UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоняття і види імунітетів у міжнародному праві (реферат)
Авторdimich
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2872
Скачало345
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

“Поняття і види імунітетів

 

у міжнародному праві”

 

ПЛАН

 

1. Поняття імунітету держави в міжнародному праві, види імунітету

 

2. Імунітет від дії законодавства іноземної держави

 

3. Судовий імунітет

 

4. Імунітет від попередніх дій

 

5. Імунітет від примусового виконання рішень іноземного суду

 

6. Імунітет власності держави

 

7. Імунітет угод держави

 

1. Поняття імунітету держави в міжнародному праві,

 

види імунітету

 

Термін "імунітет" у перекладі з латинської мови означає звільнення від

чогось. Імунітет держави у широкому застосуванні — це принцип, згідно з

яким до держави або її органів і представників не може бути заявлений

позов в іноземному суді без її згоди.

 

У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість

однієї держави законодавству та юрисдикції іншої.

 

Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності. Це означає, що

жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її

органами, майном. Такий статус характеризується як par in parem non

habet imperium — рівний над рівним не має влади.

 

Принцип непідпорядкування однієї суверенної держави дії законодавства

іншої або вилучення держави та її органів з-під дії юрисдикції іншої

держави отримав своє походження з посольського права і сьогодні став

загальновизнаним. Законодавство та доктрина завжди намагалися визначити

його сутність і кодифікувати норми про імунітет у окремих загальних

(універсальних) конвенціях. Частково це вдалося зробити у Віденській

конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 p., Конвенції про

спеціальні місії 1969 p., Віденській конвенції про представництво держав

і їх відносини з міжнародними організаціями універсального характеру від

14 березня 1975 p., Віденській конвенції про консульські зносини від 24

квітня 1963 p. Ці угоди регулюють чимало питань, пов'язаних з

представництвом держав у міжнародному спілкуванні, зокрема, використання

дипломатичним агентом імунітету від цивільної юрисдикції, крім

пред'явлення речевих позовів щодо приватного нерухомого майна, яке

знаходиться на території держави перебування, якщо тільки агент не

володіє імунітетом від імені акредитуючої держави з метою

представництва;

 

пред'явлення позовів у сфері спадкування, якщо агент повинен бути

виконавцем заповіту, здійснювати піклування над спадковим майном,

спадкоємцем чи "відказоодержувачем" як приватна особа, а не від імені

акредитуючої держави (ст. 31 Віденської конвенції про дипломатичні

зносини 1961 p.).

 

Погляди на правову характеристику імунітету є різними. Одні вчені

вважають, що імунітет не має імперативного характеру (Я. Броунлі), інші

ж вказують на його імперативний характер (М. Богуславський). Незважаючи

на різницю у доктрині стосовно імперативності чи диспозитивності норм

про імунітет, законодавство та практика усіх держав явно й безумовно

грунтується на принципі імунітету. Однак, з кінця минулого століття

деякі держави роблять винятки з імунітету у випадках, коли іноземна

держава є суб'єктом цивільно-правового обігу. Це викликало протиріччя з

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ