UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛінгвоцит (знищення) української мови (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6782
Скачало666
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Лінгвоцит (знищення) української мови”

 

ПЛАН

 

Вступ

 

Екскурс сторінками українського лінгвоциту

 

Висновок

 

Використана література

 

Вступ

 

Українська мова відбиває багатовіковий досвід народу, проте історія її

розвитку сповнена глибокого трагізму. Новий етап розвитку української

літературної мови починається з часу виходу з друку «Енеїди»

Котляревського (1798 р.).

 

Нормальному розвиткові української літературної мови довгий час

перешкоджали утиски й заборони російського царизму. Негативно

позначилося на її розвиткові також роз'єднання українських земель між

різними державами. Аж до Великої Жовтневої соціалістичної революції,

наприклад, українська мова не мала навіть єдиного правопису. Між

орфографією, вживаною в східній і західній частині України, існували

значні розбіжності. Та, незважаючи на всі перешкоди, українська мова

жила в устах народу, в піснях і думах, оповіданнях і казках,

передавалась від покоління до покоління.

 

З кінця XVIII і першої половини XIX століття загальнонародні норми нової

української літературної мови починають закріплятися в літературі, а

саме: у творах І. П. Котляревського, Є. П. Гребінки, Л. І.

Боровиков-ського та Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. Т. Г. Шевченко підніс

українську мову на рівень найрозвиненіших мов світу. У другій половині

XIX і початку XX століття українська літературна мова збагачується й

розвивається в творчості таких видатних прогресивних письменників, як

Марко Вовчок, І. С. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. К. Тобілевич,

М. П. Старицький, І.Я.Франко, П.А.Грабовський, Леся Українка, М. М.

Коцюбинський, В. С.Стефаник та ін., друга половина ХХ ст. - О.Вишня,

П.Тичина, М.Рильський, Д.Павличко, Р.Іваничук, В.Стус.

 

1. Лінгвоцит української мови дорадянського періоду

 

Ставлення росіян до української мови не було однозначним. На жаль, не

всі відомі вчені Росії визнавали нашу мову повноцінною національною

мовою. Михайло Ломоносов називав українську мову діалектом; він,

перебуваючи в Україні й навчаючись в Київській академії, ніяк не міг

звикнути, що місцеві спудеї розмовляли мовою, відмінною від московської.

Цариця Катерина повторювала слідом за Ломоносовим, що "малороссийское

наречие" - це ні що інше, як "российское, на польский лад примененное".

Тому й приклад цариці наслідували всі вчені Московії, як її сучасники,

так і пізніші "ученые мужи" Росії.

 

Упереджено ставився до української мови і Микола Карамзін, називаючи її

"варварским языком". Формуванню негативного ставлення до української

мови сприяв також професор кафедри слов'янських мов Московського

університету Михайло Каченовський, який поширював такі думки серед своїх

студентів.

 

Не зміг об'єктивно оцінити української мови й літератури російський

критик Віссаріон Бєлінський, який не бачив потреби в їхньому розвитку:

"мы, москали, немного горды, а еще более того ленивы, чтобы принуждать

себя к пониманию красот малороссийского наречия".

 

Микола Чернишевський спочатку не сприйняв творчості Тараса Шевченка, а

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ