UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПереселення колишніх “некрасовців” на землі Азовського козачого війська в 30-з роках 19 століття (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1735
Скачало187
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Переселення колишніх “некрасовців” на землі Азовського козачого війська

в 30-з роках 19 століття

 

9 січня 1837 року канцелярія Новоросійського і Бессарабського

генерал-губернатора отримала через перекладача Ренійського карантину

Рігана прохання мешканців 4-х аянств: Мачинського, Ісакчинського,

Тульчинського та Бабадагського про прийняття їх в кількості 788 душ

чоловічої та 671 душі жіночої статі в підданство російської держави.

Прохачі питалися дозволу оселитися на одному з берегів Георгіївського

острова, де вони зведуть храм “собственным своим иждивением” [1; 2].

 

Бажання колишніх підданих російської держави, які залишили свою

батьківщину з різних обставин, було прийнято урядом “с живейшею

готовностью”. Адже це була ще одна яскрава перемога зовнішньої політики

Російської імперії. Та на підставі останніх трактатів Росії з Туреччиною

поселення мирного населення на Георгіївському острові було неприпустиме.

Тому мешканцям турецьких аянств було запропоновано перейти межі

російської держави і приєднатися до Азовського козачого війська.

 

Серед азовських козаків, колишніх вихідців із турецьких володінь,

звістка про можливе приєднання мешканців 4-х аянств викликала

неоднозначну реакцію. Значну частину переселенців із тих місць мали

становити росіяни, які раніше контролювалися некрасівськими козаками або

були ними самі. А стосунки між задунайськими запорож-цями і некрасовцями

в Туреччині були складними і неоднозначними. Проживання їх на території

Османської імперії, серед народу, який був вихований в традиціях

нещадної боротьби проти невірних, мало свою історію: від мирного

співіснування до кровопролит-ної війни і нового замирення. Збройні

сутички між некрасовцями і запорожцями в кінці 80-х років ХVІІІ – 20-ті

роки ХІХ століття були настільки жорстокими, що приводили до масового

нищення мирного населення, яке знаходилося під захистом однієї із

сторін. Тепер представники запорозького і некрасівського козацтва мали

творити одне козаче військо. Чи можливе було мирне співіснування між

ними? Чи не послужило б таке об`єднання причиною ліквідації Азовського

війська через розбрат між запорожцями і некрасовцями? Щоб дати відповіді

на ці питання, розглянемо більш детально період проживання задунайських

запорожців та некрасівських козаків на Нижньому Дунаї.

 

Значне погіршання стосунків між запорожцями і донцями почалося ще в

70-ті роки ХVІІІ століття. Російський уряд з метою підриву авторитету

козацтва серед широких народних мас постійно залучав їх до участі в

каральних експедиціях. Так, донські козаки в складі російських військ

приймали участь в руйнуванні Нової Січі. Очевидці тих подій розповідали,

що, залишившись без “здобичі” донці немилосердно грабували січові

церкви. А за два роки до цих подій запорозькі козаки повернулися до

своїх домівок, прийнявши участь у складі Дунайської гребної флотилії в

каральних експедиціях російських військ проти некрасівсько-липованського

населення в Дунайських гирлах. “Зрада” колишніх союзників сприймалася

потерпілими особливо болісно. Тому такими живучими були в пам’яті

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ