UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДонське козацтво (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1640
Скачало334
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

ДОНСЬКЕ КОЗАЦТВО

 

 

 

З кінця 15 ст. вільні поселенці на Дону та його притоках, які проживали

у межах сучасних Ростовської, частково Волгоградської, Воронезької

областей Російської Федерації, почасти - Донецької та Луганської

областей України; з 18 ст. до 1917 - складова частина особливого

військового стану Російської держави, зобов'язаного виконувати військову

службу за пільгове користування землею. Першим офіційним письмовим

свідченням про існування Д. к. є грамота царя Івана Грозного від

3.1.1570 про те, щоб козаки, які живуть на Сіверському Дінці, зі своїм

отаманом Михайлом Черкашеніновим у всіх державних справах слухалися

царського посланця Івана Новосильцева, що їде в Царгород через Дон та

Азов, і цим послужили цареві, за що будуть жалувані за службу. На

відміну від українського козацтва, Д. к. не є окремим етносоціальним

організмом. Його формували представники низових суспільних верств різних

етносів — українського, російського, тюркських. У закозаченні різних

частин Дону брали участь українські козаки, вихідці з

московсько-рязанського прикордоння та азовські козаки. Низ Дону

опанувало переважно українське козацтво, на середньому Дону скупчувалися

вихідці з московсько-рязанського прикордоння та представники тюркомовних

етносів. Витоки донської козаччини як етносоціальної спільноти спочатку

з'являються на низових теренах. Найдавніші козацькі укріплені пункти

розташовувалися саме у пониззі (Нижні Роздори, Верхні Роздори,

Черкаський, Манич). Умовна межа між осередками низових і верхових

козаків проходила по Верхніх Роздорах. Поділ Д. к. на низовиків і

верховиків, що становили два ядра донського козакотворчого процесу,

залишився назавжди. Низовики перебрали на себе роль «головного війська».

Вже з 70-х рр. 16 ст. вони перебували на службі у московського царя, а в

кін. 16 ст. досягли організаційного об'єднання. У 18 ст. згідно з

офіційними розпорядженнями урядової адміністрації до складу Д. к. були

включені юртові калмики (1729), калмики Дербетовської орди (1799), 400

осіб чугуївських і доломанівських калмиків (1803) і 4000 малоросійських

козаків, які мешкали на військових землях (1811).

 

Основою господарського життя Д. к. були скотарство і різного роду

промисли (охота, рибальство, бортництво), а з 2-ї пол. 17 ст. - і

землеробство. Важливими джерелами існування Д. к. в 16-17 ст. були

військова здобич, торгівля і жалування від держави. В 16-17 ст. Д. к.

брало активну участь в освоєнні росіянами Далекого Сходу і Сибіру.

 

Постійна військова небезпека, необхідність вести безперервну збройну

боротьбу зумовили складання у Д. к. своєрідної

адміністративно-політичної та військової організації (див. Військо

Донське). Спираючись на українську козаччину, Д. к. протягом кінця 16-17

ст. активно чинило опір намаганням російського уряду позбавити Дон

суверенітету. Українські ж козаки в кін. 16 - 1-й пол. 17 ст. намагалися

залучити донців до участі в антипольських повстаннях, погрожували

польському урядові масовим виходом на Дон тощо. Під час Визвольної війни

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ