Юридична освіта в Україні (реферат)

Реферат

на тему:

“Юридична освіта в Україні”

ПЛАН

Вступ

1. Поняття правової культури суспільства, місце юридичної освіти в її
формуванні

2. Особливості розвитку юридичної освіти в Україні

3. Компоненти системи юридичної освіти в Україні

Висновки

Використана література

Вступ

Так, майбутнім прокурорам, суддям необхідно глибоко знати кримінальне,
цивільне, трудове, шлюбно-сімейне, адміністративне,
кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право. Для слідчих
особливо важливо добре знати кримінальне, кримінально-процесуальне
право. Юристам, що працюють у сфері державного будівництва, необхідно
володіти знаннями конституційного, адміністративного права.

Поняття правової кульутри суспільства, місце юридичної освіти в її
формуванні

Правова культура суспільства — це різновид загальної культури, який
становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і
стосується правової реальності даного суспільства.

Система цінностей — це активність суб’єктів права у правовій сфері,
добровільність виконання вимог правових Норм, реальність прав і свобод
громадян, ефективність правового регулювання, якісні закони, досконала
законодавча техніка, розвинута правова наука, юридична освіта, ефективна
юридична практика, стабільний правопорядок. Систему цінностей в галузі
права, що існують в реальному функціонуванні в суспільстві, називають
правовою реальністю, яка у структурному відношенні збігається з поняттям
«правова система».

Правова культура відображає такі зрізи правової реальності (правової
системи):

— структурно-функціональний;

— аксеологічний (оцінний).

Структурно-функціональний зріз уможливлює розкриття статики
(структурного аспекту) і динаміки (функціонального аспекту) правової
культури. Структурний аспект (статика) правової культури характеризує її
склад, внутрішню будову; функціональний (динаміка) — виникнення,
розвиток і взаємодію елементів правової культури між собою і з іншими
соціальними явищами, насамперед моральною, політичною та іншою
культурами.

Аксеологічний (ціннісний) зріз розкриває систему цінностей, створених у
ході розвитку суспільства і накопичених людством в галузі права, тобто
все те, що належить до правового прогресу.

Кожне суспільство виробляє свою модель правової культури. Структура
правової культури суспільства включає:

1) культуру правосвідомості — високий рівень правосвідомості, що містить
оцінку закону з позицій справедливості, прав людини;

2) культуру правової поведінки — правову активність громадян, яка
виражається в правомірній поведінці;

3) культуру юридичної практики — ефективну діяльність законодавчих,
судових, правозастосовних, правоохоронних органів.

Функції правової культури — це основні напрямки осягнення правових
цінностей — вітчизняних і світових.

Основними функціями правової культури є:

1) пізнавальна — засвоєння правової спадщини минулого сьогодення —
вітчизняної та іноземної;

2) регулятивна — забезпечення ефективного функціонував всіх елементів
правової системи і створення непохитного правопорядку;

3) нормативно-аксеологічна — оцінка поведінки особи, рівня розвитку
законодавства, стану законності і правопорядку відповідно до норм права
держави і міжнародних стандартів.

Показником правового прогресу є високий рівень правової культури. Рівень
розвитку правової реальності як особливої системної якості і є правовою
культурою. Правова культура в кожен даний момент «присутня» у кожній
даній крапці правової реальності, не збігається з нею цілком, але існує
в ній як складова частина, здатна виступати у вигляді показника
(характеристики) рівня розвитку цієї реальності.

Правова культура особи — це обумовлені правовою культурою суспільства
ступінь і характер прогресивно-правового розвитку особи, які
забезпечують її правомірну діяльність.

Правова культура особи включає:

1) знання законодавства (інтелектуальний зріз). Поінформованість була і
залишається важливим каналом формування юридично зрілої особи;

2) переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і
підзаконних актів {емоційно-психологічний зріз);

3) уміння користуватися правовим інструментарієм — законами та іншими
актами — у практичній діяльності (поведінковий зріз).

Правова культура особи характеризує рівень правової соціалізації члена
суспільства, ступінь засвоєння і використання ним правових начал
державного і соціального життя. Правова культура особи означає не тільки
знання і розуміння права, а й правові судження щодо нього як про
соціальну цінність, і головне — активну роботу з його здійснення, зі
зміцнення законності і правопорядку. Іншими словами, правова культура
ocoби – це її позитивна правова свідомість у дії. Вона включає
перетворення особою своїх здібностей і соціальних якостей на підставі
правового досвіду.

Змістом правової культури особи є:

1) правосвідомість і правове мислення. Правове мислення має стати
елементом культури кожної людини;

2) правомірна поведінка;

3) результати правомірної поведінки і правового мислення. Показником
правової культури особи є правова активність особи як вища форма
правомірної поведінки, що припускає:

1) наявність високого рівня правосвідомості; готовність до ініціативної
правомірної діяльності в правовій сфері на основі шанобливого ставлення
до права, переконаності в необхідності і справедливості правових норм,
їх добровільного здійснення, досконалого знання права (внутрішній
аспект);

2) цілеспрямовану, ініціативну, позитивну соціальне корисну діяльність
особи, що перевершує звичайні вимоги до можливої і належної поведінки,
спрямовану на розвиток демократії, зміцнення законності і правопорядку
(зовнішній аспект).

Правова активність — одна із змістовних характеристик особи. На відміну
від держав з тоталітарним режимом, де бажаною є людина конформістської
поведінки, а від активної намагаються позбутися, у державах з
демократичним режимом потрібна особа активна, зацікавлена в реалізації
правових норм і принципів у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Форми прояву правової активності різноманітні: сумлінна службова
діяльність, предметне обговорення законопроектів, участь у передвиборній
боротьбі як довірена особа кандидата в депутати та ін. Правомірна
активність особи досягається через схвалення і стимулювання суспільне
корисних дій і припинення шкідливих. Правова активність може бути як
епізодичною (дії громадянина по затриманню підозрюваного у вчиненні
злочину), так і постійною (виконання функцій народного засідателя).

Правова культура особи (загальна і спеціальна — професійна) сприяє
виробленню стилю правомірної поведінки, який формується залежно від:

• ступеня засвоєння і вияву цінностей правової культури суспільства;

• специфіки професійної діяльності;

• індивідуальної неповторності творчості кожної особи.

Культурний стиль правомірної поведінки характеризується сталістю
додержання правових принципів у правомірній поведінці, специфікою
вирішення життєвих проблем, яка виражається в особливостях вибору
варіанта правомірної поведінки в межах, визначених правовими нормами.

2. Особливості розвитку юридичної освіти в Україні

В Україні істотні суспільно-економічні зміни 90-х років обумовили й
зміни у сфері юридичної освіти, на яку було покладено місію підготовки
правників для розбудови української державності. При цьому відзначалось:
Україні потрібно більше правників, для чого необхідно створити більше
навчальних закладів.

Результати не забарились. Нині за темпами нарощування обсягів підготовки
правників Україна випереджає США, і вже майже зрівнялась, або навіть
випередила їх за деякими показниками (наприклад, за кількістю закладів
вищої юридичної освіти). Положення запропонованої в 1993 р. провідними
закладами юридичної освіти й науки Концепції розвитку юридичної освіти
щодо “розширення мережі вищих юридичних навчальних закладів … до 2000
р. у 2-3 рази” успішно реалізовано. До 1991 р. правників в Україні
готували 6 закладів (усі державні), 1995 р. – 96 (65 – державної і 31 –
інших форм власності), 2000 р. – 163 (відповідно 116 і 47), 2002-2003
рр. – 189 (134; 55).

Як результат, зросли обсяги підготовки юристів: якщо в 1992 р. загальна
кількість студентів, які навчались у вищих юридичних навчальних
закладах, становила близько 13000, то на сьогодні тільки в Національній
юридичній академії ім. Ярослава Мудрого навчається 13042 студентів.

Юридична освіта – явище багатогранне. В залежності від того, до якого
профілю юридичної діяльності готуються фахівці, складається відповідна
програма їх навчання, де поряд з фундаментальними знаннями
передбачається надання студентам, слухачам спеціальних знань з
урахуванням специфіки тієї сфери, де їм доведеться працювати. Так,
майбутнім прокурорам, суддям необхідно глибоко знати кримінальне,
цивільне, трудове, шлюбно-сімейне, адміністративне,
кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право. Для слідчих
особливо важливо добре знати кримінальне, кримінально-процесуальне
право. Юристам, що працюють у сфері державного будівництва, необхідно
володіти знаннями конституційного, адміністративного права.

Юрисконсультам та іншим фахівцям, що діють у галузях економіки, потрібні
широкі знання цивільного, господарського права, арбітражної практики,
нотаріусам – знання цивільного права. Безперечно, цим не обмежується
коло знань юристів, рівень кваліфікації яких залежить від постійного
пошуку, здатності орієнтуватися у всьому комплексі правових знань, у
численних змінах діючого законодавства.

Програма розвитку юридичної освіти на період до 2005 р. має на меті
“вдосконалення системи юридичної освіти, приведення її у відповідність
із світовими вимогами, створення умов для задоволення потреб громадян у
сучасній юридичній освіті та реалізація права на працю за здобутою
спеціальністю, повне забезпечення потреб органів державної влади,
правоохоронних органів, інших сфер юридичної практики у
фахівцях-юристах”.

У Програмі чітко простежується намір прагматично підходити до вирішення
питань юридичної освіти. Документ передбачає заходи для реалізації трьох
напрямів – прогнозування потреби в юридичних кадрах та оптимізація
мережі вищих навчальних закладів, зміст юридичної освіти, а також
післядипломна освіта юристів. Виконання Програми, значну частину якої
вже мало бути виконано, координують Міністерство юстиції та Міністерство
освіти і науки.

3. Компоненти системи юридичної освіти в Україні

Система юридичної освіти складається з ряду компонентів:

1. Професійний відбір, як цілеспрямована діяльність спеціалізованих
навчальних закладів по відбору абітурієнтів, яка полягає у вивченні їх
якостей з точки зору придатності для майбутньої професії і виявленні
потенційних можливостей подальшого професійного розвитку.

2. Забезпечення засвоєння студентами (слухачами) загальнонаукових,
фундаментальних та спеціалізованих правових знань, формування правової
та політичної культури, юридичного мислення, сучасного праворозуміння.

3. Прищеплення вмінь, навиків юридичної роботи, знань про особливості
діяльності юридичних установ, органів, сприяння втіленню
загально-теоретичних положень у практику юридичної діяльності.

4. Удосконалення юридичної кваліфікації, збагачення форм та методів
роботи, узагальнення практичного досвіду для задоволення потреб розвитку
суспільства.

Юридична освіта базується на певних принципах, серед яких необхідно
зазначити такі:

1. Безперервність та поступове ускладнення навчального процесу.
Безперервність полягає у тому, що кожна навчальна дисципліна є логічним
продовженням попередньої. Наприклад, вивчення окремих галузей права
починається після засвоєння курсу теорії держави і права. Кримінальний
процес вивчається слідом за кримінальним правом, цивільний процес –
після цивільного права. Щодо ускладнення процесу навчання, то воно
виявляється у поступовому переході від засвоєння первинних понять про
державу та право (дефініції держави, ‘права, правої норми і т.п.) до
розгляду концепцій права, сучасних проблем тої чи іншої юридичної науки.

2. Поєднання загальних та спеціалізованих знань у процесі навчання. Всім
студентам юридичних закладів даються знання, необхідні для юриста
будь-якого профілю, які складають базову основу юридичної освіти. Разом
з тим, з урахуванням характеру майбутньої спеціалізації випускників,
їхні знання цілеспрямовано поглиблюються у відповідних галузях права:
для експертів-криміналістів – спеціалізовані знання у галузі
криміналістики, для слідчих- у галузі кримінального процесу, судової
медицини, судової психіатрії, бухгалтерії, для адвокатів та
юрисконсультів – у галузі цивільного права та процесу, господарського
права та арбітражу.

3. Поєднання теоретичного та прикладного у юридичному навчанні.
Виявляється в апробації теоретичних положень на практиці, у
максимальному наближенні юридичного навчання до життєвих реалій, у
вирішенні конкретних ситуацій за допомогою та урахуванням
фундаментальних досліджень сучасної юридичної науки.

4. Творчий підхід до розв’язання наукових проблем та практичних
ситуацій. Прищеплення студентам почуття зацікавленості до нового,
прагнення до творчого пошуку шляхів розв’язання визначених завдань на
основі глибокого осмислення правових та інших соціальних явищ, з
використанням сучасної методології. Виховання нетерпимості до
догматизму та схоластики.

Відносно процесу функціонування системи юридичної освіти, як складного
та багатогранного явища, можна визначити групу загальноосвітніх та
додаткових принципів, які виходять з вимог чинного законодавства
України2 та розкривають методологію правового навчання. Це принципи
гуманізму, демократизму, незалежності освіти від політичних партій,
науковості, комплексного підходу, вимогливості, звітності,
спадкоємності, періодичності контролю та інші.

В сучасних умовах завдання юридичної освіти полягають в тому, щоб дати
студентам повноцінні юридичні знання з навчальних дисциплін в обсязі
програми, прищепити їм навички умілого застосування теоретичних положень
у ході практичної діяльності, сформувати у студентів переконаність у
тому, що із закінченням навчального закладу не закінчується процес
пізнання, що тільки безперервне удосконалення своїх знань, збагачення їх
досягненнями теорії та практики – ключ до успіху у діяльності кожного
юриста.

Відомо, що юридична наука, як і всяка інша, розвивається, прогресує за
умови поповнення її кадрів молодими вченими. Тому поряд з випуском
фахівців-практиків, необхідно дбати про виявлення та вирощування з числа
обдарованих студентів осіб здібних до наукової праці, допомагати їм в
реалізації своїх творчих можливостей. Інтереси прогресу юридичної науки,
правової освіти крім всього іншого висувають завдання ретельного
вивчення та сприйняття позитивного зарубіжного досвіду
організації юридичного навчання, встановлення та підтримки творчих
зв’язків з найвідомішими світовими навчальними закладами.

Висновки

Нині за темпами нарощування обсягів підготовки правників Україна
випереджає США, і вже майже зрівнялась, або навіть випередила їх за
деякими показниками (наприклад, за кількістю закладів вищої юридичної
освіти).

В залежності від того, до якого профілю юридичної діяльності готуються
фахівці, складається відповідна програма їх навчання, де поряд з
фундаментальними знаннями передбачається надання студентам, слухачам
спеціальних знань з урахуванням специфіки тієї сфери, де їм доведеться
працювати. Так, майбутнім прокурорам, суддям необхідно глибоко знати
кримінальне, цивільне, трудове, шлюбно-сімейне, адміністративне,
кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право. Для слідчих
особливо важливо добре знати кримінальне, кримінально-процесуальне
право. Юристам, що працюють у сфері державного будівництва, необхідно
володіти знаннями конституційного, адміністративного права.

Використана література

Гусарєв С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: Навч. посібник. – Київ,
2001.-156 с.

Сорович М.К. Порівняльна характеристика вищої юридичної освіти України
і США. – К., 2002.

Яземський І.М. Система юридичної освіти. – К., 2000.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter