Реферат на тему:
Форми бухгалтерського обліку
Форма бухгалтерського обліку вибирається на підприємстві залежно від
виду господарської діяльності. Форма бухгалтерського обліку на
підприємстві визначає організаційні моменти облікової роботи, з одного
боку, і вибір реєстрів бухгалтерського обліку — з іншого. Форми
бухгалтерського обліку розділяють на ручні (паперові) та автоматизовану.
Сучасні ручні (паперові) форми обліку визначені за такими нормативними
документами:
1. Методичними рекомендаціями щодо застосування реєстрів бухгалтерського
обліку малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства
фінансів України від 25.06.03. Згідно з цими вказівками малі
підприємства використовують:
1) просту форму обліку при незначному документооборот! (кількістю
господарських операцій), що здійснюють діяльність з виконанням
нематеріаломістких робіт і послуг;
2) спрощену форму, якщо підприємство здійснює за місяць значну кількість
господарських операцій.
2. Інструкцією про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і
порядок їх складання, затвердженого наказом Держказначейства України від
27.07.2000 № 68.
Найбільшого розповсюдження на підприємствах набула журнально-ордерна,
журнальна і спрощена форма бухгалтерського обліку. Відповідно
меморіально-ордерна використовується переважно бюджетними установами.
Використання комп’ютерної техніки робить облік ефективнішим у системі
управління сучасним підприємством у ринкових умовах.
Облікова політика підприємства
Бухгалтерський облік і фінансова звітність на підприємстві повинні
відповідати основним принципам, установленим Законом про бухгалтерський
облік і фінансову звітність в Україні та відповідними П(С)БО.
Одним із них є принцип послідовності, тобто постійне (щорічне)
застосування підприємством обраної облікової політики. Кожне
підприємство розробляє облікову політику самостійно. Це установлено п. 5
ст. 8 Закону про бухгалтерський облік. У цьому ж пункті зазначено, що
кожне підприємство вибирає форму реєстрів бухгалтерського обліку,
розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і
контролю господарських операцій, затверджує правила документообороту і
технологію обробки облікової інформації.
П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” визначає, що облікова
політика є сукупністю принципів, методів і процедур, які використовують
підприємства для складання і надання фінансової звітності. її створення
— дуже трудомісткий і відповідальний процес. За розробленим наказом
підприємство має працювати не один рік і враховувати свої активи і
зобов’язання залежно від розробленої, встановленої облікової політики.
Відповідно до особливостей підприємства необхідно передбачити у наказі
принципи, методи і процедури виконання, що характерні саме для
діяльності суб’єкта господарювання, зі вступом у силу національних
стандартів до нього можна внести зміни.
Використання Плану рахунків на підприємствах (організаціях, установах)
План рахунків для потреб бухгалтерського обліку є переліком синтетичних
рахунків і схем реєстрації та групування на них фінансово-господарської
діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.
Стандартний план рахунків є базою для формування робочого Плану рахунків
конкретного підприємства залежно від потреб здійснюваної
виробничо-господарської діяльності. Нині на підприємствах народного
господарства використовують такі плани рахунків:
1. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом
Міністерства фінансів України від ЗО. 11.99 № 291. План рахунків
найбільше використовують підприємства основних галузей народного
господарства. План рахунків містить кодифікацію, яка дає можливість
відобразити та згрупувати інформацію фінансово-господарської діяльності
підприємства галузей народного господарства. Також цим Планом рахунків
передбачено специфічні рахунки, які відображають інформацію діяльності
торговельних підприємств (наприклад, 28 “Товари”), страхових організацій
(49 “Страхові резерви”, 76 “Страхові платежі” та ін.).
2. Для малих підприємств передбачено використання спрощеного Плану
рахунків малого підприємництва, який затверджений наказом Міністерства
фінансів України від 19.04.01 № 186. Його можуть використовувати малі
підприємства, неприбуткові організації (крім бюджетних), представництва
іноземних суб’єктів підприємницької діяльності. Спрощений план рахунків
простіший у використанні, ніж звичайний План рахунків. Застосовувати
його, як сказано в наказі № 186, не обов’язково, але при його
застосуванні значно спроститься заповнення фінансової звітності
(“Балансу”, форми № 1, і “Звіту про фінансові результати”, форми № 2).
У спрощеному Плані рахунків, на відміну від загальноприйнятого Плану,
немає чіткого поділу рахунків на класи. Умовний поділ на класи можна
провести, порівнявши його із загальним Планом рахунків: • рахунки 10-18
належать до класу 1 “Необоротні активи”;
• рахунки 20-26 — до класу 2 “Запаси”;
• рахунки 30-39 — до класу 3 “Грошові кошти і розрахунки”;
• рахунки 40-47 — до класу 4 “Власний капітал та забезпечення
зобов’язань”;
• рахунок 55 — єдиний, що представляє клас 5 “Довгострокові
зобов’язання”;
• рахунки 64-69 — до класу 6 “Поточні зобов’язання”;
• рахунки 70 і 79 — до класу 7 “Доходи і фінансові результати”;
• рахунки 84 і 85 — до класу 8 “Витрати операційної діяльності”.
3. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений
наказом Головного управління державного казначейства України від
10.12.99 № 114. Даний План рахунків призначений для відображення і
накопичення інформації про бухгалтерський облік господарських операцій
установ і організацій, основна діяльність яких ведеться за рахунок
коштів державного і місцевих бюджетів.
4. У банківських установах, які займаються фінансово-кредитною
діяльністю, використовують Цей рахунків бухгалтерського обліку
комерційних банків України, затверджений постановою Правління
Національного банку України від 21.11.97 № 388 (реєстр № 493 від
28.11.97). План рахунків передбачає відображення, накопичення і
переробку інформації про діяльність комерційних банків, розрахунку
економічних показників, формування електронної звітності.
Загальні поняття звітності
Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, яка відображає інформацію
про фінансове становище, результати діяльності і рух грошових засобів
підприємств за звітний період.
Загальні вимоги до фінансової звітності викладено у ст. 11-14 Закону
України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та
П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”. В основному ці
вимоги такі:
1. На основі даних бухгалтерського обліку підприємство зобов’язане
складати фінансову звітність, яку підписує керівник і головний
бухгалтер.
2. Згідно з п. 2 ст. 11 розд. 4 фінансова звітність включає:
• баланс;
• звіт про фінансові результати;
• звіт про власний капітал;
• примітки до звітів.
Для малих підприємств установлена скорочена форма звітності в складі
Балансу і Звіту про фінансові результати.
3. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані
складати фінансову звітність, яку підписує керівник і головний бухгалтер
підприємства.
4. Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встановлюються
Міністерством фінансів України, узгоджені з Державним комітетом
статистики України.
5. Для банків форми розробляє Національний банк України.
6. Для бюджетних установ — Головне управління Державного казначейства
України.
Список використаної літератури:
Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. “Облік і
аудит” вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп.
і перероб. — Житомир: ПП “Рута”, 2002. — 592 с
ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч.
посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с
Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.
Я. Дем’яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с
Вуд Ф. Бухгалтерский учет для предпринимателей. В 4 ч. — М.: Аскери,
1993.
ЗавгороднийВ. П. Настольная книга бухгалтера малого бизнеса. — К.:
Вира-Р; Дакор, 2000. — 608 с
НидлзБ. И. др. Принципы бухгалтерского учета (Б. Нидлз, X. Андерсон, Д.
Колдуэл: Пер. с англ.) / Под ред. Я. В. Соколова. — 2-е изд. — М.:
Финансы и статистика, 1994. — 496 с.
Скворцов Н. Н. Бухгалтерский учет: Учеб.-метод. пособ. В 2 т. — Харьков,
1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
