UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОрганізація боротьби з чумою на запорозько-татарському прикордонні за часів Нової Січі (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2137
Скачало175
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Організація боротьби з чумою на запорозько-татарському прикордонні за

часів Нової Січі

 

Епідемії були важливим фактором демографічного, соціально-економічного

розвитку людства, впливали на торговельні, політичні, культурні зв'язки

між країнами та світосприйняття народів, відбилися у художніх та

історичних творах.

 

Включно до XVIII століття найстрашнішою інфекційною хворобою, в тому

числі і на теренах України, була чума. Фіксувалася ця хвороба занадто

пізно, збудники були невідомі. Можна навіть сказати, що до широкого

застосування антибіотиків у середині. XX століття, ліків від чуми

фактично не існувало. Смертність серед захворівлих у середні віки

становила 77-97%. Перевіреним рецептом, якого традиційно дотримувались в

народі, було cito, longe, tarde: бігти з небезпечної території швидше,

далі і повертатися пізніше [1; 10]. Але саме міграція населення із

зараженої місцевості і була головною причиною поширення хвороби. Тому

єдиним способом вберегтися від чуми була ізоляція зараженої місцевості,

організація воєнно-адміністративних заходів щодо запобігання її

поширення. Велике значення мало впровадження запобіжних заходів саме у

міжнародному масштабі. Це стало можливо у кінці XVII – XVIII століттях

із формуванням європейської системи сильних централізованих держав з

усталеними кордонами, ефективною системою оповіщання та загальним

бажанням урядів запобігти природним лихам.

 

Боротьба з чумою для монархів доби просвітницького абсолютизму означала

не просто збереження потенціалу людності і підвищення свого авторитету,

а й сприяла подальшій централізації та укріпленню влади. В Австрії у

1710 та 1728 роках на турецькому прикордонні утворено санітарні кордони

та карантини. У 1720 році у Франції вдалося швидко локалізувати на

території південного Лангедоку та Провансу занесену з Африки у Марсель

чуму. Багато зусиль для запобігання чуми зробив король Прусії Фрідріх

Великий (1740 – 1786 роках). Були розроблені детальні інструкції щодо

утворення санітарних кордонів, дій лікарів, функціонування пошти та

торгівлі, дій адміністрації. Ці інструкції прислужилися багатьом

державам для розробки власних протиепідемічних заходів.

 

Гірший стан справ був у Польщі. До 1770 року центральна влада не

впроваджувала запобіжних заходів проти чуми, цим опікувалась місцева

влада на турецькому прикордонні. У Туреччині урядовці також не були

зацікавлені у придушенні епідемій, до чого сприяла роздача відкупів

державним управлінням податків. Напроти, вони часто мали з неї свій

зиск, брали плату за право виїзду до здорових місцевостей [2; 14-16].

 

Не залишалася осторонь боротьби з чумою і Росія: карантини на кордонах

масштабно застосовуються з початку ХVІІІ століття, у 1743 році введено

посаду “прикордонного лікаря”, загальноімперські настанови щодо

карантинів та “карантинних застав” відносяться до 1755 року (Карантинний

статут затверджено Сенатом у 1800 році) [3; 209-212]. Але

карантинно-ізоляційні заходи здавна практикувалися як в Росії, так і на

Україні [4, 5;41-42].

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ