UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛеонардо да Вінчі як художник. Загадкова усмішка Джоконди (реферат)
Авторdimich
РозділОбразотворче мистецтво, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8891
Скачало2050
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

“Леонардо да Вінчі як художник. Загадкова усмішка Джоконди”

 

 

Як художник Леонардо да Вінчі стоїть на грані двох епох –

раннього і високого Відродження. Він підсумовує багатий художній досвід

XV століття, і він закладає основи для мистецтва XVI століття. Леонардо

ставить собі метою дати об'єктивне відображення дійсності. Але цю

дійсність він сприймає вже по-іншому. Він шукає узагальнених форм,

типових рішень, ясної художньої мови. Його вже не задовольняє

аналітичний реалізм XV століття, у якому інтерес до деталей нерідко

затемнював головне.

 

Його цікавлять нові задачі - удосконалення психологічних засобів

вираження і більш глибоке розкриття внутрішнього світу людини, спрощення

композиційного ладу заради досягнення більшої монументальності,

використання світлотіні з метою посилення життєвості образів, розробка

реалістичного творчого методу і підведення під нього міцної теоретичної

основи.

 

Реаліст у науці, Леонардо залишається реалістом і в мистецтві. Але його

реалізм знаменує більш високу ступень розвитку. І оскільки для Леонардо

процес художнього узагальнення є процесом глибоко свідомим, остільки він

виступає прямим попередником усіх великих майстрів високого Відродження.

 

Художня спадщина Леонардо да Вінчі кількісно невелика. Висловлювалася

думка, що його захоплення природничими науками й інженерною справою

перешкодили його плідності в мистецтві. Однак анонімний біограф, його

сучасник, указує, що Леонардо «мав чудові задуми, але створив небагато

речей у фарбах, тому що, як говорять, ніколи не був задоволений собою».

Це підтверджує і Вазарі, відповідно до якого перешкоди лежали в самій

душі Леонардо – «найбільша і найнезвичніша, саме вона спонукувала його

шукати переваги над досконалістю, так що кожний твір його

сповільнювалося від надлишку бажань».

 

Уже перший флорентійський період діяльності Леонардо, після закінчення

навчання у Верроккіо, відзначений його спробами виявити свої дарування

на багатьох поприщах: архітектурні креслення, проект каналу, що з'єднує

Пізу з Флоренцією, малюнки млинів, сукновальних машин і снарядів, що

приводяться в рух силою води. До цього ж періоду відноситься його

маленька картина «Мадонна з квіткою».

 

Коли Леонардо писав її, йому було двадцять шість років. До цього часу

художник знайшов уже зроблену майстерність у великому мистецтві

живопису, що він ставив вище всіх інших.

 

«Мадонна з квіткою» – це хронологічно перша мадонна, образ якої

внутрішньо позбавлений якої-небудь святості. Перед нами усього лише юна

мати, що грає зі своєю дитиною. Вічна принадність і поезія материнства.

У цьому нескінченне зачарування картини.

 

Серед усіх мистецтв Леонардо ставить на перше місце живопис. Тому що,

вказує він, живописець є «владарем усякого роду людей і всіх речей». Це

– непереборне свідчення глибокої переконаності одного з найбільших

живописців, які хоч колись жили на світі, у величі і всепідкорюючій силі

свого мистецтва.

 

Світ пізнається через почуття, а око – володар почуттів.

 

«Око, – пише він, – є око людського тіла, через яке людина дивиться на

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ