Несприятливі умови зовнішнього середовища можуть підсилювати дію
токсичної речовини, особливо це стосується температури повітря. Висока
температура призводить до розширення судин, підсилення кровообігу,
прискорення дихання, що сприяє кращому проникненню отрути. Іноді має
значення вологість повітря. Вона підсилює токсичний ефект деяких
речовин: соляної кислоти тощо.
Вагоме значення має індивідуальна чутливість організму. Перенесені
захворювання, загальне ослаблення організму знижують опірність до
токсичних речовин. У таких людей перебіг Інтоксикації значно важчий та
триваліший.
Профілактичні заходи щодо боротьби з професійними отруєннями:
– заміна токсичних речовин, що використовуються на виробництві,
не-токсичними чи малотоксичними там, де це можливо;
– встановлення гра-нично допустимих концентрацій токсичних речовин в
повітрі робочої зони підприємств і систематичний контроль за станом
повітряного середовища на виробництві;
– допускати працівників до роботи з токсичними речовинами лише в
спецодязі, протигазі чи респіраторі.
5. Гігієна праці жінок
Активна трудова діяльність жінок поставила перед гігієністами проблему
раціональної організації їх праці з урахуванням анато-мо-фізіологічних
особливостей жіночого організму, щоб робітниця могла без втрат здоров’я
займатися професійною діяльністю.
Усі професійні шкідливі фактори за характером впливу на жіночий організм
можна поділити на три групи:
а) ті, що однаково впливають на організм незалежно від статі;
б) несприятливі для жіночого організму, але безпечні для генеративної
функції;
в) які загрожують генеративній функції жінки.
Дуже небезпечний з точки зору несприятливих наслідків для здоров’я жінки
взагалі ранній початок виробничої діяльності, коли шкідливі виробничі
фактори негативно впливають на незміцнілий організм, що перебуває в
стадії статевого дозрівання.
Важка фізична праця не проходить безслідно для дІтонароджу-вальної
функції. Серед жінок, які виконують важку фізичну роботу, досить великий
відсоток самовільних абортів, завчасних чи затяжних пологів, підвищена
кількість неправильних положень плода. У зв’язку з механізацією
виробничих процесів, знизилася частка важкої фізичної праці, що
відіграло певну роль в оздоровленні. Негативно діє на жіночий організм
робота, що пов’язана з вимушеним положенням тіла.
Законодавством передбачено ряд заходів щодо охорони і гігієна праці
жінок.. Так, забороняється працювати їм у важких та шкідливих для
здоров’я умовах (з рідким металом, кочегарами тощо). Не допускаються
жінки до праці під землею, у гірничодобувній промисловості, на
будівництві й у підземних спорудах.
Законодавство допускає навантаження і розвантаження вантажів жінками
вагою не більше 20 кг (удвох на ношах – 50 кг, враховуючи вагу нош), на
триколісній тачці – 100 кг, у вагонетках на рейках — 100 кг.
Ряд заходів передбачено відносно вагітних жінок. Декретна відпустка
становить 172 календарних дні. На час декретної відпустки зберігається
місце роботи. Вагітних жінок переводять на легшу роботу зі збереженням
заробітної плати (якщо вона відрізняється).
На роботах з шкідливими умовами праці жінки мають право на пенсію у віці
45 років при стажі роботи не менше як 15 років.
6. Гігієна та охорона праці підлітків
Підлітками офіційне законодавство вважає молодь у віці коли від 15 до 18
років. Основною особливістю цього віку є високий рівень основних
функцій, швидкий ріст та фізичний розвиток організму, перебудова
ендокринної і вегетативної нервової систем, нервово-психічної сфери та
обміну речовин.
Тому при розробці конкретних заходів і регламентацій з гігієни праці
підлітків ї їх медичного обслуговування треба брати до уваги
анатомо-фізіологічні особливості.
Підлітки більше, ніж дорослі, чутливі до впливу професійних
шкідливостей. Тому слід приділити увагу контролю за тим, щоб підлітки в
процесі своєї професійно-виробничої діяльності не зазнавали впливу
токсичних речовин. Адже процес дихання і кровообігу в підлітків має свої
особливості, зокрема, хвилинний об’єм повітря на 1 см2 поверхні легень у
дітей більший, що може зумовити швидку адсорбцію токсичних речовин.
У системі охорони праці підлітків велике значення має профілактика
травматизму. Травматизм серед підлітків вищий. А причиною є недотримання
правил техніки безпеки, Ігнорування засобами індивідуального захисту,
порушення порядку та необережність на робочому місці.
Створено чітку систему охорони праці підлітків. Так, заборонено приймати
на роботу неповнолітніх, використовувати працю підлітків на важких і
шкідливих для здоров’я виробництвах, допускати їх до нічних і надурочних
робіт. Передбачено ряд пільг. Серед них – скорочення тривалості робочого
дня. Для підлітків віком 16-18 років встановлено 6-годинний робочий день
і літній відпочинок тривалістю І календарний місяць. Підлітків до
18-річного віку, які працюють на підприємствах і установах, заборонено
залучати до наднормованої роботи, роботи в нічну зміну, а також до
участі в роботах, що потребують перенесення чи переміщення вантажів.
Для юнаків 16-18 років вага вантажу, який переміщують вручну, не повинна
перевищувати 16 кг, а для дівчат – 10 кг. При перевезенні одноколісними
тачками загальна вага вантажу не повинна перевищувати 50 кг, а
двоколісними – 57 кг. Дівчатам перевозити вантажі заборонено.
Використана література
Беляков В.Д., Жук Е.Г. Гигиена й зпидемиология. – М.: Медицина, 1988. –
320 с.
Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. – К.: Вища школа,
1983. – 320с.
Гигиена детей й подростков / Под ред. Г.Н. Сердкжовской. – М.: Медицина,
1989. – 320с.
Голяченко О.М., Сердюк А.М., Приходський О.О. Соціальна медицина,
організація та економіка охорони здоров’я. – Тернопіль-Київ-Вінниця:
Лілея, 1997. – 328 с.
Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з
основами екології; Навчальний посібник. – К.: Здоров’я, 1999. – 694 с.
Загальна гігієна: Посібник до практичних занять / За ред. 1.1. Даценко.
– Львів: Світ, 2001. – 471 с.
PAGE
PAGE 12
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
