UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПерші кроки Задунайського козацтва: про причини переходу запорожців до Туреччини (реферат)
Авторdimich
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1936
Скачало208
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Перші кроки Задунайського козацтва: про причини переходу запорожців до

Туреччини

 

Однією з найсумніших дат в історії українського народу другої половини

18 ст., безперечно, є 1775 рік – рік знищення Запорозької Січі, яка

протягом декількох століть залишалась центральним фактором

соціально-економічного та політичного життя Укра-їни, виступала надійним

захисником від зовнішніх ворогів та уособлювала найхарактер-ніші риси

українців.

 

Серед великого циклу пісень про зруйнування Запорозької Січі одна більш

виразливо передає сумні настрої козаків:

 

“Ей, оступили прокляті драгуни усі степи й усі плавні.

 

 А вже ж уступили та дві дивізії та в покровські базари –

 

 А вже ж славні запорожці п’яти показали:

 

“Ой ходімо, браття, турчина просити,

 

 Чи не дасть нам землі віка дожити ?”

 

 Пішли наші славні запорожці не з добра, а з печалі –

 

 Ой як утікали, то все забирали – із церков ікони,

 

 Тільки покидали золоту зброю та вороні коні.

 

 Ой пустилися наші запорожці через море дубами;

 

 Ой як оглянуться до славної Січі-умиваються сльозами.

 

 Прийшли до турка та й вклонилися низько:

 

“Ой дай же нам землю та й коло границі близько...” [7].

 

 

 

Отже, сумні події “атакованія Січі”, закінчуючи історію запорозькогоКоша

на Дніпрі, одночасно відкривають нову добу в житті українського козацтва

– так звану запорозьку “Одісею”, яка характеризувалася спробами

відродити свою організацію за межами первісної території її існування,

зберегти власний традиційний стрижень та загальмувати процес розкладу,

утримати той великий енергійний імпульс, що мала у собі Козаччина. Ще

більше півстоліття запорозьке козацтво буде зберігати свою

автоном-ність, намагаючись продовжити своє життя в Усть-Дунайському

Буджацькому війську вірних козаків.

 

 Незважаючи на свою певну послідовність та логічність, саме події

“розорення Нової Січі” висувають нове коло питань, вимагаючи розв’язання

цілого комплексу дослідни-цьких проблем. Описуючи останні дні

Запорозької Січі, М.Корж зазначає, що після присяги на вірність

російському воєначальнику П.Текелію козацьке військо “видя, что старшина

их отправлена в столицу, а заведенные московские обычаи и порядки не по

их вкусу, сильно поколебались, и начали козаки думы думать, да гадать,

як бы москаля у шоры убрать, а самим десь дальше мандрувать; и придумали

вот що.”[19; 32]. Далі старий запорожець розповідає, що ж саме надумали

козаки. Цікавим є вже той факт, що ніякої альтернативної думки серед

січовиків не виникло (виявляючи надзвичайну детальність цього розділу

своєї оповіді, автор обов’язково б це обумовив), іншого варі-анту у

запорожців не постало - як тільки звернутися до П.Текелія з проханням

надати білети (перепустки), щоб йти до Чорного моря на рибальство:

“Когда же сии козаки получили уже от канцелярии билеты, то собравшись со

всею своею амунициею и харчовыми клунками, взяли с собою несколько

лодок, по числу гребцов, тоже нагружен-ных экипажом и севши в оныя

тайно, ночью, не только те коим и билеты, но и без-билетных столько

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ