.

Сутність оптової торгівлі та її функції і класифікація (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1102 20332
Скачать документ

Реферат на тему:

Сутність оптової торгівлі та її функції і класифікація

Оптова торгівля є важливою ланкою, що забезпечує необхідну
інтенсивність і прискорення процесу товароруху в умовах ринкових
відносин. Вона організовує рух товарів каналами розподілу, сприяє
синхронізації виробництва і споживання товарів.

Як невід’ємна ланкою єдиної системи товароруху оптова торгівля потребує
вдосконалення. Саме тому одним із найважливіших довгострокових завдань
державної політики у сфері оптової торгівлі є її структурна перебудова,
що передбачає поширення таких форм її організації, які мають бути
максимально зорієнтовані на мале підприємництво.

За останнє десятиріччя відбулося різке скорочення обсягів оптових
операцій. Істотно знизилася роль оптових підприємств у постачанні
роздрібних підприємств товарами. У зв’язку з цим другим важливим
завданням державної політики розвитку оптової торгівлі є припинення
спаду і стабілізація обсягів оптових операцій. Матеріально-технічна база
оптової торгівлі створювалася протягом багатьох десятиріч. Потребує
відновлення складське господарство. Це повинно відбуватися не лише
шляхом будівництва нових сучасних складів, оснащених

прогресивним технологічним устаткуванням, а й за рахунок реконструкції і
технічного переоснащення діючих складів, раціоналізації наявної
матеріально-технічної бази.

Третім завданням державної політики у сфері оптової торгівлі є розвиток
конкурентного середовища і подолання монополізму на ринку оптової
торговельної діяльності, а також стимулювання роботи оптової ланки з
упровадження активних форм просування товарів українських виробників.

У ринковій системі господарювання змінюються і функції оптової торгівлі.

Вирізняють такі функції оптової торгівлі щодо постачальників товарів:

• концентрація комерційної діяльності;

• підтримка переходу прав власності на товар;

• інвестиційне забезпечення товароруху;

• мінімізація комерційного ризику;

• маркетингове обслуговування.

Щодо оптових покупців (роздрібних підприємств, підприємців та ін.)
виокремлюють такі функції:

• оцінка потреб і попиту;

• перетворення виробничого асортименту в торговий;

• накопичення і зберігання товарних запасів;

• доставка товарів;

• кредитування роздрібних підприємств;

• інформаційне і консалтингове обслуговування. Удосконалення оптової
торгівлі надасть можливість не тільки

створити умови для поглиблення реформ у торгівлі, а й забезпечить
стратегічну стабільність споживчого ринку в цілому.

Класифікація оптових торговельних підприємств

Оптова торгівля — це велика мережа підприємств різних форм власності та
відомчої належності. Довгостроковою метою у політиці розвитку оптової
торгівлі в Україні є забезпечення ринкової розмаїтості оптових структур,
що надасть можливість наповнити споживчий ринок товарами, створить умови
для безперешкодного їхнього просування каналами розподілу, активізації
українських товаровиробників.

У ринкових умовах суттєво розширилися права оптових підприємств. Вони
самостійно визначають свою спеціалізацію, сферу і зону діяльності,
рівень автономності функціонування і функціональну орієнтацію.

Оптова торгівля повинна бути більш гнучкою і здатною оптимально
реагувати на будь-які зміни економічних умов. Це може бути забезпечено
на основі послідовного розвитку типової і видової розмаїтості оптових
структур на споживчому ринку.

В основу типової розмаїтості оптових підприємств покладено масштаби
їхньої діяльності, на підставі яких виділяють оптові підприємства
загальнонаціонального і регіонального (внут-ріпіньорегіонального)
рівнів.

Оптові підприємства загальнонаціонального рівня покликані стати стрижнем
усієї внутрішньогалузевої структури оптової торгівлі. Вони повинні
гарантувати її стійкість і стратегічну стабільність. Найважливіше їхнє
завдання — створення необхідної структури каналів товароруху, що
призначені для обслуговування великих українських товаровиробників, а
також закордонних виробників і постачальників товарів.

Оптові підприємства загальнонаціонального рівня реалізують товари по
всій території України. До них належать підприємства, що забезпечують
державні потреби, а також оптові структури міжрегіонального характеру,
які обслуговують історичні центри виробництва товарів хімічної і легкої
промисловості, транспортних засобів, сільськогосподарської продукції,
виноробства та ін. З урахуванням зазначеного, так має розвиватися
товарний асортимент оптових підприємств загальнонаціонального масштабу
та міжрегіонального характеру.

Основною організаційно-правовою формою оптових підприємств
загальнонаціонального рівня є акціонерні товариства відкритого типу із
значною часткою участі держави в їхніх статутних капіталах. Це можуть
бути державні концерни.

Оптові підприємства загальнонаціонального рівня в перспективі
становитимуть основу формування торгово-фінансово-про-мислових,
торгово-фінансових і транснаціональних компаній.

Процес оптової реалізації товарів завершують оптові підприємства
регіонального рівня. Вони закуповують товари безпосередньо у
товаровиробників і оптових підприємств загальнонаціонального рівня,
доставляють їх до оптових покупців у зоні своєї діяльності. Головне
завдання їхнього функціонування — забезпечити товарами регіональні
товарні ринки.

До цієї групи оптових підприємств можна зарахувати автономні оптові
структури і збутові підрозділи промислових підприємств, а також оптові
структури великих роздрібних підприємств. Вони функціонують переважно у
вигляді господарських і акціонерних товариств.

На регіональному рівні повинні дістати поширення різноманітні
об’єднання. Вони можуть формуватися як у вигляді ланцюгових оптових
торгових компаній, так і добровільних оптово-роздрібних ланцюгів.

Кожен тип оптових підприємств може існувати в різних видах. Оптові
підприємства можуть бути таких видів:

• підприємства, що спеціалізуються на оптовій торговельній діяльності та
здійснюють повний комплекс закупівельно-збутових операцій з переходом
права власності на товар до оптової ланки. Це так звані незалежні оптові
торговці;

• посередницькі оптові структури, які не застосовують у своїй діяльності
переходу до них права власності на товар;

• організатори оптового обороту.

Спеціалізовані на оптовій торгівлі підприємства з повним комплексом
закупівельно-збутових операцій (незалежні оптові торговці) повинні
становити основу системи оптових структур на споживчому ринку. Основним
їх завданням є створення в середній ланці товароруху необхідних умов для
виходу на ринок переважно великих товаровиробників і роздрібних
торговців. Це можуть бути як спеціалізовані на окремих товарах, так і
універсальні оптові торговці. Вони можуть надавати різні види послуг.

Різновидами оптових підприємств із повним комплексом
закупівельно-збутових операцій є дистриб’ютори, дилери, посил-торговці.

Дистриб’ютор — це незалежний оптовий посередник, який здійснює
торговельні операції від свого імені і має право власності на товар.

Він спеціалізується на придбанні товарів у виробників за свій рахунок і
самостійно реалізує їх постійним клієнтам. За своєю спеціалізацією такий
посередник може виступати як:

а) дистриб’ютор товарів промислового призначення, який об-

слуговує виробників;

б) дистриб’ютор, який продає товари роздрібним торговцям. Основні
функції дистриб’ютора:

• вивчення ринку, формування клієнтури;

• укладення договорів як із продавцями, так і з покупцями;

• зберігання товарів у власних чи орендованих складських приміщеннях,
звільняючи постачальників і замовників від необхідності утримувати
складські запаси;

• самостійне встановлення цін на товари, організація їх збуту;

• надання консультаційно-інформаційних послуг, організація реклами і
сервісу.

Дилер — це посередник, який здійснює перепродаж товарів від свого імені
та за свій рахунок.

Він може бути юридичною чи фізичною особою. Як незалежний підприємець,
дилер наичастіпіе має справу з купівлею транспортних засобів, котрі він
придбавае за свій рахунок, але при цьому користується торговим знаком чи
комерційним найменуванням фірми-виробника. Дилер, як правило, продає
товари кінцевим споживачам.

Основними функціями дилера є:

• укладення договору з фірмою-виробником;

• торгівля транспортними засобами або іншими товарами, виробленими
однією фірмою, іноді й товарами конкурентів;

• надання інформації про ринок, ціни;

• організація реклами;

• проведення гарантійного, післягарантійного сервісу реалізованих
товарів.

Дилерський дохід створюється за рахунок різниці між закупівельною ціною
товару і ціною його продажу.

Посилторговець — це оптовик-посередник, який займається реалізацією
товарів, розсилаючи каталоги потенційним покупцям.

Для виконання своїх функцій посередник повинен мати ефективний вид
транспорту.

Використовуючи каталоги, посилторговець допомагає промисловим і
роздрібним підприємствам, споживачам мати інформацію про товарний
асортимент. Одержавши замовлення від покупця, оптовик висилає
скомплектовану партію товарів поштою, автомашиною чи іншим видом
транспорту.

Посередницькі оптові структури можуть виступати як підприємства-агенти,
підприємства-брокери, комісіонери, консигнатори та ін. Діють вони за
дорученням клієнта й в основному за його рахунок, не мають права
власності на товари, що реалізують.

Агент — це особа, яка діє від імені та в інтересах виробника чи покупця
(споживача). Агент не бере на себе право власності на товари. Основна
його функція — сприяння процесу купівлі-продажу.

Розрізняють такі типи агентів:

• агенти виробників — представляють інтереси двох або кількох виробників
товарів;

• повноважні агенти зі збуту (збутові агенти) — отримують право на збут
і відповідають за маркетинг усієї продукції виробників; виконують
функції відділу збуту, але не входять у структуру фірми-виробника; вони
взаємодіють з виробником на договірних умовах;

• агенти із закупівлі — найчастіше займаються добиранням необхідного
товарного асортименту (наприклад, для дрібних роздрібних торговців).

Принципал — це особа, від імені і на користь якої діє агент. Принципалом
може бути: власник товару, який доручає агенту продати товар; покупець
(споживач) товару, який доручає агенту купити необхідну продукцію.

Правовою основою здійснення агентських функцій є агентський договір
(угода), укладений між принципалом і агентом. Агент зобов’язується від
імені принципала продати (чи купити) товар. Ціна, розмір агентської
винагороди та інші умови зазначаються у договорі. Перевагою використання
агента є те, що він дає можливість підприємству збільпіувати обсяг збуту
продукції, допомагає виводити нові товари на вже існуючі та нові
географічні ринки, формувати широкі контакти з покупцями.

Брокер — це посередник при укладенні угод, який спеціалізується на
певних видах товарів, діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримує
від них винагороду. Діяльність брокерів пов’язана з організацією
брокерських контор, бірж.

Брокерська контора — це юридична особа, що займається посередництвом на
біржі. Залежно від організаційно-правового статусу брокерська фірма може
бути створена як приватне чи колективне підприємство, структурний
підрозділ підприємства. Брокерські контори відкриваються членами біржі,
розрізняються між собою спеціалізацією. Вони можуть бути створені двома
способами: на основі придбання акцій біржі чи шляхом купівлі
брокерського місця.

Комісіонер — це посередник, який за встановлену винагороду (комісію)
укладає угоди за дорученням і за рахунок комітента, але від свого імені.

Правовою основою регулювання відносин між комісіонером і комітентом є
договір комісії. Комітент — сторона договору комісії, яка дає доручення
комісіонеру на здійснення за винагороду однієї чи кількох угод від імені
комісіонера, але за свій рахунок.

Комісіонер одержує від комітента (фізичної чи юридичної особи) товар у
тимчасове фізичне володіння. Встановлюється продажна ціна за
домовленістю і за згодою комітента. Після реалізації продукції
віднімають з виторгу комісійні та витрати, пов’язані зі збутом, а
залишок суми передається комітентові.

До послуг комісіонерів звертаються у разі продажу непродовольчих
товарів, сільськогосподарської продукції. В організаційному аспекті
комісіонери можуть бути представлені як комісійні магазини, відділи
(секції) комісійної торгівлі при універмагах, спеціалізованих магазинах.
Продавці дрібнороздрібних пунктів продажу товарів (павільйонів, кіосків)
також можуть брати на комісію вітчизняні й імпортні товари.

Комітент повинен сплатити комісіонеру винагороду за проведення
комісійної операції. Розмір комісії встановлюється у вигляді певного
відсотка від суми угоди.

Консигнатор — це посередник, який продає товар зі свого складу за
дорученням консигнанта на підставі консигнаційного договору чи угоди.

Консигнант — це юридична або фізична особа, яка дає доручення про
реалізацію продукції зі складських приміщень консигнатора.

Особливості діяльності консигнатора:

• є власником складських приміщень і водночас оптови-ком-посередником;

• бере в консигнанта товари під відповідальне зберігання з метою їх
подальшої реалізації (як правило, оптом);

• переважно діє у сфері відносин між консигнантом і роздрібними
торговцями.

Комівояжер — це збутовий посередник, який за дорученням підприємства не
тільки продає, а й доставляє товар покупцю. Особливості діяльності
комівояжера:

• організація продажу товарів, як правило, вдома в покупців, здійснення
післяпродажного обслуговування;

• роз’їзний характер роботи, формування особистих контактів із
клієнтами, постійний пошук нових споживачів;

• наявність у комівояжера зразків товарів, рекламних проспектів для
показу продукції і надання інформації про неї.

Як представники торгових фірм комівояжери забезпечують досить ефективну
рекламу товарів, сприяють зміцненню каналів збуту, створюють зручні
умови для споживачів при покупці продукції з метою мінімізації витрат
часу. Вони мають справу з обмеженим асортиментом товарів першої
необхідності й нетривалого зберігання.

Організатори оптового обороту — оптові ярмарки, товарні біржі, аукціони,
оптові продовольчі ринки. Вони є важливим елементом оптової
інфраструктури, і головне їх завдання — створення умов для організації
оптової торгівлі. Втім, вони не виступають як суб’єкти оптової
торговельної діяльності.

Оптові ярмарки. Продаж-закупівля товарів на оптових ярмарках — одна з
традиційних форм оптової торгівлі. Оптові ярмарки проводилися ще в
дореволюційний період, коли далеко знаними й популярними були
Харківський, Нижегородський, Київський та інші ярмарки. У період
адміністративної економіки оптові ярмарки були поширені в середині 60-х
років. Вони мали тоді позитивне, прогресивне значення, тому що дозволяли
покупцям більш вільно закуповувати товари за поданими зразками, швидше
оформляти угоди, посилювати вплив на промисловість, відроджувати дух
конкуренції між виробниками ідентичних товарів. Надалі оптові ярмарки
почали мати більше адміністративно-директивний характер — їх
організовували державні органи управління, порядок їх проведення суворо
регламентувався, переважав продаж і закупівля товарів, що розподілялися
централізовано, за твердими роздрібними цінами, відповідно з планом
прикріплення покупців до постачальників.

В умовах переходу до ринкових відносин оптові ярмарки в їхньому
адміністративно-директивному вигляді втратили своє значення, оскільки
вони не забезпечували вільних ринкових відносин і комерційної ініціативи
виробників товарів і споживачів. У цей період комерційним цілям більшою
мірою почали відповідати нові торгово-посередницькі структури — постійно
діючі товарні біржі. Разом з тим, оптові ярмарки як епізодично проведені
торги на вільній ринковій основі зберігають своє значення, їх роль
збільшується. Мають перспективу розвитку оптові ярмарки міжнародного чи
загальнодержавного масштабу, а також оптові ярмарки регіонального
(місцевого) значення. В оптових ярмарках міжнародного чи
загальнодержавного значення беруть участь міжнародні компанії (фірми) —
постачальники товарів із ближнього і далекого зарубіжжя, їх
організовують торгово-промислові палати України, виставкові центри,
великі комерційні структури. На оптових ярмарках місцевого масштабу (на
відміну від постійно діючих товарних бірж з торгівлі однорідними
стандартизованими товарами) укладаються угоди з купівлі-продажу товарів
складного асортименту місцевих виробників. На таких оптових ярмарках
покупці здійснюють закупівлю товарів на основі індивідуального підбору,
порівняння, вибору з асортименту продукції різних виробників за вільними
цінами. На оптових ярмарках підсилюється вплив торгових організацій на
виробництво товарів щодо асортименту і якості товарів, прискорюється
процес укладення договорів, оскільки постачальники і покупці знаходяться
в безпосередньому контакті. Керує роботою оптового ярмарку ярмарковий
комітет, який може створювати робочі органи ярмарку (дирекцію, арбітраж,
групу з обліку договорів та ін.).

Оптові продовольчі ринки — це місце купівлі-продажу конкурентоспроможної
сільськогосподарської сировини і продовольства оптовими і роздрібними
торговими підприємствами і приватними особами. Оптовий продовольчий
ринок має власне складське господарство на відміну від оптового ярмарку
і товарної біржі.

Дрібнооптові магазини-склади — це різновид оптового ринку. Вони
орієнтовані переважно на дрібних покупців — роздрібних торговців,
власників наметів, ларків, невеликих магазинів. Дрібнооптові
магазини-склади за кордоном (США, Франція, Німеччина, Італія) дуже
поширені і називаються “кэш энд керри” — у перекладі “плати і відвозь”.
Вони з’явилися вперше в 30-ті роки, і мережа їх розвивається донині.

Види і характеристика послуг оптових підприємств

Підприємства оптової торгівлі крім основної діяльності із закупівлі та
реалізації товарів надають суб’єктам товарного ринку такі види послуг:

1. Комерційні послуги (посередницькі з пошуку необхідних товарів,
постачальників, оптових покупців, у проведенні маркетингових досліджень,
у наданні допомоги в рекламуванні товарів та ін.).

2. Технологічні послуги (фасування, підсортування, пакування,
обмірювання, нарізка, розкрій; виготовлення тари, нестандартних виробів;
складання складної техніки та меблів; монтаж устаткування; налагодження,
обкатування, регулювання машин, механізмів, устаткування).

3. Інформаційно-консультаційні послуги (забезпечення виробників,
покупців науково-технічною, економічною, правовою, рекламною
інформацією, а також інформацією щодо асортименту, якості, правил
експлуатації, способів використання товару; науково-технічне й
організаційно-правове консультування).

4. Фінансово-розрахункові й кредитні послуги (участь у розрахунках,
видача комерційних грошових позичок виробникам і покупцям товарів,
інвестування виробництва найбільш дефіцитних і перспективних товарів).

5. Орендні та прокатні послуги (надання в оренду складської, виробничої,
службової та іншої площі, машин, устаткування; видача напрокат
устаткування, приладів, інструментів, тари, контейнерів,
підйомно-транспортних машин, механізмів, транспортних засобів та ін.).

6. Транспортно-експедиційні послуги (централізована доставка товарів у
роздрібну торговельну мережу і доставка великогабаритних товарів додому
споживачам, організація доставки окремих матеріалів, виробів, продуктів
спеціальними транспортними засобами, отримання вантажів з пунктів
відправлення або призначення за дорученням покупців, відправлення
посилками штучних і дрібних партій товарів та ін.).

Підприємства оптової торгівлі працюють в умовах часто змінюваної
кон’юнктури товарного ринку, тому ефективність їх комерційної діяльності
залежить від уміння прогнозувати споживчий попит на товари, послуги, а
також оперативності дій. Підприємствам оптової торгівлі варто прагнути
до того, щоб задовольняти потреби покупців і не змушувати їх самостійно
шукати на товарному ринку будь-які товари, матеріали, послуги.

Список використаної та рекомендованої літератури

Ибрагимов Л. А. Инфраструктура товарного рынка. — М.: ПРИОР, 2001. — 256
с.

Коммерческо-посредническая деятельность на товарном рынке: Учеб. пособ.
/ Под ред. А. В. Зырянова. — Екатеринбург: РНФ “Солярис”, 1995. — 416 с.

Леви М., Вейте Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред.
Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999. — 448 с.

Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного
підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. — К.:
Хрещатик, 1999. — 800 с

Неруш Ю.М. Логистика: Учеб. для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 389 с.

Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для
вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 623 с.

Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых
предприятий: Учебник. — 2-е изд. — М.: ИВЦ “Маркетинг”, 1998. — 320 с.

Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К. Коммерческая деятельность: Учебник. —
М.: ИВЦ “Маркетинг”, 2000. — 580 с.

Сергеев В. И. Менеджмент в бизнес-логистике. — М.: Информ.-издат. дом
“ФИЛИНЪ”, 1997. — 772 с.

Синецкий Б. И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. — М.: Юристъ,
1998. — 659 с.

Статистика: Шдруч. / За ред. С. С. Герасименко, А. В. Головача, А. М.
Єріна. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020