Реферат на тему:
Організаційні питання автоматизації інформаційних систем управлінського
призначення
Організація автоматизації інформаційних систем управлінського
призначення передбачає визначення певної послідовності дій суб’єкта
управління. У практичній площині можна зазначити таку послідовність
робіт:
• формалізація організаційної моделі;
• розробка моделі автоматизованої (комп’ютерної) інформаційної системи;
• проектування єдиної системи на базі використання ЕОМ.
При цьому слід враховувати, що технічна система збору, опрацювання та
передачі інформації будується згідно з організаційною моделлю структури
управління.
За сутністю інформаційна система приводить у відповідність потреби в
інформації з її джерелами шляхом використання сучасних методів і
технічних засобів. Інформатизація є лише одним з таких засобів, що дає
змогу збирати та опрацьовувати великі масиви даних.
Стосовно органів державного управління це можна застосовувати для
побудови схеми взаємозв’язку органу та інформаційних ресурсів, які в
процесі збору, опрацювання та зберігання використовуються для
функціонування системи.
Однак автоматизовані (комп’ютерні) інформаційні системи (АКІС) не можуть
діяти самі по собі. Вони повинні органічно вписуватися до ті-
єї організаційної структури управління, в якій проводиться
інформатизація. Тому важливим елементом інформатизації у системі
управління є організаційне моделювання.
Використовуючи системний аналіз для інформатизації управління, потрібно
класифікувати комплекси як провідних завдань соціальної системи, так і
завдань щодо забезпечення її діяльності: планування, облік та аналіз
роботи особового складу підрозділів тощо.
Свого часу при розробці інформаційної системи органів державного
управління України була виявлена доцільність декомпозиції їх за трьома
ознаками:
• функціональним призначенням елементів структури;
• масштабом діяльності;
• етапами, що виконуються в процесі управління.
Згідно з першою ознакою проводиться декомпозиція АКІС на її складові
елементи — підсистеми. При цьому розрізняються два види підсистем —
функціональні й забезпечуючі.
Функціональна система являє собою відносно самостійну множину комплексів
завдань, що реалізують в умовах інформатизації певну цільову функцію
управління галуззю.
Згідно з функціями, які виконуються органами управління соціальними
системами, АКІС мають ряд інформаційних функціональних підсистем:
• централізоване оперативне управління органами (в інтересах підвищення
ефективності управління за рахунок створення
організаційно-інспекторських апаратів, секретаріату та інших служб);
• управління провідними підрозділами (службами). За тим же принципом
формуються системи:
• планування, обліку, підготовки та розстановки кадрів;
• перспективного розвитку галузі (створюється в інтересах
фінансово-планових і господарчих служб);
• техніко-економічного планування (створюється в інтересах служб
економічної політики органу);
• управління фінансовою діяльністю, планування та обліку праці і
заробітної плати;
• бухгалтерського обліку;
• матеріально-технічного забезпечення;
• управління капітальним будівництвом;
• цивільної оборони;
• управління медичним обслуговуванням та ін.
На відміну від функціональних, кожна забезпечуюча підсистема робить
можливим у визначеному аспекті функціонування всієї системи на якісно
новому рівні.
На основі міжгалузевих методичних рекомендацій, а також досвіду при
проектуванні АКІС виділяються такі забезпечуючі підсистеми:
• інформаційної підтримки (лінгвістичне, семантичне, граматичне та інше
філологічне забезпечення);
• інформаційно-технологічного забезпечення (комп’ютерні програми, їх
пакети, операційні системи тощо);
• технічного забезпечення (апаратно-технічні комплекси);
• організаційного забезпечення тощо.
В окремі підсистеми виділяється також методологічне, правове
(організаційно-правове), кадрове забезпечення й інші підсистеми.
Підсистема інформаційної підтримки включає:
• множину засобів знакового опису даних;
• форми подання та організації самих даних в обсязі, потрібному для
функціонування системи;
• визначення принципів, методів, засобів, правил, схем, алгоритмів, за
якими здійснюється збір даних, їх зберігання, пошук, контроль тощо.
Підсистема комп’ютерного програмного забезпечення АКІС включає множину
комплексів, систем, бібліотек, програм різноманітного призначення, що
забезпечують автоматизовані інформаційно-обчислювальні процеси,
взаємодію обчислювальних пристроїв, автоматизацію програмування,
відлагодження та контроль комп’ютерних програм.
Підсистема технічного забезпечення системи являє собою комплекс
пристроїв, що реалізують процеси збору, опрацювання, збереження, пошуку,
відображення інформації, а також забезпечують зв’язок ланок системи між
собою (ЕОМ, периферійна техніка, засоби зв’язку тощо).
Згідно з другим аспектом здійснюється декомпозиція ієрархії
інформаційної системи органу управління на її складові з урахуванням
адміністративно-територіального поділу України відповідно до
встановлених рівнів:
1 — стратегічний (центральні органи виконавчої влади);
2 — тактичний (обласні державні адміністрації);
З — оперативний (районні державні адміністрації).
На вказаних рівнях безпосередньо здійснюється організація управління
соціальними системами (суспільством, населенням, окремими людьми). У цих
підрозділах формуються вхідні дані про події, осіб, об’єкти, предмети
тощо, здійснюється їх введення в АКІС, багатоаспек-тне опрацювання з
використанням локальних і регіональних комп’ютерних мереж.
Згідно з третім аспектом проводиться декомпозиція АКІС на складові
елементи — фази (етапи операції).
Щодо управлінської діяльності виділені чотири головні, деякою мірою
самостійні, етапи (фази), що створюють повний цикл у процесі управління.
Облік. Для того щоб приступити до реалізації певної функції управління,
потрібно попередньо зібрати (зафіксувати) вхідну інформацію, що
характеризує стан керованого об’єкта (процесу).
Аналіз. Дані аналізуються, уточнюється їх значимість, зіставляються
параметри об’єкта (процесу), визначаються фактичні відхилення у
поведінці об’єкта керування від параметрів, визначених раніше.
Прогноз. На основі аналізу і з урахуванням виявлених тенденцій
оцінюються ймовірні ситуації у майбутньому, визначаються можливі стани
об’єкта (процесу), в яких може проходити реалізація функцій у
майбутньому.
Планування. На основі результатів, отриманих на попередніх етапах,
здійснюється планування, тобто складається конкретна програма, яка
визначає режим функціонування об’єкта (процесу), його реагування на дію
середовища, визначаються використовувані ресурси, характеристики
кінцевого результату заданими відрізками часу на планову перспективу.
Таким чином, в органі управління розробляються рішення, які у вигляді
керівних дій подаються на об’єкт управління.
Щодо розглянутих вище положень зазначимо, що у зв’язку з де-композицією
АКІС органу управління соціальною системою в основі розвитку її
інформаційної системи лежить втілення в життя головного принципу
інформатизації: забезпечення нерозривного зв’язку між первинним обліком
інформації, її опрацюванням та поширенням для подальшого опрацювання на
всіх рівнях ієрархії управління.
Розглянемо таку проблему. Наприклад, міністерство зацікавлене в
об’єктивному відображенні реальних процесів та явищ, що спостерігаються
в галузі, де здійснюється управління. Тому виникає питання щодо
усунення не лише свідомої дезінформації — прямої неправди, дописування
(відомчий інтерес), а й “невинної” дезінформації, що виникає за
структурних чинників.
Це питання про сумісність АКІС центрального, вищого рівня — рівня
міністерства та його підрозділів. За цих умов, звичайно, першочергову
роль відіграють інформаційні технології, які дають змогу керівникам
будь-якого рівня прямо і без зайвих посередників “заглядати” в будь-які
низові ділянки керівництва.
Особливу роль у цьому випадку відіграють системи відеоінформації, які
все частіше зустрічаються в управлінні соціальними системами у формі
комп’ютеризованих автоматизованих систем оперативного управління.
Важливою умовою досягнення нерозривного зв’язку між інформаційними
масивами різних рівнів є також стимулювання співробітників до видачі
достовірної та якісної інформації. Система заохочення та
відповідальності повинна поставити кожного управлінця в такі умови, щоб
він видавав “нагору” достовірну інформацію незалежно від того, в якому
вигляді відображається у ній діяльність його підрозділу.
Список використаної літератури:
Відшкодування матеріальної і моральної шкоди. — К.: Юрінком, 1996.
Волков І. С. Информатизация управления. — М., 1990.
Гаврилов О. А. Основы правовой информатики: Учеб. пособие. -М., 1998.
Гайкович В. Ю., Першин А. Д. Безопасность электронных банковских систем.
— М.: Единая Европа, 1994.
Гасанов Р. М. Шпионаж особого рода. — М., 1989.
Гуцалюк М. В. Впровадження нових інформаційних технологій в управлінську
діяльність пожежної охорони // Пожежна безпека,К., 1997. — Вип. 4.
Гуцалюк М. Інтернет у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю
// Крок. — 2000., — листоп. — № 21.
Гуцалюк М. Координація боротьби з комп’ютерною злочинністю // Право
України. — 2002. — № 5.
Економічний слоє,ник-р,оє,\р,ник. — К., 1995.
Е-будущее и информационное право / В. М. Брижко, А. А. Орехов, О. Н.
Гальченко, В. С Цимбалюк / Под. ред Р. А. Калюжного, Н. Я. Швеца — К.:
Интеграл, 2002.
Європа на шляху до інформаційного суспільства // 36. документів
Європейської Комісії 1994-1995 pp. — К., 2000.
Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997). —
Сімферополь: Таврія, 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
