РЕФЕРАТ
на тему:
Суть гентерної (гендерної) ролі
та гендерної ідентичності
ПЛАН
1. Рольова і статево-рольова соціалізація людини
2. Рольова ідентичність та її складові. Гендерна ідентичність
3. Закономірності чоловічої й жіночої психології
4. Наслідки порушення гендерно-рольової ідентичності та
гендерно-рольової поведінки
5. Гендерно-рольові дисгармонії як наслідки порушення гендерного
розвитку
Література
1. Рольова і статево-рольова соціалізація людини
Процес розвитку гендерних ролей, як соціально зумовлених варіантів
статевих ролей та статево-рольової поведінки, відбувається в контексті
досить важливого для життя особистості процесу, який називається
соціалізація. За більшістю означень, соціалізація особистості – це
засвоєння людиною суспільного досвіду, суспільних норм і цінностей. Ми
вважаємо, що одною з основних складових соціалізації людини є засвоєння
нею соціальних ролей. По-перше, в соціальних ролях закріплені норми і
правила соціальної поведінки у вигляді рольових експектацій, тобто
нормативних вимог до виконання соціальних ролей. По-друге, рольова
поведінка – це найважливіший вид соціальної поведінки, а соціальні ролі
– це засіб включення особистості в групу, в соціум, форма соціальної
адаптації і особистісного самовираження одночасно. Особливості рольової
соціалізації полягають не лише в засвоєнні суспільних очікувань до
соціальних ролей, а й рольовий розвиток особистості, тобто формування
психологічних ролей, як соціальних, так і особистісних, міжособистісних,
характерних, життєвих тощо.
Серед великої кількості ролей, що їх засвоює людина, для нормальної
соціалізації особистості велике значення мають статеві та гендерні ролі.
Ці ролі тісно пов’язані з усвідомленням себе представником певної статі
і з нормативами поведінки, характерної для представників цієї статі.
Статеві та гендерні ролі тісно пов’язані зі статевою та гендерною
ідентичністю особистості. Розглянемо це детальніше.
2. Рольова ідентичність та її складові. Гендерна ідентичність
Ідентичність – це одна з найістотніших характеристик людини, без якої
вона не може існувати як свідома автономна особистість. Ідентичність –
це збереження і підтримка особистістю власної цілісності, тотожності,
нерозривності історії свого життя, а також стійкий образ “Я”,
усвідомлення у собі певних особистісних якостей,
індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, способів
поведінки, які визнаються своїми, достовірними. Психосоціальна
ідентичність є запорукою психічного здоров’я особистості. Формування
ідентичності починається з моменту відділення дитини від матері і
продовжується все життя до самої смерті [11, с. 40].
Рольова ідентичність – це, відповідно, усвідомлення себе суб’єктом
психологічних ролей. Американський соціолог Чед Гордон виділяє такі 5
видів рольової ідентичності:
1. Статева ідентичність, в основі якої лежить гендерна ідентифікація
людини як чоловіка або жінки, одна з найістотніших із усіх рольових
ідентичностей. В житті людини також мають велике значення
статево-рольові ідентичності, пов’язані з такими ролями, як наприклад,
“незаймана”, “кнопка”, “нечепура”, “скромниця”, “брудний старий” і т.д.
2. Етнічна ідентичність, тобто ідентифікація людини як члена расової,
релігійної, національної спільноти або мовної групи, субкультури чи
іншої соціальної структури. Від наявності специфічної етнічної
ідентифікації залежать цінності і стилі міжособистісної взаємодії людей.
3. Ідентичності членства, що базуються на зв’язку між людиною й
організаційним життям суспільства завдяки всім формам групового
членства. Вони спираються як на формальний зміст (“студент”, “член
правління”, “ротарианець”, і т.д.), так і на неофіційні форми асоціацій
дозвілля (членство в специфічних гуртках, компаніях, кліках і групах).
4. Політична ідентичність базується на таких самохарактеристиках, як
ліберал, консерватор або радикал, які впливають на більш пізню
ідентифікацію себе як республіканця або соціаліста. Набагато раніш, ніж
стають істотними дорослі політичні відносини, з Я-концепцій типу лідера,
програного або миротворця розвиваються типові паттерни відношення людини
до конкуренції, влади і прийняттю рішення.
5. Професійна ідентичність, тобто система рольових ідентичностей щодо
роботи, як в домашньому господарстві (дружина, батько, і т.д.) так і за
його межами (адвокат, водопровідник, і т.д.). Вони і пов’язані з ними
Я-концепції (типу “чесна людина” або “працьовита людина”) – серед
найбільш важливих у пантеоні ідеалізованих рольових ідентичностей
індивідуума [17, p. 407].
Ч. Гордон не даремно вважає статеву чи гендерну ідентичність однією з
найістотніших з усіх рольових ідентичностей. На підтвердження цього
можна навести приклад транссексуалізму, згідно якому статева
ідентичність (тобто, психічна якість) вважається більш істотною
характеристикою людини, ніж її біологічна стать.
Гендер – одна з базових характеристик особистості, що обумовлюють
психологічний і соціальний розвиток людини.
Багатокомпонентна структура гендера визначається чотирма групами
характеристик:
біологічна підлога
гендерні стереотипи
гендерні норми
гендерна ідентичність.
Гендерна ідентичність – аспект самосвідомості, що описує переживання
людиною себе як представника певної особистості. Гендерна ідентичність
особистості входить у структуру соціальної ідентичності. Усвідомлення
власної полової приналежності та становлення гендерної ідентичності
людини – один з напрямків його соціалізації.
Соціальна ідентичність – це ті компоненти “Я” людини, які переживаються
їм на рівні усвідомлення приналежності до будь-якої групи (полової,
вікової, етнічної, професійної й т.д.).
Процес гендерної соціалізації визначається та керується за допомогою
різних соціальних і культурних засобів. Для цього в кожному суспільстві
існують певні гендерні ролі.
У широкому змісті поняття ролі означає засіб поводження людей у системі
міжособистих відносин, що залежать від їхньої позиції в суспільстві та
відповідають прийнятому в даному суспільстві набору норм, уявлень та
очікувань. Під гендерної роллю розуміють систему соціальних стандартів,
уявлень, стереотипів, яким людина повинна відповідати, щоб її визнавали
як хлопчика (чоловіка) або дівчинку (жінку).
Гендерна ідентичність – це особливий вид соціальної ідентичності, що
співіснує в самосвідомості людини в єдності з поданнями про професійний,
сімейний, етнічний, освітній й т.п. статуси. Вона починає формуватися з
народження дитини, коли на підставі будови його зовнішніх полових
органів визначається його паспортна (цивільна, акушерська) підлога. З
цього починається процес гендерної соціалізації, у ході якого дитиниу
цілеспрямовано виховують таким чином, щоб вона відповідала прийнятим у
даному суспільстві уявленням про “чоловіче” та “жіноче”. Саме на
підставі існуючих у суспільстві еталонів формуються уявлення дитини про
власну гендерну ідентичність та ролі, її поведінку, а також самооцінку.
Первинне уявлення про власну полову приналежність формується у дитини
вже в півтора року. При цьому саме це уявлення займає місце найбільш
стійкого та стрижневого компонента самосвідомості. З віком гендерна
ідентичність розвивається, відбувається розширення її обсягу та
ускладнення структури. Дворічна дитина знає свою підлогу, але ще не може
визначити причини свого вибору. В 3-4 роки вона вже здатна визначати
підлогу оточуючих людей, але найчастіше зв’язує її із зовнішніми,
випадковими ознаками. Крім того, полова приналежність вважається дітьми
даного віку змінюваною характеристикою. Необоротність полової
приналежності усвідомлюється дітьми приблизно до 6-7 років, що
супроводжується посиленням полової диференціації поводження та
установок.
Наступний найважливіший етап формування гендерної ідентичності – це
підлітковий вік. Підліткова ідентичність стає центральним компонентом
самосвідомості. Гендерна ідентичність дорослої людини являє собою важко
структуроване утворення, що включає, крім усвідомлення власної
полової приналежності, сексуальну орієнтацію, “сексуальні сценарії” і
гендерні переваги.
Становлення гендерної ідентичності індивіда не обумовлено прямо й
безпосередньо наявністю гендерної ролі та включених до неї соціальних
стереотипів, уявлень, очікувань. Вони повинні стати засобами
усвідомлення власної полової приналежності та гендерної ідентичності,
тобто із зовнішнього, “заданого” соціумом, і культурою плану перейти
до рівня внутрішнього, індивідуально-осмисленого прийняття гендерної
ролі й відповідних їй установок.
3. Закономірності чоловічої й жіночої психології
Особливості гендерної та статевої психології приваблювали багатьох
дослідників психології особистості. Немає практично жодної з відомих
теорій особистості, яка б не розглядала закономірності чоловічої й
жіночої психології як характеристик сутності особистості.
В теорії Фрейда відмінності між чоловіками і жінками зумовлені
відмінностями будови статевої сфери, зокрема, наявністю у представників
чоловічої статі пенісу, який вважається ознакою переваги. З цим
пов’язані такі психологічні феномени, як “комплекс кастрації” у
хлопчиків (тобто страх втрати ознак мужності, а з ними і статевої
ідентичності) і “заздрість до пенісу” у дівчаток (тобто відчуття певної
статевої неповноцінності). Ці особливості характерні для так званої
фалічної стадії психосексуального розвитку за Фрейдом. Пізніше, на
едипальній стадії проявляється так званий “едипів комплекс” (у дівчаток
він еквівалентний “комплексу Електри”), тобто статевий потяг до батьків
протилежної статі з прагненням усунути батьків однієї статі. Нормальне
подолання едипового комплексу полягає в ідентифікації з батьками однією
з дитиною статі і частковою відмовою від батьків протилежної статі, що є
дуже важливим для розвитку повноцінної статевої ідентичності. Сучасні
психоаналітичні дослідження піддали критиці ортодоксальні погляди Фрейда
на природу сексуальності, справедливо вважаючи, що сексуальність людини
і відповідна ідентичність розвивається в значній мірі не під впливом
біологічної інстинктивної природи, а за участю соціуму, тобто
збільшується акцент не на статевих, а на гендерних аспектах ідентичності
особистості.
В аналітичній психології Юнга жіночність і мужність розглядається як
сукупність якостей, притаманним як чоловікам, так і жінкам, причому і
ті, і інші мають як чоловічі, так і жіночі риси. Чоловічі риси в жінці
Юнг назвав Анімусом, а жіночі риси в чоловікові, відповідно – Анімою.
Основою ідеєю аналітичної психології є ідея індивідуації, тобто
розширення свідомої частини особистості і збільшення здатності до
рефлексії своєї самості. Процес індивідуації обов’язково передбачає
примирення людини зі своїми тіньовими сторонами, а також інтеграцію
чоловіком зі своїм фемінним елементом, а жінки відповідно з маскулінним.
Ці процеси не такі вже й очевидні, адже чоловік ідентифікуючись зі своєю
маскулінністю ховає свою фемінність, йому нелегко примиритися зі своєю
Анімою. Так само жінці нелегко примиритися зі своїм Анімусом, вона
витісняє природну маскулінність і не завжди перебуває в гармонії з нею.
4. Наслідки порушення гендерно-рольової ідентичності
та гендерно-рольової поведінки
В рамках нашого курсу нас цікавлять насамперед порушення в сфері
статевих та гендерних ролей. З точку зору рольової теорії можна
розглядати механізм так званої інверсії статевих та гендерних ролей,
тобто зміна компонентів чоловічих та жіночих ролей на протилежні, заміна
одних іншими тощо. Одним з найпоширеніших випадків таких девіації
вважається гомосексуалізм, тобто зміна спрямованості статевих почуттів
на протилежну, зміна об’єкту цих почуттів (замість представника
протилежної статі об’єктом почуття стає людина тієї ж самої статі).
Гомосексуалізм, як правило, не призводить до глибинних змін статевої
ідентичності, тобто чоловіки продовжують усвідомлювати себе чоловіками,
а жінки – жінками. Проте – це вважається девіацією статево-рольової
поведінки, відхиленням від традиційних статево-рольових норм.
Існує багато форм і видів порушень статевої та гендерної ідентичності,
які не обов’язково пов’язані з функціональними та органічними розладами
статевої сфери. Серед таких порушень можна назвати трансвестизм та
транссексуалізм. Перший з названих вважається легшою формою порушення
статевої ідентичності, ніж другий. Трансвестизм – це прагнення грати
роль протилежної статі, що проявляється в перевдяганні, використанні
імені та запозиченні інших рольових атрибутів протилежної статі, хоча це
не супроводжується повним усвідомленням себе особою протилежної статі.
Трансвестизм не слід плутати з проявами фемінності чоловіків чи
маскулінності жінок, хоча трансвестит часто відповідає таким
характеристикам. Існують перехідні, недевіантні прояви часткового
запозичення статевих та гендерних ролей, які не призводять до значної
статево-рольової інверсії. Вони часто бувають наслідками відповідного
статевого та гендерного виховання, особливо у випадках, коли, наприклад,
батьки хотіли мати хлопчика, а народилася дівчинка, чи навпаки.
Транссексуалізм – це усвідомлення себе представником протилежної статі.
Він вважається однією з найсерйозніших статево-рольових девіацій. Навіть
якщо в людини немає ніяких біологічних змін (тобто з біологічної точки
зору людина є цілком здоровою жінкою чи чоловіком), така інверсія
статевої ідентичності дає підстави для хірургічної зміни біологічної
статі. Статева ідентичність, яка належить цілком до психологічної сфери,
вважається важливішою ніж біологічна стать, і людина свідомо йде на
операцію, навіть ціною втрати можливості мати в майбутньому власних
дітей. Прагнення фізично відповідати статевій Я-концепції виявляється
навіть сильнішим за материнський чи батьківський інстинкт.
Ці та інші випадки порушень в сфері статевих та гендерних ролей неминуче
призводять до великої кількості статево- та гендерно-рольових
конфліктів. Фактично, кожну з таких девіації можна трактувати як
внутрішній статево-рольовий конфлікт, (протиріччя між суперечливими
компонентами статевих ролей та статево-рольовою ідентичністю) і
зовнішній гендерно-рольовий конфлікт (протиріччі між гендерно-рольовою
поведінкою і соціальними стереотипами та нормами). Такі проблеми
потребують не лише специфічної допомоги сексолога чи сексопатолога.
Рольові конфлікти потребують психологічної допомоги для їх розв’язання.
5. Гендерно-рольові дисгармонії як наслідки порушення гендерного
розвитку
Крім гендерно-рольових девіацій існує багато психологічних проблем,
пов’язаних з труднощами та порушеннями гендерного розвитку людини. Серед
різних видів гендерно-рольових дисгармоній слід насамперед назвати такі:
гендерно-рольовий конфлікт, гендерно-рольовий інфантилізм та
гендерно-рольову недостатність. Гендерно-рольовий конфлікт, як ми вже
казали, так чи інакше присутній в усіх формах гендерно-рольових
дисгармоній. Про це піде мова в наступних лекціях курсу, а зараз трохи
детальніше зупинимось на інших її формах.
Гендерно-рольовий інфантилізм – це невідповідність гендерної ролі
віковій стадії гендерного розвитку, заміна або компенсація одних ролей
іншими, що відповідають більш ранньому періоду життя. Це проявляється в
переважанні дитячих форм гендерно-рольової поведінки, наприклад: в сфері
сімейних ролей роль “чоловіка” (чи “жінки”) заміщається роллю “дитини”.
Гендерно-рольова недостатність буває в двох основних формах
гендерно-рольовий дефіцит та атрофія гендерної ролі.
Гендерно-рольовий дефіцит – це затримка рольового розвитку, блокування
важливих потреб у рольовому розвитку, внаслідок чого гендерна роль не
формується, або розвивається в скороченому вигляді. Рольовий дефіцит
може розвиватись тоді, коли гендерні ролі прямо чи непрямо заборонялися
в дитинстві, не заохочувалися, або зустрічали негативну оцінку значимого
соціального оточення. Наприклад: внаслідок того, що в дівчинки не
підтримувалися прояви чуттєвої жіночності, в неї не розвинулась роль
“коханки”.
Атрофія гендерної ролі – це втрата роллю її функціональних особливостей,
скорочення сфер застосування в результаті обмеження рольової поведінки,
тривалого перебування гендерної ролі в латентному вигляді тощо. Атрофія
ролі виникає тоді, коли внаслідок соціальних причин виконання гендерних
ролей стає неможливим. Наприклад, після тривалого ув’язнення людина
частково чи повністю може втратити таку гендерну роль, як “шлюбний
партнер”.
Таким чином ми бачимо, що гендерний розвиток та гендерна соціалізація
особистості – це складні і різноманітні процеси, які підкоряються
багатьом закономірностям і на їх шляху виникають багато протиріч,
проблем, дисгармоній. Знання цих закономірностей повинне допомогти
уникненню цих проблем і протиріч розвитку. Це шлях не лише до
гармонійності розвитку гендерної сфери людини, а й до гармонійності
особистості в цілому, до гармонійності її стосунків з особами
протилежної статі і з соціальним світом взагалі.
Література
Барц Э. Игра в глубокое: Введение в юнгианскую психодраму: Пер. с нем. –
М.: Независ. фирма “Класс”, 1997. – 144 с.
Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. – 320 с.
Вейнингер О. Пол и характер: Принципиальное исследование: Пер. с нем. –
М.: Терра, 1992. – 480 с.
Говорун Т. В., Кікінежді О.М. Стать та сексуальність: Психологічний
ракурс. – Тернопіль: Нова книга – Богдан, 1999. – 383 с.
Горностай П. П. Социализация личности и психологические роли //
Теоретические и прикладные вопросы психологии (материалы юбилейной
конф-ии “Ананьевские чтения-97”.-Вып.3.- Ч.1.-СПб, 1997.- С. 325-330.
Джонсон Р. А. Он. Глубинные аспекты мужской психологии: Пер. с англ. Х.:
Фолио; М.: Ин-т общегуманит. исслед. 1996. – 190 с.
Джонсон Р. А. Она. Глубинные аспекты женской психологии: Пер. с англ.
Х.: Фолио; М.: Ин-т общегуманит. исслед. 1996. – 124 с.
Зеленский В. В. Аналитическая психология. Словарь (с английскими и
немецкими эквивалентами). – СПб.: Б.С.К., 1996. – 324 с.
Кон И. С. Социология личности. – М.: Политиздат, 1967. – 383 с.
Кочарян А. С. Личность и половая роль: Симптомокомплекс
маскулинности/фемининности в норме и патологии. – Х.: Основа, 1996. –
127 с.
Мниховский А. Женственность. – 3-е изд. – К., 1885. – 74 с.
Психология личности: Словарь справочник / Под ред. П. П. Горностая и Т.
М. Титаренко. – К.: Рута, 2001. – 320 с.
Толстых А. В. Возрасты жизни. – М.: Мол. гвардия, 1988. – 223 с.
Хорни К. Женская психология: Пер. с англ. – СПб.: Вост.-Евр. ин-т
психоанализа, 1993. – 224 с.
Эриксон Э. Идентичность: Юность и кризис: Пер. с англ. – М.: Прогресс,
1996. – 344 с.
PAGE
PAGE 12
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
