Реферат на тему:
Інформатизація управління соціальними системами як провідна складова
сучасного науково-технічного прогресу
Забезпеченість удосконалення управління перебуває у прямій залежності
від того, наскільки воно буде побудоване на науковій основі, як повно
сприйме і застосує досягнення науки й техніки.
Інформатизацію можна розглядати як складову більш широкої категорії —
“науково-технічний прогрес (НТП)”, що, в свою чергу, є складовою
соціального прогресу.
Стосовно цього розглядається застосування (впровадження) невикористаних
наукових знань, інформації у виробництві нових суспільних ресурсів, у
тому числі таких, як інформація (інформаційні ресурси) та управління
ними.
У глобальному масштабі, за даними дослідників, протягом останніх 100
років продуктивність праці у промисловості зросла в 15 разів, а в
управлінській діяльності — лише у 2 рази.
Цього досить, щоб пояснити ту обставину, що сфера управління за
будь-якої раціоналізації не дає бажаного ефекту порівняно з матеріальним
виробництвом.
Цей ефект досягається поступово, він непомітний як самостійна величина,
оскільки важко визначити конкретний причинний зв’язок між якістю
управлінського рішення та результатом діяльності об’єкта управління.
Щодо соціальних відносин науково-технічний прогрес — це процес
забезпечення відповідності розвитку виробництва у системі суспільних
цілей, структурі та змісту інтересів окремих складових суспільства
(громадян, їхніх об’єднань, націй, держави).
НТП щодо суспільних відносин, у тому числі організації управління
соціальними системами, характеризується використанням нових
техніко-технологічних та організаційних можливостей для задоволення
потреб членів суспільства. Тобто результатами НТП виступають не зміни
техніко-економічних характеристик виробничих сил (продуктивність праці,
технічна озброєність, склад, обсяг і структура засобів виробництва та
продукції), а зміна умов існування та розвитку людей, умов їхньої праці,
побуту, дозвілля, усього стилю життя й засобів життєдіяльності.
Тенденцією НТП є те, що він складається із взаємно обумовлених стадій,
які постійно розвиваються і послідовно змінюються і суть яких становить
безперервне пізнання матеріального світу з метою реалізації його
закономірностей в інтересах людини, суспільства, держави, світового
співтовариства.
Сутність НТП визначається як безперервний, поступальний,
взаємообумовлений процес, який постійно вдосконалюється через пізнання
закономірностей буття, якостей матеріального світу, їх перетворення та
використання в діяльності людини. При такому підході НТП виглядає як
явище, підпорядковане управлінській діяльності людей. Однак треба
враховувати, що НТП є не тільки об’єктивним, а й суб’єктивним явищем
(інтелектуальним здобутком): наслідком взаємопов’язаного розвитку
інтелекту у сфері науки й техніки та уміння суб’єктів управління
впроваджувати досягнення науки і техніки в життя. Тобто потреба
удосконалення виробничих процесів, організації праці й управлінської
діяльності формує потребу в швидкому та ефективному розвитку науки і
техніки, впровадженні їх досягнень у практику.
Циклічність руху НТП обумовлена циклічністю вивчення законів
природознавства і техніки. Під науково-технічним циклом інформатизації
слід розуміти період між народженням нової науково-технічної ідеї
(теорії, наукового напряму) та її матеріалізацією в новому поколінні чи
напрямі.
Щодо підвищення наукоємкості соціального управління зазначимо, що обсяги
управлінських операцій, виконаних за одиницю часу, здійснюють прямий
вплив на усе життя суспільства. Витрати на соціальне управління можуть
зростати із збільшенням обсягу виконуваних функцій, а можуть і
зменшуватися з підвищенням продуктивності управлінської праці за рахунок
її автоматизації за допомогою комп’ютерних технологій. У цьому полягає
одна з найважливіших причин об’єктивної
необхідності використання у сфері управління досягнень науки, зокрема
інформатики.
У сучасних умовах інформатизація виступає як глобальний процес, що
викликано об’єктивними потребами науково-технічного прогресу. У світовій
практиці упродовж останніх років інформатизація із поняття
вузькоспеціального переросла в поняття економічне, соціальне, політичне.
З’явилася наука інформатика, яка вивчає структуру і загальні якості
інформації, а також питання, пов’язані з її вибором, зберіганням,
пошуком, опрацюванням, перетворенням, поширенням і використанням в
різних сферах людської діяльності.
Інформатика — міжгалузева (міждисциплінарна, комплексна) наука, у
фундамент якої закладено два початки: гуманітарний і природно-технічний
(інженерно-технічний).
Інформатизація у сфері соціального управління як продукт інформатики не
тільки ставить перед апаратом управління нові, все складніші проблеми, а
й потребує наукового обґрунтування невідкладного їх розв’язання. При
цьому вона озброює органи управління відповідними засобами, в першу
чергу забезпечення інформаційно-аналітичних потреб, розширення їх
всеосяжності.
Без використання нових досягнень науки і техніки в галузі інформатики у
сфері управління, його раціоналізація, удосконалення й приведення у
відповідність із складними завданнями суспільного розвитку нині стало
просто неможливим. На жаль, за останні роки тенденція до відставання в
цьому напрямі в нашій країні є досить стійкою.
Давно відомо, що рух науки й техніки, зокрема у галузі інформатики, в
сучасних умовах відбувається у невідривній єдності з усвідомленням
суспільством нових здобутків інформатизації у вигляді науково-технічних
циклів, а також періоду, за який технічний прогрес породжує
матеріалізацію у широкій практиці нових наукових ідей. Це зумовлено тим,
що розвиток науки спирається на досягнення техніки, тобто наука
розвивається на конкретній технічній базі, яка є її безпосередньою
виробничою силою. Отже, кожному великому технічному досягненню,
впровадженню нового покоління техніки, яким передують наукові
дослідження, властиве взаємне проникнення науки у виробництво, а звідси
і в соціальне управління цими явищами.
Стосовно соціальної кібернетики це означає, що для того щоб система
управління відповідала вимогам часу, в умовах інформатизації потрібне
постійне, безперервне, системне, своєчасне і поступове опанування новими
досягненнями науково-технічного прогресу.
Якщо обґрунтовано говорити про удосконалення організації системи
соціального управління як про соціальну функцію, то, безсумнівно,
складовим елементом цієї функції повинно бути всебічне забезпечення
використання досягнень науки і техніки для забезпечення потреб та
інтересів складових суспільства, і в першу чергу людини, громадянина.
Дослідження потреб управлінської практики свідчить про причини, що
лежать в основі взаємозв’язку управління соціальними системами та
інформатизації. Під впливом соціальних процесів відбуваються якісні
зміни в організації управління. Останнім часом зросла кількість зв’язків
між різноманітними об’єктами управління, що ускладнює координацію та
узгодженість їх взаємодії. При цьому істотно збільшується обсяг і потік
інформації. Складність завдань управління значною мірою визначається
тим, що зростають темпи росту змін самих соціальних процесів у різних
сферах соціального життя.
Потреба змін у технічній базі управлінської діяльності через
впровадження сучасних інформаційних технологій зумовлює потребу в
якісних змінах у формах і методах управління. Практика свідчить, що
багаті та сильні ті держави, де розвиток науки і техніки визначається як
провідний виробничий засіб. Отже, слід враховувати фактор, що
інформатизація в управлінні поступово утворює передумови якісної зміни
характеру здійснення управлінської діяльності, структур і функції
органів управління.
У цьому зв’язку важко погодитися з тими, хто стверджує, що сьогодні
соціальна кібернетика та інформатика повинні розв’язати три головні
завдання: заміну фізичної праці машинами, заміну застарілої техніки
новою та підготовку кадрів, здатних ефективно використовувати сучасну
техніку та технології для забезпечення інформаційних потреб управління.
Проблеми інформатизації органів управління соціальними системами
вивчаються і юридичною наукою у різних країнах. На межі інформатики і
права виникла така наукова дисципліна, як правова інформатика та
інформаційне право.
Правова інформатика — це міждисциплінарна галузь знань про
закономірності та особливості інформаційних процесів у сфері юридичної
діяльності, про їх комп’ютеризацію, інформатизацію, принципи побудови і
використання інформаційних систем, створення експертних і
консультаційних систем на основі інформаційних технологій, методів
формалізації і моделювання.
Як продукт науково-технічного прогресу, соціальної кібернетики правова
кібернетика — наука про процеси організації та управління
публічно-правовими соціальними системами на основі сучасних засобів
комп’ютерної техніки та технологій, електронних засобів телекомунікації
(електронних мереж зв’язку).
Так як і соціальна кібернетика й інформатика, правова кібернетика та
правова інформатика умовно поділяється на теоретичну і прикладну
частини, які тісно взаємопов’язані.
Теоретична правова кібернетика та інформатика досліджують
суспільно-правову практику, визначають проблеми та рекомендації щодо їх
розв’язання.
Прикладна правова кібернетика та інформатика зосереджують свою увагу на
застосуванні різних інформаційних технологій для вирішення практичних
завдань. Нерідко прикладна правова кібернетика та інформатика адаптують
різні інформаційні технології, які розроблені для інших соціальних
потреб, до практики юридичної та управлінської діяльності.
Від інформатики треба відрізняти теорію соціальної інформації, яка на
сучасному етапі досліджує в основному властивості інформації в
соціальних системах математичними засобами і методами.
У межах правової кібернетики та інформатики здійснюється синтез знань із
юридичних і суспільних, технічних, математичних, управлінських та інших
наук.
Зв’язок правової кібернетики та інформатики з технічними та
математичними науками реалізується через активне використання для потреб
юридичних наук і практики соціального управління сучасних інформаційних
технологій. Використання комп’ютерних технологій спирається, у свою
чергу, на залучення у сферу потреб правової кібернетики та інформатики
можливостей усвідомлення права як регулятора суспільних відносин (через
велику кількість нормативно-правових актів). Для систематизації права
широко використовуються методи формальної логіки і математики, без чого
нині стає неможливою формалізація правових норм та іншої соціальної
інформації перед введенням їх у пам’ять електронно-обчислювальних машин
(комп’ютерів), для створення автоматизованих баз правової інформації.
Якщо у суспільстві з’являється усвідомлення щодо новацій у техніці, то
це спонукає просувати науку вперед більше, ніж заклики науковців –
“пророків”. Потреби практики — це і є тим організуючим поштовхом, який
стимулює і “єднає”, пов’язує науково-технічний прогрес із діяльністю
широкого кола людей і, зрештою, з управлінською діяльністю. Але до
всього повинне бути усвідомлення і мотивація досягнення мети, а також
установка конкретної особи на підвищення особистого матеріального
добробуту, добробуту своєї сім’ї, соціальної організації, суспільства,
держави.
Без такої установки у минулому ми маємо жалюгідний стан науки і техніки.
Зокрема, втратили передові позиції у сфері індустрії інформатизації.
Це пов’язано і з тим, що у вітчизняних технічних вищих навчальних
закладах фахівців вчили бути спеціалістами — робітниками (“рабами”), у
тому числі науковців, а не господарями-підприємцями. До речі, такий
підхід зберігся майже в усіх державних технічних вищих навчальних
закладах і нині. Зазначена проблема заслуговує на окреме ґрунтовне
дослідження.
Зазначене, в свою чергу, потребує предметної адаптації для застосування
кібернетико-математичних методів до вимог конкретної структури
управління соціальними системами. Серед цих методів є такі:
• прикладний системний аналіз і дослідження операцій;
• методи аналізу масового обслуговування;
• комп’ютерне прогнозування — вираховування за допомогою математичних
розрахунків на ЕОМ можливих наслідків реалізації конкретних рішень.
7.2. Застосування комп’ютерних геоінформаційних систем в управлінській
діяльності
Удосконалення та підвищення ефективності управлінської діяльності,
зокрема у правоохоронних органах, можливе на основі впровадження таких
сучасних комп’ютерних інформаційних технологій, які набули умовної назви
— геоінформаційні системи. Вони реалізовані на принципі формування
програмної оболонки електронно-цифрової картосхеми та баз даних
користувача з можливістю постійно здійснювати роботи щодо оновлення і
доповнення інформаційних ресурсів системи.
Всі дані комп’ютерної системи можна умовно поділити на дві основні
групи. Перша група об’єднує дані, що створюють власне картосхему, тобто
фон, на якому відображаються об’єкти другої групи даних у вигляді
інформаційних прошарків різнопорядкових баз даних, які можуть
накладатися один на одного.
Перша група має лише геометричні дані, тоді як об’єкти прошарків другої
групи, крім геометричних властивостей, мають також і абетково-цифрові.
Якщо дані першої групи можна розглядати лише у вигляді картосхеми, то
відносно даних другої групи можна здійснювати їх пошук за різними
умовами, які накладаються як на геометричні, так і на абетково-цифрові
показники. Фон картосхеми формується з прошарків, які можна згрупувати
відповідно до таких розділів: гідрографія, міська забудова, мережа
шляхів, рослинність, адміністративно-територіальний розподіл і тексти на
картосхемі.
Розглянемо можливості геоінформаційних комп’ютерних систем на прикладі
системи “Візіком — Київ”. У ній представлені такі інформаційні прошарки
— бази даних:
• Вулиці міста Києва.
• Поштові адреси будинків.
• Установи, підприємства та організації.
• Транспортна мережа міста Києва.
• Видатні пам’ятки міста Києва.
Усі об’єкти інформаційних прошарків прив’язані до базової картосхеми і
дають можливість їх перегляду у вигляді списку й ідентифікації на
картосхемі. Прошарки та базовий фон картосхеми мають безпосередньо
нанесені на них текстові помітки. Основні прошарки фону картосхеми
складають електронно-цифрову базу даних загального відображення
місцевості відповідно до стандартів створення картосхем.
Параметри візуалізації прошарків картосхеми (колір та штрихування для
об’єктів, типи і колір ліній для лінійних об’єктів, типи точкових
піктограм, шрифти текстових поміток) задані на момент створення системи,
що забезпечує їх захист від випадкової та навмисної несанкціонованої
модифікації чи знищення.
Геоінформаційні системи можуть застосовуватися для вирішення наступних
завдань:
• довідкової роботи за відповідними базами даних.
• при застосуванні цифрових відео-, фотокамер є можливість здійснення
фіксації конкретних місць знаходження об’єкта;
• здійснення аналітичної роботи в управлінській діяльності. Система
виконана таким чином, що дозволяє здійснювати розробки додаткових
прикладних геоінформаціиних систем на замовлення користувача на базі
вітчизняної оригінальної інструментальної системи Візіком (Visicom).
Картографічні інформаційно-довідкові системи зорієнтовані на широке коло
користувачів, яким для прийняття рішень необхідно аналізувати
картографічні дані та контроль власних об’єктів на картосхемі, а також
здійснювати пошук і відображення об’єктів на картосхемі.
Система визначається легкістю використання, водночас надаючи достатньо
широкі можливості пошуку і відображення інформації з баз даних.
Система надає користувачеві такі можливості:
• Відображення заданого фрагмента картосхеми місцевості на екрані
монітора у заданому масштабі з бази даних системи.
• Визначення положення на картосхемі вулиць міста за їх назвами.
• Визначення у населеному пункті за картосхемою положення об’єкта за
поштовою адресою.
• Отримання інформації про установи, підприємства та організації
населеного пункту.
• Пошук установ, підприємств та організацій, розташованих в населеному
пункті за різними критеріями.
• Створення користувачем додаткових інформаційних нашарувань, прошарків,
шарів (автоматизоване нанесення даних на карту) з метою розв’язання
різних завдань, пов’язаних з використанням картосхем.
• Пошук відомостей в базах даних додаткових інформаційних шарів, що
створюються користувачем на картосхемі.
• Виведення на друкуючий пристрій необхідних фрагментів карти і
абетково-цифрових характеристик окремих об’єктів з власних інформаційних
картографічних баз даних (шарів) користувача.
• Пошук об’єктів та отримання інформації про об’єкти транспортної мережі
місцевості.
Наприклад, електронно-цифрова картосхема “Візіком — Київ” м. Києва та
асоційовані з нею дані охоплюють територію загальною площею понад 830
кв. км, яка обмежена адміністративним кордоном міста Києва, в тому числі
містить території, що ввійшли до складу міста Києва останнім часом
(Жуляни, Бортничі, Троєщина), забудову нових мікрорайонів (Осокорки,
Позняки, Троєщина, Біличі).
Розділ Гідрографія представлений прошарками різних водоймищ, річок,
струмків, каналів, дамб, набережних.
До “Міської забудови” належать квартали забудови, цвинтарі, автостоянки,
приватний сектор, будівлі, спортивні споруди, зони відпочинку, теплиці,
гаражі тощо.
“Мережа шляхів” представлена прошарками: ґрунтові шляхи, залізничні
колії, трамвайні колії, основні автомагістралі, підземні переходи, мости
тощо.
Розділ “Рослинність” складається з прошарків: ліси, луки, пустирі,
сільськогосподарська рілля, піски, парки, сади тощо.
Розділ “Кордони та тексти на картосхемі” охоплює прошарки
адміністративних районів міста Києва і прошарки текстових поміток на
картосхемі: “Назви вулиць”, “Номери трамвайних маршрутів” тощо.
Бази даних “Вулиці” і “Адреси” постійно підтримуються і оновлюються
розробниками системи.
До складу цих автоматизованих підсистем входять база даних на більш ніж
1900 вулиць і понад 36000 адрес.
У системі користувач може отримати інформацію про більш ніж 23000
підприємств, установ та організацій, розташованих у Києві, яка містить
назву підприємства, його поштову адресу, номери телефонів і факсу. Для
забезпечення більш ефективного пошуку об’єктів в інформаційній базі
“Підприємства” об’єкти розбиті на групи відповідно до тематичного
рубрикатора, що складається з тем, підтем та рубрик.
База даних “Підприємства” прив’язана до картосхеми відповідно до їх
поштових адрес. Дані по об’єктах можуть бути представлені у вигляді
списку назв об’єктів з можливістю отримання інформації, що зберігається
в базі даних для кожного конкретного об’єкта. На картосхемі
відображаються помітки цих об’єктів з можливістю ідентифікації кожного з
них. По відношенню до об’єктів можуть виконуватись операції пошуку за
рубриками, а також операції за просторовим розташуванням об’єктів та за
їх назвами.
Наприклад, транспортна мережа міста Києва представлена в системі Візіком
— Київ” такими базами даних: трамвайний маршрут, тролейбусний маршрут,
основні автомагістралі, транспортний вузол, причали, станції метро,
залізничні станції, автостанції аеропорт.
Усі бази даних транспортної мережі мають безпосередню прив’язку до
картосхеми. Трамвайний і тролейбусний маршрути наділені опи-
совою інформацією, текстовими помітками та помітками кінцевих зупинок на
картосхемі.
Бази даних “Транспортний вузол” і “Основна автомагістраль” призначені
для визначення маршруту проїзду по місту і для кращої орієнтації в
міських районах з потужним рухом автотранспорту і складною структурою
проїздів.
“Транспортні вузли” мають описову інформацію, текстові помітки на
картосхемі і окремі растрові зображення схем розв’язок із покажчиком
можливих напрямків руху.
Об’єкти шарів “Причали”, “Станції метро”, “Залізничні станції”,
“Автостанції” представлені на картосхемі своїми умовними позначеннями та
назвами.
Крім того, в системі “Візіком — Київ” представлені загальні схеми
маршрутів трамвая, тролейбуса та метрополітену. Розробник підтримує базу
даних “Транспортна мережа” в актуальному стані.
Пошукові можливості системи
Система “Візіком — Київ” дозволяє, вибравши у списку вулицю або
конкретну на ній адресу, показати їх розташування на картосхемі Києва.
Зазначена система забезпечує можливість пошуку “Підприємств”, об’єктів
“Транспортної мережі” і “Визначних пам’яток” міста за тематичним
рубрикатором шляхом вибору в ньому тих рубрик, яким повинні відповідати
об’єкти пошуку. Крім відбору названих об’єктів, існують додаткові умови
на об’єкти пошуку:
• відбір об’єктів, територіально розташованих у конкретних
адміністративних районах міста;
• відбір об’єктів, розташованих за вказаною вулицею чи за вказаною
адресою;
• відбір об’єктів, розташованих у заданій околиці вказаної вулиці,
адреси або станції метро;
• відбір об’єктів за назвою.
Можливості розширення системи за рахунок власних даних
Режим Блокнот . Система надає користувачеві можливість створення
довільної кількості власних інформаційних баз даних, задаючи для кожного
з них необхідну структуру запису.
При введенні даних до інформаційних баз, створених користувачем, система
забезпечує прив’язку об’єктів до картосхеми за адресою або шляхом
безпосередньої вказівки розташування цього об’єкта на картосхемі, а
також прив’язку графічного зображення даного об’єкта. Система дозволяє
виконувати в інформаційних шарах, створених користувачем, такі типи
пошуків об’єктів:
• пошук об’єктів за значеннями полів таблиці користувача;
• пошук об’єктів за територіальним розташуванням (вулицею, адресою,
районом).
Геоінформаційні системи забезпечують такі режими роботи з картосхемою:
• збільшення фрагмента картосхеми, що відображається на екрані монітора;
• зменшення фрагмента картосхеми, що відображається на екрані монітора;
• різні способи переміщення по картосхемі:
• центрування;
• плавне переміщення;
• швидка навігація, а також переміщення за допомогою лінійок прокрутки
вікна “КАРТА”;
• ідентифікація об’єкта на картосхемі з отриманням інформації про нього;
• вимір відстаней на картосхемі;
• друк довільного фрагмента картосхеми;
• формування і друк форми звіту, яка може вміщувати фрагмент картосхеми;
• довідка про підприємство або інший об’єкт інформаційної бази
користувача, довільний текст та помітки.
Вимоги до комп’ютерного програмного та апаратного забезпечення
Розглянемо зазначені питання за документацією системі “Візіком — Київ”.
Система функціонує в середовищі WINDOWS 3.1, WINDOWS 95, WINDOWS NT.
Система постачається в захищеному від копіювання вигляді. До комплекту
постачання входять компактдиск або дискета IOMEGA-ZIP, що містить
інсталяційний пакет системи, документацію у форматі MS WORD 7.0,
демонстраційні ролики системи у форматі MS POWER POINT 7.0 та hasp-ключ
електронного захисту.
Для роботи системи за документацією необхідні:
• Операційна система Windows 3.1, Windows 95, Windows NT.
• Мінімальна конфігурація комп’ютера:
IBM-сумісний комп’ютер з 486 процесором, RAM — 8 Мб, монітор — SVGA в
режимі 800 х 600/256 кольорів, 100 Мб вільного місця на жорсткому диску,
привід CD-ROM або IOMEGA-ZIP, принтер.
• Рекомендована конфігурація комп’ютера:
Процесор — Pentium, RAM — 16 Мб, SVGA монітор в режимі 1024 х 768/256
кольорів, струминний або лазерний принтер.
Список використаної та рекомендованої літератури
Бачило И. Л. Правовое регулирование процессов информатизации // Гос. и
право. — 1994. — № 12.
Бернар Гурне. Державне управління. — К.: Інститут державного управління
та самоврядування при Кабінеті Міністрів України, 1993.
Блюменау Д. И. Информация и информационный сервис. — Л.: Наука, 1989.
Богданов А. А. Всеобщая организационная наука (тектология). — М., 1925.
Бондаренко А. I., Гуцалюк М. В. Використання нових інформаційних
технологій для розробки та прийняття управлінських рішень в системі
управління державною пожежною охороною // Наук, вісн. Української
академії внутрішніх справ. — К., 1996.
Венделин А. Г. Подготовка и принятие управленческого решения:
Методологические аспекты. — М., 1974.
Вертузаев М. С, Попов Ю. В. Основы компьютеризации деятельности
сотрудников органов внутренних дел. Часть общая: Учеб. пособие. — К.:
Украинская академия внутренних дел, 1992.
Винер Н. Кибернетика и общество. — М., Наука, 1958.
Вишняков В. Г. Структура и штаты органов государственного управления. —
М., 1998.
Відшкодування матеріальної і моральної шкоди. — К.: Юрінком, 1996.
Волков І. С. Информатизация управления. — М., 1990.
Гаврилов О. А. Основы правовой информатики: Учеб. пособие. -М., 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
