UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВиди і функції мови (реферат)
Авторdimich
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось28778
Скачало1923
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Види і функції мови”

 

Види мови

 

Залежно від сфер застосування виділяють мови розмовну і літературну,

мову засобів масової інформації, мову науки, адміністративно-ділову,

мову художньої літератури, мову окремого письменника, мову села, мову

міста, мову національну, М. народності, М. племені та ін. Здебільшого

всі такі соціальнофункц. різновиди М. є лише структур, варіантами якоїсь

єдиної загальнонародної М.

 

Розмовна мова — особливий різновид літературної мови, яким

послуговуються мовці в щоденному неофіційному спілкуванні. Розмовній

мові властиві наддіалектні, загальнонаціональні ознаки, і водночас вона

має регіональні особливості. Розмовну мову вважають також окремим стилем

літературної мови.

 

Розмовна мова характеризується вживанням розмовної лексики і

фразеології, переважно короткими, простими синтаксичними конструкціями,

експресивним інтонуванням фрази. Усна форма вираження, жести, міміка,

спонтанність, невимушеність, швидкість реагування, імпровізація,

емоційність, орієнтованість на слухача і на ситуацію — такі

екстралінгвістичні ознаки розмовної мови, яка використовує не лише розм.

лексику, а й стилістично нейтральні слова. Поширені також звороти,

синтаксичні конструкції, що передають безпосередню реакцію

співрозмовника — прохання, здивування, схвалення, заперечення, відмову

щось зробити, незадоволення, радість тощо. Напр.: Диви, який! От тобі й

на! Чи ти ба, як високо.

 

Типові для Р. м. слова — характеристики людей: вусань, гультяй,

здоровань, одоробло і под. Для вираження позит. або негат. оцінної

характеристики осіб вживаються лексеми, що мають переносне значення,

пор.: голубонька, зайчик, ластівка, орел — баран, гадюка, цап та ін. Для

синтаксису Р. м. характерні однослівні, неповні, еліптичні речення,

повтори дієслівприсудків як засобу досягнення експресії, напр.: А другий

біга, біга, а толку ніякого; використання згорнених, конденсованих

висловів, що заступають цілі речення, зокрема у відповідях на запитання:

хто куди, хто де, хто скільки; пор.: Чого ж ви розбіглися так швидко —

невідомо хто й куди подався; Куди це ви зібралися? — Хто куди, а ми з

кумом на село.

 

ЛІТЕРАТУРНА МОВА — унормована мова сусп. спілкування, зафіксована в

писемній (див. Писемна мова) та усній (див. Усна мова) практиці. Л. м. —

одна з форм над. мови, що існує поряд з іншими її формами — діалектами

(територіальними, соціальними), просторіччям, мовою фольклору. Гол.

ознаки Л. м. — її наддіал. характер, стабільні літ. норми в граматиці,

лексиці, вимові (див. Норма мовна), функц.-стильова розгалуженість.

Зміст поняття «літературна мова» змінюється у процесі істор. розвитку

цього явища. У період Середньовіччя для багатьох народів Європи Л. м.,

або мовою писемної л-ри, була Чужа лат. мова; у сх. слов’ян роль такої

культурної, писемної мови виконувала церковнослов’ян. мова, якою

створювалася і поширювалася насамперед реліг. л-ра.

 

Період консолідації нації супроводжується виникненням Л. м. на живій

народнорозм. основі. Л. м. об’єднує представників нації безвідносно до

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ