UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКальміуська паланка (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1816
Скачало249
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Кальміуська паланка

 

Паланковий устрій запорозьких земель після виходу у світ

фундаментальної праці Д.І.Яворницького не був предметом спеціальних

досліджень, хоча деякі його питання висвітлювалися в радянській

історріографії. Пояснюється уце не лише станом джерельної бази, але й

неофіційною забороною в період панування тоталітарної системи вивчати

козацьку проблематику, особливо українську. Тому завдання сучасної

української історіографіїполягає в заповнені цих лакун і об”єктивному

висвітлені нашої минувшини, осбливо козацької проблематики.

 

Оскільки в найменшій мірі в літературі висвітлюются питання стану

окраїнних паланок, то в даній статті на базі публікацій та архівних

документів зроблена спроба дати картину винекнення та функціонування

Кальміуської паланки, котра представляла собою східну окраїну

запорозьких земель і до цього часу в літературі немає единої думки не

лише в питаннях часу її виникнення, але й території, котра їй належала,

та ходу її освоєння.

 

Після походів Батия в Європу Степова Україна була включена до складу

створеної ним на завойованих землях монгольської держави під назвою

Золота Орда. Оскільки монголо-татари, які переважно займалися

скотарством, здебільшого зосереджувалися в приморській зоні, то за майже

обезлюднілими степами Східної Європи на довгий час закріпилася назва

“Дике поле”. Якщо монголо-татари використовували його здебільшого для

випасу худоби, особливо в засушливі роки, та для мисливства, то

населення сусідніх держав на перших порах займалося тут відхідництвом.

Українська людність – переважно рибальством, мисливством та соляним

промислом. Особливо посилився притік української людности в

Причорномор’я наприкінці XIV — в XV ст., у зв’язку з інкорпорацією

українських земель Великим князівством Литовським. На півдні кордони

Литовської держави від Поділля по Дністру проходили до Чорного моря,

його північним узбережжям до Дніпра, а відтак Дніпром до впадіння в

нього р. Конки (Кінські Води), по ній до її витоків, далі по

Приазовській височині виходили на Ізюмську переправу, де зустрічались з

південно-західними кордонами Московського князівства. Щоб захистити

південні рубежі від зовнішньоі агресії Литва нв рубежі ХІV – XV ст.

зводить укріплені міста, розміщає в них військові гарнізони, що,

звичайно, сприяло притоку в ці місця українського населення. Тому не

дивно, що до цього часу й відносяться перші згадки про козаків, під

якими в українській традиції розуміли промисловців, вільних від феодала

людей, а з кінця XV ст. — воїнів, захисників південних кордонів.

 

Розпад Золотої Орди в XV ст. призвів до створення на її руїнах окремих

держав, у тому числі й південного сусіда Литви – Кримського ханства. З

переходом Криму наприкінці XV ст. під протекторат Османської імперії

виникла загроза нападів кримських феодалів на українські землі. Не маючи

достатньо сил, щоб захистити їх від постійної небезпеки,

Польсько-Литовська держава сприяла міграції українців на південь та

збільшенню чисельності козацьких загонів, яких вона розглядала як

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ