.

Мотивація шлюбів і розлучень (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1099 4881
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Мотивація шлюбів і розлучень”

ПЛАН

1. Поняття інституту сім’ї, мотивація шлюбів

2. Проблеми стійкості шлюбу

3. Тенденції розвитку сучасної сім’ї

Висновки

Список використаної літератури

1. Поняття інституту сім’ї, мотивація шлюбів

В сучасній зарубіжній літературі дедалі більше науковців фіксує
перенесення акцентів з розгляду сім’ї як соціального інституту у площину
соціологічного аналізу сім’ї як малої соціальної групи. Німецький
соціолог Х.Тірелл характеризує «розчинення» сім’ї в суспільстві та зміни
її функціональних кордонів як процес деінституалізації сучасної сім’ї. У
розвинутих країнах він зумовлений багатьма причинами. Втрата
економічного значення сім’ї (коли всі її члени займалися спільною працею
на власному клаптику землі чи виробництвом якогось продукту чи товару)
призвела до того, що підставою шлюбу поступово стає інтимна сфера.
Засобом з’єднання у сім’ю стають не стільки економічні передумови,
потреби і економічна залежність, скільки фактор кохання. Нині сім’я і
шлюб орієнтуються переважно на емоційні відносини та інтереси.
Відбувається подальша приватизація життя людей та ізоляція сім’ї від
суспільства, заснована на еволюції традиційних цінностей (обов’язок
поступається місцем сучасним індивідуалістичним цінностям або вартостям
самореалізації і самоствердження). Більшість сучасної молоді розвинутих
країн вважає основною цінністю будь-яких парних відносин любов, визнання
і розуміння; на перший план висувається партнерство.

Майже всі західні дослідники погоджуються, що з усіх традиційних засад
побудови сім’ї та її ролі у суспільстві нині збереглася тільки одна —
турбота про нащадків. Лише у ставленні до дітей та їх соціалізації
(тобто підготовці до вступу в доросле соціальне життя) на Заході ще
зберігається значення сім’ї як соціального інституту. Сім’я дістає
переважаючу орієнтацію на дитину і, що найбільш важливо, усвідомлення
цієї орієнтації. Історико-культурні дослідження засвідчують, що зі
зростанням темпів індустріалізації тої чи іншої країни з дитиною
пов’язують в більшій мірі психологічні, аніж матеріальні цінності.
Одночасно змінюються й рольові позиції батьків: на зміну піклуванню про
матеріальне забезпечення дитини приходить нова потреба: можливість
розкриття себе в дитині.

Отже, і в нашій, і в інших країнах сьогодні відбуваються схожі процеси
еволюції сім’ї та’її місця і ролі в суспільстві. Ця подібність зумовлена
переходом посткомуністичних країн від тоталітарних до демократичних форм
соціально-політичного устрою, від «закритого» до «відкритого» типу
суспільств. Сім’я все більше унезалежнюється від держави і суспільства в
цілому. Ставлення держави до сім’ї поступово перестає бути суто
споживацьким та інструменталістським. Держава позбавляється функцій
контролю і застосування каральних санкцій по відношенню до сімей та їх
членів, перш за все підлітків і неповнолітніх. На перший план виступає
забезпечення державою сприятливих умов для утворення та існування сімей,
особливо молодих, і відображення цих процесів в державній сімейній
політиці (відповідному законодавстві та конкретних заходах типу
пільгового кредитування, пайової допомоги у будівництві житла, випуску
спеціальних груп недорогих товарів для молодих сімей та їх дітей тощо).

Хоча увага дослідників-соціологів до сім’ї як соціального інституту
відчутно зменшується, все ж у даний час існують достатні передумови для
постановки питання про інтеграцію двох парадигм. Вона може здійснюватись
в межах уявлень про сім’ю як соціальну систему. Якщо розглядати сім’ю як
систему в усій її багатоманітності і складності, то стане зрозумілим
наявність різних дослідницьких підходів, бо навіть одні й ті ж
властивості системи відображаються в різних термінах і значеннях.
Системний підхід нині широко використовується як в усій соціології, так
і в її окремих напрямках і галузях. Його застосування в соціологічному
ана- ‘ лізі сім’ї докладніше розглядатиметься у наступних питаннях теми.

2. Проблеми стійкості шлюбу

Одним з найстародавніших соціальних інститутів є сім’я. Виникла сім’я в
надрах первісного суспільства значно раніше класів, націй, держав.
Суспільна цінність і значимість сім’ї обумовлена її «виробництвом і
відтворенням» безпосередньо життя, вихованням дітей, формуванням їх
індивідуальної свідомості. Сім’я – об’єднання на шлюбі або кровному
родстві, усиновленні людей, зв’язаних спільністю побуту, на взаємній
моральній відповідальності за виховання дітей, піклуванні про рідних і
взаємодопомозі. Шлюб –це історично обумовлена, санкціонована і
регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що
встановлює їх права і обов’язки один до одного і до дітей та рідних.

В процесі історичного розвитку під впливом панівного в суспільстві
способу виробництва, способу життя і суспільних відносин систематично
змінювались і змінюються відносини сім’ї і суспільства, сім’ї і особи.
Прогрес суспільства тісно зв’язаний з усуненням, зменшенням
дискримінації жінки на виробництві, в соціальній і духовній сферах, в
шлюбному законодавстві, з істотними змінами функції сім’ї, створенням
умов для вдосконалення шлюбно-сімейних відносин, посиленням і
розширенням виховання. Всі соціально-економічні, культурні процеси –
позитивні та негативні, що відбуваються в суспільстві, впливають на
функціонування сім’ї, яка є осередком суспільства. На сім’ю і й моральне
становище безпосередньо впливають фактори навколишнього соціального
середовища: соціально-економічні процеси виробничих, трудових
колективів, повсякденне життя.

В сучасних умовах дедалі помітніше стає криза сім’ї як соціального
інституту суспільства, шляхи виходу з якої поки що неясні. Криза
виявляється в тому, що сім’я дедалі гірше реалізує свої основні функції
– організацію подружнього життя, народження і ви” ховання (соціалізацію)
дітей, відтворення населення і робочої сили.

Нині в Україні налічується близько 17 млн. сімей, але середньорічна
кількість зареєстрованих шлюбів постійно зменшується (з 462 тис. у 1969
р. до 428 тис. у 2003 p.). Зменшення чисельності шлюбів відбувається на
Тлі ще двох негативних процесів. По-перше, зростає депопуляція населення
України (з 1991р. кількість померлих перевищує кількість народжених у
середньому за рік; якщо у 1959 р. індекс природнього приросту становив
13,4 чол. на 1000 чол., то у 2003 р. він набуває від’ємного значення і
становить — 3,4). По-друге, збільшується кількість розлучень: якщо у
1959 р. на 1000 чол. припадало 11,6 шлюбів і 1,2 розлучення, то у 2003
р. ці показники становили відповідно 7,6 і 4,3. Або, в інших вимірах, у
2004 р. було укладено 428 тис.шлюбів і зафіксовано 219 тис.розлучень. З
розрахунку на 100 шлюбів кількість розлучень складала: у 1950 р. – 3,
1960 – 10, 1970 – 27, 1980 – 34, 2003 – 38.

Важливе місце у кризі сім’ї є проблема стійкості шлюбу. Нестійкість
шлюбу може бути зумовлена цілою низкою факторів:

психологічних;

соціальних;

економічних тощо.

До факторів, які лежать в основі сімейних конфліктів і пов’язані з
деякими незадоволеними потребами партнерів, відносять:

– потреба в збереженні і підтримці почуття власної гідності. Образи і
кривди виникають тоді, коли проявляється зневага до людини, неповажливе,
грубе ставлення до неї. В сімейному житті ця потреба може бути
задоволена, так як ми любимо тоді і того, хто сам нас любить і цінить;

– потреба в довірливо-дружніх стосунках і спілкуванні всієї сім’ї.
Людина потребує вільного, спонтанного вираження своїх почуттів, емоцій,
переживань, своїх думок і роздумів. Для сучасної людини немає нічого
важчого, ніж відсутність можливості поділитись. Їй необхідне інтимне,
емоційно-позитивне, довірливе спілкування;

– потреба в сексуальному задоволенні. Якщо в шлюбі не задовольняється
сексуальна потреба одного з партнерів, то можливі різні негативні
наслідки: зрада, статева холодність жінки, думки про розлучення. Таким
чином, стабільність сімейних взаємин ставиться під загрозу.

Стійкість шлюбу і стабільність сімейних подружніх відносин негативно
впливають такі фактори:

– сімейна тривожність;

– конфліктність в сім’ї;

– напруженість в сім’ї;

– розходження установок в сімейній парі.

Ці фактори мають дестабілізуючий вплив на сім’ю і слугують основою
подружньої орієнтації на розлучення.

Важливе місце посідає середовище, в якому існує сім’я (разом з батьками
чи окремо). Окреме проживання молодих від батьків вважається нормою на
Заході, але порівняно рідко зустрічається деінде. Г.Мердок, який
дослідив проблеми шлюбу у 250 суспільствах світу, лише в 17 з них виявив
розповсюдженість неолокального місця проживання. Стосовно України, — то
переважна більшість молодих сімей живе з батьками. Це пов’язано не так з
традиціями української сім’ї, як з браком коштів у молодих для
винаймання, а тим більше купівлі чи будівництва власного помешкання.

Деякі дослідники акцентують увагу на аналізі порядку розподілу влади
всередині сім’ї, надаючи особливого значення механізмові прийняття
рішень. Як правило, відзначають вони, ті члени сім’ї, що волрдіють
більшими матеріальними засобами, одержують в ній більшу владу. Сучасний
варіант теорії конфлікту, що стосується сім’ї, запропонований
Х.Хартманн. Для неї сім’я — це «місце боротьби». Сім’я стає полем бою,
де відбуваються конфлікти щодо перерозподілу засобів, в тому числі і
щодо праці в домашньому господарстві та виховання дітей. Як вважає
Хартманн, більш важкі обов’язки жінки по домашньому господарству
являються формою експлуатації, яка склалася всередині
капіталістично-патріархальної системи. Ця теорія носить назву
«марксистсько-феміністської», бо наголошує на експлуатації
жінки-робітниці з боку чоловіка-капіталіста, в руках якого
зконцентровані економічні засоби. Отже, в центрі уваги цієї
конфліктологічної парадигми є напруження і боротьба всередині сім’ї.

Конфлікти можуть виникати з приводу виховання дітей (де краще це робити:
спільно вдома батькам чи в дошкільних закладах, організованих державою),
перерозподілу матеріальних засобів (хто повинен приймати рішення про
використання засобів, якими володіє сім’я, — члени родини чи
представники державного апарату) і навіть харчування (де краще
пообідати: вдома їжею, звареною жінкою, чи в кафе або ресторані).

Аналізуючи причини розпаду шлюбу, а також фактори, які впливають на
задоволеність шлюбом, було виявлено, що в подружніх парах, орієнтованих
на розлучення, присутній такий дестабілізуючий фактор, як напруженість в
сімейних відносинах.

Окремі дослідження показують, що зі всіх опитаних подружніх пар 70%
відноситься до розлучення позитивно,18% вважають розлучення крайньою
мірою у вирішенні долі сім’ї, 10% опитуваних не визначили свою позицію
щодо розлучення, і лише 2% категорично відмовляються від цього способу
вирішення сімейних проблем.

Якщо проаналізувати відношення до розлучення в залежності від статі, то
помічається така тенденція: 80% всіх опитаних чоловіків відносяться до
розлучення позитивно, 12% вважають його крайнім способом вирішення
проблем, 6% не визначили свою позицію, і лише 2% виявило негативне
ставлення до розлучення. Що стосується всіх опитаних жінок, то виявлено,
що позитивно відносяться до розлучення 84%, 6% вважають крайнім заходом,
8% не визначили свою позицію, 2% виявили негативне ставлення до
розлучення.

Визначивши позиції партнерів щодо розлучення, нами був зроблений якісний
аналіз установок на сімейне життя в подружніх парах. Слід зазначити, що
розбіжності в поглядах і установках кожного з членів подружжя ведуть за
собою цілий ряд негативних елементів. Неспівпадання установок
позначається на психологічному кліматі в сім’ї, утворюючи зони
конфліктів, що в свою чергу призводить до порушення стійкості подружніх
взаємин.

Особливо нас цікавили показники узгодженості сімейних установок у
подружніх пар, що подали заяву на розлучення, адже цей факт міг привести
до розпаду шлюбу. Інформація про рівень узгодженості установок в
сімейній парі може служити основою для розробки психотерапевтичної та
корекційної роботи і дає можливість зберегти сім’ю. Наявність соціальних
факторів, таких як відсутність житла, мала заробітна платня одного з
партнерів, незадоволеність роботою, вживання алкоголю, матеріальний
розрахунок, віковий фактор могли б компенсуватись здоровими
психологічними стосунками.

3. Тенденції розвитку сучасної сім’ї

Загальновизнаним в сучасній соціологічній думці є положення про зміни,
які торкаються сім’ї, на протязі всіх часів її існування. В західній
соціології існує спеціальний напрямок — історична соціологія, яка
займається порівняльним аналізом еволюції сім’ї в історичній
перспективі. Один з її представників, Дж.Голдторп, вважає, що сім’ю і
сімейне життя слід розглядати в динаміці, а не у статиці. Він вирізняє
декілька етапів розвитку сім’ї в англосаксонському середовищі:

• сім’я у дохристиянському суспільстві (з домінацією парної сім’ї,
пізніх шлюбів, великою кількістю одиноких людей);

• сім’я в християнському суспільстві (з великим впливом церкви на
сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними родичами, з
добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю розлучень,
забороною абортів тощо);

• сім’я в індустріальному суспільстві (з початком в кінці XVIII ст.
промислового перевороту відбувається перша революція в сімейному житті:
зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, широке
розповсюдження жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим рішенням і
т.ін.).

Сучасний етап розвитку західного суспільства приніс другу революцію в
сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінила сім’ю і сімейні
стосунки, але, на думку багатьох дослідників, поставила під сумнів саме
існування сім’ї. Це зумовлене цілою низкою обставин економічного і
культурного характеру. Соціологи називають серед них:

• зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в
трудову діяльність (а це викликає прагнення жінок до більшої
самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до
змін традиційних функцій сім’ї, рівноправ’я з чоловіками у прийнятті
рішень, у контролі над видатками та майном сім’ї тощо. Недарма
німецькому філософу Ф.Ніцше належать слова: «Коли чоловік і жінка
стануть рівноправними, сім’я загине»);

• утворення двох центрів життя — праці і дому (раніше професійна
діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї
сім’ї);

• еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з
послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної
поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв’язків, діяльністю
широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне
статеве кохання ледве не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних
мужчин і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної
поведінки в бік пом’якшення традиційних уявлень про дозволене і
недозволене тощо);

• винахід надійних контрацептивних засобів проти запліднення (вперше в
історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити
сексуальність від зачаття).

Ці та інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку
сучасної сім’ї, які нині широко розповсюджені як у розвинутих західних,
так і у посткомуністичних країнах. До них належать:

• зростання розлучень (абсолютне і відносне);

• зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом;

• зменшення середньої тривалості шлюбу;

• відтермінування часу вступу до шлюбу;

• проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

• зменшення розмірів сім’ї і народжуваності дітей з наступним
постарінням населення та навіть його депопуляцією;

• збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;

• зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

Всі ці тенденції властиві (хоч і у меншій мірі) і для розвитку сучасної
сім’ї в Україні. Нині тут налічується близько 17 млн. сімей, але
середньорічна кількість зареєстрованих шлюбів постійно зменшується (з
462 тис. у 1969 р. до 428 тис. у 2005 p.). Зменшення чисельності шлюбів
відбувається на тлі ще двох негативних процесів. По-перше, зростає
депопуляція населення України (з 1991 р. кількість померлих перевищує
кількість народжених у середньому за рік). По-друге, збільшується
кількість розлучень.

В Україні щорічно зростає кількість бездітних сімей.

Збільшується, хоч і повільно, кількість одиноких людей, що проживають
поза шлюбом.

Зазначені тенденції, що набрали воістину універсальних масштабів у світі
і в нашій країні, збільшують кількість наукової літератури, в якій цей
феномен зміни сучасної сім’ї дістає критичну оцінку і розглядається як
такий, що знаходиться у стані кризи і навіть смерті.

Більш оптимістична точка зору про невідповідність інституту сім’ї
сучасному індустріальному та постіндустріаль-ному суспільству, але з
сподіваннями, що сімейне життя зможе модифікуватися у відповідності до
вимог часу (Б.Мор).

Уявлення про те, що сім’я є гальмом на шляху суспільного поступу, бо
своє основне завдання — соціалізацію дітей — вона виконує занадто добре,
і дітям в сім’ї прищеплюються погляди і переконання, що не відповідають
соціальній реальності, яка блискавично змінюється. Виховані і
приготовані до певних умов життєдіяльності в суспільстві, діти, виходячи
в соціальне життя, зустрічаються з новими умовами і ситуаціями, навичок
пристосування до яких вони не одержали. Саме тому вони неспроможні жити
в новому, зміненому соціальному оточенні і свідомо чи позасвідомо
гальмують те нове, що зростає у суспільстві (В.Райх, Г.Маркузе)

• Критика сім’ї як оплоту грубості і насильства. Ця точка зору
аргументується статистикою сімейних злочинів.

• Феміністська критика сім’ї як інструменту закріпачення жінки
(К.Міллер, Дж.Мітчел)

• Критика сім’ї за те, що вона частіше від інших соціальних інститутів
створює передумови для психічних захворювань і розладів психічних станів
внаслідок несприятливих сімейних обставин (Р.Лейн).

Отже, в середовищі західних соціологів переважають думки щодо кризи і
загибелі сім’ї. Багато з них вважає, що сім’я досягла стану глибокого
розкладу і що цей процес є незво-ротнім. Однак Н.Смелзер зазначає, що
серед західних дослідників є чимало таких, які, не закриваючи очі на
певні негативні тенденції, висловлюють більш оптимістичні сподівання.
Вони, як вказує Смелзер, позитивно ставляться до розпаду нуклеарної
сім’ї і очікують, що виникатимуть нові форми сім’ї і шлюбу, які
сприятимуть створенню більш відповідного оточуючого середовища і
збільшенню можливостей самовияву і самовиразу всіх членів сім’ї.

Вітчизняні соціологи також не схильні надто драматизувати стан сучасної
сім’ї і розглядати її майбутнє лише у похмурій перспективі. Вони,
звичайно, як і їх західні колеги, стурбовані наростанням негативних
тенденцій і явищ у становищі сім’ї та внутрішньосімейних стосунках,
багато в чому зумовлених кризовим станом українського суспільства. Проте
і вони зазначають появу позитивних змін, як от розширення свободи вибору
для мужчин і жінок, утвердження рівності положення і відносин, зростання
рівноправ’я у сім’ях, більші можливості контактів між поколіннями, на
загал більша орієнтація на сім’ю.

Висновки

Таким чином, сім’я як одна з найстаріших біосоціальних спільнот нині
зазнає велетенських змін. Ці зміни носять глобальний універсальний
характер і пов’язані з руйнацією традиційних цінностей і форм сімейного
життя і шлюбу. Однак це не означає загибелі сім’ї як такої: нові часи
відкривають нові, незнані раніше обрії у стосунках чоловіка, жінки і
дитини. Роль соціології полягає саме в тому, що вона здатна вчасно
помітити нові явища, дослідити їх, виявити тенденції і перспективи,
нагромадити соціологічну інформацію для-вироблення виваженої державної
сімейної політики, дієвої у масштабах всієї країни. Для вітчизняної
соціології це — одне з нових і важливих завдань.

Список використаної літератури

Антонов А. И. і Борисов А. А. Кризис семьи и пути его преодоления. – М.,
2000.

Дорно П. В. Современный брак: проблемы и гармонии. – М., 2000.

Мацковский М. С. Современная семья. – М., 2001.

Соціологія / за ред. Андрущенка В.П., Горлача М. І. – Київ – Харків,
2002.

Піча В. М. Соціологія сім’ї. Матеріали до лекції з курсу “Соціологія”. –
Львів, 1999.

Піча В.М. Соціологія сім’ї. — Львів: 1995.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020