.

Етапи дослідження. Аналіз і оформлення результатів в дослідженні педагогіки (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
248 2403
Скачать документ

Реферат на тему:

“Етапи дослідження. Аналіз і оформлення результатів в дослідженні
педагогіки”

План

1.Наукові дослідження – шлях до вирішення проблем педагогіки.

2. Основні елементи педагогічного дослідження, його змістовий алгоритм.

3. Методи педагогічного дослідження і їх класифікація. Методика
педагогічного дослідження. Документація і оформлення результатів
дослідження.

4. Характеристика окремих методів педагогічного дослідження.

1. Наукові дослідження – шлях до вирішення проблем педагогіки.

Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими
фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто
здійснення наукових досліджень.

Наукове дослідження — особлива форма процесу пізнання, систематичне
цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовують засоби і методи
науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт.

У педагогіці використовують фундаментальні та прикладні наукові
дослідження.

Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних
явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її
наукове обґрунтування.

Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов’язані з
практикою.

Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі педагогічних наук
здійснюють науково-дослідні інститути, об’єднані в Академію педагогічних
наук України, прикладні дослідження — науково-методичні центри вищої,
середньої освіти Міністерства освіти і науки України.

Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ураховувати такі їх
характерні риси: а) неоднозначність їх перебігу: результати навчання,
розвитку і виховання залежать від одночасного впливу багатьох чинників;
б) неповторність педагогічних процесів: під час повторного дослідження
педагог має справу вже з іншим «матеріалом», навіть попередні умови не
вдається зберегти; в) участь у педагогічних процесах людей усіх вікових
категорій (тому експерименти, що суперечать моральності й етичним
нормам, забороняються); г) об’єктивні висновки у процесі дослідження
можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій,
узагальненій формі.

Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є
отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань, які
сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей,
дають змогу ефективно та якісно вирішувати конкретні навчально-виховні
завдання.

Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким
вимогам: суспільна актуальність; наукова новизна; теоретична і практична
значущість; наукова об’єктивність і достовірність; доступність висновків
і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових
дослідженнях або в практичній діяльності; визначення міри, меж і умов
ефективного застосування отриманих результатів.

За роки незалежності України вчені-педагоги зробили вагомий внесок у
розвиток національної педагогіки і системи освіти. Однак через складні
економічні умови в суспільстві наявні негативні явища в організації
педагогічних досліджень. Серед них — надмірна зосередженість наукових
досліджень в адміністративному центрі, недостатня мобільність
вітчизняної дослідницької системи, ізольованість її від зарубіжної
педагогічної науки через обмежені можливості особистих контактів між
науковцями та обміну науковою інформацією, слабке матеріально-технічне
забезпечення досліджень, недостатнє втілення у шкільну практику їх
результатів.

2. Основні елементи педагогічного дослідження,

його змістовий алгоритм

Розпочинаючи педагогічне дослідження, важливо з’ясувати його вихідні
положення, а саме: актуальність проблеми, об’єкт, предмет, мету,
гіпотезу та завдання дослідження. (Сутність цих вихідних положень далі
проілюстровано на матеріалі кандидатської дисертації «Особливості
морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових
колоніях», яку захистив у Тернопільському державному педагогічному
університеті імені Володимира Гнатюка пошукувач П.Вівчар.)

Проблема дослідження в широкому значенні — складне теоретичне або
практичне питання, що потребує вивчення, вирішення.

Проблема має бути відображена насамперед у темі дослідження.

Об’єкт дослідження — частина об’єктивної реальності, яка на цьому етапі
стає предметом практичної й теоретичної діяльності людини як соціальної
істоти (суб’єкта).

Об’єктами педагогічних досліджень можуть бути діяльність педагогів,
учнів, педагогічні стосунки між суб’єктом і об’єктом навчально-виховної
роботи, особистістю та колективом, між вихованням і самовихованням,
організація пізнавальної діяльності учнів, навчально-виховний процес
тощо.

Предмет дослідження — зафіксовані в досвіді, включені в процес
практичної діяльності людини сторони, якості та відносини досліджуваного
об’єкта з певною метою за даних умов.

Предмет дослідження вужче поняття, ніж об’єкт дослідження. Об’єктами,
наприклад, можуть бути методи виховання, а предметом — тільки одна група
цих методів, наприклад, методи стимулювання виховання.

Мета дослідження — ціль, яку поставив перед собою дослідник.

Формулюючи мету дослідження, дослідник з’ясовує, який результат
передбачає отримати і яким він має бути.

Гіпотеза дослідження — наукове передбачення його результатів.

Вона повинна формулюватися так, щоб з цього формулювання проглядалися
положення, які потребують перевірки у процесі дослідження.

Завдання дослідження — його конкретизована мета.

Завдання дослідження: а) вирішення певних теоретичних питань, що є
загальною проблемою (наприклад, з’ясування сутності дидактичного явища,
вдосконалення його визначення, дослідження ознак); б) експериментальне
вивчення практики вирішення проблеми, виявлення її типового стану,
типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.; в)
обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення поставленого
завдання; г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів
щодо відповідності її критеріям оптимальності; ґ) вироблення методичних
рекомендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на
практиці.

Нижче наведено приклад формулювання вихідних положень конкретного
педагогічного дослідження, здійсненого П.Вівчарем.

Реформування діяльності виховно-трудових колоній відповідно до
міжнародних норм виконання покарання потребує підвищення ефективності
процесу морального перевиховання неповнолітніх засуджених, зведення до
мінімуму рецидиву після відбуття ними покарання. Цим визначається
актуальність проблеми дослідження.

Оскільки головною причиною повторної злочинності неповнолітніх є їх
моральна невихованість, постає потреба посилення морального виховання
неповнолітніх засуджених під час відбуття ними покарання. Звідси
формулювання теми дослідження: «Особливості морального виховання
неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях».

Об’єктом дослідження є процес морального виховання неповнолітніх
засуджених у виховно-трудовій колонії.

Предмет дослідження — оптимізація змісту, форм, методів і засобів
морального виховання неповнолітніх засуджених.

Мета дослідження — розробити, теоретично обґрунтувати і експериментально
перевірити оптимальний зміст, найефективніші форми, методи й засоби
морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій
колонії.

Гіпотеза дослідження — підвищенню ефективності морального виховання
неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії сприяє така його
організація, яка передбачає: відповідність змісту, форм, методів і
засобів цієї роботи специфічним особливостям особистості даної категорії
неповнолітніх; урахування режимних умов їх утримання; систематичні
контакти вихованців з батьками, представниками громадськості, яким
притаманні високі моральні якості; організацію життя й діяльності
неповнолітніх згідно з нормами моралі та права.

Завдання дослідження — проаналізувати стан педагогічної теорії та
практики морального виховання неповнолітніх засуджених у
виховно-трудових колоніях; виявити моральні особливості неповнолітніх
засуджених і встановити типові труднощі в їх моральному перевихованні;
визначити специфіку змісту морального виховання неповнолітніх засуджених
відповідно до їх індивідуальних особливостей; виявити умови підвищення
виховної ефективності провідних засобів перевиховання в процесі
морального виховання неповнолітніх засуджених і шляхи їх реалізації;
визначити критерії рівня морального виправлення неповнолітнього
засудженого; розробити методичні рекомендації для вчителів щодо
використання навчальних предметів у моральному вихованні неповнолітніх
засуджених .

Організовуючи дослідження конкретної педагогічної проблеми, дотримуються
певної послідовності, а саме:

1. Визначення проблеми дослідження, яка має актуальне, життєве значення.

2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке вивчення встановлених наукою фактів,
положень, висновків.

Під час вивчення літературних джерел з’ясовують головну ідею, позицію
автора та особливості наукового доробку з досліджуваної проблеми.
Важливо також простежити причину та логіку полеміки автора з іншими
дослідниками, особливості його аргументації, виробити власну думку щодо
його позиції. Аналіз проблеми, яка не знайшла відображення в його праці,
допоможе чіткіше сформулювати завдання щодо глибшого вивчення проблеми.

3. Вивчення шкільної практики.

У процесі аналізу літератури про досвід школи слід з’ясувати: що у
вирішенні цієї проблеми вчитель здійснює найуспішніше, з якими
труднощами він стикається; типові недоліки в його роботі з цього
питання, головні причини труднощів і недоліків. Важливо знати, чи
досягає вчитель успіхів у роботі, раціонально витрачаючи час, чи вони
пов’язані з перевантаженням його роботою в якомусь одному напрямі на
шкоду іншим.

4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного
висновку з дослідження.

5. Здійснення експериментальної роботи.

6. Вивчення передового досвіду.

7. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.

8. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових
висновків, доведення або спростування гіпотези.

9. Оформлення результатів дослідження, їх упровадження в життя.

3. Методи педагогічного дослідження і їх класифікація. Методика
педагогічного дослідження. Документація і оформлення результатів
дослідження.

У процесі педагогічного дослідження, організованого з метою отримання
нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного
дослідження.

Метод науково-педагогічного дослідження — шлях вивчення й опанування
складними психолого-педагогічними процесами формування особистості,
встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання.

Організовуючи дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс
методів, маючи на увазі, що таке поєднання покликане забезпечити
отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або
іншого об’єкта виховання чи навчання, а використовувані методи повинні
забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості
особистості. При цьому задіяні методи мають відображати динаміку
розвитку окремих якостей як на певному віковому відрізку, так і впродовж
усього процесу дослідження, забезпечити постійне отримання відомостей
про учня з якнайбільшого числа джерел, від найкомпетентніших осіб, які
постійно спілкуються, взаємодіють з ним, що дасть змогу аналізувати не
лише перебіг процесу, його результати, а й умови, в яких він
відбувається.

Процес і результати науково-педагогічного дослідження фіксуються
багатьма способами. Для цього вироблено певні типи документації: анкети,
плани спостереження, здійснення педагогічних експериментів, втілення
результатів дослідження в практику, магнітофонні записи, фотокартки,
кінострічки; протоколи обговорення уроків, виховних заходів та ін.;
конспекти опрацьованої літератури, архівних матеріалів; описи досвіду
роботи шкіл та інших виховних закладів; статистичні дані, математичні
обчислення.

4. Характеристика окремих методів педагогічного дослідження.

Найчастіше в педагогічних дослідженнях використовують такі методи:

Метод педагогічного спостереження — спеціально організоване сприймання
педагогічного процесу в природних умовах. Розрізняють спостереження
пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження.
Організовуючи спостереження, важливо мати його план, визначити термін,
фіксувати результати. Спостереження повинно бути систематичним. Якщо
педагог тільки реєструє поодинокі факти, що впадають у вічі, то поза
його увагою залишаються вихованці, які прагнуть приховати свою внутрішню
позицію. За зовнішньою поведінкою треба вміти побачити справжні причини,
а за словом — справжні мотиви.

Достовірні відомості дає тільки тривале спостереження за вихованцем в
усіх видах його діяльності. Досвідчені педагоги намагаються бувати там,
де й їхні учні. Нерідко у схожих умовах учень поводиться по-різному: на
одному уроці він активний і уважний, а на іншому — пасивний і неуважний.
У таких випадках ретельно порівнюють дані спостережень, з’ясовують
причини розходжень, які нерідко зумовлені різним ставленням до учня
педагогів.

З метою забезпечення об’єктивності спостереження здійснюють за допомогою
технічних засобів: звуко- або відеозапис уроків, позакласних виховних
заходів, різних видів діяльності учнів. Для цього використовують і
замкнену телевізійну систему, і спеціальні класи, в яких спостереження
ведеться через віддзеркалювальну стінку. Приховане спостереження
ефективніше, оскільки дає змогу фіксувати природну поведінку школяра,
унеможливлює вплив педагога на дітей.

Оцінюючи педагогічне спостереження як загалом ефективний метод
науково-педагогічного дослідження, слід мати на увазі, що він не повною
мірою забезпечує проникнення в сутність явищ, що вивчаються, дії учнів.
Небагато інформації дають спостереження й для висновків про мотиви дій і
вчинків школярів. Тому існує потреба поєднання спостереження з іншими
методами дослідження, зокрема з бесідою, анкетуванням.

Метод бесіди — джерело і спосіб пізнання педагогічного явища через
безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних
умовах. Щоб вона була результативною, необхідно мати її план, основні й
додаткові запитання; створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну
думками; врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявити
педагогічний такт; уміти запротоколювати бесіду. Отримані результати
бесіди доцільно порівняти з інформацією про особистість, отриманою за
допомогою інших методів.

Різновид бесіди — інтерв’ю. На відміну від бесіди, яку проводять у
природній, невимушеній обстановці, під час інтерв’ю дослідник ставить
наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді
співбесідника. Цей метод найдоцільніший, якщо дослідник упевнений в
об’єктивності відповідей опитуваних, адже інтерв’ю не передбачає
уточнювальних запитань. Використовуючи його, слід враховувати можливі
типи респондентів: несміливий, боязкий, балакучий, жартівник,
сперечальник, самовпевнений. Результати інтерв’ю залежать від
продуманості запитань.

Метод анкетування — дає змогу підвищити об’єктивність інформації про
педагогічні факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає
отримання інформації від якнайбільшої кількості опитаних.

За характером анкети поділяють на: відкриті — передбачають довільну
відповідь на поставлене запитання; закриті — до поставлених запитань
пропонуються варіанти готових відповідей на вибір опитуваного;
напіввідкриті — крім вибраної з готових відповіді, можна висловити й
власну думку; полярні — потребують вибору однієї з полярних відповідей
типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» та ін.

Проводячи анкетування, слід дотримуватися таких вимог: запитання повинні
бути дібрані так, щоб відповіді на них найточніше характеризували
досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію;
використовувати прямі й непрямі запитання (наприклад: «Чи хотіли б ви,
щоб Ваша дочка стала вчителькою?» (пряме), «Як Ви ставитеся до професії
вчителя?» (непряме); у формулюванні запитань слід уникати підказок;
використовувати відкриті й закриті анкети; попередньо перевіряти ступінь
розуміння запитань на невеликій кількості учнів і вносити корективи до
змісту анкети.

Метод педагогічного експерименту — науково поставлений дослід
організації педагогічного процесу в точно враховуваних умовах.
Забезпечує найдостовірніші результати у педагогічних дослідженнях.

Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного
експерименту: констатуючий — вивчаються наявні педагогічні явища;
перевірковий, уточнювальний — перевіряється гіпотеза, створена у процесі
усвідомлення проблеми; творчий, перетворюючий, формуючий — конструюються
нові педагогічні явища.

На відміну від педагогічного спостереження, педагогічний експеримент дає
змогу: штучно відокремити досліджуване явище від інших, цілеспрямовано
змінювати умови педагогічного впливу на вихованців; повторювати
педагогічні явища в приблизно таких самих умовах; поставити досліджуване
явище в умови, які піддаються контролю.

Педагогічний експеримент є комплексним, оскільки передбачає поєднання
методів спостереження, бесіди, анкетування, створення спеціальних
ситуацій тощо на всіх етапах кожного з видів експерименту.

Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт. Особові справи
учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін,
предмети, виготовлені в навчальних майстернях, дають дослідникові
об’єктивні дані, що характеризують індивідуальні особливості учнів, їх
ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь та
навичок.

Шкільна документація (загальношкільний план роботи, плани роботи
предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної
ради та ін.) дає змогу скласти уявлення про стан навчально-виховної
роботи в школі загалом і на окремих її ділянках зокрема.

Під час дослідження проблем навчально-виховного процесу виявляють
чинники, які сприяють їх вирішенню, визначають рівень ефективності їх
впливу.

Метод рейтингу — оцінка окремих сторін діяльності компетентними суддями
(експертами). До експертів висуваються такі вимоги: компетентність —
знання сутності проблеми; креативність — здатність творчо вирішувати
завдання; позитивне ставлення до експертизи; відсутність схильності до
конформізму — наявність власної думки і здатність обстоювати її; наукова
об’єктивність; аналітичність і конструктивність мислення;
самокритичність.

Метод узагальнення незалежних характеристик — узагальнення відомостей
про учнів, отриманих за допомогою інших методів, зіставлення цих
відомостей, їх осмислення.

Метод психолого-педагогічного тестування — випробування учня на певний
рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за
допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань.

Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати
тестування визначають підрахуванням відсотків розв’язання тестів.

Метод соціометрії — вивчення структури і стилю взаємин у колективі
(запозичений із соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання
типу: «З ким би ти хотів…» (сидіти за однією партою, працювати поруч у
майстерні, грати в одній команді та ін.). На кожне запитання він має
дати три або більше «вибори». За числом виборів можна визначити місце,
роль, статус кожного члена колективу, наявність внутріколективних
угруповань, їх лідерів. Отримані дані дають змогу змоделювати
внутріколективні стосунки: рівень згуртованості колективу, способи його
впливу на важкого учня та ін.

Метод соціометрії використовують спільно з іншими методами, оскільки він
не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх
картину.

Метод аналізу результатів діяльності учня — аналіз результатів різних
видів діяльності учня (передусім успішності, виконання громадських
доручень, участі в конкурсах та ін.), який допомагає скласти уявлення
про нього за реальними справами. На підставі вивчення виробів учня в
майстерні, наприклад, можна зробити висновок про його акуратність,
старанність у роботі. Виготовлені в технічних гуртках моделі свідчать
про спрямованість інтересів і нахилів. Відповіді на уроках
характеризують його пам’ять, мислення, уяву, погляди, переконання.
Колекції поштових марок, малюнків і віршів в альбомі є матеріалом для
висновків про спрямованість уваги, рівень розвитку спостережливості,
творчої уяви, естетичних почуттів і художніх здібностей школяра. У
щоденниках учні занотовують певні події свого життя і ставлення до них.

Важливими у педагогічних дослідженнях є й наведені нижче математичні
методи.

Метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах даного класу і
обрахування за наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості
скоєних учнями негативних вчинків).

Метод ранжування — розміщення зафіксованих показників у певній
послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця в цьому ряду
об’єктів (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності
та ін.).

Метод моделювання — створення й дослідження моделей.

Наукова модель — смислово представлена і матеріально реалізована
система, яка адекватно відображає предмет дослідження (наприклад,
моделює оптимізацію структури навчального процесу, управління
навчально-виховним процесом тощо).

Сутність цих методів полягає в описі педагогічних явищ за допомогою
кількісних характеристик, а також у використанні кібернетичних моделей
для визначення оптимальних умов управління процесом навчання і
виховання. Застосування математичних методів для відображення
педагогічних явищ можливе за таких умов: масовий характер явищ; їх
типовість; вимірюваність явищ.

Теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки)
становлять особливу групу методів педагогічного дослідження.

У процесі педагогічного дослідження нерідко виникає потреба у
порівнянні, зіставленні педагогічних фактів, явищ і процесів за певними
параметрами. Для цього рівні якісних характеристик цих параметрів
позначають певними числовими показниками.

Метод вимірювання — присвоєння чисел речам відповідно до певних правил
(коефіцієнт інтелектуальності «ІQ»).

Використовують такі вимірювальні шкали:

1. Виміри в шкалі найменувань (номінальні виміри):

групування об’єктів у класи, кожному з яких присвоюється певна цифра.
Психологи часто кодують стать, позначаючи особу жіночої статі нулем, а
чоловічої — одиницею. При цьому використовують винятково ту особливість
чисел, що 0 відрізняється від 1, і якщо предмет А має 0, а предмет Б —
1, то А і Б відрізняються за вимірюваною якістю. Але це не означає, що Б
містить більше якості, ніж А.

2. Порядок у шкалі виміру: виходячи з того, що у вимірюваних предметах
різна кількість якості, використовують властивість «упорядкованих»
чисел: коли число, приписане А, більше від числа, приписаного Б, це
означає, що в А міститься більше даної якості, ніж у Б.

3. Інтервальні виміри: таке присвоєння чисел предметам, коли однакові
різниці чисел відповідають однаковим різницям значення вимірюваної
ознаки або якості предмета (час між 1940 і 1945 рр. дорівнює часові між
1980 і 1985 рр.).

4. Вимір відношень: відрізняється від інтервального тільки тим, що
нульова точка не довільна, а вказує на відсутність вимірюваної якості.
Прикладом цього виду шкали є ріст і вага. Нульового росту не існує, а
чоловік зростом 183 см удвічі вищий за хлопчика, що має зріст 91,5 см.

Педагогічні явища і процеси динамічні, постійно змінюються. Змінними є
характеристики людей або речей, наприклад, вага, вік, швидкість читання,
кількість дітей. Деякі з цих змінних неперервні, тобто виміри їх можуть
мати будь-яке значення (вага, вік, час реагування). Інші змінні
дискретні — виміри можуть давати тільки окремі значення (наприклад,
кількість дітей).

Зміни різних якостей особистості умовно можна оцінити таким чином:

«5» — якість виявляється дуже сильно і постійно;

«4» — якість виявляється сильно і часто;

«З» — важко визначити (вияви і невияви однакові);

«2» — якість виявляється слабко і зрідка;

«1» — якість виявляється дуже слабко або не виявляється взагалі.

Література:

Бабанский Ю. К. Проблемы повышения эффективности педагогических
исследований. — М., 1982.

Гаасс Дж., Стонен Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. —
М., 1976.

Загвязинский В. И. Методология и методика дидактического исследования. –
М., 1982.

Засобина Г.А. Практикум по педагогике. — М., 1986.

Ительсон Л. Б. Математические и кибернетические методы в педагогике. —
М.,1968.

Клименюк А.В., Калита А.А., Бережная Э.П. Методология и методика
педагогического исследования. Постановка цели и задач исследования:
Учеб. пособие. – К., 1988.

Кочетов А.И. Культура педагогического исследования. – 2-е изд., испр. и
доп. – Мн., 1996.

Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи
педагогічних досліджень. – К., 1998.

Скалова Я. Методология и методы педагогических исследований. — М., 1989.

Скаткин М.Н. Методология и методика педагогических исследований: (В
помощь начинающему исследователю). – М., 1986.

Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Мищенко А.И., Шиянов Е.Н. Педагогика. — М.,
1998.

Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих
педагогічних закладів освіти. – К., 2001.

Шилова М. И. Изучение воспитанности школьников. — М., 1989.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020