Реферат на тему:
Андрієві вечорниці у Хмелівці
(Cценарій свята Андрія для школярів)
(Інтер’єр сільської хати: на стіні портрет Шевченка у вишитому рушнику,
на столі, застеленому скатертиною, хліб на рушнику; лави, накриті
тканими килимами.)
Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то за молодь,
цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні. А ми колись, як
згадаю… Літа-літа, летять, наче орли сизокрилі. (Співає «Ой верніться,
літа мої. Хоч до мене в гості…». У цей час непомітно заходить така ж
літня жінка і підхоплює спів.)
Не вернемось, не вернемось,
Немає до кого,
Було б же нас шанувати,
Як здоров’я свого.
Господиня: Ой, Маріє, налякала ти мене. А я тут молодість згадала, та
так тужно стало. Ні з ким й словом перемовитися, хоч би дівчата прийшли
та розвеселили б трохи.
Жінка: Не треба, Олено, не край мого серця.
(Співають разом.)
Ой за гаєм зелененьким
Брала вдова льон дрібненький.
Вона брала, вибирала,
Тонкий голос подавала.
(У цей час на вулиці зібрались дівчата у вишитих сорочках, гарних
спідницях, на плечах хустки, в кожної в руках якесь рукоділля.)
Дівчина 1: Дівчата, у кого сьогодні збираємось на вечорниці?
Дівчина 2: А тітка Олена запрошувала нас, каже, що сумно їй у хаті.
Дівчина 3: То ходімо до тітки Олени та розвеселимо її.
Всі: Ходімо.
(Дівчата ідуть, співаючи пісню «В саду гуляла» і заходять в хату тітки
Олени.)
Дівчина 4: Добрий вечір у вашій хаті!
Господиня: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у
нашій хаті, на нашій лаві.
Дівчина 5: Чи ж пристало нам сідати, нам пристало пісню співати.
(Продовжують співати пісню.)
Господиня: Ще раз прошу гостей до хати, прошу сідати.
(Дівчата сідають, виймають своє рукоділля і починають працювати.)
Дівчина 6: Тітко Олено, а розкажіть нам щось цікаве, нам так хочеться
послухати про давні часи.
Господиня: Заслухалась я вашої пісні, задивилась на вас таких гарних та
й згадала оце давнє повір’я про дівочу красу.
Дівчина 7: Розкажіть, розкажіть, це так цікаво.
Господиня: З давніх-давен, коли в хаті підростала дівчина, мати ретельно
стежила за її волоссям: щоденно розчісувала, вмивала в пахучих травах,
прикрашала стрічками. Згодом, підрісши, дівчина сама вчилася доглядати
за своєю косою. Це були її перші кроки праці. Про охайність дівчини
судили з її коси: яка коса – така й краса; подивись на косу, а подумай
про господиню; дівчина з косою, як трава з росою; нема коси – нема
краси. Коса була символом дівочої чистоти й вірності. Адже на весіллі й
досі хвилюючим є обряд розплітання коси.
Дівчина з гарною косою: Коса, коса! Як тебе треба берегти і доглядати!
Жінка: Дівчата, а розкажіть і ви щось нам, що чули від старших людей.
Дівчина 1: Ой, моя бабуся дуже любить розказувати про давнину, а інколи
так захоплюється своїми розповідями та приповідками, що й не зупи-нити
її. Якось вона розказувала, що, як сниться вітер, то це любов буде і
дівчатам, і парубкам, і хлопцям, і молодицям, і жінкам. Я інколи,
лягаючи спати, все думаю, щоб мені вітер приснився.
Дівчина 2: Ой, моя бабуся також знає дуже багато прикмет. Колись вона
мені розказувала, що не можна мити голову в понеділок, бо вилізуть коси.
Дівчина 3: У п’ятницю нехай приходять свати – буде удача, може
засвата-тися навіть свинячий пастух.
Дівчина 4: Як сняться вишні – то це сльози, якась біда буде.
Дівчина 5: В ніч на Івана Купала треба купатися в росі – на красу.
Дівчина 6: А моя бабуся розказувала, що багато повір’їв пов’язані з
Покровою – святом завершення хліборобського року.
(У цей час на вулиці зібрались дівчата у вишитих сорочках, гарні
спідницях, на плечах хустки, в кожної в руках якесь рукоділля.)
Дівчина 1: Дівчата, у кого сьогодні збираємось на вечорниці?
Дівчина 2: А тітка Олена запрошувала нас, каже, що сумно їй у хаті.
Дівчина 3: То ходімо до тітки Олени та розвеселимо її.
Всі: Ходімо.
(Дівчата ідуть, співаючи пісню «В саду гуляла» і заходять в хату тітки
Олени.)
Дівчина 4: Добрий вечір у вашій хаті!
Господиня: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у
нашій хаті, на нашій лаві.
Дівчина 5: Чи ж пристало нам сідати, нам пристало пісню співати.
(Продовжують співати пісню.)
Господиня: Ще раз прошу гостей до хати, прошу сідати.
(Дівчата сідають, виймають своє рукоділля і починають працювати.)
Дівчина 6: Тітко Олено, а розкажіть нам щось цікаве, нам так хочеться
послухати про давні часи.
Господиня: Заслухалась я вашої пісні, задивилась на вас таких гарних та
: згадала оце давнє повір’я про дівочу красу.
Дівчина 7: Розкажіть, розкажіть, це так цікаво.
Господиня: З давніх-давен, коли в хаті підростала дівчина, мати ретельно
стежила за її волоссям: щоденно розчісувала, вмивала в пахучих тра-вах,
прикрашала стрічками. Згодом, підрісши, дівчина сама вчилася доглядати
за своєю косою. Це були її перші кроки праці. Про охайність дівчини
судили з її коси: яка коса – така й краса; подивись на косу, а подумай
про господиню; дівчина з косою, як трава з росою; нема коси – нема
краси. Коса була символом дівочої чистоти й вірності. Адже на весіллі й
досі хвилюючим е обряд розплітання коси.
Дівчина з гарною косою: Коса, коса! Як тебе треба берегти і доглядати!
Жінка: Дівчата, а розкажіть і ви щось нам, що чули від старших людей.
Дівчина 1: Ой, моя бабуся дуже любить розказувати про давнину, а інколи
так захоплюється своїми розповідями та приповідками, що й не зупинити
її. Якось вона розказувала, що, як сниться вітер, то це любов буде і
дівчатам, і парубкам, і хлопцям, і молодицям, і жінкам. Я інколи,
лягаючи спати, все думаю, щоб мені вітер приснився.
Дівчина 2: Ой, моя бабуся також знає дуже багато прикмет. Колись вона
мені розказувала, що не можна мити голову в понеділок, бо вилізуть коси.
Дівчина 3: У п’ятницю нехай приходять свати – буде удача, може
засвата-тися навіть свинячий пастух.
Дівчина 4: Як сняться вишні – то це сльози, якась біда буде.
Дівчина 5: В ніч на Івана Купала треба купатися в росі – на красу.
Дівчина 6: А моя бабуся розказувала, що багато повір’їв пов’язані з
Покровою – святом завершення хліборобського року.
(У цей час чути пісню «Ой не світи, місяченьку», яку співають хлопці на
вулиці. Дівчата швидко кидають рукоділля і біжать до вікна, а далі
продовжують знову працювати.)
(Хлопці заходять у хату.)
Хлопець 1: Добрий вечір у вашій хаті! Господиня. І вам вечір добрий,
парубки!
Хлопець 2: Добрий вечір, дівчата. Ми оце йшли вулицею, почули, як
дівчата співають, давай, думаємо, зайдемо.
Хлопець 3: А чи приймете нас на вечорниці?
Господиня: Проходьте, сідайте. Десь ви трохи забарились.
Дівчина: Не пустимо в хату, бо дуже вас багато.
Хлопець: Пустіть ліпше, бо буде гірше.
Хлопець: Дівчатонька, голубоньки, та ми прийшли не битися, ми прийшли на
вас подивитися. Ще й гостинці принесли.
(Хлопці підходять до дівчат, пригощають їх яблуками, горіхами,
жартують.)
Дівчата співають: До нас, до нас, парубочки, та й на вечорниці, Та й до
тої дівчиноньки, що коло полиці. До нас, до нас, парубочки, та й на
вечорниці, Та й до тої дівчиноньки, що кругленькі лиці.
Господиня: Хоч не знаємо, звідки ви в нашу хату прийшли, але просимо
сідати і з дівчатами пісню співати.
(Дівчата і хлопці співають пісню «Голуб на черешні».)
Хлопець 4: Тітко Олено, а скажіть, що дівчата розказували на вечорницях?
Господиня: Ми згадували давні часи.
Хлопець 5: А може, щось і нам розкажете, як колись бувало?
Господиня: Ой, хлопці! Як згадаю ті давні часи, то здається, що все ніби
вчора було. Колись, як підростав син, то батько гордився ним, бо то буде
його наслідник. А які парубки колись були: роботящі, чемні, вміли і
косити, і сіяти, і землю обробляти, і худобу доглядати. А одягалися, аж
любо було подивитися: у вишитих сорочках. І батьків любили і шанували, і
старших поважали, і дівчат не ображали. Але що це я все згадую. Ану,
дівчата, хлопці, розвеселіть трохи моє серце, заспівайте.
Дівчина співає:
Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,
Сидить гуска на воротях, вирячила очі.
Він до неї: гиля, гиля, вона .й полетіла,
Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.
Хлопець співає:
У Хмелівці густо хати, вітер не провіє,
Сама мати ложки миє, бо донька не вміє.
Дівчина:
Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
Сидить сова на воротях, крутить головою.
Він сердега, як побачив – та й через городи,
Заплутався в бур’яни та й наробив шкоди.
Хлопець:
Ой у горах сніги впали, а я в капелюсі,
Який з мене ґазда буде, як я оженюся.
Хлопець:
У Хмелівці нема дров, лиш самі поліна,
У Хмелівці такі дівки – хлопцям по коліна.
Дівчина:
Ти гадаєш, дурний хлопче, що я тебе хочу,
Я такими парубками коноплі волочу.
Дівчина:
Гриць мене, моя мамко, Гриць мене полюбив,
Гриць мені, моя мамко, черевички купив.
Купив, купив черевички за цілого п’ятака,
Ой щоби я витинала щонеділі гопака.
(Разом співають «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».)
Хлопці: Тітко Олено, скажіть, а чи працьовиті наші дівчата, чи гарні з
них будуть ґаздині?
Господиня: О, хлопці, дівчата в нас дуже працьовиті. Тому не треба вам
шукати собі по інших селах, а вибирати ґаздиню в нашому селі. А тепер
потанцюйте трошки. (Хлопці і дівчата танцюють.) Господиня пригощає всіх
варениками, узваром.
Дівчина: Дівчата, а може пора нам уже додому?
Дівчина 2: Пора, пора.
Господиня: То заспівайте мені ще на прощання.
(Хлопці і дівчата співають «Ой у вишневому саду». Дівчата збирають своє
рукоділля.)
Дівчина 3: Тітко Олено, дякуймо вам за те, що прийняли нас на вечорниці.
Хлопець 4: І ми дякуємо вам.
Господиня: Спасибі й вам, дорогі діточки, що розвеселили хату старої
вдови. Приходьте ще, не забувайте мене.
Хлопці і дівчата разом: Прийдемо!
(Співаючи, виходять з хати.)
Вчитель:
Наша дума, наша пісня не вмре, не загине,
От де, люди, наша слава, слава України.
Без золота, без каменю, без хитрої мови,
А голосна та правдива, як Господа слово!
Джерело: Педагогічний пошук класного керівника. / під ред. Г.Середюк.-
Тернопіль, 2004.; HYPERLINK “http://www.bohdan-books.com” \t “_new”
www.bohdan-books.com
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
