РЕФЕРАТ
на тему:
“Студентство як специфічна соціальна
верства населення”
ПЛАН
Вступ
Студентство – як активна складова молодіжного покоління
Особливості соціології студентства та молоді
Сучасний стан студентства як специфічної соціальної верстви населення.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Студентство і в минулому і сьогодні є досить динамічною та специфічної
соціальною верствою населення, яка за своїми характеристиками досить
сильно виділяються від усіх інших верств населення. В першу чергу своїми
видами потреб, ідеологічним становленням та мобільністю впливу.
Якщо розглядати, для прикладу, українське студентство, то останні події
в суспільстві під час виборів теперішнього президентка країни доводять,
що студентство залишається вагомим чинником, який може впливати на певні
політичні розклади в країні тощо.
В даній контрольній роботі спробуємо більш детальніше прослідкувати
особливість цієї соціальної верстви населення та виділити студентству
місце в соціології молоді.
1. Студентство – як активна складова молодіжного покоління
Студентська молодь — це суспільна диференційована соціально-демографічна
спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні,
пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її
біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних
сил і соціальних якостей.
Студентство як і молодь вцілому тому і є специфічною спільнотою, що її
суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших
поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення.
Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є міра
досягнення нею соціальної суб’єктності, ступінь засвоєння суспільних
відносин та іно-ваційної діяльності.
Розуміння студентської молоді як субсоцієтальної спільноти, гетерогенної
(тобто складної та багатовимірної) за характером, дозволяє виділити в її
складі ряд внутрішніх гомогенних (тобто досить однорідних) груп, що
об’єктивно займають в структурі суспільства відмінне положення,
відрізняються широтою і змістом сфер діяльності, специфікою духовного
світу і, відповідно, відіграють у процесі розвитку суспільства
неоднакову роль. Такий підхід дає змогу більш адекватно і
диференційовано проаналізувати окремі контингенти молоді в ході
конкретно-соціологічних досліджень.
Нині в соціології молоді відбувається науковий пошук у напрямку
виділення її сутнісних характеристик як особливої соціальної спільноти.
Він може бути плідним у тому випадку, якщо піддати науковому аналізу
провідні сфери життєдіяльності молоді і в кожній з них виділити найбільш
характерні риси. Такий підхід значно відрізняється від тенденції, яка
існувала в недалекому минулому, до значного звуження рамок соціального
обличчя молоді її соціально-статусними характеристиками, яке випливало з
відповідного звуження предмету соціології як науки про соціальну сферу в
цілому до переважно соціально-структурної проблематики. Тепер на перший
план, крім зазначених характеристик молоді,
висуваються форми її життєдіяльності, спосіб життя, зміст спільнісної та
групової свідомості, а також діяльність соціальних інститутів, що
покликані не лише здійснювати функцію контролю і управління процесами в
молодіжному середовищі, але, перш за все, визначати запити, потреби,
інтереси молоді та сприяти створенню належних умов для її ефективного
соціального старту.
Дослідниками висловлюється думка, що конкретизація сут-нісних рис молоді
з метою їх подальшого емпіричного аналізу може здійснюватись як по лінії
виділення основних віх соціального становлення особистості, так і за
сукупністю характеристик, властивих різним групам всередині самої
молоді. У першому випадку аналізу підлягають час настання правової
відповідальності (часткової і повної), повноліття, можливість приступити
до праці, одруження і створення сім’ї, виховання дітей, здобуття
професії, досягнення соціально-економічної самостійності, тощо. У
другому випадку молодь розподіляється на внутрішньовидові групи і для
кожної з них (робітничої, селянської, учнівської і т.ін.) виділяється
найбільш характерний набір ознак способу життя в основних сферах
життєдіяльності.
Питання про характерні особливості і специфічні риси молоді тісно
пов’язане з питанням про вікові межі періоду молодості, оскільки їх
вирішення допомагає конкретизувати програми соціологічних досліджень, а
значить сприяє одержанню репрезентативних (тобто таких, що описують всю
сукупність) даних, підсилених статистичною базою. Традиційно в
радянській соціології вважалося, що рамки молодіжного віку містяться в
інтервалі від 16 до ЗО років. Однак в останній час все більшого
поширення набувають погляди, згідно яких вік молоді своєю нижньою межею
сягає 14, а верхньою — 35 років. В основі цього лежить висловлене рядом
науковців міркування про пролонгацію (або продовження) часу молодості,
збільшення віку вступу у трудове життя, підготовки молоді до праці,
досягнення економічної незалежності від батьків та держави. Це
відображає об’єктивні процеси в житті та розвитку людства: з одного
боку, все наполегливіше висувається завдання більш ранньої соціалізації
молоді, включення її до трудової практики на більш ранніх етапах, з
другого —- зростають межі середнього і старшого віку, тривалості життя в
цілому, продовжуються терміни навчання та соціально-політичної
адаптації, стабілізації сімейно-побутового статусу молодих людей.
Однак, виходячи з певних практичних міркувань та ресурсів держави, у
прийнятому Законі України «Про сприяння соціальному становленню та
розвитку молоді» записано: молоддю вважаються молоді громадяни віком від
15 до 28 років.
2. Особливості соціології студентства та молоді
Соціологія молоді нині є одною з важливіших складових соціологічного
знання. Процес переходу від тоталітарного до відкритого, демократичного
суспільства передбачає активну участь у ньому насамперед молодого
покоління, бо саме його представникам належить будувати якісно нове
суспільство і жити у ньому. Одне з провідних мість в молодіжному русі
належить саме студентській молоді. Наскільки сучасна молодь здатна
виконати цю благородну місію побудови нового, в якій мірі вона
підготована (фахово і морально) до участі у державотворчих процесах, які
розгортаються зараз в Україні, що необхідно зробити в галузі державної
молодіжної політики, щоби забезпечити належні умови для реалізації
високих потенційних можливостей підростаючого покоління, для
гармонізації відносин між суспільством і молоддю, — всі ці питання в
сучасних умовах постають з особливою силою та гостротою. З’ясуванням їх,
а також розробкою основ державної молодіжної політики й покликана
займатися соціологія молоді.
Нині все міцнішим стає переконання, що необхідно докорінно переосмислити
традиційні підходи до молоді та її проблем, які склалися під час
панування командно-адміністративної системи в СРСР і які знайшли
віддзеркалення в радянській соціології. Сьогодні настала потреба у
виробленні нової концептуальної схеми соціології молоді, в якій молодь
виступатиме не як пасивний об’єкт, а як активний дієвий суб’єкт
суспільних перетворень, які відбуваються на всьому пострадянському
просторі.
Соціологія молоді належить до числа спеціальних соціологічних теорій, що
досліджують закономірності розвитку окремих соціальних спільнот, з яких
утворюється суспільство.
Революційні зміни в сучасному суспільстві особливо позначились на
студентській молоді: вона прокинулась, підвела голову і почала діяти. І
виявилося, що суспільство не чекало такої сильноі і могутньої ходи
молодого покоління, строкатості, суперечливості і непередбачуваності
його мислення і поведінки. У короткий час з’ясувалося, що молодь — одна
з найбільш соціальна занедбаних і найменш соціальна захищених спільнот
нашої країни, що молодіжне середовище роздирається різнополюсними
проблемами, що питома вага цих проблем, існування яких часто-густо
ігнорувалося, вже давно перевищила критичну масу і загрожує соціальними
вибухами.
Соціологія молоді та студентства виступає важливою складовою державної
молодіжної політики. Водночас молодіжна політика тої чи іншої держави
сама повинна бути компонентом загальної цілісної концепції розвитку
цього суспільства. Специфіка сучасних державотворчих процесів в Україні
є такою, що ця цілісна концепція лише виробляється. Натомість сьогодні
основні законодавчі акти і документи державної молодіжної політики в
Україні уже прийняті, і це створює певні труднощі в реалізації
молодіжної політики в умовах, коли пріоритети держави ще не визначені
або, як зараз, чільне місце серед них посідає розвиток економіки.
Отже, існує прямий і безпосередній зв’язок між станом суспільства та
його ставленням до молоді. Нехтування цим принципом, гіркий досвід
минулого мають послужити пересторогою для сучасних політичних діячів та
урядовців. Молодь — це майбутнє країни, і щоб належним чином забезпечити
це майбутнє, держава повинна виробити реалістичну, збалансовану,
виважену політику стосовно молодого покоління.
Одною з провідних у соціології молоді виступає проблема дослідження
молодіжної свідомості. При її з’ясуванні слід виходити з того, що
свідомість молоді, як спільнісна, так і групова, — це різновиди масової
свідомості, які вивчаються соціологами шляхом аналізу її основних форм
(лолітико-правової, економічної, екологічної, моральної тощо), які
функціонують на когнітивному (або теоретико-пізнавально-му),
емоційно-чуттєвому та конативному (або поведінково-му) рівнях.
Когнітивний рівень, включає в себе систематизовані наукові погляди і
знання, які служать основою для .формування наукового світогляду і
міцних переконань, сукупності моральних норм і принципів, що визначають
духовне багатство та поведінку молодої людини, здатність об’єктивно і
адекватно оцінювати дійсність. Емоційний рівень становить взаємодія
емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдності і цілісності.
Він повинен бути тісно взаємопов’язаним зі змістом когнітивного рівня і
знаходитись у певній залежності від нього, інакше головна особливість
молодіжної свідомості — надмірна емоційність — загрожує перетворитися в
її недолік. Конативний рівень містить у собі соціальні установки, а
також волю, прагнення і вміння здійснювати свою діяльність якісно.
Слід наголосити, що свідомість молоді є цілісним діалектичним
переплетінням всіх її складових рівнів, які вирізняються суто з
міркувань логіко-теоретичного характеру та з метою полегшення процесу
соціологічного дослідження. Тому, наприклад, соціальна установка як така
включає у себе також елементи когнітивного рівня і є емоційно
забарвленою, а переконання містять у собі і емоційні, і поведінкові
компоненти. Цілісність сукупності всіх складових свідомості молоді не
виключає наявності протиріч як всередині кожного рівня, так і в їх
взаємодії, і ця суперечливість, будучи внутрішнім джерелом духовного
розвитку особистості, дає можливості для його подальшого вдосконалення.
Однак внутрішня суперечливість духовного світу молоді повинна мати свою
межу, тому що роздвоєність знань і переконань, емоцій, почуттів та
соціальних установок може призвести до руйнації цілісності особи, її
дисгармонійності, духовного дискомфорту. Проявами такого порушення міри
можуть виступати, з одного боку, двоякість моралі і свідомості взагалі;
почуття та емоції, що взаємно виключають одне одного, суперечливість
поведінкових установок, а з другого — невідповідність між словом і
ділом, свідомістю і діяльністю. Такі явища у молодіжному середовищі
отримали назву соціальної незрілості, інфантилізму і фіксуються дедалі
більшим колом науковців.
Окремої уваги заслуговує також з’ясування такого важливого поняття
соціології молоді, як молодіжні проблеми. Висловлюється думка, що
соціальні проблеми молоді — це не будь-які протиріччя її
життєдіяльності, а лише такі, які поглиблюються і свідчать про
недостатність існуючих способів їх вирішення, а значить, призводять до
появи дезорганізу-ючих процесів у системі «суспільство — молодь».
Молодіжні проблеми поділяються на два типи: в першому йдеться про
зростаючі вимоги суспільства до молоді, в другому — про особистісні
сподівання і прагнення молодих людей та складності з їх реалізацією.
Докладніше про це мова піде у третьому питанні теми..
У західних англомовних дослідженнях молоці містяться спроби виділити
найбільш характерні специфічні риси молодої людини, яка ще не досягнула
статусу дорослості; серед них — нерівномірність, напруженість, наявність
і повторюваність конфліктних ситуацій, підвищена критичність тощо. Як
бачимо, при наявних відмінностях у трактуванні молоді та її вікових меж
пошук у площині молодіжної тематики вітчизняної та західної соціології
йде приблизно в однаковому напрямку.
3. Сучасний стан студентства як специфічної соціальної верстви населення
Особливості сучасного становища студентської молоді полягають у тому, що
вона виступає перш за все як суб’єкт суспільного життя, який знаходиться
разом з тим у процесі свого становлення.
Звідси у державній молодіжній політиці в якості рівноправних суб’єктів
повинні виступати як молодь, так і суспільство. Мова повинна йти не про
патерналістську (опікунську) політику держави по відношенню до молоді, а
швидше про сприяння її соціальній адаптації в умовах переходу до ринкове
орієнтованої економіки, про створення такої соціальної системи, яка б
могла самозабезпечити і відтворити себе.
Недарма, програма у галузі студентської молодіжної політики у країнах
Європейської Спільноти передбачає два основних, у вказаній
послідовності, принципи: 1) активну й безпосередню участь молоді у її
розробці та реалізації, 2) підтримку молодіжних ініціатив державними
структурами. Процес допомоги молоді у західних країнах, зазначають
дослідники, дістає енергію в індивідуалізації, а не в колективізації, в
регіоналізації, а не в централізації, в плюралізмі, а не в централізмі,
і в безпосередній участі, а не в управлінні зверху.
Очевидно, пошук реальних шляхів залучення студентської молоді до
активних дій, скерованих на самозабезпечення та самовідтворення, багато
в чому може і здатна здійснювати саме соціологія молоді. Найперше її
завдання полягає у з’ясуванні основних інтересів і потреб молодого
покоління, створенні її достовірного соціального портрету, висуненні на
цій основі науково обгрунтованих пропозицій для ‘державних органів.
Неабияке значення має також аналіз можливих наслідків прийняття
законодавчих актів стосовно молоді для суміжних та близьких
соціально-демографічних груп та спільнот (інакше кажучи, коли пільги і,
підтримка молоді державою можуть негативно вплинути на становище інших
соціальних груп), невизначеність сенсу її існування в сучасному
суспільстві, а також прорахування і передбачення довготермінових
наслідків цих рішень для самої молоді, особливо при її переході в інший
віковий і соціальний стан.
Отже, соціологія студентської молоді є важливою складовою як
соціологічного знання, так і елементом державної молодіжної політики.
Вона повинна забезпечувати цю політику та її реалізацію через вироблення
диференційованих стратегій соціалізації та адаптації молодого покоління.
Але для цього вона сама повинна внутрішньо оновитися, переглянути свої
вихідні засади і принципові настанови.
Список використаної літератури
Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної
молоді. — К.: 1996.
Молодежная политика: Опыт, проблемы, перспективы \\ Материалы
международной научно-практической конференции (в 2 ч.), К.: 1992.
Молодь України: Стан, проблеми, шляхи розв’язання. — К.: 1995.
Проблеми соціального захисту молоді в умовах зміни соціально-економічних
відносин \\ Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, К.:
1993.
Социальный облик молодежи. — К.: 1990.
Черниш Н.Й. Суспільна свідомість студенства. — Львів, 2001.
Черниш Н.Й. Соціологія молоді: Конспект лекції, К.: 1990.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
