КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни
“Податкова система”
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності,
класифікація податків, акцизний збір.
Зміст
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Класифікація податків.
Акцизний збір.
Задача.
1. Торговий патент суб’єктами підприємницької діяльності в податковому
органі за місцем знаходження цих суб’єктів. Підставою для придбання
патенту є заявка, оформлена згідно з установленим порядком.
Оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності
і діяльності на надання побутових послуг здійснюється в розмірі
місячної вартості патенту до 15 числа місяця, що передував звітному
кварталу. По короткострокових торгових патентах оплата вноситься не
пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності.
Проте суб’єкт може здійснити і попередню оплату вартості торгового
патенту на за весь строк його користування, але не більш ніж на три
роки.
Крім зазначеної попередньої місячної оплати вартості торгового патенту
суб’єкти підприємницької діяльності вносять одноразову плату в розмірі
його вартості за один місяць. На цю суму зменшується розмір плати за
торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.
Щомісячне внесення плати за торговий патент відображається податковим
органом на особистому рахунку платника.
На суму сплаченої вартості торгового патенту за відповідний звітний
період зменшується сума податку на прибуток. Вартість спеціального
торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування
щорічно після затвердження місцевого бюджету залежно від
місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку
товарів. Придбання спеціального торгового патенту має як ряд переваг,
так і недоліків для підприємця. Так, недоліком може бути те, що для
даного патенту не встановлюється граничний рівень його вартості.
Перевага полягає у встановленні плати за спеціальний торговий патент за
єдиною методикою для всіх суб’єктів підприємницької діяльності і в
податкових перевагах. Суб’єкт підприємницької діяльності, який придбав
спеціальний торговий патент не сплачує:
податок на додану вартість;
податок на фізичних осіб;
плату за землю;
комунальний податок;
ринковий збір.
Витрати, пов’язані з попередньою оплатою вартості торгового і пільгового
патентів, а також одноразова плата, яка вноситься при придбанні
торгового патенту.
Оплата вартості спеціального торгового патенту за звітній період у Звіті
про фінансові результати відображається в однаковому розмірі як така, що
підлягає розрахунку, так і фактично сплачена до бюджету сума інших
податків і платежів.
При заповненні декларації про податок на прибуток підприємства –
суб’єкти підприємницької діяльності відображають у ній суму доходів і
витрат, які пов’язані тільки з тими видами діяльності, по яких
спеціальний торговий патент не придбавався.
2. Класифікація податків дає можливість висвітити сутність та функції
податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і
характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікуються за
кількома ознаками:
1. За економічним змістом податки поділяються на: податки на доходи
(податок з доходів фізичних осіб, податок з прибутку), податки на
споживання (податок на додану вартість, акцизний збір), податки на майно
(податок з власників транспортних засобів, податок на нерухомість).
2. Залежно від рівня державних структур податки класифікуються на:
загальнодержавні і місцеві, які відповідно встановлюються Верховною
Радою України або місцевими радами. До загальнодержавних податків
відносять податки і збори, які сплачуються до державного бюджету або до
державних цільових централізованих фондів. До місцевих податків
відносять податки і збори, які сплачуються до місцевих бюджетів –
комунальний податок, податок з реклами, готельний збір, збір за
паркування автомобілів, ринковий збір, курортний збір тощо.
2. За способом стягнення розрізняють два види податків – розкладні і
окладні. Розкладні податки встановлюються у загальній сумі відповідно до
потреб в доходах, а потім цю суму розподіляють по окремих територіальних
одиницях або платниках (акцизний збір, ПДВ, прибутковий податок у
громадян). Окладні податки передбачають спочатку встановлення, а потім
визначення сум податків для кожного платника окремо, наприклад,
фіксований сільськогосподарський податок.
4. За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі
податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо
пропорційно залежить від результатів фінансової діяльності. В свою
чергу, прямі податки поділяються на дві групи: особисті і реальні.
Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника.
Видами особистих податків є прибутковий податки, майновий податок,
податок на спадщину, податок на дарування. Реальні податки передбачають
оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать: земельний,
домовий, промисловий, податок на грошовий капітал.
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для
окремого платника не залежить від його доходів.
У світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи,
фіскальна монополія, мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою
чергу складаються з універсальних та специфічних акцизів і мита. Непрямі
податки на відміну від прямих мають свої переваги та недоліки. Вони
ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання,
яке, в свою чергу є більш стабільною те негнучкою величиною, ніж
прибутки. Від них досить важко ухилитися і досить легко контролювати їх
сплату. Непрямі податки не виявляють на процеси нагромадження, але вони
регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на
загальні процеси ціноутворення.
Отже, акцизи поділяються на специфічні на універсальні. Спеціальні
акцизи виникли багато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є
обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані
ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від
специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою
оподаткування.
Поширення універсальних акцизів зумовлене низкою чинників. Широка база
оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать
від змін в уподобаннях споживачів та асортименту реалізованих товарів.
Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів над
правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до
процесів ціноутворення, оскільки податковий товар рівномірно
розподіляється між групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як
значний вплив на інфляційні процеси і регресивність в соціальному
аспекті, виражені в універсальних акцизах яскравіше, ніж в інших
непрямих податках.
У світовій податковій практиці існує три форми універсальних акцизів:
податок з продажів (купівель) у сфері гуртової або роздрібної торгівлі,
податок з обороту і податок на додану вартість.
Об’єктом оподаткування податку з продажу у ланках гуртової чи роздрібної
торгівлі є валютний дохід на кінцевому етапі реалізації на виробництво
товарів, тобто оподаткування проводиться лише один раз, на одному
ступені руху товарів.
Податок з обороту стягується з валового обороту, на всіх етапах руху
товарів. Із цим пов’язаний основний недолік податків цієї групи –
кумулятивний ефект. Його суть у тому, що об’єкт оподаткування
включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху
товарів.
Податок на додану вартість оплачується на всіх етапах руху товарів, але
об’єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана
вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але водночас ліквідує
його головний недолік – кумулятивний ефект.
Фіскальна монополія – це прибуток держави від реалізації монополізованих
державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки
процес ціноутворення, або ціноутворення і реалізацію. При повній
монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і
реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами, наприклад,
сигарет, горілку, спирт.
Мито встановлюється при перевезені товарів через митний кордон держави,
тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну
від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стільки
фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури
експорту і імпорту.
3. Акцизний збір – один з видів непрямого оподаткування. Він включається
в ціну товару і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не
виробником товарів. Його відносять до специфічних акцизів на відміну від
ПДВ, який відносять до категорії універсальних акцизів. Тобто стягнення
податку провадиться за диференційованими ставками по окремих групах
товарів.
Перша відмінність акцизного збору від ПДВ – це диференціація ставок,
друга відмінність – акцизним збором виключно оподатковуються товари і не
оподатковуються роботи та послуги.
Із розширенням прямого оподаткування дещо зменшується фіскальний зміст
акцизного оподаткування, хоч і воно і залишається досить вагомою статтею
доходів бюджетів як розвинутих держав світу так і України. У структурі
зведеного бюджету України у 2002 р. питома вага акцизного збору склала
9%.
В Україні стягнення акцизного збору здійснюється на підставі Декрету КМУ
від 26 грудня 1992 р. “Про акцизний збір”, ЗУ від 15 вересня 1995 р.
“Про акцизний збір на алкогольні та тютюнові вироби” із змінами і
доповненнями. В Декреті визначають суть акцизного збору як непрямого
податку на споживачів окремих товарів, визначених законами як
підакцизні, що стягуються з них під час здійснення оборотів з продажу
таких товарів, вироблених на митній території України, або при
імпортуванні таких товарів продукції на митну територію України.
Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.
Акцизний збір – це різновид непрямих податків, які включаються в ціну
високорентабельного та монопольних товарів і сплачується покупцем.
На відміну від ПДВ, акцизним збором оподатковується виключно товари і не
оподатковуються роботи та послуги, звідси – друга відмінність між ПДВ і
акцизним збором – оподаткування лише товарів, причому
високорентабельних, імпортних та монопольних.
Об’єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів. Однак
він має великий вплив на структуру споживання, адже нерівномірне і
досить значне підвищення цін при стягнення акцизного збору зменшується
обсяг споживання в кількісному виразі. Цю властивість держава
використовує, зокрема, для обмеження споживання алкогольних і тютюнових
виробів. Акцизний збір сплачується лише один раз, тоді як ПДВ – на всіх
етапах руху товарів. З точки зору соціальної справедливості акцизний
збір має переваги над ПДВ, оскільки підакцизні товари споживаються, як
правило, заможними верствами населення, що пом’якшує репресивність ПДВ,
основний тягар якого розподіляється між широкими верствами населення.
На сьогодні до цього переліку входять: спирт, алкогольні вироби,
тютюнові вироби, нафтопродукти, кава, шоколад, шкіряні та хутрові
вироби, ювелірні вироби з дорогоцінних металів, делікатесна продукція з
цінних видів риб і морепродуктів тощо.
Суб’єктами податку (платниками) виступають як і фізичні, так і юридичні
особи, які виробляють або продають підакцизні товари або ввозять чи
пересилають такі товари на митну територію України.
Об’єктом оподаткування акцизним збором для вітчизняних товарів є обороти
в реалізації підакцизних товарів, а для імпортних товарів – їх митна
вартість, з урахуванням фактично сплачених сум мита, або їх кількості
показники у фізичному вимірі.
Об’єктом оподаткування акцизним збором є:
обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів шляхом їх
продажу, обміну на інші товари, безплатної передачі товарів або
частковою їх оплатою.
обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової
переробки, а також для своїх працівників;
митна вартість товарів, які імпортуються на митну територію України і у
тому числі в межах бартерних агрегацій або без оплати їх вартості чи
частковою оплатою.
Задача.
1). Визначаємо вартість автомобіля в гривнях
5,52 грн. = 13550
160 см3 = 3200 євро.
5,35 грн. = 16120 грн.
3) Визначаємо суму акцизного збору.
коп.
4). Сума митних зборів:
грн.
5) Сума ПДВ
грн.
Використана література:
Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості ВРУ. – 1996. –
№30. – Ст. 140143.
Про державну податкову службу в Україні: ЗУ від 4 грудня 1990 р. //.
Відомості ВРУ–1994.– №15.
Про систему оподаткування: ЗУ від 25 червня 1991 р. В редакції Закону
від 18 лютого 1997 р. // Відомості ВРУ. – 1997 р. – №16.
Про місцеві податки і збори: Декрет КМУ від 20 травня 1993 р. //
Відомості ВРУ. – 1993 р. – №30.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
