.

Сутність правового регулювання інформатизації (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
250 2078
Скачать документ

Реферат на тему:

Сутність правового регулювання інформатизації

Використання досягнень науки і техніки у сфері інформатизації, зокрема
в системі органів державного управління, створює ряд проблем у правовому
аспекті, які потребують наукового дослідження та практичного
розв’язання. Щодо цього слід зазначити, що правовий аспект визначений
складовою інформатизації.

Актуальність правового аспекту визначається тим, що всі суспільні
процеси — соціально-економічні, соціально-психологічні, інформаційні,
технологічні та інші, які виникають у зв’язку з інформатизацією,
потребують правового регулювання. Вони з’являються, розвиваються,
удосконалюються і відмирають чи ліквідовуються у правовому середовищі
(правовому полі) на його базі. При цьому виникає потреба урегулювання
суспільних відносин з урахуванням необхідності визначення правил
поведінки людей, співвідношення їхніх потреб та інтересів із потребами
та інтересами окремих соціальних корпорацій, суспільства, держави,
міжнародного співтовариства. У зв’язку з цим з’явилася така категорія,
як “правове забезпечення інформатизації”.

Правове забезпечення інформатизації — це діяльність відповідних
суб’єктів суспільних відносин щодо формування комплексу юридичних норм,
правил поведінки, прав і обов’язків учасників у сфері інформатизації.

Зазначимо, що право, як регулятор суспільних відносин, може бути
охарактеризоване з різних підходів. Категорію “право”, з погляду
управління, можна розглядати у кількох аспектах: як інституційний
нормативний регулятор, як соціологічне явище, як соціальну цінність, як
управлінський засіб тощо.

Проте треба пам’ятати, що право в соціологічному аспекті понад усе є
регулятором поведінки людей. Тобто, виходячи з положень теорії гри,
право визначає роль кожного учасника як конкретної соціальної складової:
людини, групи людей (корпорації), суспільства, держави, міжнародного
співтовариства та інших соціальних утворень, які виникають на їхній
базі. Практична сутність права полягає в тому, що воно є мірою юридично
дозволеної поведінки людей у конкретних соціальних утвореннях.

На законодавчому рівні, поряд із Конституцією України та відповідними
провідними галузевими кодексами (Цивільним, Цивільно-процесуальним,
Кримінальним, Кримінально-процесуальним, Кодексом законів про працю,
Кодексом про адміністративні правопорушення) України прийняті і
приймаються Верховною Радою кодекси щодо інших галузей законодавства, а
також спеціальні закони щодо регулювання суспільних відносин в окремих
галузях.

Спеціальні закони є реакцією держави щодо необхідності урегулювання та
управління нею окремими новими сферами суспільної діяльності. Це знайшло
відображення і в регулюванні такої сфери державного управління, як
суспільні інформаційні відносини при інформатизації.

До найважливіших проблем правового регулювання інформаційно-аналітичного
забезпечення державного управління в умовах інформатизації належить
захист конституційного ладу як основи реалізації інтересів особи,
суспільства, держави від будь-яких посягань, в тому числі й у сфері
інформаційної безпеки.

Щодо загальноорганізаційного значення права — такий його аспект постійно
зростає і зростатиме, як засіб забезпечення інформатизації.

Ефективність інформатизації зумовлюється рівнем різнобічного розвитку
виробничих сил, зрілістю суспільних відносин, налагодженням
господарського механізму, що є критеріями визначення рівня інформаційної
цивілізації тієї чи іншої країни. У комплексі це повинно складати зміст
напряму стратегічного курсу держави на перспективу і не може бути
здійсненим без досконалого, науково обґрунтованого механізму правового
регулювання.

На рівні правової доктрини, на конституційних засадах у нашій країні
визначено: регламентація правових відносин здійснюється вищим
законодавчим органом державної влади у формі законів Верховною Радою
України.

На основі законодавства та для його реалізації приймаються підза-конні
нормативні акти Президентом України, Кабінетом Міністрів України,
міністерствами, комітетами, іншими органами центральної виконавчої
влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого
самоврядування (в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі, районах, містах, селищах міського типу, селах) та на
локальному рівні, у тому числі на рівні установ, організацій,
підприємств усіх форм власності.

Урегульованість і порядок потрібні для будь-якого соціального процесу,
якщо він має набути суспільної стійкості та незалежності від простого
випадку чи свавілля окремих індивідів.

Тому право, з одного боку, повинне стимулювати масову творчу активність
окремих індивідів, відкрити простір для проявів ініціативи й
самостійності, а з другого — забезпечити високу організованість і чіткий
порядок у суспільних відносинах. Ця загальна функція права має
безпосереднє відношення і до суспільних відносин, які породжуються
інформатизацією.

Реалізація значимості сутності права у суспільному житті досягається
також через формування механізму правового регулювання, тобто через
реалізацію системи правових засобів. За допомогою цих засобів
здійснюється результативна функція права у соціальних відносинах.

На суспільні відносини, що виникають у зв’язку з інформатизацією, цілком
розповсюджується можливість механізму правового регулювання, який
охоплює такі головні юридичні засоби, як норми права (приписи, правила
поведінки), юридичні факти й інші аспекти застосування права. У
правовому механізмі визначаються правовідносини як акти реалізації прав
та обов’язків (зобов’язань) учасників управлінської діяльності щодо
інформатизації.

Слід зазначити, що важливою рисою правового регулювання суспільних
відносин, пов’язаних зі сферою інформатизації, є забезпечена нормами
права бажана для суспільства стійкість, відносна стабільність конкретних
соціальних зв’язків, у тому числі інформаційних. Таким чином, публічне
(державне) право є з’єднуючою ланкою між традиціями і новаціями.

Щодо державного управління, право створює умови обов’язкової та можливої
поведінки окремих керівників, органів, організацій, колективів і
конкретних працівників, які беруть участь у відносинах щодо
інформатизації.

Зародившись на рівні приватних правовідносин, через публічне право
прогресивні форми і технології управлінської праці можуть стати
загальнообов’язковими, що сприятиме їхньому широкому впровадженню в
різні органи управління соціальними системами.

Активна роль права в удосконаленні управління при інформатизації
обумовлює потребу його постійного розвитку, розробки нових правових
норм, що відповідають об’єктивним закономірностям і прогресивним
тенденціям інформаційного суспільства.

Однією з характерних рис правового регулювання відносин, пов’язаних з
інформатизацією у сфері управління соціальними системами, є широке
використання соціально-технічних і техніко-юридичних норм. Теорія права
пов’язує появу цих норм із потребою мати правила взаємодії людей з
предметами та засобами виробництва. У технічних нормах на перший план
висуваються виробничо-технічні вимоги, які використовуються у
взаємовідносинах людей та природи, що надає їм характеру соціальних.
Соціальне значення технічних норм посилюється у зв’язку з підтримкою їх
з боку держави, в результаті чого забезпечується дотримання і засудження
протиправних дій. Такі норми можуть фіксуватися в нормативно-правових
актах відповідних органів управління соціальними системами.

Соціально-технічні норми визначаються рівнем розвитку науки і техніки,
безпосередньо впливаючи на формування та реалізацію виробничих сил
суспільства. Порушення технічних норм тягне за собою невигідні, а часто
вкрай шкідливі наслідки для людини й суспільства. Тому існує постійна
потреба забезпечення таких норм правовими, організаційними, моральними
та іншими засобами захисту. Правового значення технічні норми можуть
набути через включення технічного правила (технічного закону) до
юридичної норми як її диспозиції. Це відбувається і тоді, коли технічна
норма стає додатком до інших юридичних норм.

Результатом такого процесу є те, що технічні вимоги, які містяться у
технологічних чи метрологічних інструкціях чи інших документах,
розроблених спеціальними технічними соціальними структурами, беруться
під державний захист. Прикладом може бути прийнятий у 1994 р. Закон
України “Про захист інформації в автоматизованих системах”.

Щодо інформатизації, відповідні державні органи повинні оцінювати
практичну доцільність нових технічних правил і залежно від оцінки
надавати їм офіційного правового значення. При цьому державні органи
повинні активно сприяти впровадженню прогресивних технічних норм у
соціальних відносинах, сприяючи прискоренню інформатизації. Прикладом
цього можна назвати Закони України “Про Концепцію Національної програми
інформатизації” та “Про Національну програму інформатизації” 1998).

Треба зазначити, що виділення техніко-юридичних норм в окремий вид
соціальних має суттєве практичне значення. Адже порушення цих норм
неминуче буде розглядатися як правопорушення (юридичний делікт), що веде
до певних юридичних наслідків (юридичних санкцій).

Для прикладу назвемо введення у 1994 р. до Кримінального кодексу України
ст. 198-1 (Порушення роботи автоматизованих систем). У міру усвідомлення
таких специфічних суспільних відносин з часом новий Кримінальний кодекс
України (прийнятий 5 квітня 2001 р.) визначає вже три статті. Вони
виділяються в Розділі VI Особливої частини — “Злочини у сфері
використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем і
комп’ютерних мереж”.

Дослідження практики свідчить, що інформатизація значно розширює питому
вагу техніко-юридичних актів у законотворчості, а це сприяє як
розвиткові досягнень науки та техніки, так і впровадженню їх у сферу
управління соціальними системами.

Помітного поширення набули техніко-юридичні акти у зв’язку зі створенням
і впровадженням державних, галузевих і глобальних автоматизованих
комп’ютерних інформаційних систем, у тому числі управлінського
призначення. За своїм змістом техніко-юридичний акт повинен бути
затверджений компетентним державним органом. У публічно-правовому
статусі він виступає як цільовий комплекс взаємопов’язаних, науково
обґрунтованих правових норм, приписів, спрямованих на безпосереднє
регулювання відносин суб’єктів та об’єктів їхньої діяльності.

На прикладі норм, визначених у Національній програмі інформатизації та
Кримінальному кодексі України, продемонстровано, що реалізація такого
нормативно-правового акта забезпечується як юридичною відповідальністю,
так і матеріальним (економічним) стимулюванням.

Зазначимо, що, на відміну від техніко-юридичних, нормативно-технічні
(юридично-технічні) акти не мають правового характеру, тому що останні,
як правило, не забезпечуються публічно-правовими санкціями. Таким чином
створюються умови для розвитку інформатизації, зокрема через
стимулювання нових здобутків у науці і техніці.

Наприклад, якщо старий технічний стандарт не відповідає новим
можливостям, досягненням науки, то відповідний зацікавлений суб’єкт
ініціює його відміну і встановлення нового технічного стандарту, який
виник на основі нових знань і можливостей їх реалізації.

Техніко-юридичні акти (організаційні стандарти, загально галузеві
методичні та метрологічні матеріали та ін.) містять одночасно і
технічні, і правові приписи. Вони мають такі ознаки, як нормативність та
юридична сила, оскільки затверджуються відповідним державним органом.
Технічні норми та приписи, що входять до складу даного акта,
відображають ряд специфічних характеристик: як ставлення людей до машин
і механізмів, так і засоби різноманітної діяльності людей.

На відміну від нормативно-правового акта, що регулює стосунки суб’єкт —
суб’єкт (поведінка людей), техніко-юридичний акт регулює відносини
суб’єкт — об’єкт. Він спрямований на регулювання відносин (діяльності)
людей до знарядь і засобів праці, що виникають у процесі організації
трудової діяльності.

З погляду когнітивного аспекту зміст техніко-юридичного акта відповідає
на запитання “що і як потрібно робити для того, щоб”, а зміст
нормативно-правового — відображає логічну структуру “якщо… то інакше”.

У ході інформатизації техніко-юридичні акти є правовою формою
регулювання автоматизації управління. Вони широко використовуються при
побудові автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, їх
функціональних і забезпечуючих підсистем, а також у відносинах
взаємозв’язку з іншими системами, зокрема інформаційними, інших органів
управління.

Список використаної літератури:

Цимбалюк В. С, Гавловський В. Д., Корочанський О. F Проблеми юридичної
деліктології в інформаційних відносинах // Бізнес і безпека. — 1998. — №
6.

Цимбалюк В. С, Гавловський В. Д. Інформаційне право. Навч.-метод.
комплекс для підготовки фахівців за спеціальністю правознавство. — К.:
ІЕУГП, 1999.

Цимбалюк В. С Правове регулювання відносин власності: Метод, комплекс
навч. дисципліни. — К.: Інститут економіки, управління та господарського
права, 1999.

Цимбалюк В. С Проблеми латентності комп’ютерної злочинності // Правове,
нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в
Україні. — К.: НТУУ “КПІ”, 2000.

Чумаченко Н. Г., Заботина Р. И. Теория управленческих решений. — К.,
1983.

Швец Н.Я. Автоматизированные системы управления органами внутренних дел.
— К., 1983.

Шеннон К. Э. Работы по теории информации и кибернетике. —М., 1963.

Эшби У. Р. Система и информация // Вопр. философии. — 1964. — №3.

Ярочкин В. И. Безопасность информационных систем. — М.: Ось, 89, 1996.

Ярочкин В. И. Информационная безопасность: Учеб. пособие. — М.:
Междунар. отношения, 2000.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020