UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПеретворення запорозької старшини на російське дворянство в останній чверті XVIII ст. (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1525
Скачало281
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Перетворення запорозької старшини на російське дворянство в останній

чверті XVIII ст.

 

Доля запорозької старшини після зруйнування Січі висвітлюється в

кількох наукових працях. М. Кириченко пояснює прагнення колишньої

запорозької старшини до нобілітації виключно економічним інтересом –

бажанням старшин зберегти та розширити власну земельну власність.

Говорячи про долю запорозької старшини після 1775 року, він зазначає, що

за російським урядом пішла переважно заможна землевласницька старшина,

“запорозька магнатерія”, тобто та соціальна верства, для якої збереження

прибутків та добробуту залежало від збереження земельної власності.

Тому, як вважає дослідник, “вона обрала шлях гетьманської старшини й, в

свою чергу, перетворилася на новоросійське дворянство”. Кириченко

схильний значно перебільшувати участь колишньої запорозької старшини в

формуванні місцевого дворянства. Дослідник ототожнює частку українців в

місцевому дворянстві виключно з нащадками колишніх запорозьких старшин.

Щоб проілюструвати свою думку, він використовує матеріали статистики про

національний склад Єлисаветградського та Ананьївського повітів в

1883-1886 роках, за якими поміщики-українці складають відповідно 64% та

52%. Проте у складі місцевого чиновництва, офіцерського корпусу

поселених полків Південної України досить великою була частка

українців-вихідців з Лівобережжя. Традицію пояснювати соціальну

поведінку запорозької старшини після 1775 року мотивами економічного

прибутку наслідує й В. Голобуцький.

 

О. Рябінін-Скляревськоий у дослідженні керуючої верстви Запоріжжя

XVIII ст. викладає власний погляд на історію запорозької старшини після

зруйнування Січі. Автор стверджує, що старшина в часи існування Коша не

оформлюється в окрему соціальну верству, через це вона й змушена шукати

компромісу з російським урядом, прагнучи “зачепитися” за нобілітацію та

землі” і, таким чином, закріпити свій соціальний статус. Широко

використовуючи матеріали Архіву Коша, дослідник змальовує галерею

портретів представників кошової та паланкової старшини

Запоріжжя XVIII ст., наводить подробиці їх життя, інформацію про їх

родичів та знайомих, про маєтності. Зустрічаємо біографії нобілітованих

старшин: Якова Качалова. Сидора Білого Івана Сухини, згадуються Павло

Руденко, Федір Легкоступ, Григорій Василенко, Дмитро Корнієвський,

Степан Биковський, родини Вірменків, Кованьків та багато інших. Робота

О. Рябініна-Скляревського тим більш цінна, що біографічних розвідок,

присвячених запорозькій старшині XVIII ст. зовсім небагато й на

сьогодні.

 

До початкового періоду формування чорноморського дворянства, до історії

нобілітації старшини Чорноморського війська звернувся Г. Шевченко. Автор

вважає, що В. Голобуцькому не вдалося до кінця розкрити історію

виникнення та розвитку чорноморського дворянства. Якщо останній за

основний чинник при аналізі соціального стану козацької старшини в

Південній Україні, та на Кубані приймає виключно її земельні апетити, то

Г. Шевченко зосереджується на дослідженні історії інтеграції

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ