Пошукова робота
Укладання договорів, аналіз їх виконання.Договір як основа комерційних
зв’язків торговельного підприємства
Комерційні зв’язки торговельного підприємства — це відносини, що
створюються між ним та іншими суб’єктами товарного ринку
(постачальниками, оптовими покупцями) у процесі поставки товарів.
До комерційних зв’язків торговельного підприємства відносяться:
• договори поставки (купівлі-продажу) товарів та інші види договорів,
укладені з постачальниками й оптовими покупцями;
• контроль за виконанням договірних зобов’язань, перевірка якості
(експертиза) товарів, що надходять у торговельне підприємство від
постачальників;
• застосування економічних санкцій;
• участь у заходах, що організовуються спільно з постачальниками чи
оптовими покупцями товарів (маркетингові дослідження, виставки-ярмарки,
реклама товарів, застосування технологій мерчандайзингу);
• інші зв’язки, які встановлюються з метою прискорення товарооборотності
та підвищення прибутковості торговельного підприємства.
В умовах ринкової економіки формування комерційних зв’язків між
торговельним підприємством та його постачальниками відбувається
самостійно та фіксується в договорі, що укладається. При цьому договір є
основним документом, який визначає права та обов’язки сторін.
Торговельні підприємства можуть використовувати різні види договорів:
договір поставки товарів, договір купівлі-продажу товарів, договір
консигнації, договір комісії, договір франчайзингу тощо. На їх основі
формуються інші комерційні зв’язки торговельного підприємства.
Найбільш поширеними видами договору є договір поставки і договір
купівлі-продажу товарів.
За договором поставки особа-постачальник зобов’язується передати в певні
терміни або термін особі-покупцеві у власність певну продукцію (товар).
Особа-покупець зобов’язується прийняти продукцію (товар) і сплатити її
за встановленими між постачальником і покупцем цінам.
Договір набирає чинності і стає обов’язковим для сторін із моменту його
укладення. Він вважається укладеним, якщо між сторонами, в необхідній
формі, досягнута угода за всіма основними умовами договору.
Договір укладається шляхом направлення оферти (пропозиції укласти
договір) однієї з сторін та її акцепту (прийняття пропозиції) іншою
стороною. Договір визнається укладеним у момент отримання особою, що
направила оферту, її акцепту. Оферта повинна містити основні умови
договору.
Договір поставки товарів укладається в письмовій формі через складання
єдиного документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну
документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного,
телефонного, електронного або іншого зв’язку, що дозволяє достовірно
встановити, що документ виходить від іншої сторони.
Договори можуть укладатися на 1, 2, 3, 5 років або інший період.
Зокрема, можуть бути укладені короткострокові, сезонні договори, а також
разової поставки (одноразова закупівля партії товарів). Договори разової
поставки називають договорами купівлі-продажу. Для полегшення і
прискорення оформлення договірних відносин застосовується пролонгація,
тобто продовження договору. У цьому випадку обов’язковою умовою є
узгодження асортименту товарів, що постачаються (специфікації).
У праві більшості зарубіжних держав поняття договору поставки відсутнє,
а відносини щодо передачі продукції у власність іншому підприємству з
оплатою за неї ціни придбання регламентуються переважно договором
купівлі-продажу.
Розмежування договору купівлі-продажу і договору поставки полягає в
такому:
1. Договір поставки не може бути укладений між підприємством і
громадянином.
2. Предметом договору поставки є, як правило, товари, що визначаються
родовими ознаками, а предметом договору купівлі-продажу — товари, що
визначаються як родовими ознаками, так й індивідуально-визначеними.
3. Виконання договору поставки часто здійснюється частинами, протягом
терміну його дії; для договору купівлі-продажу характерне одноразове
виконання.
4. Постачальником може бути підприємство, яке не є власником товарів, що
поставляються, але має право оперативного управління ними; продавцем за
договором купівлі-продажу завжди є власник, крім випадків, коли йдеться
про примусовий продаж майна.
5. Договір поставки укладається переважно на основі планового акта, що
для договору купівлі-продажу не характерно.
Аналіз зазначених відмінностей дає можливість дійти висновку, що,
наприклад, торговельне підприємство, укладаючи з іншим підприємством
договір про передачу у власність партії однорідних товарів у певний
термін, має право назвати такий договір як договором поставки, так і
договором купівлі-продажу.
Укладення і виконання договорів регламентує Цивільний кодекс України та
інші законодавчо-нормативні акти.
Способи укладення договорів на поставку (купівлю-продаж) товарів
Відповідно з чинним законодавством договір вважається укладеним, якщо
між сторонами досягнуто згоди з усіх існуючих його умов. Момент
укладення договору визначається моментом надання угоді встановленої
форми.
Договір укладається кількома способами, основні з яких подано далі.
Проте у будь-якому разі конкретний вибір укладення договору віддано на
розсуд сторін і залежить від особистостей та специфіки конкретного
договору.
Складання документа під назвою “договір”. Цей спосіб є найоптимальнішим
у виборі конкретного способу укладення договору. Саме в одному документі
під заголовком “договір”, “контракт”, “угода” сторони визначають усі
умови та аспекти передбачуваної операції. Перевагою цього способу можна
назвати і той момент, що при його наявності спір щодо самого факту
укладення договору практично не виникає. Таким чином можуть укладатися
будь-які господарські договори.
Інколи на практиці постає питання: чи можна вважати договірні відносини
з комерційної купівлі-продажу (поставки) оформленими за наявності не
самого договору, а лише узгодженої специфікації? Специфікація, підписана
сторонами, не містить усіх суттєвих умов для визнання договірних
відносин встановленими і не може замінити договір поставки, що
укладається в установленому порядку.
Укладення договору відповідно до протоколу про наміри. Жодний протокол
про наміри не може замінити договір. Тим паче, протокол може у деяких
випадках накладати на осіб, які його підписали, певні зобов’язання.
Згідно з українським законодавством ведення переговорів щодо
передбачуваного договору не дає учасникам цих переговорів жодних прав та
обов’язків.
Проте останнім часом значного поширення набув такий вид комерційної
документації, як протокол про наміри. Необхідно пам’ятати, що деякі
протоколи про наміри являють собою не просто документ, у якому
фіксуються результати переговорів між сторонами, а й документ, який має
у багатьох випадках важливе юридичне значення.
Чинним законодавством України передбачено таку форму, як попередній
договір. Відповідно до попереднього договору сторони зобов’язуються
укласти в майбутньому договір про передачу товарів, виконання роботи
тощо на умовах, передбачених попереднім договором. Часто підприємці,
підписуючи протокол про наміри, і не підозрюють, що насправді укладають
свого роду договір, за яким беруть на себе певні права та обов’язки.
Якщо сторона попереднього договору ухиляється від укладення
передбаченого ним договору, інша сторона має право звернутися до суду з
позовом про спонуку укласти відповідний договір, а також з вимогою про
стягнення зі сторони, яка ухиляється від укладення договору, збитків, що
виникли у зв’язку з цим.
Таким чином, до протоколів про наміри необхідно ставитись більш ніж
відповідально, і якщо ви не маєте наміру зв’язувати себе правами та
обов’язками, у протоколі необхідно зробити відповідний запис.
Обмін листами, телеграмами, телефонограмами, телефаксами тощо,
підписаними стороною, яка їх надсилає. Як свідчить практика, цей спосіб
несе в собі чимало непередбаченос-тей, і головна з них полягає у тому,
що не кожний лист або телеграма можуть свідчити про укладення договору
між сторонами.
Основні питання, які виникають при цьому:
1. Чи можна укласти договір згідно з гарантійним листом?
2. Чи можна укласти договір по факсу?
Гарантійні листи повинні відповідати вимогам пропозиції про укладення
договору (оферта), а саме:
• гарантійний лист повинен містити в собі всю необхідну інформацію про
суттєві умови договору (предмета договору, необхідні строки, ціну тощо);
• гарантійний лист має бути достатньо визначеним, тобто він повинен бути
звернений до конкретної особи;
• пропозиція про укладення договору має виходити від уповноваженої особи
підприємства;
• гарантійний лист має виражати намір особи, яка його надсилає, вважати
себе зобов’язаною щодо виконання прав та обов’язків у випадку прийняття
пропозиції.
Таким чином, з тексту гарантійного листа має чітко й однозначно виходити
пропозиція укладення договору. Не можна
розцінювати як оферту лише заяву про описання певних обставин або чиюсь
думку, повідомлення, або письмовий опис про діяльність підприємства та
його товари (послуги).
Якщо вищезазначені умови в гарантійному листі відсутні, то його можна
розглядати як рекламу, або як запрошення до переговорів з приводу
майбутнього договору. Жодних юридичних наслідків такий гарантійний лист
не несе.
Якщо навіть гарантійний лист відповідає усім пред’явленим юридичним
вимогам, для укладення договору його недостатньо. Необхідно, щоб
пропозиція була прийнята (акцептована), оскільки договірні відносини між
сторонами виникають не із самого гарантійного листа, а із схвалення його
сторонами. Прийняття пропозиції про укладення договору (акцепт), як і
оферта, також повинні відповідати певним вимогам.
По-перше, акцепт має виходити лише від тієї особи, якій зроблено оферту,
по-друге, акцепт має бути безумовним. У разі непогодження сторони
принаймні з деякими незначними умовами оферти такий акцепт розглядається
новою пропозицією укласти договір. У даному випадку велике значення
будуть мати строки, протягом яких пропозицію має бути прийнято.
Коли оферту здійснено із зазначенням строку для відповіді, договір
вважається укладеним, якщо відповідь про прийняття (акцепт) пропозиції
одержано протягом цього строку. Коли строк в оферті не зазначено, то
прийняття має юридичне значення, якщо відповідь одержано протягом
необхідного часу.
Форма і структура зовнішньоекономічного договору
У міжнародній практиці можуть застосовуватися різні форми
зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Зовнішньоекономічні
договори істотно відрізняються від внутрішніх, оскільки при їх виконанні
у відносини вступають юридичні (фізичні) особи різних країн. Крім того,
здійснення зовнішньоекономічної операції вимагає ряду додаткових
заходів: отримання передбачених законодавством країн-контрагентів
додаткових документів, проведення митного оформлення вантажів і т.д.
Помилки, яких припущено на стадії розробки контракту, призводять до
збитків, які значно перевищують збитки,
що виникають у межах контракту, укладеного між резидентами однієї
країни. А тому основною задачею при розробці умов контракту є захист
інтересів свого підприємства, що може бути забезпечено включенням у
нього передбачених міжнародною практикою додаткових гарантій і
застережень. У міжнародній практиці широкого поширення набуло
застосування “типових” зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що
засновується на використанні форм контрактів між відомими фірмами, які
мають великий досвід торгівлі товарами і послугами. Однак в кожній
країні існують свої правила і звичаї складання зовнішньоекономічних
договорів (контрактів).
В Україні однією з головних підстав для декларування вантажів є
зовнішньоекономічний договір (контракт), укладений у письмовій формі.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода
двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх
іноземних контрагентів, яка спрямована на встановлення, зміну або
припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній
діяльності.
Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про
зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням
міжнародних договорів. Суб’єкти підприємницької діяльності при складанні
договору (контракту) мають право використовувати загальновідомі
міжнародні правила, рекомендації міжнародних органів та організацій,
якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законодавством України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом
зовнішньоекономічної діяльності або його представником у письмовій
формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи
законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного
договору (контракту) може бути обумовлено дорученням, статутними
документами, договорами, які не суперечать Закону України «Про
зовнішньоекономічну діяльність . Дії, які здійснюються від імені
іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності суб’єктом
зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним
чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної
діяльності.
Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо
він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів
України.
Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються
матеріальним та процесуальним правом місця її укладення, якщо сторони не
погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).
Якщо сторони погоджуються про певні умови, то їх викладення в договорі
(контракті) не повинно позбавляти його предмета, об’єкта, мети та інших
істотних умов. Без погодження сторонами цих умов договір вважається
неукладеним або він визнається недійсним внаслідок недотримання форми
згідно з чинним законодавством України. До обов’язкових умов
зовнішньоекономічного договору (контракту) належать:
1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.
2. Преамбула.
У преамбулі зазначаються повне найменування сторін — учасників
зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані,
країна, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець»,
«Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої
укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та назви
документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору
(установчі документи тощо).
3. Предмет договору (контракту).
У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з
контрагентів зобов’язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням
точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що
виконується.
У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту
на переробку давальницької сировини визначається також точне
найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є
кінцевою метою переробки давальницької сировини).
Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або
номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це
зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід’ємною
частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в
тексті договору (контракту).
Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток
(специфікація), крім того, балансується ще за загальною вартістю
експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).
У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини
зазначається відповідна технологічна схема такої переробки.
Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:
• усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в
готову продукцію;
• кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з
обґрунтуванням технологічних втрат сировини;
• втрати виконавця на кожному етапі переробки.
4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця
вимірювання товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах,
кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні
характеристики.
У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг)
визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.
5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здаван-ня виконаних робіт
або послуг).
У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки
(відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів
чинної редакції), які визначають обов’язки контрагентів щодо поставки
товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до
іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).
У разі укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання
послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконання робіт
(послуг).
6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).
У цьому розділі визначається ціна одиниці вимірювання товару та загальна
вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що
поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна
товару розраховується за формулою, та валюта контракту.
Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості
та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного
сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його
загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в
додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору
(контракту).
При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається
орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення.
У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається
загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна
вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим договором
(контрактом), з обов’язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній
Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних
валют.
7. Умови платежів.
Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок, строки фінансових
розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних
зобов’язань.
Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту)
зазначаються:
• умови банківського переказу до (авансового платежу) та/ або після
відвантаження товару, умови акредитива або інкасо (з гарантією);
• умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії:
на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов
договору (контракту) без зміни гарантій.
8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг). У цьому розділі
визначаються строки та місце фактичної
передачі товару, перелік товаросупровідних документів.
Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними
документами, за якістю — згідно з документами, що засвідчують якість
товару.
9. Упаковка та маркування.
Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки,
контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування
продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення,
габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за
необхідності також умови її повернення.
10. Форс-мажорні обставини.
Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору
(контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні
дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони
звільняються від виконання зобов’язань на строк дії цих обставин або
можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково чи в
цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії
форс-мажор-них обставин підтверджується торгово-промисловою палатою
відповідної країни.
11. Санкції та рекламації.
Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій,
відшкодування збитків та подання рекламацій у зв’язку з невиконанням або
неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань.
При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у
відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми
несплачених коштів, строки виплати штрафів — від якого терміну вони
встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір),
строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та
обов’язки сторін договору (контракту), способи врегулювання рекламацій.
12. Урегулювання спорів у судовому порядку.
У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у
судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного
виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких
критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та
характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і
процесуального права, яке застосовуватиметься цим судом, та правил
процедури судового урегулювання.
13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити
сторін.
Зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та
платіжні реквізити (№ рахунка, назва та місцезнаходження банку)
контрагентів договору (контракту).
За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися
додаткові умови, а саме: страхування, гарантія якості, умови залучення
субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, норми
навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на
товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних
зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір
(контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору
(контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту)
та ін.
Порядок укладення договору
Підписання договору свідчить про волевиявлення сторін на його укладення,
відповідно до якого у цих сторін виникають відповідні права, обов’язки,
відповідальність.
Договір-документ є найважливішим доказом в арбітражному суді у разі
виникнення спору, а інколи винна сторона, розуміючи, що від
відповідальності не втекти, обирає досить “оригінальний” прийом захисту:
вона заперечує сам факт укладення договору або наявність у нього тих чи
інших умов на момент підписання.
У зв’язку з цим особливого значення набуває правильне оформлення тексту
договору, на підставі чого юристи рекомендують:
1. Підписи сторін мають бути зроблені повністю і розбірливо. Якщо ваш
контрагент заперечить свій підпис у договорі, “хрестики” та “закарлючки”
можуть стати причиною того, що судова експертиза не зможе дати
однозначну відповідь про авторство підпису, і це може суттєво вам
зашкодити.
2. Ніколи не підписуйте чистих бланків, оскільки такими “чистими”
паперами можуть скористатися нечесні люди.
3. Після підписання договору за жодних обставин не віддавайте ваш
оригінал-примірник вашому контрагентові або іншим стороннім особам.
Ліпше за все користуватися копією оригіналу договору. Оригінал-примірник
договору, для запобігання можливій втраті або викраденню, краще покласти
у сейф і використовувати цей документ лише у необхідних випадках.
4. Якщо текст договору становить кілька сторінок, необхідно їх прошити,
склеїти і засвідчити підписами та печатками
сторін. Деякі підприємці використовують інший, також ефективний спосіб:
вони підписують кожну сторінку договору. Така обставина при виникненні
спору може захистити вас від заяв недобросовісного партнера, що “цей
аркуш договору він в очі не бачив”.
5. Може статися так, що ваш контрагент раптом заявить, що при підписанні
договору його обманули, ввели в оману, “підсунули” для підписання не той
примірник договору тощо. Тому рекомендується зберегти проекти договору
із власноручними виправленнями, зауваженнями та вставками іншої сторони.
Такий документ у господарському суді може слугувати доказом того, що ваш
контрагент, укладаючи угоду, зовсім ні в чому не помилявся, а діяв
розсудливо і обдумано.
Особливо недопустимі в договорі “розмиті” фрази та різночитання. Щодо
останніх необхідно сказати, що коли в тексті договору наявні різні
положення з однієї й тієї умови, то за інших рівних умов вважається, що
між сторонами не було досягнуто згоди щодо умови договору.
Аналіз виконання договірних зобов’язань
У будь-якому контракті обумовлені терміни поставки. Він може містити
вимогу щодо поставок товару однаковими партіями через рівні проміжки
часу або визначено циклічність поставки. Невиконання умов договору в
частині термінів поставки надто негативно позначається на економічних
показниках торгово-посередницького підприємства, а саме:
• виникає нерівномірне навантаження на транспорт;
• нерівномірно завантажуються роботою продавці, вантажники, робітники й
інший персонал;
• деякий час склади частково пустують, а потім немає можливості
розмістити у них усі поставлені понад норму товари;
• утворюються наднормативні товарні запаси;
• у разі недопоставки попит задовольняється частково, що може стати
причиною переходу частини споживачів до конкурентів.
Отже, нерівномірність поставки спричиняє прямі й непрямі збитки покупцю.
Він має право вимагати від постачальника компенсації своїх прямих і
непрямих втрат.
Для організації контролю (моніторингу) за ходом виконання
постачальниками своїх зобов’язань з поставки товарів використовують
облікові картки щодо окремих постачальників або спеціально розроблені
комп’ютерні програми, які дають змогу у динаміці оцінювати ступінь
виконання зобов’язань.
Отримана інформація використовується для:
• оцінки (рангування) окремих постачальників за ступенем ризику;
• обґрунтування рішень щодо доцільності продовження закупівлі товарів в
окремого постачальника;
• прийняття управлінських рішень щодо звернення до арбітражного суду та
накладання штрафів на постачальників, що не виконують взятих на себе
зобов’язань;
• прийняття управлінських рішень стосовно додаткової закупівлі товарів в
інших постачальників при нестабільному надходженні необхідних товарів у
торговельне підприємство.
У процесі аналізу відповідності фактичного обсягу надходження товарів
щодо укладених договорів (контрактів) на поставку товарів визначають
питому вагу у фактичному обсязі надходження товарів окремих груп
постачальників-виробників та посередників, внутрішніх та зовнішніх,
внутріпіньосистем-них та позасистемних, постійних та одноразових, а
також окремих видів договорів закупки товарів: купівлі-продажу (із
диференціюванням обсягів надходження за термінами оплати), комісій,
консигнацій.
Оскільки окремі групи постачальників та види договорів закупки
характеризуються різними ступенями ризику невиконання, за різними
рівнями відповідають інтересам торговельного підприємства, проведення
структурного аналізу дає змогу зробити висновок про якість товарного
забезпечення обороту підприємства.
У процесі цього етапу роботи розраховується коефіцієнт виконання
договірних зобов’язань підприємством та окремими постачальниками
(групами постачальників) як відношення обсягу фактичної поставки до
обсягу поставки, обумовленого договором. Якщо значення цього коефіцієнта
нижче за одиницю, необхідно детально вивчити причини такого становища,
зокрема:
• недобросовісність постачальника;
• відмова торговельного підприємства від закупівлі деяких товарів,
передбачених договорами;
• дії обставин непереборної сили та ін.
Якщо невиконання укладених договорів пояснюється лише невиконанням
постачальником своїх зобов’язань, то цей показник може використовуватися
для прийняття рішення щодо доцільності продовження з ним договірних
відносин.
Список використаної та рекомендованої літератури
Закон України “Про підприємства в Україні”, 1991.
Закон України “Про товарну біржу”, 1991.
Закон України “Про захист прав споживачів”, 1993.
Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного
обслуговування населення: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України
від 8 лютого 1995 р. № 108 // 36. законодавчих та нормативних
документів, регламентуючих діяльність підприємств внутрішньої торгівлі
всіх форм власності. — Вип. 1. — К.: Зовнішторгвидав України, 1997. — С.
174-185.
Правила продажу продовольчих товарів: Затв. наказом Міністерства
зовнішніх економічних зв’язків України від 13 березня 1995 р. // Бізнес.
— 1995. — № 12.
Правила продажу непродовольчих товарів: Затв. наказом Міністерства
зовнішніх економічних зв’язків України від 27 травня 1995 р. // Бізнес.
— 1995. — № 12.
Виноградська А. М. Основи підприємництва: Навч. посіб. — К.: КНТЕУ,
2003. — 382 с
Виноградська А. М., Шкапова О. М. Стратегія розвитку роздрібної торгівлі
// Ділова панорама. — 2001. — № 3-4.
Виноградсъкий М.Д., Виноградська А. М., Шкапова О. М. Менеджмент в
організації: Навч. посіб. для студ. екон. спец, вузів. — 2-е вид.,
перероб. і допов. — К.: Кондор, 2002. — 654 с
Дашков Л. П., Вризгалін А. В. Комерційний договір: від укладання до
виконання. — К.: МПП “Капрал”, 1998. — 172 с
Захожай В. Б., Шепітко Г. Ф., Адамова 1.3. Статистика маркетингу/ За
заг. ред. В. Б. Захожая. — К.: МАУП, 2001. — 64 с
Ибрагимов Л. А. Инфраструктура товарного рынка. — М.: ПРИОР, 2001. — 256
с.
Коммерческо-посредническая деятельность на товарном рынке: Учеб. пособ.
/ Под ред. А. В. Зырянова. — Екатеринбург: РНФ “Солярис”, 1995. — 416 с.
Леви М., Вейте Б. А. Основы розничной торговли / Пер. с англ.; Под ред.
Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 1999. — 448 с.
Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного
підприємства: Підруч. для вузів / За ред. проф. Н. М. Ушакової. — К.:
Хрещатик, 1999. — 800 с
Неруш Ю.М. Логистика: Учеб. для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 389 с.
Осипова Л. В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учеб. для
вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 623 с.
Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых
предприятий: Учебник. — 2-е изд. — М.: ИВЦ “Маркетинг”, 1998. — 320 с.
Панкратов Ф. Г., Серегина Т. К. Коммерческая деятельность: Учебник. —
М.: ИВЦ “Маркетинг”, 2000. — 580 с.
Сергеев В. И. Менеджмент в бизнес-логистике. — М.: Информ.-издат. дом
“ФИЛИНЪ”, 1997. — 772 с.
Синецкий Б. И. Основы коммерческой деятельности: Учебник. — М.: Юристъ,
1998. — 659 с.
Статистика: Шдруч. / За ред. С. С. Герасименко, А. В. Головача, А. М.
Єріна. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.
Федько В. П., Федько Н.Г. Инфраструктура товарного рынка. — Ростов н/Д.:
Феникс, 2000. — 512 с.
Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. — К.: МАУП,
2003. — 160 с.
Шканова О.М. Маркетинг послуг: Навч. посіб. — К.: Кондор, 2003. — 204 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
