.

1. Види зовнішньоекономічної діяльності. 2. Класифікація та роль товарних марок (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
0 15357
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З КУРСУ “ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ”

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………….
……………………………….3

1. Види зовнішньоекономічної
діяльності…………………………………..3

2. Класифікація та роль товарних
марок…………………………………..11

Висновки……………………………………………………….
…………………………….16

Список використаної літератури
……………………………………………….18

Вступ

Існують різноманітні класифікації видів зовнішньоекономічної діяльності,
оскільки в різних випадках можуть використовуватися різноманітні
критерії. Так, зовнішня торгівля може розглядатися з позицій напрямку
ЗЕД (імпорт і експорт), а також із позицій предмета (товари, послуги)
або ж регіональних особливостей (прикордонна торгівля) та засобу
розрахунків (бартерні операції) та ін.

При розробці стратегії маркетингу конкретного товару продавець
(виробник) повинен вирішити – чи буде він запропоновувати його як
марочний (що підвищить його цінове значення, що є важливим аспектом
товарної політики).

На сьогодні це набуло такого широкого вжитку, що навіть сіль, цукор,
сірники пакуються в оригінальні упаковки, а на банани, ківі, мандарини
клеять марку фірми-виробника. Однак, основні споживчі товари та ліки
пропонуються в простій, однокольоровій упаковці без позначення
виробника.

Використання торгового знака має такі переваги:

• полегшує захист від недобросовісної конкуренції. Підробка товарного
знака переслідується законом і фірма-власник знака може звернутися до
суду;

• полегшує ідентифікацію продукту;

• гарантує, що товарна послуга має високий рівень якості;

• добре відома марка привабливіша для каналів розподілу.

1. Види зовнішньоекономічної діяльності

Існують різноманітні класифікації видів зовнішньоекономічної діяльності,
оскільки в різних випадках можуть використовуватися різноманітні
критерії. Так, зовнішня торгівля може розглядатися з позицій напрямку
ЗЕД (імпорт і експорт), а також із позицій предмета (товари, послуги)
або ж регіональних особливостей (прикордонна торгівля) та засобу
розрахунків (бартерні операції) та ін.

В число основних видів ЗЕД можна включити:

– міжнародну торгівлю;

– міжнародний лізинг;

– використання активів з-за кордону;

– контрактні форми ЗЕД;

– міжнародні інвестиції.

При проведенні міжнародного бізнесу компанії мають вибирати одну з
різноманітних форм господарських операцій. Вибираючи, варто уважно
розглянути власні цілі та оцінити ресурси, а також умови здійснення
своєї діяльності.

Серед наведених форм зовнішньоекономічної діяльності історично першою та
переважаючою є міжнародна торгівля, тобто міжнародний обмін продуктами і
послугами – результатами національної праці. Залежно від предмета і
характеру здійснення зовнішньоторговельних операцій існують різноманітні
форми торгівлі.

1. Торгівля готовою продукцією, тобто призначеною та придатною для
безпосереднього кінцевого споживання. Вона здійснюється або за
світовими, або за договірними цінами безпосередньо виробником чи через
різних посередників. Можливе доопрацювання продукції перед продажем з
урахуванням інтересів імпортера, а також обслуговування після продажу.
Розрахунки можуть здійснюватися у валюті експортера, валюті імпортера чи
у валюті третьої країни.

2. Торгівля продукцією в розібраному вигляді, її імпорт, як правило,
оподатковується митом за зниженими тарифами, що дозволяє “обходити”
високі митні ставки на ввезення готової продукції. Торгівля продукцією в
розібраному вигляді виправдана, якщо її монтування за кордоном дозволяє
одержати великий прибуток за рахунок використання місцевої дешевої
робочої сили (“викруткові технології”), більш пільгового оподаткування,
більш низької оренди землі тощо. Варто мати на увазі, що експорт низки
товарів у зібраному вигляді просто об’єктивно неможливий (реактори,
портові крани та ін.).

3. Зустрічні поставки – експортно-імпортні операції, при яких експортери
зобов’язуються придбати в імпортерів товари на частину або повну
вартість експортованої продукції, їхні найважливіші різновиди:

– бартерні операції передбачають безвалютний, збалансований, заснований
на вартісній оцінці обмін товарами за договірними або світовими цінами,
їх причиною є відсутність у партнерів конвертованої валюти;

– викуп застарілої продукції при збуті більш сучасних моделей і
модифікацій.

При цьому в ціну нової продукції зараховується залишкова вартість
виробів, що повертаються;

– операції з давальницькою сировиною передбачають переробку закордонної
сировини чи відходів із наступними розрахунками продуктами їхньої
переробки. Вони виправдані тоді, коли є величезні запаси сировини,
відходів, а потужності для їх переробки відсутні або недостатні.

В усіх випадках необхідна вартісна оцінка продукції, що передається. Це
потрібно для митного обліку, для визначення сум страхових виплат у
випадку втрати товарів. Штрафні санкції при цьому здійснюються через
скорочення або збільшення поставок.

4. Постачання комплектного устаткування. Поставляються технологічні
комплекси з повним комплектом послуг з їхнього проектування,
спорудження, налагодження, підготовки до експлуатації в місцевих умовах.
Найбільш поширена практика здачі об’єктів “під ключ”, що передбачає
оплату після прийняття їхнім замовником. Такі угоди передбачають також
постачання необхідних матеріалів і інструменту, навчання місцевих
кадрів, сприяння в організації і управлінні виробничим процесом,
забезпечення експлуатації об’єкта в період дії гарантійного терміну.

5. Торгівля ліцензіями. Мова йде про надання на певних умовах якомусь
суб’єкту прав на використання винаходів, “ноу-хау” і т.д. протягом
визначеного терміну за відповідну винагороду. Якщо технічні нововведення
не захищені патентом, то мова йде про безпатентну ліцензію. Найбільш
поширеними стали ліцензійні угоди, що передбачають комплексний
міжнародний технологічний обмін з наданням “ноу-хау”, інших послуг. У
ліцензійній угоді чітко й однозначно визначаються вид ліцензії
(безпатентна чи патентна), обсяг прав на використання переданої
технології (повна, проста чи виняткова), форма розрахунків (“роялті” або
паушальні платежі), сфера і межі застосування технології, термін дії
ліцензійного договору. Важливо пам’ятати, що в період дії ліцензійної
угоди приймаюча сторона зобов’язана інформувати продавця (ліцензіара)
про всі зміни у технології.

6. Подорожі, туризм і транспорт. Надходження від транспортування товарів
і туризму можуть стати важливим джерелом прибутку для міжнародних
агентств повітряних сполучень, компаній морських перевезень, агентств з
попереднього бронювання квитків і місць, а також готелів.

Наприклад, стан економіки таких країн, як Греція і Норвегія, багато в
чому залежить від прибутків, що надходять від перевезення іноземних
вантажів на їхніх суднах. На Багамських островах від іноземного туризму
одержують значно більше прибутку, ніж від товарного експорту. Звичайно,
Україна ще помітно відстає за цим показником від інших країн, проте
тенденції в ряді регіонів вже подають надію на відчутні зміни. Особливо
важливо відзначити, що це одна з найбільш динамічних форм ЗЕД.

Міжнародний туризм. Вкладені один раз інвестиції в будівництво готелів,
транспортних вузлів і артерій, місць проведення дозвілля тощо швидко
окупляться і при наявності належних передумов принесуть стабільний і
високий прибуток. Мова йде як про прийом іноземних туристів, так і про
відправлення за кордон власних громадян. Міжнародний туризм веде до
різкого збільшення зайнятості не тільки в сферах, безпосередньо з ним
пов’язаних, але і в транспорті, виробництві туристичного спорядження,
сувенірів і т.д.

Експортування й імпортування виробів є для більшості країн основним
джерелом міжнародних прибутків і витрат. Серед компаній, які беруть
участь у міжнародному бізнесі, переважають ті, що здебільшого займаються
імпортом і експортом, ніж будь-яким іншим видом операцій.

Імпорт та (або) експорт продукції часто є першою зовнішньоекономічною
операцією, що проводиться тією чи іншою фірмою. Це пояснюється тим, що
на початковій стадії залучення до міжнародного бізнесу ці операції
передбачають зазвичай мінімальні зобов’язання і найменший ризик для
ресурсів фірми. Наприклад, фірми можуть збільшувати експорт продукції
шляхом завантаження своїх надлишкових потужностей, шо зводить до
мінімуму потребу в додаткових капіталовкладеннях. Крім цього, вони
можуть вдаватися до послуг торгових посередників, що за комісійні
візьмуться здійснювати експортно-імпортні функції, усуваючи, таким
чином, і необхідність у залученні досвідченого персоналу для
зовнішньоторговельних операцій.

Експортно-імпортні операції не припиняються фірмами і тоді, коли вони
переходять до інших фірм міжнародного бізнесу. У цьому випадку вони
продовжуються або у вигляді аналогічного бізнесу на інших ринках, або як
доповнення до нових видів бізнесу.

Міжнародний лізинг – надання в довгострокову оренду (на термін понад 12
місяців) виробничого устаткування, транспортних засобів, комп’ютерної
техніки, складських приміщень. Тим самим орендар, що не володіє
валютними коштами для придбання відповідного об’єкта в повну власність,
одержує можливість його експлуатації. Відповідно до правил Міжнародного
валютного фонду зобов’язання, що випливають із лізингу, не включаються в
обсяг зовнішньої заборгованості держави. Тому він знаходить підтримку
держави. Крім того, орендні платежі, як правило, належать до операційних
витрат і тому не оподатковуються. Орендар проводить орендні платежі за
статтею витрат і має можливість після завершення терміну договору
викупити предмет оренди за залишковою вартістю у свою власність, а може
укласти новий ліцензійний договір на нове, більш сучасне устаткування.
Його не цікавить проблема утилізації устаткування, що відслужило свій
термін. При цьому мито стягується при придбанні із залишкової вартості,
що являє собою значну економію для орендаря.

Корисний досвід міжнародного лізингу накопичений низкою авіаційних
компаній України. Зокрема, українсько-ірландське спільне підприємство
“Міжнародні авіалінії України” (МАУ) завдяки лізингу трьох “Боїнгів”
здійснює рейси більше ніж 20 міжнародними маршрутами. Сам лізинг став
можливий завдяки високому авторитету партнера – ірландської компанії
“Гіннес Піт Ейвіейшн”, що є світовим лідером у сфері послуг з лізингу
літаків.

Роялті (royalties) є виплатами за використання активів, що знаходяться
за кордоном, наприклад фірмових знаків, патентів, авторських прав або
інших видів експертних документів, відповідно до підписаних контрактів,
так званих ліцензійних угод (licensing agreements). За допомогою роялті
оплачується також франчайзинг (franchising), тобто такий спосіб ведення
бізнесу, при якому одна сторона – франшизер (franchiser) продає іншій
незалежній стороні – франшизі (franchisee) право на користування своїм
фірмовим знаком, що є істотним активом для фран-шизи. Крім того,
франшизу на тривалій основі допомагає партнеру в здійсненні
господарських операцій, поставляючи напівфабрикати і комплектуючі,
надаючи управлінські послуги і технології. Досить часто фірми вдаються
до придбання іноземних ліцензій або франчайзингу після того, як вони
досягають успіхів в експорті своєї продукції на зовнішньому ринку. Цей
крок звичайно припускає прийняття на себе більших зобов’язань у
міжнародному плані, ніж експортна діяльність. Відповідальність буває
переважно викликана тим, що фірма повинна направити досвідчений
технічний персонал за кордон для сприяння ліцензіату або тримачу
франшизи, у створенні й адаптації його виробничих потужностей для
випуску нового виробу.

Контрактні форми. Ця форма ЗЕД є протилежною попередній, оскільки
означає здійснення діяльності за кордоном. Комісійні (fees) є нічим
іншим, як оплатою за здійснення певної діяльності за кордоном, зокрема:
проведення банківських операцій, страхування, оренди або прокату
(наприклад фільму “Зоряні війни”), проектно-конструкторських робіт й
управлінських послуг. Проектно-конструкторські роботи, як правило,
проводяться в рамках операцій “під ключ” (turnkey operations), які
передбачають формування на контрактній основі виробничих потужностей,
переданих в експлуатацію замовнику після забезпечення їхньої повної
готовності до початку експлуатації. Комісійні виплати за управлінські
послуги зазвичай є результатом попередньо підписаних контрактів на
управління (management contracts) чи досягнутих домовленостей,
відповідно до яких одна фірма надає іншій управлінський персонал для
загального керівництва або спеціалізованих управлінських функцій.

Міжнародні інвестиції. У процесі інтернаціоналізації виробництва
відбувається трансферт капіталу однієї країни в іншу в грошовій або
речовій формі, відомий як “міжнародні інвестиції”. Розрізняють два види
міжнародних інвестицій: прямі і портфельні. Прямі інвестиції є
різновидом іноземних, що супроводжуються контролем за діяльністю
компанії навіть у випадку придбання невеличкої частки її акцій (на рівні
10 %). Володіння контрольним пакетом акцій закордонного підприємства є
найвищим типом зобов’язань стосовно зовнішньоекономічних операцій. Воно
не тільки передбачає право власності на прибуток із капіталу, але
зазвичай означає і більш інтенсивний обмін кваліфікованими спеціалістами
і новими технологіями між країнами, ніж у випадку відсутності
контрольного пакета акцій у закордонному виробництві. Внаслідок високого
рівня зобов’язань прямі інвестиції найчастіше (але не завжди) стають
можливі після того, як фірма набула досвіду в здійсненні
експортно-імпортних операцій. Операції щодо прямих капіталовкладень
можуть бути розпочаті з метою відкриття доступу до певних ресурсів або
ринку реалізації продукції фірми. Наприклад, фірма “Кока-Кола”
використовує свої прямі інвестиції в Україні для виробництва
безалкогольних напоїв, оскільки це дає змогу забезпечити доступ до
ресурсів і дешевої робочої сили. Ця фірма має також прямі
капіталовкладення в Європі, Азії, Південній Америці, Австралії, Африці,
що були зроблені як засіб придбання ринків тих країн, у котрих це
виробництво не налагоджене.

Коли дві або більше організацій мають право власності на прямі
інвестиції в одну компанію, то подібне ведення операцій визначається
терміном “спільне підприємство” (joint venture). Зазначений тип
спільного підприємства, відомий як “змішане підприємство” (mixed
venture), характеризується участю державних органів у приватній
компанії, як, наприклад “Міжнародні авіалінії України”.

Для значної кількості американських фірм рівень продажу продукції,
зробленої за кордоном за допомогою прямих інвестицій, у багато разів
перевищує рівень продажу американської продукції, що посилається за
кордон у вигляді товарного експорту. “Кока-Кола” виробляє за кордоном
близько 70 % обсягів своєї продукції. На сьогоднішній день найбільші
фірми світу мають великі прямі інвестиції за кордоном, що охоплюють
кожен із видів бізнесу, зокрема видобуток сировини, вирощування врожаю,
виробництво продукції або її компонентів, продаж продукції, а також
надання різноманітного роду послуг.

До “портфельних” інвестицій можуть бути віднесені як боргові
зобов’язання, так і акції фірми. Чинником, що дозволяє відрізнити даний
тип інвестицій від прямих, є відсутність контролю за діяльністю фірми,
яка приймає інвестиції. Іноземні “портфельні” інвестиції важливі майже
для всіх фірм, що ведуть міжнародні операції. До них вдаються, в
основному, з метою вирішення фінансових завдань. Фінансові відділи
корпорацій зазвичай переводять засоби з однієї країни в іншу для
одержання більш високого прибутку за рахунок короткострокових
капіталовкладень. Вони також використовують позики різних країн.

Варто також зазначити, що діяльність більшості компаній за кордоном
пов’язана з використанням двох основних форм ведення міжнародного
бізнесу: товарного експорту і прямих інвестицій. Ці форми суттєво
впливають на правила регулювання потоків приватного бізнесу між
країнами. Інші форми ведення бізнесу – ліцензування і укладення
контрактів “під ключ” – не менш важливі, а для деяких конкретних фірм
або країн вони можуть мати вирішальне значення.

2. Класифікація та роль товарних марок

При розробці стратегії маркетингу конкретного товару продавець
(виробник) повинен вирішити – чи буде він запропоновувати його як
марочний (що підвищить його цінове значення, що є важливим аспектом
товарної політики).

На сьогодні це набуло такого широкого вжитку, що навіть сіль, цукор,
сірники пакуються в оригінальні упаковки, а на банани, ківі, мандарини
клеять марку фірми-виробника. Однак, основні споживчі товари та ліки
пропонуються в простій, однокольоровій упаковці без позначення
виробника.

МАРКА – ім’я, термін, символ, знак, малюнок або словосполучення, що за
призначенням мають допомагати відрізнити один товар від іншого.

МАРОЧНА НАЗВА – частина марки, яку можна коротко сформулювати (“Ейвон”,
“Соні”, “Шевроле”, “Левіс”).

МАРОЧНИЙ ЗНАК (ЕМБЛЕМА) – частина марки, що має візуальне відображення,
легко запам’ятовується і упізнається, але яку неможливо вимовити
(символи фірм “Пума”, “Мерседес” та таке інш.).

ТОВАРНИЙ ЗНАК – це марка або її частина, забезпечені правовим захистом.

Товарний знак — це знак обслуговування, тобто зареєстроване в
установленому порядку оригінальне оформлене художнє зображення, яке
використовується для виокремлювання товарів та послуг фірми та для
реклами. Синоніми товарного знака — фірмовий знак, марка, фірмова марка,
емблема. У США налічується понад 300 тис. торгових марок. Щорічно 100
найбільших фірм витрачають майже 25 млрд дол., рекламуючи свої торгові
марки.

Можна виділити чотири групи торгових знаків: художні (образотворчі),
словесні, об’ємні та звукові.

Художні знаки -— це зображення предметів, тварин, птахів, людей за
допомогою символів, орнаменту, художньої композиції текстів та цифр.

Словесні товарні знаки виражаються словами або сполученнями літер, що
створюються фантазією авторів. Вони добре втримуються в пам’яті людей.
Цей знак реєструється у вигляді тексту або нестандартного графічного
твору.

Об’ємні знаки можуть бути виготовлені в іще більш оригінальному вигляді
— металева чи інша упаковка тощо.

Звукові товарні знаки — це музично оформлений текст гімну фірми, адреси,
назви продукту тощо.

Змішані або комбіновані товарні знаки — це зображення + слова,
зображення + музика, слова + музика. Вони замінюють назву фірми або
можуть існувати паралельно. Вони часто повторюються і тому швидко
запам’ятовуються.

Товарні знаки є центральним елементом фірмового стилю, фірма має на них
виключне право, яке забезпечується державою.

Деякі торгові знаки, що з’явилися понад 100 років тому, відомі в США та
інших країнах і понині. До них належать такі марки, як «Максвелл Хауз»,
яка з’явилася у 1873 році і репрезентує розчинну каву; «Лівайс» — 1873
рік, одяг та джинси; «Айворі» — 1879 рік, мило; “Кока-Кола” — 1886 рік,
тонізуючі напої; “Кемпбелл Суп”— 1898 рік, консервовані супи, соуси
тощо; «Шоколад Херші»-—1900 рік.

Використання торгового знака має такі переваги:

• полегшує захист від недобросовісної конкуренції. Підробка товарного
знака переслідується законом і фірма-власник знака може звернутися до
суду;

• полегшує ідентифікацію продукту;

• гарантує, що товарна послуга має високий рівень якості;

• добре відома марка привабливіша для каналів розподілу.

Рекламодавець не повинен шкодувати часу та коштів на розробку товарного
знака, тому що сформувати в споживача та користувача прихильність до
торгової марки та підтримувати її сталий імідж — це значить збільшити
продаж продукту, що має такий торговий знак.

Різновиди товарних марок:

· марка виробника, що створена самим виробником, або взята у оренду;

· приватна марка – марка, що створена торгівельним підприємством і
включає в себе назву фірми-виробника;

· групова марка – марка, під якою продаються всі товари фірми. Перевага
– зниження витрат на виведення товару на ринок, рекламу, товар купується
вже тільки з-за назви фірми (відома якістю і престижністю). Особливість
багатомарочного метода полягає у використанні двох і більше марок в
одній товарній категорії. Його застосування пояснюється такими
факторами:

1. виробник отримує більше торгової площі в магазинах, де пропонується
його товар;

2. споживач (психологічно) хоч і віддає перевагу своїй марці (в силу
звички), але не відмовиться спробувати щось нове;

3. розробка нових марочних товарів стимулює ініціативу та підвищує
віддачу робітників фірми-виробника;

4. акцентується увага на корисності і привабливості пропонуємого товар

· індивідуальна марка – марка, яка присвоюється окремому товару фірми.
Перевага – якщо будь-який товар зазнає поразки на ринку, репутація фірми
не постраждає.

При розробці марочного товару виробник повинен прийняти рішення про
рівень його якості та особові властивості, що будуть підтримувати
позицію марки на ринку.   

ЯКІСТЬ – це можливість товару здійснювати такі свої функції, які можна
прорахувати. Поняття якості несе такі параметри, як довговічність,
точність, надійність, простота в експлуатації та інші. З точки зору
маркетингу, якість слід розглядати з позиції відповідності до
купівельних вимог. До товарів відомих своєю якістю (а скоріш, ім’ям
фірми, що ії виробляє) завжди більш прискіплива увага споживача.

Стратегії використання товарних марок.

Окрім того, виробник створює для свого товару засоби маркіровки –
різноманітні ЕТИКЕТКИ ТА ЯРЛИКИ у вигляді бірок, наклеєних на товар, або
гарно продуманих графічних комбінацій, які являють собою невід’ємну
частину упаковки. На етикетці можлива присутність марочної назви товару,
або потрібної інформації про нього (що бажано навіть при скромності
оформлення).

В функції етикетки входить:

· ідентифікація товару;

· інформація про його сортність;

· стислий опис характеристик товару (температура прання і прасування);

· реклама товару за рахунок своєї привабливості.

На сьогодні маркетинг в області збуту надає важливу роль упаковці
товару. Фахівці сфери ринку називають її п’ятим важливим інструментом
маркетингу (або п’ятою політикою фірми в доповнення до товару, ціни,
розміщення та комунікації). Але переважно спеціалісти вважають, що
упаковка це елемент товарної політики

В Україні відносини, що виникають у зв’язку з придбанням та
здійснюванням права власності на товарний знак, регулюються згідно із
законом України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»,
прийнятим 15 грудня 1993 року.

Законом визначено правові вимоги до товарного знака. До них належить
також вимога рекламоспроможності, тобто товарний знак має привертати
увагу споживача до відповідних фірм, їхніх товарів і послуг.

Рекламоспроможність, згідно із законом, характеризується сукупністю
таких ознак: новизна ідеї, естетичність, лаконічність, здатність до
адаптації, зручність вимовляння, технологічність, асоціативність.

Право власності на товарний знак забезпечується свідоцтвом, яке
видається Держпатентом України строком на 10 років.

Закон обумовлює такі правила користування торговим знаком:

• назва знака не відмінюється;

• знак постійно виділяється в тексті тим самим способом;

• зареєстрований знак супроводжується позначками ®, ТМ (Тrаdе Маrk)
тощо.

Фірма-рекламодавець може скласти угоди щодо експлуатації іміджу
найпопулярніших марок марки іншими фірмами, або використати так званий
франчайзинг.

Франчайзинг — від слова «франшиза», тобто угода між особою (фірмою), яка
надає франшизу (привілей), та комерсантом (фірмою), що має намір
придбати право на використання імені, товарного знака, технології,
іміджу та репутації даної особи (фірми).

Висновки

В число основних видів ЗЕД можна включити:

– міжнародну торгівлю;

– міжнародний лізинг;

– використання активів з-за кордону;

– контрактні форми ЗЕД;

– міжнародні інвестиції.

При проведенні міжнародного бізнесу компанії мають вибирати одну з
різноманітних форм господарських операцій. Вибираючи, варто уважно
розглянути власні цілі та оцінити ресурси, а також умови здійснення
своєї діяльності.

діяльність більшості компаній за кордоном пов’язана з використанням двох
основних форм ведення міжнародного бізнесу: товарного експорту і прямих
інвестицій. Ці форми суттєво впливають на правила регулювання потоків
приватного бізнесу між країнами. Інші форми ведення бізнесу –
ліцензування і укладення контрактів “під ключ” – не менш важливі, а для
деяких конкретних фірм або країн вони можуть мати вирішальне значення.

При розробці стратегії маркетингу конкретного товару продавець
(виробник) повинен вирішити – чи буде він запропоновувати його як
марочний (що підвищить його цінове значення, що є важливим аспектом
товарної політики).

Товарний знак — це знак обслуговування, тобто зареєстроване в
установленому порядку оригінальне оформлене художнє зображення, яке
використовується для виокремлювання товарів та послуг фірми та для
реклами. Синоніми товарного знака — фірмовий знак, марка, фірмова марка,
емблема. У США налічується понад 300 тис. торгових марок. Щорічно 100
найбільших фірм витрачають майже 25 млрд дол., рекламуючи свої торгові
марки.

Можна виділити чотири групи торгових знаків: художні (образотворчі),
словесні, об’ємні та звукові.

Право власності на товарний знак забезпечується свідоцтвом, яке
видається Держпатентом України строком на 10 років.

Закон обумовлює такі правила користування торговим знаком:

• назва знака не відмінюється;

• знак постійно виділяється в тексті тим самим способом;

• зареєстрований знак супроводжується позначками ®, ТМ (Тrаdе Маrk)
тощо.

Література

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність

Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое право. – М., 1990.

Дениэлс Джон Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и
деловые операции: Пер. с англ. – 6-е изд. – М., 1994.

Кириченко О.А. Реформи і зовнішня торгівля // Політика і час. – 1997. –
№ 3.

Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка. – К., 1996.

Маринич М.А. Введение во внешнюю торговлю. – Минск, 2000.

Панченко Є.М. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. – К., 1996.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020