Реферат на тему:
Облік та порядок калькулювання собівартості продукції рослинництва
У рослинництві виробничі витрати групують окремо з рільництва,
овочівництва, луківництва, вирощування сіна, садівництва з виділенням
витрат на врожай поточного року і на врожай майбутніх років.
Усі прямі витрати на рослинництво відображаються на субрахунку 231
“Рослинництво” у розрізі аналітичних рахунків: “Витрати на вирощування
картоплі”, “Витрати на вирощування буряку кормового” тощо.
За дебетом субрахунка 231 “Рослинництво” протягом року відображають
прямі витрати на рослинництво з кредиту рахунків (субрахунків) 208
“Матеріали сільськогосподарського призначення”, 66 “Розрахунки з оплати
праці”, 65 “Відрахування на соціальні заходи тощо”, 91
“Загальновиробничі витрати” тощо. Зібрані на цьому рахунку витрати
становлять фактичну собівартість продукції рослинництва.
Значну частину основних витрат, що стосуються вирощування
сільськогосподарських культур, протягом року неможливо віднести на той
чи інший об’єкт калькулювання. Тому такі витрати попередньо обліковують
протягом року у складі загальновиробничих, а потім відносять на певні
види сільськогосподарських культур шляхом розподілу. У разі, якщо
сільськогосподарське підприємство займається одночасно і рослинництвом,
і тваринництвом, складається один розрахунок розподілу
загальновиробничих витрат.
Витрати і вихід продукції рослинництва обліковують на субрахунку рахунка
231. На дебеті цього субрахунка відображають витрати на виробництво, а
по кредиту — вихід продукції; дебетове сальдо відображає незавершене
виробництво у рослинництві. Аналітичний облік витрат і виходу продукції
рослинництва здійснюють відповідно до передбачених об’єктів в Особових
рахунках підрозділу (орендаря) або у “Виробничому звіті по
рослинництву”. При калькулюванні собівартості окремих видів продукції
рослинництва діє загальний принцип: для розрахунку собівартості
продукції беруться всі понесені на вирощування даної культури витрати за
мінусом вартості побічної продукції. При цьому побічна продукція
враховується лише в тому обсязі, який використовується в господарстві.
Аналітичний облік витрат рослинництва ведуть у розрізі статей витрат.
Для складання калькуляції собівартості продукції рослинництва необхідно
визначити заданими аналітичного обліку фактичні витрати на продукцію.
Для визначення фактичної собівартості одиниці продукції складається
спеціальний розрахунок, в якому використовуються або показники умовної
продукції, або затверджені по підприємству ставки питомої ваги
собівартості виду продукції у загальній собівартості виробництва.
Після складання звітних (фактичних) калькуляцій планова собівартість
продукції коригується до фактичної собівартості, враховуючи продукцію
рослинництва на складі, реалізованої і відпущеної на відгодівлю худобі.
Облік витрат у рослинництві в бухгалтерському обліку відображається
проведеннями у табл. 4.7.
Виробнича собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур
визначається:
а) зерна, насіння соняшнику — франко-тік (франко-місце зберігання);
б) соломи, сіна — франко-місце зберігання;
в) цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, маточників
цукрових буряків, коренеплодів — франко-поле (франко-місце зберігання);
г) плодiв, ягiд, винограду, листя тютюну, продукцiї лiкарських та
ефiроолiйних культур i квiтникарства, овочiв закритого ґрунту —
франко-пункт приймання (зберiгання);
ґ) соломки та трести льону, конопель — франко-пункт зберiгання чи
переробки (в пiдприємствi);
д) насіння трав, льону, конопель, овочевих та iнших культур —
франко-пункт зберiгання;
е) зеленої маси на корм — франко-мiсце споживання;
є) зеленої маси на силос, трав’яного борошна, сiнажу, гранул —
франко-мiсце силосування, сiнажування, виробництва борошна, гранул.
Усi наступні витрати на виконання операцiй з пiдготовки продукцiї до
реалiзацiї та її проведення вiдносяться на витрати зi збуту.
Якщо ці операції здійснюються за плату, їх розглядають як виконання
робіт на сторону з відображенням в складі доходів.
Витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок
стихійного лиха, списуються як надзвичайні втрати. При пересіві повністю
загиблих посівів сума витрат становитиме вартість насіння, витрати на
передпосівний обробіток ґрунту, посів та інші роботи, які виконуються
знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Всі інші суми
витрат на лущіння стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість
добрив і витрачені на їх внесення суми тощо, тобто неповторювані
витрати, списуються в розрізі статей на пересіяну культуру-
Витрати на вирощування культур, які частково загинули або по яких стався
недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списуються на втрати від
стихійного лиха чи від техногенних катастроф і аварій тощо.
Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного
листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи із
розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування,
пресування, скиртування та інші роботи, пов’язані із заготівлею побічної
чи основної продукції. При складанні звітної калькуляції із загальної
суми витрат на вирощування певної культури виключається вартість
побічної продукції згідно з табл. 4.8.
Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість з
доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року)
становлять собівартість зерна, зерновідходів і соломи.
Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і
зерновідходами, при цьому зерно приймається за одиницю, а зерновідходи
прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом у
них повноцінного зерна.
Наприклад. На підприємстві зібрано 20 тис. ц повноцінного зерна озимої
пшениці та 1500 ц зерновідходів із вмістом у них зерна 60 %. Витрати на
вирощування цієї культури (без вартості соломи) становили 292600 грн.
Розрахунок собівартості одержаної продукції виконується таким чином.
Кількість повноцінного зерна у зерновідходах становить 900 ц (1500 х
60/100). Загальна його кількість з урахуванням зерновідходів
дорівнюватиме
20900 ц (20000 + 900). Собiвартiсть 1 ц повноцiнного зерна становитиме
14 грн (292600 грн : 20900 ц), а собiвартiсть 1 ц зерно-вiдходiв
становитиме 8,4 грн (14 * 900/1500).
У разi вирощування насіння зернових культур загальна сума витрат,
включаючи додатковi витрати, безпосередньо пов’язанi з одержанням
насiннєвого зерна вiдповiдних репродукцiй (без вар-тостi рядового зерна
та зерновiдходiв), розподiляється мiж цими класами насiння (суперелiта,
елiта, I i II репродукцiї) пропорцiйно його вартостi за реалiзацiйними
цiнами. Собiвартiсть 1 ц насiння визначається дiленням суми витрат,
вiднесених на насiння вiдпо-вiдного класу, на його масу пiсля доробки.
Собiвартiсть 1 ц зерна кукурудзи визначається шляхом дiлення витрат на
вирощування i збирання продукцiї (без вартостi кукурудзиння) на масу
сухого зерна повної стиглості. Перерахунок качанів кукурудзи повної
стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з
качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту
середньодобових зразків з урахуванням базової вологості зерна в качанах
(базова вологість зерна в качанах кукурудзи береться нарівні 14 %).
Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, залишених
на кінець року в підприємстві та перероблених для внутрігосподарських
потреб, виконується за середнім відсотком виходу зерна базової
вологості, який встановлюється заданими реєстрів накладних на прийняте
покупцями зерно.
При потребі додатково розраховується фактична собівартість 1ц кукурудзи
в качанах.
Виробнича собівартість 1 ц цукрових буряків (фабричних і маточних)
визначається діленням загальної суми витрат на їх вирощування і збирання
(без вартості гички, оціненої за нормативно-розрахунковими витратами) на
фізичну масу буряків, визначену шляхом зважування.
Для розрахунку собівартості продукції буряків-маточників від витрат,
віднесених на всю вироблену продукцію, віднімається вартість гички і
забракованих буряків та додаються витрати на доочищення буряків,
кагатування і догляд за кагатами у звітному році. Поділивши цю суму на
кількість центнерів буряків, закладених у кагати, визначають
собівартість 1 ц.
Облік витрат на догляд за кагатами, починаючи із січня, та витрат на
розкриття кагатів, вибирання коренів, їх сортування та інші роботи
ведеться на окремому аналітичному рахунку, на який списується після
розкриття кагатів собівартість закладених на зберігання коренів. У
результаті сортування одержують буряки, придатні для висадки, та
забраковані, які оцінюються за середньою собівартістю кормових буряків з
урахуванням їх якості, та визначається собівартість 1 ц буряків-висадків
діленням витрат (без вартості забракованих буряків) на фізичну масу
одержаних буряків-висадків. Вирощене насіння цукрових і кормових буряків
калькулюється в порядку, передбаченому для продукції зернових культур.
Для визначення собівартості продукції льону та конопель витрати на їх
вирощування розподіляються між насінням і соломкою пропорційно їх
вартості за діючими цінами реалізації. Собівартість соломки визначається
діленням витрат на фізичну масу. Собівартість трести льону-довгунця чи
конопель включає вартість соломки і витрати на її розстилання,
перегортання, підняття із стелищ тощо.
Собівартість 1 ц насіння соняшнику визначається діленням загальної суми
витрат на вирощування та збирання продукції (без вартості соняшничиння
та кошиків у оцінці за нормативно-розрахунковими цінами) на фізичну масу
насіння після його доробки.
Для визначення собівартості тютюнової сировини, продукції лікарських та
ефіроолійних культур витрати на вирощування відповідних культур
розподіляються між окремими видами одержаної продукції пропорційно її
вартості за реалізаціиними цінами.
Для розрахунку собівартості 1 ц картоплі із загальної суми витрат на її
вирощування та збирання виключається вартість картоплі, яка згодована
худобі, що оцінюється за собівартістю кормових буряків з урахуванням
поживності. Решта суми витрат ділиться на кількість повноцінної
продукції.
Собівартість 1 ц продукції овочівництва відкритого і закритого ґрунту
визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на
фізичну масу основної продукції. Побічною вважається бадилля і
продукція, яка не реалізована, згодована худобі й оцінена за
собівартістю кормових буряків з урахуванням поживності.
При веденні обліку витрат по групі овочевих культур розраховується
середня собівартість продукції цих культур. Для визначення собівартості
продукції окремої культури витрати на групу культур розподіляються між
окремими видами продукції пропорційно її вартості за реалізаціиними
цінами.
До собівартості продукції теплиць включаються і витрати на утримання
бджолиних сімей для запилення (без вартості одержаного меду та іншої
продукції бджільництва за реалізаціиними цінами).
Між окремими культурами, що вирощуються в теплицях, витрати
розподіляються пропорційно вартості одержаної продукції за
реалізаціиними цінами.
Для розрахунку собівартості 1 ц продукції баштанних культур усі витрати
діляться на кількість оприбуткованої продукції. При цьому фактичні
витрати на вирощування баштанних культур розподіляються між видами
продукції пропорційно їх вартості за реалізаційними цінами.
Собівартість 1 ц насіння овочевих і баштанних культур визначається
діленням витрат на їх вирощування, збирання, сушіння та сортування (без
вартості відходів і побічної продукції за цінами можливого використання)
на кількість одержаної продукції.
Собівартість кормових буряків, а також цукрових буряків, вирощених для
годівлі худоби, визначається діленням витрат (без вартості гички за
нормативно-розрахунковими витратами) на кількість одержаної продукції.
Витрати на вирощування та збирання кормових культур становлять
собівартість одержаної продукції (зеленої маси, сіна таін.).
Витрати на вирощування і догляд за однорічними сіяними травами,
поліпшеними і природними сіножатями, культурними пасовищами, які
використовуються для одержання одного виду продукції, повністю
відносяться на її собівартість. При одержанні кількох видів продукції
(зеленої маси, включаючи і випас, та сіна) витрати на їх вирощування
розподіляються пропорційно площам, використаним для одержання
відповідного виду продукції, а витрати на збирання, транспортування,
доробку певного виду продукції відносяться безпосередньо на її
собівартість.
Витрати на вирощування багаторічних трав розподіляються на витрати
минулих років і витрати поточного року.
Витрати минулих років — це витрати на вартість насіння та інші витрати;
вони обліковуються на окремому аналітичному рахунку і рівномірно
розподіляються за роками залежно від терміну експлуатації посівів. Ці
витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року. Якщо з
окремих площ сіяних трав одержують кілька видів продукції, то витрати,
віднесені на цю площу, розподіляються між видами продукції пропорційно
кількості зібраної зеленої маси.
Витрати поточного року — це витрати на щорічний догляд за посівами та
збирання врожаю. Вони разом з певною часткою витрат минулих років
становлять собівартість отриманої продукції звітного періоду.
При збиранні з однієї і тієї площі кількох видів продукції витрати
минулого і поточного року розподіляються між ними пропорційно площі
збирання, до яких додають прямі витрати на збирання, що і буде становити
собівартість продукції.
При збиранні сіяних однорічних і багаторічних трав на насіння солома
оцінюється за нормативно-розрахунковою вартістю і виключається із
загальних витрат, а решта суми становитиме собівартість одержаного
насіння.
Витрати на поліпшення природних сіножатей та створення культурних
пасовищ (дискування, підсів трав, вартість насіння тощо) розглядаються
як витрати майбутніх періодів і розподіляються протягом періоду,
тривалість якого, як правило, 4-9 років, залежить від очікуваного
порядку використання площ і затверджується наказом про облікову політику
підприємства.
Собівартість 1 ц готового силосу та сінажу визначається вартістю
закладеної зеленої маси і витрат на транспортування, закладання в
силосну споруду, трамбування (включаючи вартість використаної плівки,
консервантів та інших компонентів). Загальна сума витрат ділиться на
фізичну вагу одержаного готового силосу чи сінажу.
Для визначення собівартості продукції садівництва та ягідників із
загальної суми витрат поточного року виключається вартість живців,
відсадків, паростків, вусів, оцінених за реалізаційними цінами, та
падалиці, оціненої за цінами можливого використання.
Собівартість 1 ц плодів, ягід, винограду визначається діленням загальної
суми витрат на вирощування певної культури (а при потребі — за її видами
та сортами) на кількість одержаної продукції.
У неспеціалізованих підприємствах витрати обчислюються в цілому по
садівництву і калькулюється середня собівартість одержаної продукції.
При потребі визначення собівартості кожного виду продукції витрати
розподіляються між видами продукції пропорційно до вартості за
реалізаційними цінами.
Для визначення собівартості вирощеного садивного матеріалу (саджанців
насіннячкових і кісточкових порід тощо) загальна сума витрат на
вирощування окремих культур чи груп з кожного поля (без витрат на
викопування) розподіляється пропорційно кількості саджанців, викопаних
для реалізації і залишених у ґрунті для дорощування.
Для визначення собівартості 1000 викопаних саджанців необхідно до
витрат, що припадають на їх вирощування, додати витрати на викопування і
загальну суму поділити на кількість викопаних саджанців.
Витрати на вирощування і збирання та доробку хмелю розподіляються між
одержаною продукцією пропорційно її вартості зареалізаційними цінами.
У спеціалізованих підприємствах облік витрат на вирощування квітів
ведеться за культурами, а собівартість продукції розраховується діленням
витрат на її кількість. У разі вирощування кількох культур на одній
площі (в одній теплиці) сума витрат розподіляється між видами одержаної
продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.
Неспеціалізовані підприємства облік витрат на вирощування квітів ведуть
у розрізі відкритого і закритого ґрунту; окремий рахунок відкривають для
обліку витрат на вирощування насіння. Між видами продукції сума витрат
розподіляється пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.
На підприємствах, які вирощують гриби, виробництво складається з двох
переділів. Продукцією першого є компост, собівартість якого визначається
діленням загальної суми витрат на кількість отриманого компосту.
Основною продукцією другого переділу є товарний гриб, собівартість якого
визначається сумою витрат, включаючи собівартість закладеного компосту
за мінусом вартості використаної побічної продукції, діленням на
кількість отриманих грибів.
Використаний компост та корінці розглядають як побічний продукт. Побічна
продукція оцінюється згідно з табл. 4.8.
Список використаної літератури.:
Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату
України від 24.01.94 № 21.
Про затвердження типових норм первинних документів з обліку в
будівництві: Наказ Держ. ком. буд-ва, архіт. і житлової політики України
від 29.12.2000 № 416/299.
Бабич В. В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік на підприємствах
малого бізнесу в Україні. — К.: Лібра, 1996. — 160 с
Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т.
А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ, 2000. —672
с.
Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс
лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малю-ги.
— Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с
Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. “Облік і
аудит” вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп.
і перероб. — Житомир: ПП “Рута”, 2002. — 592 с
ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с
Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с
Вуд Ф. Бухгалтерский учет для предпринимателей. В 4 ч. — М.: Аскери,
1993.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
