КОНТРОЛЬНА РОТА
з трудового права
1. Поняття, види та форми зайнятості населення
Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо
створення суспільного продукту (національного доходу). Саме в цьому
полягає її економічна сутність. Зайнятість населення — найбільш
узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень
економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва.
Зайнятість об’єднує виробництво і споживання, а її структура визначає
характер їхніх взаємозв’язків.
Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні,
а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який
особа отримує за свою працю.
Згідно із законом України “Про зайнятість населення” до зайнятого
населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її
території на законних підставах, а саме:
• працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня
(тижня) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм
власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за
кордоном;
• громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи
підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою
діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть
участь у виробництві;
• вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах
державної влади, управління чи в суспільних об’єднаннях;
• громадяни, які служать у збройних силах, прикордонних, внутрішніх,
залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;
• особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та
підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у
денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних
закладах;
• зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та
громадянами похилого віку;
• працюючі громадяни інших держав, які тимчасово перебувають в Україні і
виконують функції, не пов’язані із забезпеченням діяльності посольств і
місій.
Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первинну та
вторинну зайнятість.
Повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня,
сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону
розмірах.
Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом
неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою
ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.
Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема
необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо.
Неповну зайнятість можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про
заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних
відбіркових обстежень.
Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою
силою та іншими виробничими факторами. Вона пов’язана, зокрема, зі
зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і
виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні
професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.
В Україні прихована неповна зайнятість поки що не регламентована
законом. Водночас прихована неповна зайнятість у нашій країні набула
загрозливих розмірів.
Часткова зайнятість — це добровільна неповна зайнятість.
Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи.
Якщо крім основної роботи чи навчання ще є додаткова зайнятість, вона
називається вторинною зайнятістю.
‘ Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових
ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями
тощо. Під час їх визначення враховують:
• характер діяльності;
• соціальна належність;
• галузева належність;
• територіальна належність;
• рівень урбанізації;
• професійно-кваліфікаційний рівень;
• статева належність;
• віковий рівень;
• вид власності.
Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких
належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість, зайнятість неповний
робочий день.
Сьогодні в Україні ці види зайнятості охоплюють велику частку населення.
Зайнятість неповний робочий час— це робота неповну робочу зміну у
зв’язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму
робочого часу, або за бажанням працівника відповідно до його соціальних
потреб, а також у зв’язку з модернізацією або реконструкцією
виробництва.
Тимчасова зайнятість — це робота за тимчасовими контрактами. До
категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами
на певний строк.
Сезонна зайнятість — це зайнятість, яка пов’язана з сезонною специфікою
виробництва. Робота надається на певний період на умовах повного
робочого часу й оформляється відповідним контрактом.
В умовах перехідної економіки в Україні досить поширена не
регламентована форма зайнятості, яка функціонує і як первинна, і як
вторинна зайнятість громадян.
Нерегламентована зайнятість — це діяльність працездатного населення
працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та
відносин і не враховується державною статистикою.
Розширення нерегламентованої зайнятості супроводжується подальшим
знецінюванням робочої сили, зниженням мотивації до праці, насамперед у
державному секторі, зростанням інфляції та цін. Доходи від такої
діяльності не оподатковуються, тому держава зазнає певних збитків.
Водночас через вищі заробітки та зовнішню привабливість
нерегламентованої діяльності у людей формується ставлення до неї як до
престижної.
2. Фотографія робочого часу. Призначення та види
Фотографія робочого часу – це метод спостереження і замірів всіх без
виключення затрат часу на робочому місці на протязі всього періоду
спостереження в порядку послідовності виконання цих затрат.
Якщо фотографія робочого часу проводиться на протязі всієї зміни, вона
носить назву фотографії робочого дня. Фотографія робочого часу
проводиться з метою: виявити витрати робочого часу, встановити їх
причини і розробити організаційно-технічні міроприємства по їх усуненню;
отримати і накопичити вихідні дані для розробки нормативів часу на
обслуговування робочого місця, підготовчо-заключного часу, на
регламентований відпочинок і природні потреби.
Крім цього фотографії робочого часу можуть бути використані для
визначення таких показників кількості одиниць обладнання, яке може
обслужити один робітник; кількості робітників, необхідних для
обслуговування окремих видів обладнання; степеня використання обладнання
в часі і ін.
В залежності від цільового призначення фотографії розрізняють наступні
основні її види: індивідуальна фотографія і її різновидність –
самофотографія; групова фотографія; бригадна фотографія; фотографія
робочого часу багатоверстатника; цільова фотографія.
При індивідуальній фотографії робочого часу об’єктом спостережень є
затрати часу одного робітника, що працює на одному робочому місці.
Індивідуальна фотограція робочого часу проводиться в тих випадках, коли
необхідно детально визначити всі затрати часу на конкретному робочому
місці на протязі зміни.
При груповій фотографії робочого часу спостерігач проводить одночасно
заміри затрат часу групи робітників (до 10чол.), що працюють на
декількох робочих місцях. Така фотографія доцільна при визначанні
процента завантаженості робітників і втрат не на одному робочому місці,
а на певній ділянці цеху.
Бригадна фотографія являє собою спостереження і заміри робочого часу, що
витрачається кожною ділянкою бригади зайнятою виконанням спільної
роботи. Цей вид досліджень застосовується в тих випадках, коли робота,
що вивчається виконується бригадою, що працює на одному місці і по
одному наряду. Основна мета бригадної фотографії заключається у
встановленні оптимального складу бригади по кваліфікації і кількості, а
також правильного розділення праці і раціональної її організації.
Фотографія робочого часу багатоверстатника передбачає спостереження і
заміри затрат часу одного робітника, що обслуговує декілька верстатів
(агрегатів). Вона проводиться з метою встановлення оптимальної кількості
верстатів, що обслуговуються одним робітником.
Процес проведення цільової фотографії робочого часу проводиться зі
строгим цільовим призначенням, наприклад, при визначенні затрат
підготовчо-заключного часу, затрат часу на організаційне обслуговування
робочого місця, на природні потреби.
Процес проведення любого виду фотографії робочого часу незалежно від
способу спостереження, складається з трьох основних етапів: підготовка
до проведення фотографії робочого часу; безпосереднє фотографування;
обробка отриманих результатів, їх аналіз і висновки.
Розглянемо процес проведення індивідуальної фотографії робочого часу.
Підготовка до проведення фотографії передбачає ознайомлення з робочим
місцем, його організації і обслуговуванням а також з змістом роботи,
котра буде на ньому виконуватися. Результати ознайомлення відмічаються в
спостережному листі. В листі записуються також деякі дані про робітника:
прізвище, табельний номер, спеціальність, стаж і тарифний розряд і т.п.
Крім того в описовій частині листа вказуються цех, ділянка, дата,
початок і кінець спостереження, прізвище спостерігача, форми
обслуговування робочого місця.
Робітник повинен бути попереджений завчасно про проведення спостереження
і його цілях. Спостерігач повинен з’явитися на робочому місці за
декілька хвилин до початку зміни із спостережним листом і годинником.
Безпосереднє фотографування заключається в спостереженні і запису того,
що відбувається на робочому місці на протязі спостережуваного періоду.
В момент початку зміни спостерігач відмічає в листі як початок
спостереження, проставляє час, а потім веде послідовний запис всіх дій
робочого обладнання на протязі зміни, вказуючи час по кожному виду
затрат і відмічає кінець спостереження. Час, з точністю до хвилини
зміряється, як правило, звичайним годинником.
Фіксація результатів спостереження ведеться безперервно по поточному
часу, тобто відмічається початок і закінчення елементів роботи. Початком
кожного елементу слід рахувати закінчення суміжного з ним попереднього.
Як правило, основний і допоміжний час не є безпосереднім об’єктом
вивчення при проведенні фотографії робочого часу, і тому вони
заміряються сумарно як оперативний час. Запис замірів часу ведеться в
реєстраційній частині спостережного листа.
Останнім етапом фотографій робочого часу є обробка і аналіз даних,
отриманих в результаті спостереження. Спочатку визначається тривалість
кожного елементу робочого часу шляхом вираховування з поточного часу,
записаного проти даної затрати, зафіксованого проти суміжної попередньої
затрати. Запис проводиться у відповідальній графі реєстраційної частини
спостережного листа.
Після визначеності тривалості затрат робочого часу відбувається їх
індексація, яка слугує основою для об’єднання одноіменних затрат. Для
цього кожному елементу затрат присвоюється умовне позначення – індекс.
Індексація може бути буквинною і цифровою. Потім групуються і сумуються
тривалості затрат, що мають однакові індекси і результати вносяться у
зведення одноіменних затрат робочого часу, розміщеного на останній
сторінці спостережного листа.
На далі визначається питома вага або процент кожного виду затрат в
загальному балансі робочого часу до загального часу спостереження. На
основі зведенні одноіменних затрат, а також нормативних даних
складається фактичний і проектний баланс робочого часу. На основі
фактичного балансу робочого часу робляться висновки про його
використання, що встановлюють процент оперативного часу, втрат часу з
організаційно-технічних причин, втрат часу з причин, що залежить від
робітника і ін. Потім, вираховуючи із фактичних затрат робочого часу
нормативні, визначаємо можливу економію робочого часу. При цьому
необхідний контроль. Фактичний оперативний час в сумі з можливою
економією робочого часу завжди рівний проектному оперативному часу:
Розрахована економія робочого часу дозволяє визначити можливий ріст
продуктивності праці при усуненні втрат робочого часу за формулою:
Аналіз проведених спостережень повинен супроводжуватися розробкою плану
організаційно-технічних міроприємств, спрямованих на усунення втрат
робочого часу з тих чи інших причин. Для цього в карті фотографій
робочого часу передбачений відповідний розділ, в який вносяться
запропоновані організаційно-технічні міроприємства.
Різновидом індивідуальної фотографії робочого часу є самофотографія,
основна мета якої – залучити широкі маси робітників до виявлення втрат
робочого часу і до розробки пропозицій по їх усуненню. Це запис лише
втрат робочого часу і їх причин з вказанням тривалості.
Сомофотографію проводить робітник, проставляючи у відповідній стрічці
спеціального бланку, в якому віддруковані можливі причини втрат робочого
часу, тривалість кожної втрати в хвилинах. Відлік часу при
самофотографуванні проводиться способом окремих замірів, тобто по
кожному елементу затрат часу проставляється його тривалість у хвилинах.
На зворотній стороні бланку робітник записує пропозиції, які він рахує
необхідним провести в життя для усунення виявлених втрат. Після цього
бланк здається нормувальнику для обробки, аналізу і висновків.
Групова фотографія робочого часу в зв’язку з проведенням спостережень
одночасно за декількома робітниками має деякі особливості. Так як
об’єктом спостереження тут слугує декілька робочих місць, спостерігач не
може фіксувати затрати робочого часу таким же безперервним способом, як
при проведенні індивідуальної фотографії. В цьому випадку при запису
користуються умовними позначеннями – індексами, кількість яких повинна
бути доступною для запам’ятовування. Можна використовувати, наприклад,
індекси, котрі застосовувались при обробці індивідуальної фотографії
робочого часу.
Фіксація затрат часу проводиться через попередньо встановлені проміжки
часу (1-3хв.), на протязі якого спостерігач оглядає те, що відбувається
на робочих місцях і записує в спостережний лист за допомогою прийнятих
індексів вміст затрат.
Через встановлений проміжок часу спостерігач повертається до
спостережень за першим робітником, робить помітку в бланку і так по
кожному наступному робітнику. Прийнята черговість повинна строго
дотримуватись. Для запису спостережень умовними позначеннями служить
спеціальний бланк .
Таблиця 2 – Спостережний лист групової фотографії
робочого часу.
Періодичний запис часу.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10 Помі-тки
Індекси затрат робочого часу
Початок спос-
тереження,
год. хв.
7.00
7.02
7.04 І так далі до кінця робочої зміни
Кінець спостереження.
Обробка фотографії починається з складання одноіменних затрат на бланку,
в якому записані всі індекси і номери робочих місць. При цьому
визначається кількість одноіменних індексів по кожному робочому місцю і
множиться на інтервал часу, через котрий проводилося спостереження
(1-3хв.). Знайдений результат (сумарна тривалість по даній затраті
робочого часу) записується проти потрібного індексу в графі, що
відповідає робочому місцю. Таким чином отримують зведення затрат часу по
окремим робочим місцям, а потім по всій ділянці. Після цього
визначається процентний вміст кожного виду затрат до загальної суми,
прийнятої за 100%.
В порівнянні з індивідуальною групова фотографія дає меншу точність, але
дозволяє отримати досить повне уявлення про використання робочого часу
на ділянці. Висновки по даних зведення одноіменних затрат групової
фотографії визначаються тим же колом питань, що й при індивідуальній
фотографії: характеристикою використання робочого часу, процентом
можливого підвищення продуктивності праці, планом
організаційно-технічних міроприємств, що передбачають максимальне
ущільнення робочого дня.
При проведенні бригадної фотографії в спостережному листі в графі “Що
спостерігалось” записуються затрати часу учасників бригади в тій
послідовності, в якій вони протікають. В момент закінчення того чи
іншого етапу робіт в графі, відведеній для кожного робітника,
проставляється поточний час. Зведення одноіменних затрат робочого часу
складається по кожному робітнику окремо. Обробка даних проводиться так,
як і при індивідуальній фотографії. В випадку проведення фотографії
робочого часу багатоверстатника ‘об’єктом спостереження є не тільки
затрати часу робітника, але й використання в часі кожного верстата. При
замірах окремих затрат часу в спостережному листі вказується до якого
верстату належить дана затрата. Запис ведеться по поточному часу
закінчення кожної категорії затрат робочого часу по окремих верстатах. З
цією метою в реєстраційній частині спостережного листа передбачена
спеціальна графа для кожного верстата.
При обробці даних спостереження складається зведення одноіменних затрат
часу робітника, часу роботи і простоїв кожного верстата з вказанням
причин.
Обробка отриманих даних проводиться так, як при індивідуальній
фотографії робочого часу. Крім балансу робочого часу багатоверстатника
складається також баланс робочого часу обслуговуваних ним верстатів, що
дає можливість не тільки зробити висновки про використання робочого часу
робітником, але й визначити ступінь використання обладнання в часі і
накреслити організаційно-технічні міроприємства, спрямовані на
підвищення продуктивності праці робітника і усунення витрат часу в
роботі обладнання.
Цільова фотографія робочого часу проводиться так, як і індивідуальна, з
тією лише різницею, що вона може охопити проміжок часу більше або менше
зміни в залежності, які цілі ставляться при її проведенні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Кодекс законів про працю // Кодекс законів про працю з постатейними
матеріалами / Відп. Ред. В.М. Вакуленко, О.П.Товстенько. – к., 1997.
Закон України “Про зайнятість населення” від 1 січня 1999 р.
Науково-практичний коментар до законодавства України про працю /
Б.С.Стичинський, І.В.Зуб, В.Г.Ротань. – 4-те вид. – К., 2003.
Основні напрямки розвитку трудового потенціалу в Україні на період до
2010 року: Схвалено Указом Президента України від 3 серпня 1999 p.
№958/99 // Офіційний вісник України. — 1999. — №31.
Василъченко В. С. Ринок праці та зайнятість. — К., 2000.
Гирич О.Г. Трудове право. – Київ, 1997.
Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної
політики України. — 1998. — №7
Людина і праця / Козінцев І.П., Савенко Л.А. – К. Юрінком, 1997.
Осовий Г. Як подолати безробіття // Праця і зарплата. — 2000. — №4. —
Січень
Петюх В. М. Ринок праці та зайнятість. — К., 1997.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
