.

Вчений медик М.І.Пірогов і його освітня діяльність (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
322 1418
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Вчений медик М.І.Пірогов

і його освітня діяльність”

Пирогов Микола Іванович (1810—1881) — великий вітчизняний лікар і
вчений, педагог і суспільний діяч; один з основоположників хірургічної
анатомії й анатомо-експериментального напрямку в хірургії,
воєнно-польовій хірургії, організації і тактики медичного забезпечення
військ; член кореспондент Петербурзької академії наук (1847), почесний
член і почесний доктор багатьох вітчизняних і іноземних університетів і
медичних товариств.

У 1824 р. (у віці 14 років) М.І. Пирогов поступив на медичний факультет
Московського університету, де серед його вчителів були анатом X. І.
Лодер, клініцисти М.Я.Мудров, Е.О.Мухін. У 1828 р. закінчив університет
і поступив у числі перших “професорських студентів” у Дерптський
професорський інститут, створений для підготовки професорів з “природних
росіян”, який успішно закінчили університети і вступні іспити, що
витримали, при Петербурзькій академії наук. Спочатку мав намір
спеціалізуватися по фізіології, але в зв’язку з відсутністю цього
профілю спеціальної підготовки зупинив свій вибір на хірургії. У 1829 р.
одержав золоту медаль Дерптского (нині Тартуского) ун-та за виконане в
хірургічній клініці проф. И. Ф. Мойера конкурсне дослідження на тему:
“Що потрібно мати на увазі при перев’язці великих артерій під час
операцій?”, у 1832 р. захистив докт. дисертацію на тему: “ чиЄ
перев’язка черевної аорти при аневризмі пахової області легко
здійсненним і безпечним утручанням”. У 1833—1835 р., завершуючи
підготовку до професури, Н. И. Пирогов знаходився у відрядженні в
Німеччині, удосконалювався в анатомії і хірургії, зокрема в клініці Б.
Лангенбека. Після повернення до Росії в 1835 р. працював у Дерпте в
клініці проф. И. Ф. Мойера; з 1836 р. — екстраординарний, а з 1837 р.
ординарний професор теоретичної і практичної хірургії Дерптского ун-та,
У 1841 р. Н. І, Пирогов створив і до 1856 р. очолював госпітальну
хірургічну клініку петербурзької Медико-хірургічної академії; одночасно
складався гл. лікарем хірургічного відділення 2-го військово-сухопутного
госпіталю, директором по технічній частині Санкт-Петербургского
інструментального заводу, а з 1846 р. директором створеного при
Медико-хірургічній академії Ін-та практичної анатомії. У 1846 р. Н. И.
Пирогова затвердили в званні академіка Медико-хірургічної академії.

У 1856 р. Н. И. Пирогов залишив службу в академії (“через хворобу і
домашні обставини”) і прийняв пропозицію обійняти посаду попечителя
Одеського навчального округу; з цього часу почався 10-літній період його
діяльності в області освіти. У 1858 р. Н. И. Пирогова призначають
попечителем Київського навчального округу (у 1861 р. він звільняється по
стані здоров’я). З 1862 р. Н. И. Пирогов — керівник молодих росіян
учених, відряджених у Німеччину для підготовки до
профессорско-преподавательской діяльності. Останні роки життя (з 1866
р.) Н. И. Пирогов провів у своєму маєтку в селі Вишня біля Вінниці,
відкіля виїжджав як консультанта по військовій медицині на театр воєнних
дій під час франко-прусской (1870—1871) і російсько-турецької
(1877—1878) воєн.

Наукова, практична і суспільна діяльність Н. И. Пирогова принесла йому
світову лікарську славу, незаперечне лідерство у вітчизняній хірургії і
висунула його в число найбільших представників європейської медицини
середини 19 в. Наукова спадщина Н. И. Пирогова відноситься до різних
областей медицини. У кожну з них він вніс істотний вклад, що дотепер не
утратив свого значення. Незважаючи на більш ніж вікову давнину, праці Н.
И. Пирогова продовжують уражати читача оригінальністю і глибиною думки.

Класичні праці Н. И. Пирогова “Хірургічна анатомія артеріальних
стовбурів і фасций” (1837), “Повний курс прикладної анатомії людського
тіла, з малюнками (анатомія описово-фізіологічна і хірургічна)”
(1843—1848) і “Ілюстрована топографічна анатомія розпилів, проведених у
трьох напрямках через заморожене людське тіло” (1852—1859); кожний з них
був визнаний гідним Демидовской премії Петербурзької академії наук і
з’явився фундаментом топографічної анатомії й оперативної хірургії.

У 1856 р. Н. И. Пирогов залишив службу в академії (“через хворобу і
домашні обставини”) і прийняв пропозицію обійняти посаду попечителя
Одеського навчального округу; з цього часу почався 10-літній період його
діяльності в області освіти. У 1858 р. Н. И. Пирогова призначають
попечителем Київського навчального округу (у 1861 р. він звільняється по
стані здоров’я). З 1862 р. Н. И. Пирогов — керівник молодих росіян
учених, відряджених у Німеччину для підготовки до
профессорско-преподавательской діяльності. Останні роки життя (з 1866
р.) Н. И. Пирогов провів у своєму маєтку в селі Вишня біля Вінниці,
відкіля виїжджав як консультанта по військовій медицині на театр воєнних
дій під час франко-прусской (1870—1871) і російсько-турецької
(1877—1878) воєн.

Наукова, практична і суспільна діяльність Н. И. Пирогова принесла йому
світову лікарську славу, незаперечне лідерство у вітчизняній хірургії і
висунула його в число найбільших представників європейської медицини
середини 19 в. Наукова спадщина Н. И. Пирогова відноситься до різних
областей медицини. У кожну з них він вніс істотний вклад, що дотепер не
утратив свого значення. Незважаючи на більш ніж вікову давнину, праці Н.
И. Пирогова продовжують уражати читача оригінальністю і глибиною думки.

Класичні праці Н. И. Пирогова “Хірургічна анатомія артеріальних
стовбурів і фасций” (1837), “Повний курс прикладної анатомії людського
тіла, з малюнками (анатомія описово-фізіологічна і хірургічна)”
(1843—1848) і “Ілюстрована топографічна анатомія розпилів, проведених у
трьох напрямках через заморожене людське тіло” (1852—1859); кожний з них
був визнаний гідним Демидовской премії Петербурзької академії наук і
з’явився фундаментом топографічної анатомії й оперативної хірургії. У
них викладені принципи пошарового препарування при вивченні анатомічних
областей і утворень і приведені оригінальні способи підготовки
анатомічних препаратів — розпилювання заморожених трупів (“крижана
анатомія”, початок до-рій був покладений И. В. Буяльским у 1836 р.),
висікання з заморожених трупів окремих органів (“скульптурна анатомія”),
що в сукупності дозволило визначати взаиморасположение органів і тканин
з точністю, недоступної при колишніх методах дослідження.

Характерною рисою Н. И. Пирогова — лікаря і педагога — була крайня
самокритичність. Ще спочатку своєї професорської діяльності він видав
двотомну працю “Аннали дерптской хірургічної клініки” (1837—1839), у
якому критичний підхід до власної роботи й аналіз своїх помилок
розглядаються як найважливішу умову успішного розвитку мед. науки і
практики. У передмові до 1-му тому “Анналов” він писав: “Я вважаю
священним обов’язком сумлінного викладача негайно обнародувати свої
помилки і їхні наслідки для застереження і повчання інших, ще менш
досвідчених, від подібних оман”. И. II. Павлов назвав видання “Анналов”
першим його професорським подвигом: “…у відомому відношенні небувале
видання. Така нещадна, відверта критика до себе і своєї діяльності
навряд чи зустрічається де-небудь у медичній літературі. І це —
величезна заслуга!”. У 1854 р. “Військово-медичний журнал” опублікував
статті Н. И. Пирогова “Про труднощів розпізнавання хірургічних хвороб і
про щастя в хірургії”, побудовану на аналізі гл. образом. власних
лікарських помилок. Цей підхід до самокритики як ефективній зброї в
боротьбі за справжню науку характерний для Н. И. Пирогова в усі періоди
його різнобічної діяльності.

Н. И. Пирогова — педагога відрізняли постійне прагнення до більшої
наочності матеріалу, що викладається, (напр. широке проведення
демонстрацій на лекціях), пошук нових методів викладання анатомії і
хірургії, проведення клин. обходів. Важливою його заслугою в області
мед. утворення є ініціатива відкриття госпітальних клінік для студентів
5-го курсу. Він першим обґрунтував необхідність створення таких клінік і
сформулював задачі, що коштують перед ними. У проекті про установу в
Росії госпітальних клінік (1840) він писав: “Ніщо так не може сприяти
поширенню медичних і особливо хірургічних зведень між учнями, як
прикладний напрямок у викладанні. Клінічне викладання має зовсім інш
мета від практичних викладання у великих госпіталях і одне недостатньо
для повного утворення практичного лікаря, професор практичної медицини,
госпітальної, спрямовує при своїх візитаціях увага слухачів на целую
масу однакових хворобливих випадків, показуючи притім і індивідуальні
їхні відтінки: лекції його складаються в огляді найголовніших випадків,
порівняння їхній і приклад у нього в руках засіб просувати науку
вперед”. У 1841 р. у Петербурзькій медико-хірургічній академії початку
функціонувати госпітальна хірургічна клініка, а в 1842 р.— перша
госпітальна терапевтична клініка. У 1846 р. госпітальні клініки були
відкриті в Московському ун-те, а потім у Казанському, Дерптском і
Київському ун-тах з одночасним уведенням 5-го курсу навчання для
студентів мед. ф-тов. Так була здійснена важлива реформа вищого мед.
утворення, що сприяла поліпшенню підготовки вітчизняних лікарів,

Виступу Н. И. Пирогова з питань виховання й утворення мали великий
суспільний резонанс; його стаття “Питання життя”, опублікована в 1856 р.
у “Морському збірнику”, одержала позитивну оцінку Н. Г. Чернишевського і
Н. А. Добролюбова. З цього ж року почалася діяльність Н. И. Пирогова в
області освіти, до-раю була відзначена постійною боротьбою з неуцтвом і
застоєм у науці й утворенні, із протекціями і підкупами. Н. И. Пирогов
домагався поширення знань серед народу, вимагав так наз. автономії
ун-тов, був прихильником конкурсів, що надають місце більш здатним і
знаючим претендентам. Він відстоював рівні права на утворення для всіх
національностей, великих і малих, і всіх станів, прагнув до здійснення
загального початкового навчання і був організатором недільних народних
шкіл у Києві. У питанні про співвідношення “наукового” і “навчального” у
вищій школі він виступав рішучим супротивником думки, що ун-ти повинні
учити, а академія наук — “рухати науку вперед”, і затверджував:
“Відокремити навчальне від наукового в університеті не можна. Але
наукове і без навчального усе-таки світить і гріє. А навчальне без
наукового,— як ні була приманчива його зовнішність, — тільки блищить”. В
оцінці достоїнств керівника кафедри він віддавав перевагу науковим, а не
педагогічним здібностям. Пирогов був глибоко переконаний у тім, що науку
рухає метод. “Будь профессор хоча б німий,— писав II. И. Пирогов,— так
навчи прикладом, на ділі, дійсної методі занять предметом — він для
науки і для того, хто хоче займатися наукою, дорожче самого
красномовного оратора…” А, И. Герцен назвав П. И. Пирогова одним з
найвизначніших діячів у Росії, що принесла, на його думку, величезну
користь Родіну не тільки як “перший оператор” , але і як попечитель
навчальних округів.

У травні 1881 р. у Москві було урочисто відсвятковане 50-річчя
різнобічної діяльності Н. И. Пирогова; він був визнаний гідним звання
почесного громадянина Москви. У 1897 р. у Москві перед будинком
хірургічної клініки на Царицинской вулиці (з 1919 р. Велика Пироговская)
на засоби, зібрані по підписці, установлений пам’ятник Н. И. Пирогову
(скульптор В. О. Шервуд); у Державної Третьяковськ галереї мається його
портрет кисті И. Е. Рєпіна (1881). За рішенням Радянського уряду в 1947
р. у селі Пирогово (колишня Вишня), де зберігся склеп з набальзамованим
тілом великого діяча вітчизняної науки, відкрита меморіальний
музей-садиба. З 1954 р. президія АМН СРСР і правління Всесоюзного об-ва
хірургів проводять щорічні Пироговские читання. Н. И. Пирогову
присвячені св. 3 тис. книг і статей у вітчизняній і закордонній печатці.

Список використаної літератури.

Велика медична енциклопедія 1985р.

Велика Радянська Енциклопедія.

Витримки і цитати з:

Педагогічні ідеї Н.И. Пирогова. Красовский. 1965р.

Збори сичинений. Н.И. Пирогов. М. 1957-62р.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020