Реферат на тему:
“Види страхових послуг і форми їх надання”Вступ
Страхування є економічною категорією, що входить в економічну систему
держави. Як і фінансові відносини в цілому, страхування зумовлене рухом
грошових засобів у процесі розподілу і перерозподілу грошових доходів та
нагромаджень всіх суб’єктів виробництва й обміну. Разом з тим, для
страхування характерні економічні відносини, змістом яких є перерозподіл
доходів і коштів для нагромадження лише з метою відшкодування
матеріальних чи інших втрат (здоров’я, працездатності, тощо). Отже, в
основі страхування лежить ймовірний рух грошової форми вартості.
Для характеристики ринкового змісту страхування в сучасних умовах як
перерозподільчого відношення можна вказати на такі його ознаки.
Під час страхування виникають грошові перерозподільчі відносини,
причиною яких є наявність страхового ризику, можливість виникнення
події, що здатна зумовити матеріальні чи інші втрати.
На протязі існування колишнього СРСР в ньому панувала загальнонародна
(державна) власність, що не створювало особливої потреби в страхуванні,
обмежуючи його колгоспно-кооперативним сектором, особистою власністю
громадян, їх сімейними інтересами. В умовах становлення ринкових
відносин в Україні, роздержавлення власності та її приватизація
відкривають широке поле для проведення страхових операцій у сфері
підприємницьких структур, економічних інтересів суб’єктів
господарювання.
Звернемо увагу на функції страхування — ризикову, попереджувальну,
збережну й контрольну. Основну роль відіграє ризикова функція, тому що
страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов’язаний з
основним призначенням страхування — надавати грошове відшкодування
потерпілим господарюючим суб’єктам або застрахованим громадянам. Саме в
рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл грошової
форми вартості серед учасників страхування в зв’язку з настанням
наслідків випадкових страхових подій.
1. Види страхових послуг
За історичною ознакою види страхувань поділяються на три групи
страхувань:
– першу з них можна назвати “давніми” або “традиційними”,
– другу – “новими”,
– третю – “новітніми”.
Перша група страхувань існує давно, друга -порівняно давно (60-80
років), третя виникла і розвивається в наші дні.
До давніх видів відноситься страхування майна, в т.ч. морське
страхування (судно і вантаж) (1347 – перший морський поліс
судновласнику, 1468 – Венеціанський кодекс морського страхування),
страхування майна від вогневих ризиків, а також деякі різновидності
страхування життя (1774 – закон про страхування життя в Англії
залишається до сьогодення).
До нових видів страхуваннь відносять страхування фінансово-кредитних
ризиків, страхування відповідальності і медичне страхування, а до
новітніх – страхування будівельних і технічних ризиків, авіаційне і
космічне страхування, комплексне страхування банків, технічний і
медичний асистанс.
Рис.1. Класифікація страхувань за історичними ознаками.
Класифікація за юридичними ознаками розділяє страхування на дві основні
групи, існування котрих пов’язане з наявністю законодавства (юридичних
норм), що регулюють їх здійснення.
Перша класифікація – за відділами і класами – застосовується для
ліцензування страхової діяльності,
друга – за формами — для їх розмежування на обов’язкові і добровільні.
Згідно першої класифікації у країнах Євросоюзу усі види страхування
поділені на два відділи:
– перший відділ включає усі види страхування життя і пенсій, в тому
числі їх довготермінові види,
– другий – загальні (ризикові) види страхування.
Перший відділ передбачає дев‘ять, а другий – вісімнадцять класів (груп)
страхування.
Розділ І. Страхування життя.
1. Страхування життя, в тому числі:
– страхування тільки на дожиття до визначеного віку;
– страхування тільки на випадок смерті;
– страхування на дожиття і на випадок смерті;
– страхування життя з поверненням страхових внесків;
-тонтіни;
– страхування рент (пенсій);
-додаткові страхування, здійснювані компаніями зі страхування життя, а
саме страхування наслідків нещасних випадків і втрати працездатності,
страхування ризику смерті внаслідок нещасного випадку, страхування на
випадок інвалідності, зумовленої нещасним випадком або хворобою у тих
випадках, коли такі страхування є додатковими до страхування життя;
2. Весільне страхування (до одруження) і страхування життя дітей.
3. Страхування життя і страхування пенсій з інвестиційним фондом.
4. Страхування здоров’я, відоме в Ірландії і Великобританії під назвою
“постійне страхування здоров’я без права його анулювання”.
5. Тонтіни, котрі полягають в утворенні товариств з метою збору і
капіталізації вкладів для подальшого поділу нагромаджених коштів серед
осіб, які дожили до певного віку або серед осіб, котрим права на
отримання вкладів передали померлі члени товариства.
6. Операції з нагромадження коштів, при котрих утворюються так звані
амортизаційні (погашувальні) фонди.
7. Операції з управління пенсійними фондами у випадках, коли страхові
компанії передають їм активи у вигляді страхових резервів на випадок
смерті або дожиття.
8. Операції з управління грошовими коштами, котрі здійснюють французькі
страхові компанії згідно Страхового кодексу Франції.
9. Операції, пов’язані з тривалістю життя людини і нагромадженням коштів
згідно законодавства про соціальне страхування, але здійснювані
страховими компаніями на підставі національного страхового законодавства
країни-учасника Євросоюзу [114, с.497-498, 523].
Розділ II. Загальне страхування.
1. Страхування від нещасних випадків.
2. Страхування на випадок хвороби.
3. Страхування наземного транспорту.
4. Страхування залізничного транспорту.
5. Страхування авіаційного транспорту.
6. Страхування водного транспорту.
7. Страхування вантажів.
8. Страхування від вогню і стихійних явищ.
9. Страхування інших видів майна, ніж передбачене в групах 3-8.
10. Страхування відповідальності власників наземних транспортних
засобів.
11. Страхування відповідальності власників авіаційних суден.
12. Страхування відповідальності власників водних суден.
13. Страхування загальної відповідальності.
14. Страхування кредитів.
15. Страхування поручительств.
16. Страхування фінансових витрат.
17. Страхування судових витрат.
18. Страхування допомоги
Класифікація, котра застосовується для ліцензування страхової діяльності
в Україні, дещо простіша: у ній немає поділу на два відділи, але
виділені групи страхувань, котрі приблизно відповідають групам
страхувань у відповідності до класифікації Євросоюзу.
Класифікація страхувань за юридичною ознакою базується на законодавчих
нормах цивільного і страхового права та забезпечує їх групування за
видами (класами), що служить підставою для видачі ліцензій на здійснення
страхової діяльності та забезпечує їх поділ на обов’язкові і добровільні
види.
2. Види страхування за формами здійснення
Класифікація страхувань за формою здійснення передбачає їх поділ на
обов’язкове та добровільне. Загальна класифікація страхувань за формою
здійснення наведена на рис. 7.
Рис. 7. Класифікація страхувань за формами здійснення
Законом України “Про страхування” (редакція 2001 року) передбачено 33
обов’язкових та 22 добровільних видів страхувань. З цієї кількості
страхувань 27 видів відноситься до майнового страхування, 12 – до
страхування відповідальності і 16 – до особового страхування. Насправді
як обов’язкових, так і добровільних видів страхувань є більше внаслідок
того, що, наприклад, згідно обов’язкового авіаційного страхування
здійснюється п’ять окремих видів страхувань, а при добровільному
страхуванні за однією ліцензією може здійснюватися кілька різновидностей
страхувань. Серед обов’язкового страхування немає державних видів
(згідно цього ж Закону в редакції 1996 року їх було 14).
Для здійснення обов’язкових видів страхувань Кабінет Міністрів України
встановлює порядок та правила його здійснення, форми типового договору,
особливі умови отримання ліцензії, розміри страхових сум та максимальні
розміри страхових тарифів або методику їх актуарних розрахунків.
Добровільні види страхувань здійснюються на підставі договору
страхування. Для укладення договорів і виконання зобов’язань згідно
нього страхові компанії розробляють правила страхування, котрі
погоджуються; органом нагляду за страховою діяльністю. Конкретні умови
страхуванні визначаються в договорах страхування з врахуванням
особливостей об’єктів страхування.
Види обов’язкового страхування
В Україні здійснюються такі види обов’язкового страхування:
1) медичне страхування;
2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих,
які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного
бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при
виконанні ними службових обов’язків;
3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в
установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України)
та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин
(команд);
4) страхування спортсменів вищих категорій;
5) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;
6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
7) авіаційне страхування цивільної авіації;
8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця
робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо
відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим
користувачам морського транспорту та третім особам;
9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних
засобів;
10) страхування засобів водного транспорту;
11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних
насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю
зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими
підприємствами всіх форм власності;
12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки
за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок
та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);
13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і
організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть
участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд
за особами, які страждають на психічні розлади;
14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за
шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах
підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та
об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій
екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за
шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл
продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;
16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у
випадках, передбачених Законом України “Про угоди про розподіл
продукції’1 ( 1039-14);
17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров’я
тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;
18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти
і газу у випадках, передбачених Законом України “Про нафту і газ” (
2665-14 );
19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних
закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які
працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного
бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби,
пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах
підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;
20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за
утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди,
яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому
природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації
(видалення) небезпечних відходів;
21) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого
випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та
радіаційною безпекою, безпосередньо на ядерних установках від ризику
негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров’я за
рахунок коштів ліцензіатів;
22) страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура),
перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за
поданням Національного космічного агентства України;
23) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної
діяльності;
24) страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура),
які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до
запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у
космічному просторі;
25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою
до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її
у космічному просторі;
26) страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних
вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні
небезпечних вантажів;
27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може
заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом
Міністрів України;
28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід,
визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може
бути заподіяна третім особам;
29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у
власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути
заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання
чи використання цієї зброї;
30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою,
від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з
переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;
31) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності
за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;
32) страхування відповідальності морського судновласника;
33) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання
передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних
лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.
Обов’язкові види страхування, які запроваджуються в Україні, мають бути
включені до Закону України „Про страхування”, причому забороняється
здійснення обов’язкових видів страхування, що не передбачені цим
законом.
Добровільне страхування та його види
Видами добровільного страхування можуть бути:
1) страхування життя;
2) страхування від нещасних випадків;
3) медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);
4) страхування здоров’я на випадок хвороби;
5) страхування залізничного транспорту;
6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);
7) страхування повітряного транспорту;
8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів
водного транспорту);
9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
10)страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
11)страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9);
12) страхування цивільної відповідальності власників наземного
транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту
(включаючи відповідальність перевізника);
14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи
відповідальність перевізника);
15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж
передбачена пунктами 12-14);
16)страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за
непогашення кредиту);
17) страхування інвестицій;
18) страхування фінансових ризиків;
19) страхування судових витрат;
20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
21) страхування медичних витрат;
22) інші види добровільного страхування.
Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування
визначає Уповноважений орган.
Страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає
обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором
страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це
передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до
закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення
застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору
страхування життя можуть також передбачати обов’язок страховика
здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із
застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо
при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні
страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов’язковим є
передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи
протягом періоду між початком дії договору страхування та першою
страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках
передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов’язковим протягом
всього строку дії договору страхування життя.
Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного
страхування, які визначені в ліцензії.
3. Медичне страхування: стан та тенденції розвитку
Розвиток національної системи страхування за останні п’ять років
(1997-2001р.) характеризується високою динамікою. При цьому, обсяги
страхових операцій на ринку неухильно ростуть, а страховики грають в
економіці усе більш значиму роль. Загальний обсяг страхових платежів
(внесків) за всіма видами страхування за 2001 р. склав 3 030 507 тис.
грн.; зростання за п’ять років — у 7,4 разів. Населенню й організаціям у
2001 р. страховиками здійснено страхових виплат 424 205 тис. грн., що
більш ніж у 3,3 рази перевищує страхові виплати, здійснені в 1997 р.
Важливу роль у розвитку страхової справи, захисту інтересів страхових
організацій відіграють об’єднання страховиків. Усе більш значиму роль
починають грати також страхові брокери. У зв’язку з уживанням заходів
щодо удосконалення правової бази страхування, уведенням нових видів
обов’язкового страхування можна прогнозувати подальше значне зростання
страхових операцій, і як наслідок цього, — зростання загальних обсягів
акумулювання коштів у сфері страхування. Але на фоні цих оптимістичних
прогнозів продовжує існувати досить кризова ситуація в Україні щодо
розвитку особистих видів страхування, зокрема, медичного страхування.
Частка особистого страхування, з урахування страхування життя, в
загальних показниках страхового ринку України щорічно неухильно
зменшується. Так, у 1997 році частка особистого страхування склала
16,66%, а вже у 2001 році – 7,08%.
Особисте страхування в усьому світі – один з найбільш дієвих
інструментів вирішення соціальних проблем. У багатьох країнах уже давно
склалася система взаємодоповнюючого соціального захисту: державне
соціальне забезпечення, групове та індивідуальне страхування.
Зокрема, добровільне медичне страхування, як важливий елемент страхової
медицини, забезпечує право кожного громадянина на одержання медичної
допомоги. Соціально-економічне значення добровільного медичного
страхування полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках
соціального забезпечення і соціального страхування, до максимально
можливих у сучасних умовах стандартів (оплата дорогих видів лікування і
діагностики; застосування найбільш сучасних медичних технологій;
забезпечення комфортних умов лікування тощо).
В Україні в 2001 році цей вид страхування здійснювали 79 страховика, які
одержали 56617,2 тис. грн. страхових платежів, у т. ч. 32915,9 тис. грн.
від страхувальників – громадян.
Страхові платежі, передані в перестрахування, у 2001 році склали 1411,3
тис. грн., у яких брали участь 12 страховиків.
Середній рівень перестрахування за період 1997-2001 роки склав 5,2%.
Страхові виплати в 2001 році склали 37 092,5 тис. грн., у яких брали
участь 63 страховика. Середній рівень виплат за період 1997-2001 роки
склав 60%.
Максимальний розмір страхових виплат, здійснений одним страховиком склав
5561,1 тис. грн. або 14,9% по виду.
У 2001 році частка страхувальників-громадян склала 61,5%.
Максимальна кількість договорів страхування, укладених протягом звітного
періоду, з розрахунку на один страховика – 168 345, що складає 4,7% від
загальної кількості укладених договорів по цьому виді страхування.
Кількість діючих договорів страхування в 2001 році склало 3 573 256, у
т.ч. за рахунок страхувальників громадян 2198 055, і в порівнянні з 1997
роком збільшилося в 540 разів.
По обсягах отриманих страхових платежів страховики представлені різними
групами. Найбільший показник страхових платежів складає 9 068,6 тис.
грн., а середній по виду 716,67 тис. грн.
Серед переваг щодо отримання медичної допомоги (медичних послуг) перед
державними і приватними системами медичної допомоги, а також відомчою
медициною можна виділити наступне:
а) забезпечення більшої доступності, якості і повноти щодо задоволення
різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, що є
ефективнішою формою порівняно з державним фінансуванням системи охорони
здоров’я;
б) у разі порушення лікувально-профілактичним закладом стандартів
медичних послуг страхова компанія може частково або повністю не
оплачувати вартість таких послуг;
в) ніяких фінансових розрахунків у лікарні застрахованій особі робити не
потрібно, бо з медичною установою за фактом надання застрахованій особі
медичної допомоги (медичних послуг) розраховується страхова компанія.
Основна мета добровільного медичне страхування – це гарантувати
громадянам (застрахованим особам) при виникненні страхового випадку
оплату вартості медичної допомоги (медичних послуг) за рахунок коштів
страхових резервів, а також фінансувати профілактичні заходи.
Виходячи із загальної мети добровільного медичне страхування, можна
виділити декілька задач:
• охорона здоров’я населення;
• забезпечення відтворення населення;
• розвиток сфери медичного обслуговування;
• фінансування системи охорони здоров’я, поліпшення її матеріальної
бази;
• перерозподіл коштів, що йдуть на оплату медичних послуг між різними
групами населення.
Особливості добровільного медичного страхування (ДМС):
1. ДМС є частиною особистого страхування;
2. ДМС є важливим ринковим компонентом та ефективним доповненням до
системи соціального забезпечення, в т. ч. обов’язкового
загальнодержавного медичного страхування;
3. У ДМС застосовується принцип страхової солідарності, який
визначається тим, що застрахована особа отримує ті види медичної
допомоги та у тих розмірах, за які було сплачено страховий платіж;
4. Програми ДМС можуть обиратися за бажанням страхувальника та
реалізують потреби кожного окремого громадянина, що передбачає для
нього:
а) економічний наслідок – відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням,
відновленням здоров’я;
б) медико-реабілітаційні наслідки: амбулаторне або стаціонарне
лікування, стоматологічне обслуговування, спеціалізовану діагностику
захворювань, придбання лік, відвідування лікарів-фахівців, протезування,
придбання окулярів або контактних лінз, витрати, пов’язані з вагітністю
та пологами тощо.
Висновки
Концепція розвитку системи добровільного медичного страхування в Україні
вимагає для своєї реалізації істотного вдосконалення
нормативно-методичної бази. Робота в цьому напрямку може будуватися
поетапно, поєднуючи зусилля всіх зацікавлених структур: органів
державної влади, страхових організацій та медичних установ.
Необхідним вважається також проведення ряду заходів організаційного
характеру, у тому числі, прийняття нормативно-правових актів, які б
забезпечили рішення наступних найбільш важливих проблем:
1. Забезпечення конкурентного середовища на ринку медичних послуг у разі
прийняття законодавчих актів з питань обов‘язкового соціального
медичного страхування;
2. Створення умов розвитку ДМС в якості ефективного доповнення до
обов‘язкового соціального медичного страхування, яке б забезпечувало
покриття витрат за надання медичної допомоги, понад або в межах обсягу і
рівня, визначених програмами обов‘язкового соціального медичного
страхування;
3. Здійснення оподаткування сукупного доходу громадян у разі отримання
страхових виплат за договорами ДМС відповідно до бази та ставок, які
передбачені до обов‘язкового соціального медичного страхування;
4. Посилення зацікавленості роботодавців у турботі про збереження
здоров’я своїх працівників шляхом встановлення економічних стимулів щодо
коштів, які направлятимуться підприємствами на ДМС;
5. Законодавче врегулювання питання щодо можливості юридичними особами
(роботодавцями) включення витрат на сплату страхових платежів за
договорами ДМС своїх працівників до складу собівартості продукції;
6. Підвищення надійності страхових організацій, що працюватимуть у
системі ДМС, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування
відповідно до чітко встановлених критеріїв;
7. Забезпечення надходження коштів у систему ДМС, підвищення
зацікавленості медичних установ, роботодавців і громадян шляхом
створення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення
на медичні послуги;
8. Забезпечення контролю за використанням єдиних стандартів усіма
медичними установами, що працюють у системі ДМС, незалежно від їхньої
відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми.
Вищенаведена система заходів, спрямованих на реалізацію Концепції
розвитку ДМС в Україні, дозволить:
– створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення в
одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги;
– суттєво зменшити навантаження на державний та місцеві бюджети;
– зменшити долю тіньової медицини в системі медичного забезпечення;
– уникнути необґрунтованих витрат, викликаних наданням зайвих медичних
послуг з метою одержання додаткового прибутку;
– підвищити фінансовий стан працівників медичних установ.
Державна політика розвитку медичного страхування як частина загальної
соціальної та економічної політики України повинна визначати основні
принципи, напрями і форми економічного та адміністративно-правового
впливу у сфері соціального захисту населення з урахуванням державних
інтересів та пріоритетів, в т. ч. шляхом підтримки медичного страхування
в таких основних напрямах, як: формування нормативно-правової бази,
удосконалення податкової політики, удосконалення державного нагляду,
підвищення фінансової надійності страховиків, підвищення страхової
культури населення, підготовка та перепідготовка кадрів.
Використана література:
Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ,
2002-208с.
Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. – К.: Т-во «Знання»,
КОО,2002.-203с.
Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О.
Слюсаренко – К.: Міжнародна агенція «Bee Zonc», 2003-320с.
Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у,
переробл. і доп.-К.: КЕНУ,2002.-599с.
Страховий ринок України.1993-2001. Спеціальний випуск журналу фінансові
послуги”, -К., 2001.-340с.
Страховий ринок України 2002, Альманах.-К.: Поліграфічні послуги,
2002.-333с.
Шумелда Я. Страхувння: Навчальний посібник для студентів економічних
спеціальностей. Тернопіль: 2003-260с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
