UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІдея народного суверенітету у політичному вченні Ж.-Ж.Руссо (реферат)
Авторdimich
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3132
Скачало776
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

“Ідея народного суверенітету

 

у політичному вченні Ж.-Ж.Руссо”

 

ПЛАН

 

Вступ

 

1. Головні засади формування концепції про народний суверенітет

 

2. Основні положення ідеї народного суверенітету

 

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Жан-Жак Руссо (1712-1778) - французький мислитель і письменник, ідеолог

дореволюційної дрібної буржуазії. Руссо чи не єдиний із просвітителів,

хто не апелював до розуму. Вище розуму, росту наукових знань і наукового

прогресу, що їх Просвітництво мало за єдину надію цивілізації, він

цінував почуття, добру волю, пошану, будучи переконаним, що найціннішим

у житті є прості емоції, що не відрізняють індивідів одне від одного і

найбільш виразно, в чистому вигляді зустрічаються у неосвічених людей.

Переконання мислителя зумовили специфіку його державно-правових

поглядів, які він найбільш повно висвітлив у працях «Про суспільний

договір» та «Міркування про причини і підстави нерівності».

 

Основою політико-правової концепції Руссо була ідея народного

суверенітету.

 

1. Головні засади формування концепції про народний суверенітет

 

Перший начерк політичної концепції Руссо знаходимо в дисертації про

вплив наук і мистецтв на звичаї. Головна її ідея: люди за своєю природою

є добрими, але людські установи роблять їх злими; доброчесність — це

природний стан людини, розпуста і злочин породжені відносинами, що є

наслідком цивілізації. Тому первісний природний стан є станом

справедливим, а цивілізація — головне джерело зла, розпусти, нещастя.

 

Першоджерело зла Руссо вбачав у нерівності, яка породжує багатство.

Останнє спричинює розкоші й неробство. Мистецтво народжується розкошами,

науки — неробством. Тобто, за Руссо, просвітництво є похідним чинником,

як і занепад моралі.

 

Розкіш, занепад моралі, рабство є карою за зверхність, намагання вийти

зі стану щасливого невідання, в якому людина перебуває завдяки

передвічній мудрості.

 

Висновок про нерівність між людьми як головний чинник зла Руссо

повторював неодноразово. Проте він не спромігся розмежувати залежність

просвітництва й занепаду моралі, двох наслідків процесу диференціації

суспільства, від залежності, де просвітництво було б причиною, а занепад

— наслідком.

 

Досліджуючи природний стан суспільства, Руссо зауважив, що пута рабства

виникають виключно із взаємної залежності людей, спільних потреб, що їх

об'єднують; отже, неможливо поневолити людину інакше, ніж створивши їй

такі обставини, коли вона не зможе діяти без інших.

 

Як уже згадувалося, Руссо шукав причини нерівності в розкошах і

неробстві. З часом він почав шукати їх у факті об'єднання людей в

організоване суспільство.

 

Організованість суспільства — основна причина нерівності. Та перша

людина, писав Руссо, котра огородила ділянку землі, промовила: це моє і

знайшла людей, досить недалекоглядних, які їй повірили, і була

засновником громадянського суспільства.

 

Свобода і рівність є "природним станом" людини, тому вони виглядають як

його "природне право". Немає ніяких інших прав, і справедливість полягає

у визнанні тільки цього природного права, у складанні будь-яких інших

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ