КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ
“МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ”
ПЛАН
Вступ
1. Дати характеристику основних етапів інтеграційного процесу і показити
їх відмінність
2. Характерні особливості лізингу в період його інтернаціоналізації
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішний
ринок, до зростання міжнародних зв”язків і взаємопереплатення
національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя.
Інтеграційний процес відбувається по цілому світу, особливо активно
останнім часом інтеграційні процеси відбуваються в Європі. Сьогодні
Європейський Союз вступає в новий етап інтеграції. Відбуваються серйозні
зміни в напрямках уніфікації податкових систем, зближення законодавств,
введено єдину валюту – євро. В один ряд з економічними стають політичні,
соціальні і екологічні проблеми, проблеми прав людини і проблеми
безпеки. Йдеться про створення в найближчі роки не тільки економічного і
валютного, але й політичного союзу цих країн. Тобто, сьогодні ми
спостерігаємо багатофакторність розвитку Європейського Союзу, а разом із
цим – і підвищення його ролі і місця в глобальній економіці.
В даній контрольній роботі будуть розглянуті основні етапи
інтеграційного процесу, виділити їх відмінності. Також цікавим для
вивчення є особливості лізингу в період його інтернаціоналізації.
1. Дати характеристику основних етапів інтеграційного процесу і показити
їх відмінність
Інтеграція – це особливий етап у процесі інтернаціоналізації
господарського життя, що веде до створення нової якості – цілісності
відособленого господарського комплексу декількох держав(однорідний
господарський механізм).
Міжнародна економічна інтеграція – це процес зближення та
взаємопереплетення національних економік шляхом утворення єдиного
економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг,
капіталів, та робочої сили через національні кордони.
Інтеграція веде до утворення цілісної економічної системи.
Основою міжнародної економічної інтеграції є глобалізація та
інтернаціоналізація господарського життя.
Глобалізація означає тісну взаємодію і взаємопереплетення економічних,
політичних, соціальних, правових, інформаційних, соціально-культурних та
інших зв’язків між суб’єктами економічної діяльності всіх країн світу,
формування єдиної (глобальної) для всього світового суспільства системи
світогосподарських відносин. Поняття глобалізація тісно пов’язане з
інтернаціоналізацією господарського життя.
Етапи розвитку міжнародної економічної інтеграції (МЕІ):
– преференційні торговельні зони – території країн світової
співдружності, де застосовують пільгове оподаткування, митне регулювання
і кредитування;
– зони вільної торгівлі (ЗВТ) – інтеграційне об’єднання, яке передбачає
зняття внутрішніх митних обмежень;
– митний союз – інтеграційне об’єднання, яке включає функції зони
вільної торгівлі (ЗВТ) і не передбачає спільних митних тарифів для
третіх країн;
– спільний ринок – інтеграційне об’єднання, яке включає функції
попередніх і передбачає вільні переливи товарів, капіталів і робочої
сили (Європейський Союз(ЄС), НАФТА – США, Канада, Мексика);
– економічний союз – інтеграційне об’єднання, яке включає всі функції
попередніх станів і передбачає повну інтеграцію всіх сфер
життя(Європейський Союз (ЄС)).
Перший етап формування Європейського Союзу пов’язаний зі створенням, за
Паризьким договором (8 квітня 1951 р.) Європейського об’єднання вугілля
і сталі (ЄОВС). Увійшли в це об’єднання: Франція, ФРН, Бельгія,
Люксембург, Італія, Нідерланди.
Мета створення ЄОВС – сприяти економічному зближенню країн шляхом
створення єдиного ринку вугілля та сталі. В 1953 р. скасовано митні
обмеження в торгівлі залізом і брухтом, а пізніше – сталі.
Другий етап пов’язаний з Римським договором (25 березня 1957 р.) про
створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Євроатома.
Мета ЄЕС (спільного ринку) – забезпечення постійного збалансованого
розвитку економік країн учасниць та підвищення рівня життя населення
шляхом забезпечення свободи переміщення капіталів, товарів та робочої
сили.
Третій етап пов’язаний з об’єднанням в 1967 році трьох співтовариств
(ЄОВС, ЄВРАТОМ, ЄЕС) до шести країн у 1973 році приєднались –
Великобританія, Ірландія, у 1981р. – Греція, в 1986р. Іспанія,
Португалія.
Поступове злиття національних економік досягалось з допомогою:
формування спільного ринку на основі укладеного у 1968р. митного союзу і
запровадження спільної сільськогосподарської політики;
створення європейської валютної системи (ЄВС) у березні 1979 р., яка
ґрунтувалась на ЄКЮ.
Четвертий етап пов’язаний з Марксистською конференцією (договором),
підписаним 12 квітня 1992р.
Сьогодні до складу ЄС входять 15 країн: Ірландія, Греція, Данія,
Нідерланди, Італія, Швеція, Португалія, Великобританія, Люксембург,
Франція, Бельгія, Іспанія, Австралія, Фінляндія, ФРН.
У регіональному інтеграційному управлінні створені: – єдиний внутрішній
ринок ЄС. Європейський валютний союз з єдиною валютою – євро та
створеним єдиного Центрального Банку.
Наступним прикладом міжнародної інтеграції є Північноамериканська
асоціація вільної торгівлі (НАФТА). Був підписаний договір між США,
Канадою, і Мексикою про Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі
який вступив в силу 1 січня 1994 року.
НАФТА відкриває шлях до створення єдиного континентального ринку для
вільного переміщення товарів, капіталу та робочої сили.
В країнах Південної Америки активізувались інтеграційні процеси.
Спільним ринком країн Південного конусу став МЕРКОСУР (Mercado Comun del
Sur), створений в 1991 році Аргентиною, Бразилією, Парагваєм та
Уругваєм. МЕРКОСУР – приклад реальної регіональної інтеграції. Договором
МЕРКОСУР передбачалось скасування всіх видів митних зборів і тарифних
обмежень у взаємній торгівлі між країнами.
2. Характерні особливості лізингу в період
його інтернаціоналізації
Лізинг походить від англійського дієслова “ to lease “, що означає
“орендувати” або “брати в оренду”.
Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм
прояву цього нового кредитного інструмента. Але є сенс привести таке
визначення лізингу Європейської федерації національних асоціацій по
лізингу обладнання (Євролізинг): “Лізинг – це договір оренди заводу,
промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у
виробничих цілях, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає
за собою право власності”. З цього випливає, що лізинг стає складною
торгово-фінансово-кредитною операцією, однією з форм оренди машин і
обладнання, одним із способів фінансування інвестицій і активізації
збуту, який заснований на збереженні права власності на товари за
орендодавцем. Його застосування пов’язане з “розщепленням” функції
власності, тобто відділенням володіння майном від використання.
Водночас лізинг можна розглядати не тільки з організаційно-правової
точки зору, а й з позиції характеру пов’язаних з лізингом економічних
відносин. У наявності зв’язок лізингу з системою кредитних відносин,
оскільки тут присутні всі ознаки, властиві кредиту – надання цінностей у
тимчасове користування, платність. Тому є пістава вважати лізинг
конкурентною формою кредитних відносин.
Лізинг – відносно новий вид підприємницької діяльності, який викликав
швидке зростання економіки розвинутих капіталістичних країн. Про ступінь
поширення лізингу в сучасному світі свідчить той факт, що він став
самостійною сферою вкладання капіталу. Слід зазначити, що лізингова
“гарячка” охопила не тільки великі компанії, а й сферу середнього і
дрібного бізнесу.
Частка витрат на лізингові операції в загальних обсягах капітальних
вкладень у машини і обладнання становить: у США – 33%, Англії, Франції,
Швеції, Іспанії – 13-17%; Італії, Голандії – 12-14%. В Японії щорічний
приріст обсягу лізнгових операцій становить 25-30%.
Наведені дані свідчать, що західних підприємців приваблює ця форма
оренди насамперед перевагами, які має право користування обладання
порівняно із правом володіння ним. У США кожний четвертий долар,
вкладений у розширення і модернізацію виробничого апарату, витрачається
не на придбання техніки, а на її тимчасове користування.
Поняття лізингу машин і обладнання трактується у практиці зарубіжних
підприємств досить широко. Проте, незважаючи на відмінності в юридичних
нюансах та оцінки тлумачення лізингу як економічної категорії, можна
твердити, що суттєвою особливістю цієї форми є не поділ функцій
власності, а саме відокремлення використання майна від володіння ним.
За період свого становлення і розвитку лізинг набув певних різновидів.
Тому в законодавствах деяких країн зустрічаються визначення не тільки
загального поняття лізингу, а й окремих його видів. При цьому
трактування однозначних термінів не збігається, і угоди, які
характеризуються подібністю деталей, деколи мають різну назву.
З наших міркувань, правильно було б лізингові операції поділити на два
принципових види:
1) оперативний (лізинг з неповною окупністю);
2) фінансовий (лізинг з повною окупністю).
До оперативного лізингу належать всі угоди, в яких затрати орендодавця,
що пов’язані з придбанням зданого в оренду майна, не окупаються повністю
протягом так званого початкового терміну оренди.
При цьому важливо, що:
1) орендодавець не планує покрити всі свої затрати за рахунок надходжень
від одного орендаря;
2) строки псування не охоплюють повного періоду фізичного зносу майна;
3) ризик псування або втрати майна лежить в основному на орендодавцю;
4) по закінченні встановленого терміну майно, як правило, повертається
орендодавцю, який пізніше продає або здає його в оренду іншому клієнту.
Оперативний лізинг, у свою чергу, охоплює рейтинг і хайринг.
Рейтинг – короткострокова оренда від одного дня до одного року без права
наступного придбаня орендарем майна.
Хайринг – середньострокова оренда, яка передбачає здачу в найм товарів,
обладнання і машин на термін від одного до трьох років.
Операції по рейтингу і хайрингу передбачають багаторазову передачу машин
і обладнання від одного орендаря до іншого. Їх об’єктом є стандартне
обладнання, яке відповідає вимогам численних орендарів.
Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого
періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень
лізингодавцям і здатні забезпечити йому певний прибуток. Він
характеризується тривалим періодом контракту. Фактично фінансовий лізинг
являє сбою форму дострокового кредитування купівлі і має такі різновиди:
лізинг з обслуговуванням;
ліверидж у лізинг;
лізинг у “пакеті”;
Лізинг з обслуговуванням поєднує фінансовий лізинг з договором підряду
і передбачає надання певних податкових послуг, які пов’язані з
утриманням і технічним обслуговуванням зданого у найм майна.
Ліверидж лізинг – особливий вид фінансового лізингу. За цією угодою
велика частка ( за вартістю) зданого в оренду обладання береться у найм
у третьої сторони (інвестора) і в першій половині терміну оренди
здійснюються амортизаційні відрахування за орендоване обладнання.
Лізинг у “пакеті” – лізингова система фінансування магазину, заводу,
лікарні та ін. у цілому. Як правило, будинок, інтер’єр, інвентар
даються у кредит, обладнання ж дається по договору лізингу.
Розглянуті два принципових види лізингових операцій мають однакові
можливості для використання у нашій економіці ринкових відносин, які
лише започатковуються. Інші різновиди лізингових операцій мають однакове
відношення як до оперативного, так і до фінансового лізингу.
Так, якщо брати до уваги характер об’єкта лізингу і зобов’язання
орендодавця перед орендарем, то розрізняють такі основні види лізингової
діяльності:
лізинг нового обладнання;
лізинг обладнання, яке вже використовувалося;
“чистий” лізинг, коли орендодавець не надає орендареві додаткових
послуг;
лізинг з обмеженим набором послуг, що зазначені в договорі;
“повний” або “великий” лізинг, який містить комплекс сервісних послуг,
необхідних для нормального функціонування обладнання протягом дії
договору.
Залежно від джерел придбання об’єкта лізингової угод, лізинг може бути
прямим і поворотним
Прямий лізинг – оренда, яка передбачає придбання лізингодавцем у
підприємства -постачальника майна в інтересах орендаря.
Поворотний лізинг полягає у предачі підприємством частини власного майна
лізинговій компанії з одночасним підписанням контракту про його оренду.
Залежно від місця перебування сторін лізинг буває внутрішнім і
міжнародним. При внутршньому лізингу контракт оформяляється між
юридичними особами однієї країни, а при міжнародному – лізингова
компанія і орендар знаходяться у різних країнах.
У свою чергу міжнародний лізинг поділяється на експортний, транзитний та
імпортний.
Експортний лізинг – угода, при якій постачальник і лізингова компанія
знаходяться в одній країні, а орендар – зарубіжна компанія. Така угода
називається експортним лізингом, оскільки по відношенню до свого
однонаціонального учасника угоди (у даному випадку постачальника)
лізингова фірма виконує функцію стимулювання збуту.
Транзитний лізинг – угода, всі учасники якої знаходяться у різних
країнах. Це найбільш складні операції для лізингових компаній. Вони
вимагають знань правових, податкових та інших собливостей, які властиві
зразу ж обом іноземним ринкам.
Імпортний лізинг – операція, при якій лізингова фірма знаходиться в
країнах орендаря, а постачальник – закордонна компанія. Імпортним
лізингом така угода називається тому, що по відношенню до свого
однонацінального учасника угода (у даному випадку орендаря) лізингова
компанія виконує функцію стимулювання імпорту.
Висновки
Отже, з вищесказаного можна зробити наступні висновки:
Міжнародна економічна інтеграція – це процес зближення та
взаємопереплетення національних економік шляхом утворення єдиного
економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг,
капіталів, та робочої сили через національні кордони.
Інтеграція веде до утворення цілісної економічної системи.
Основою міжнародної економічної інтеграції є глобалізація та
інтернаціоналізація господарського життя.
До основних етапів розвитку міжнародної економічної інтеграції
відносять: формування преференційних торговельних зон – території країн
світової співдружності, де застосовують пільгове оподаткування, митне
регулювання і кредитування; виникнення зони вільної торгівлі (ЗВТ) –
інтеграційне об’єднання, яке передбачає зняття внутрішніх митних
обмежень; виникнення митного союзу – інтеграційне об’єднання, яке
включає функції зони вільної торгівлі (ЗВТ) і не передбачає спільних
митних тарифів для третіх країн; спільний ринок – інтеграційне
об’єднання, яке включає функції попередніх і передбачає вільні переливи
товарів, капіталів і робочої сили (Європейський Союз(ЄС), НАФТА – США,
Канада, Мексика); виникнення економічного союзу – інтеграційне
об’єднання, яке включає всі функції попередніх станів і передбачає
повну інтеграцію всіх сфер життя (Європейський Союз (ЄС)). Кожний з
місцевих регіонів характеризується своїми етапами інтеграційного
процесу.
Список використаної літератури
Авдокушин З.Ф. Международные экономические отношения. М.: 1996.
ГаврилюкО.В., Румянцев А.П. Економічна інтеграція в сучасному світі. –
Київ, 1995.
Зовнішньоекономічна політика. Світове господарство // Реферативний
журнал. –2001. –№4. –с.46.
Киреев А.П. Международная экономика. (учебное пособие Ч-2) М.: 1997.
Козик В.В., Панкова Л.А. Світове господарство та міжнародні економічні
відносини. – К., 2001.
Международные экономические отношения. / под ред. Сутырина И.Ф.
Санкт-Петербург. 1998.
Международные экономические отношения. Интеграция Учебное пособие. /
под.ред. Ю.А. Щербанина и др. М.: 1997.
Опарін В.М. Фінанси.(загальна теорія) -К.: КНЕУ, 1999.
Школа І.М. В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “Чернівці “Рута”
1996 ст.187-195.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
