Реферат на тему:
Основні принципи планування собівартості продукції (робіт, послуг)
Планування собівартості продукції (робіт, послуг) є важливою складовою
розроблення економічно обґрунтованих бізнес-планів.
Плануванню собівартості продукції передує аналіз витрат за елементами та
статтями в попередньому періоді. Для аналізу беруться дані обліку і
звітності, нормативно-правові акти, матеріали спостережень, вивчення та
узагальнення досвіду господарств. Одержані результати використовуються
для розробки заходів щодо економії витрат та підвищення ефективності
виробництва в плановому періоді.
Основою для визначення планової собівартості продукції окремих
сільськогосподарських культур і видів тварин є технологічні карти, де за
статтями витрат на підставі переліку передбачених у технології робіт,
ґрунтово-кліматичних умов, установлених норм виробітку, нормативів
витрат праці, матеріальних та інших ресурсів із урахуванням
раціонального використання землі, основних засобів, застосування
прогресивних агрозоотехнічних і організаційних заходів визначається
загальна сума витрат виробництва.
У собівартість продукції включаються накладні витрати (крім
адміністративних витрат і витрат на збут).
У процесі планування собівартості продукції враховується вплив основних
техніко-економічних факторів, таких як підвищення рівня механізації
виробництва, впровадження прогресивних технологій, проведення заходів
щодо поліпшення родючості ґрунтів, упровадження високопродуктивних
сортів і гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин,
раціональне використання матеріальних і фінансових ресурсів,
застосування прогресивних форм організації та оплати праці.
Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)
Облік витрат у сільськогосподарському виробництві повинен забезпечувати
оперативне, достовірне та повне надходження інформації щодо кількості та
вартості одержаної продукції (виконаних робіт і наданих послуг),
трудових, матеріальних і грошових витрат на виробництво продукції по
підприємству в цілому та окремих його структурних підрозділах (бригадах,
цехах, фермах тощо).
Облік витрат і виходу продукції здійснюється в розрізі окремих об’єктів
(виробництв, видів або груп культур чи тварин).
Оплата праці нараховується виходячи з обсягів виконаних робіт чи виходу
продукції або відпрацьованого часу на підставі відповідних первинних
документів і відноситься на відповідні об’єкти витрат.
Товарно-матеріальні цінності власного виробництва минулих років
відносяться на витрати за їх первісною вартістю, а продукція власного
виробництва поточного року — за плановою собівартістю з коригуванням її
в кінці року до рівня фактичних витрат; покупні — за первісною вартістю
з урахуванням таких методів її уточнення:
а) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
б) середньозваженої собівартості;
в) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
г) собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); ґ)
нормативних затрат;
д) ціни продажу, що, як правило, характерно для використання товарів для
виробничих потреб.
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове
призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один
із наведених методів.
Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних
замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного,
оцінюються за ідентифікованою собівартістю.
Оцінка за середньозваженою собівартістю визначається з кожної одиниці
запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок
звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на
сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у
звітному місяці запасів.
Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси
використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на
підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які
першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються
за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси
використовуються у послідовності, протилежній їх надходженню на
підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які
першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються
за собівартістю останніх за часом надходження запасів.
Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на
одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з
урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих
потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення
нормативних затрат до фактичних у нормативній базі повинні регулярно
перевірятися і переглядатися норми затрат і ціни на матеріали та
послуги.
Малоцінні та швидкозношувані предмети списуються з балансу при передачі
в експлуатацію; їх виключають зі складу активів з наступною організацією
оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації і відповідними
особами протягом строку їх фактичного використання.
Роботи та послуги допоміжних виробництв списуються на відповідні об’єкти
обліку виходячи з виконаного обсягу робіт і фактичної собівартості, яку
визначають щомісяця (крім транспортних робіт тракторів і живої тяглової
сили).
Прямі витрати на ремонт кожного складного об’єкта (трактора, машини та
обладнання) групуються в журналі обліку витрат ремонтної майстерні на
аналітичних рахунках, відкритих за видами ремонтів (робіт), де роблять
записи на підставі відомостей дефектів машин, лімітно-забірних карток,
накладних, нарядів та ін. Витрати на ремонт інших сільськогосподарських
машин та роботи, пов’язані з виготовленням виробів та інвентарю,
обліковують в розрізі видів (груп) робіт.
У журналі обліку витрат ремонтної майстерні можуть обліковуватися і
витрати з ремонту та технічного обслуговування, проведених безпосередньо
в бригадах.
На окремому аналітичному рахунку у розрізі статей обліковуються цехові
витрати ремонтної майстерні.
Собівартість закінчених робіт майстерні складається з прямих витрат на
виконання робіт та суми цехових витрат у встановленому відсотку.
Витрати на експлуатацію вантажного автотранспорту групуються в
накопичувальній відомості, записи в якій здійснюються на підставі
дорожніх листів, товарно-транспортних накладних тощо. Витрати
відносяться на споживачів послуг автотранспорту виходячи з обсягу
виконаних робіт у тонно-кілометрах та їх фактичної собівартості. При
цьому витрати на перевезення людей та на роботу спеціальних машин
списуються на відповідні об’єкти на підставі даних про кількість
машино-годин (днів).
У разі ведення окремого обліку витрат на вантажні та пасажирські
перевезення і на роботу спеціальних машин виникають цехові витрати
автотранспорту, які розподіляються пропорційно машино-дням роботи.
Вартість транспортних робіт, виконаних тракторами, до складу якої
входить оплата праці, пальне та інші витрати, відноситься на відповідні
об’єкти обліку виходячи з обсягу перевезень і планової собівартості
одного еталонного гектара роботи з коригуванням її в кінці року до рівня
фактичних витрат.
Облік витрат на утримання сільськогосподарської техніки ведуть протягом
року на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”. Аналітичні рахунки
відкривають в розрізі видів машин (трактори, зернові комбайни,
спеціальні комбайни, ґрунтообробні, посівні машини тощо). До складу
витрат відносять оплату праці працівників, що займаються обслуговуванням
конкретних машин (без оплати праці трактористів, які працюють на цих
машинах), амортизацію, витрати на ремонт тощо. В кінці року ці витрати
відносять на окремі об’єкти витрат прямо (по спеціальних машинах) або
розподіляють пропорційно обсягу виконаних робіт у фізичних обсягах, а по
тракторах — в умовних еталонних гектарах (міжсільськогосподарськими,
транспортними та будівельними роботами).
Список використаної літератури.:
Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату
України від 24.01.94 № 21.
Про затвердження типових норм первинних документів з обліку в
будівництві: Наказ Держ. ком. буд-ва, архіт. і житлової політики України
від 29.12.2000 № 416/299.
Бабич В. В, Свідерський Є. І. Бухгалтерський облік на підприємствах
малого бізнесу в Україні. — К.: Лібра, 1996. — 160 с
Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т.
А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. — Житомир: ЖІТІ, 2000. —672
с.
Бутинець Ф. Ф. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс
лекцій. Навч. посіб. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця, доц. Н. М. Малю-ги.
— Житомир: ЖІТІ, 2000. — 608 с
Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. “Облік і
аудит” вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп.
і перероб. — Житомир: ПП “Рута”, 2002. — 592 с
ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с
Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с
Вуд Ф. Бухгалтерский учет для предпринимателей. В 4 ч. — М.: Аскери,
1993.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
