Реферат на тему:
Психологічне консультування в сфері освіти
Зміст
• Основні запити в сфері психолого-педагогічного консультування
• Консультування батьків та педагогів щодо взаємодії з дітьми різного
віку
• Консультування з розвитку здібностей школярів
• Консультування з проблем шкільної адаптації та успішності
• Консультування з проблем профілактики дитячої злочинності, наркоманії
та алкоголізму
Основне завдання консультування з цього напряму — оптимізація
міжособистісної взаємодії в системі “педагог — дитина”, “батьки —
дитина”, “педагог — батьки”.
Основні запити в сфері психолого-педагогічного консультування
До основних проблем (запитів), з якими звертаються до
психолога-консультанта, можна зарахувати:
– неадекватність педагогічних впливів на особистість дитини;
– конфліктні ситуації в сім’ї;
– переживання дітьми різного віку негативних емоцій стосовно школи,
ставлення до навчання;
– проблеми психічного здоров’я дітей, що навчаються в загальноосвітніх
та спеціальних закладах;
– вплив стресогенних факторів на успіхи в школі;
– проблеми шкільної дезадаптації;
– дитячий алкоголізм та наркоманія.
Розв’язання зазначених вище проблем передбачає, перш за все, знаходження
основних причин, які провокують появу тих чи інших труднощів. З досвіду
роботи можна стверджувати, що найбільш поширеними причинами виникнення
труднощів у педагогічному спілкуванні є:
– несформованість навичок вербальної та невербально! комунікації
(перефразування, збіднений словниковий запас, нелогічність висловлювань,
недоречність виразів тощо);
– відсутність необхідного зворотного зв’язку;
– формальність в організації педагогічної взаємодії (особливо в процесі
прийняття спільних рішень);
– неврахування вікових та індивідуальних особливостей дітей у процесі
спілкування, ігнорування закономірностей психічного розвитку
особистості, зокрема переживання нею критичних періодів;
– низька культура педагогічного спілкування та нехтування внутрішньою
неготовністю співрозмовника (зокрема, дитини) до критичного ставлення чи
оцінювання;
– низький рівень гуманізації дитячих закладів.
Консультування батьків та педагогів щодо взаємодії з дітьми різного віку
У сфері взаємин батьків та педагогів з дошкільнятами особливо важливо
пам’ятати про вразливість та динамічність дитячої психіки, про наявність
сенситивних (найбільш сприятливих) періодів у віковому розвитку дитини,
про специфіку переживання криз у різний віковий період. Так, наприклад,
розв’язання проблеми трирічної вікової кризи і пов’язаним з нею
погіршанням взаємин дитини з батьками, вимагає спрямувати зусилля на
з’ясування специфіки (особливостей) індивідуального фізичного та
психічного розвитку дитини, розгляду конкретних ситуацій, в яких дитина
поводиться агресивно чи викликає особливе занепокоєння батьків. Під час
аналізу стресогенних факторів важливо звернути увагу батьків на
раптовість та несподіваність реакцій, проговорити можливі профілактичні
заходи, які б попередили розвиток нейротичності та ворожості з боку
дитини.
Доречно з’ясувати також можливі причини гіперактивності або, навпаки,
підвищеної пасивності дітей дошкільного віку. Для цього важливо провести
попередню діагностику на встановлення типу нервової системи та
темпераменту. Нерідко причини конфліктів містяться у неадекватних
способах вирішення якогось питання або ж простої неуважності батьків до
дитячого настрою чи інтересів.
Досить болючою залишається проблема суттєвих розбіжностей між батьками і
педагогами з приводу методики навчання і виховання дитини дошкільного
віку. Можна розробити план проведення консультації на цю тему, де за
круглим столом розглянути найбільш раціональні і доречні способи
розв’язання тієї чи іншої проблеми, організувати психологічний лекторій
тощо.
Однієї з поширених проблем є небажання дитини, що досягла семирічного
віку, навчатися в школі. Причини криються здебільшого в неготовності
дитини до школи, яка включає інтелектуальні, мотиваційні та емоційні
аспекти. Під час консультування важливо проаналізувати мотиви
неадекватної поведінки дитини, соціальну ситуацію її розвитку, а також
специфіку підготовки дитини до школи в сім’ї. На основі такого
обговорення можна розробити відповідні рекомендації щодо подальшої
взаємодії з дитиною, можливо, порекомендувати зустрітися зі
спеціалістами-медиками чи дефектологами.
Процедура проведення консультування з проблеми погіршання поведінки
дітей передбачає врахування індивідуальних особливостей батьків, їх
готовність до змін, а також психолого-педагогічну культуру. Нерідко
позитивні результати дає і додаткове діагностування батьків (наприклад,
тестування на з’ясування типу ставлення батьків до дитини).
Специфіка проведення психологічного консультування батьків щодо раннього
виявлення і розвитку здібностей у дітей передбачає: врахування умов
психічного розвитку дитини, її близького соціального оточення,
особливостей індивідуального розвитку, наявність психічних травм тощо.
Спільно з батьками вирішується питання навчання дітей (тип школи, рівень
навантаження, кваліфікація педагогів).
Психолого-педагогічне консультування батьків дітей молодшого шкільного
віку передбачає врахування нормативних психічних новоутворень
(рефлексія, довільність, внутрішній план дій), включення дитини у процес
учіння, специфіку взаємин з однокласниками, статус дитини в сім’ї. В
ході консультування доводиться враховувати цілий ряд об’єктивних і
суб’єктивних обставин, через які в дітей виникають проблеми з навчанням
у школі та можуть складатися погані взаємини з однолітками. Практичні
рекомендації з виявлення й усунення цих причин мають складатися в
процесі діалогу з батьками та за наявності необхідної інформації від
учителів. Психологічне консультування батьків дітей цього віку має бути
спрямоване на оптимізацію батьківського впливу та підвищення їхнього
авторитету.
Основними чинниками розвитку особистості молодшого школяра є ставлення
дорослих до шкільної успішності, дисципліни, старанності учнів, дитячих
звичок. Думка вчителя для молодшого школяра є найбільш істотною та
безапеляційною. Школярі звертаються до вчителя з найрізноманітніших
проблем — від випадкових, ситуативних до болючих особистісних
(наприклад, конфлікти в сім’ї, розлучення батьків). Тому важливо, щоб
педагог був емпатійною, чутливою людиною, зміг відділити суттєве від
ситуативного, а в разі необхідності — звернутися по допомогу до
психолога.
Вирішення психолого-педагогічних проблем дітей підліткового віку має
також цілий ряд особливостей. До типових конфліктів між батьками і
підлітками можна віднести: неадекватне соціальне поводження підлітків,
небажання підлітка спілкуватися зі своїми батьками, ділитися з ними
своїми думками і переживаннями, розповідати про те, що з ними
відбувається: зниження навчальної активності, погіршання результатів
навчання в школі, неадекватність самооцінки тощо. Вступ у підлітковий
вік не передбачає входження дитини у нову групу (якщо не йдеться про
значущу групу поза школою). Передбачається подальший розвиток
особистості за нових умов, оскільки сама група підлітків стає іншою (в
результаті інтеграції соціальних і психологічних змін).
Психологу в роботі з підлітками варто пам’ятати, що суттєві зміни у
структурі особистості підлітка відзначаються, перш за все, зрушеннями у
самосвідомості. Підліток починає уявляти себе дорослим, намагається
виражати нову життєву позицію як у ставленні до себе, так і до інших та
світу в цілому. В такій ситуації підліток часто заявляє про свої права —
на самостійні рішення, на вибір друзів, на проведення вільного часу. Він
ображається, опирається, захищається всіма відомими йому методами,
інколи викликаючи обурення та протест дорослих.
Суперечність між самоставленням підлітка та ставленням дорослого часто є
джерелом тривалих конфліктів та відчуження. Практичні дії, спрямовані на
корекцію відчуження підлітка, в першу чергу від його батьків,
передбачають як індивідуальну, так і групову роботу, спрямовану на
підвищення рівня саморегуляції підлітків, навчання їх способам
конструктивного розв’язання проблем, підвищення стресо-стійкості,
зниження тривожності та агресивності, поліпшення соціалізації в
суспільстві.
У бесідах з батьками необхідно звертати увагу на складність перебігу
вікових криз. Так, наприклад, у підлітковому віці вона часто
ускладнюється стилем взаємодії в сім’ї, проявами індивідуальності
дитини, її здоров’ям та опосередковується соціальною ситуацією (статусом
у школі, взаєминами з друзями, системою оцінювання вчителів тощо). В
процесі консультації потрібно налаштовувати батьків на позицію
співробітництва, спільного вирішення сімейних проблем, а підлітків — на
довіру, врахування досвіду батьків, безоцінне ставлення до позиції, що
відрізняється від їх власної, вчити аналізувати власні і чужі вчинки,
зменшуючи категоричність суджень.
Головне завдання консультанта — зняти психологічний бар’єр, налаштувати
на готовність до співпраці, звертати увагу на мотивацію людських
вчинків, а не лише на їх результати.
Можна запропонувати підліткам вести щоденні записи спостережень за своєю
поведінкою, виділяючи те, що їм найбільше сподобалось, а що викликало
неприємні емоції.
Щодо консультування юнаків і дівчат старшого шкільного віку, то можна
виділити типові випадки і ситуації звертання до консультації батьків
старшокласників, а також їх самих. Серед них:
– погані взаємини між старшокласниками та їхніми батьками, послаблення
впливу на прийняття рішень дітьми;
– невдоволення батьків тим, як їхні діти вибирають собі друзів, особливо
стосунками між статями;
– розбіжності між батьками і дітьми щодо вибору дитиною майбутньої
професії, нездатність відшукати адекватні способи досягнення згоди;
– відсутність спільних інтересів, небажання дітей проводити час разом із
батьками;
– конфлікти між розлученою матір’ю (батьком) і дорослою дитиною через
те, що в родині з’явився новий чоловік (нова жінка), конфліктні ситуації
як наслідок поганих взаємин між дорослими дітьми від різних батьків в
одній і тій же родині [20].
До можливих ефективних способів практичного розв’язання згаданих вище
проблем можна зарахувати:
– індивідуальні бесіди з учасниками конфліктних ситуацій, у ході яких
спільно проаналізувати причини погіршання міжособистіс-них стосунків;
– групові зустрічі (тренінги, круглі столи, диспути, ділові ігри), на
яких оптимізувати процеси саморегуляції, здатність до відкритого
демонстрування як позитивного, прихильного, так і негативного ставлення;
виробляються уміння до гнучкого управління емоціями, емпатійного
слухання, спільного знаходження конструктивних рішень тощо.
У ході індивідуальних консультацій потрібно звернути увагу клієнта
(старшокласника) на зміст його власних переживань, що викликає в них
стійку негативну реакцію, вияснити, як би вони вчинили на місці батьків
чи вчителів. Під час бесід з батьками важливо звернути
їхню увагу на типові й специфічні прояви індивідуальних якостей дітей,
на які необхідно зважати, якщо дорослі щиро хочуть налагодити з ними
стосунки.
Під час групових зустрічей можна виробити спільні правила поведінки
(бачити позитивне, оцінювати свої дії, критика у вигляді рекомендацій,
спокійне представлення своєї позиції, пошуки компромісу, утримання від
з’ясування стосунків у стані роздратування).
Консультування з розвитку здібностей школярів
У практиці психологічного консультування доводиться працювати з запитами
щодо розвитку тих чи інших здібностей, а інколи й розробляти відповідні
рекомендації. При цьому ми посилаємось як до задатків (біологічної
основи здібностей), так і до соціальної ситуації розвитку особистості.
Раннє виявлення і діагностика задатків є необхідною умовою для їх
своєчасного й активного використання в процесі розвитку здібностей.
Період, протягом якого в дітей уперше виявляються наявні задатки, є
різним і залежить від багатьох факторів.
Умови, що забезпечують повноцінне формування здібностей людини,
передбачають, перш за все, уважне ставлення до занять дитини, врахування
її прагнення до тієї чи іншої діяльності. В практиці ми часто
спостерігаємо можливості розвитку здібностей за відсутності яскраво
виражених задатків. Варто зазначити, що можливість регулювати, зокрема
активізувати формування здібностей залежить, в першу чергу, від віку
людини, наявності сенситивних періодів для розвитку тих чи інших
психічних якостей.
1. Особливості консультування щодо розвитку інтелектуальних здібностей.
Інтелектуальні здібності людини мають визначену структуру. Тому
необхідно враховувати складність цього виду здібностей у процесі їхнього
розвитку. В основі формування розумових здібностей лежить розвиток
процесів мислення. Розвиток трьох основних видів мислення — дійового,
образного і словесно-логічного — опосередковується не лише задатками і
соціальною ситуацією розвитку особистості, а й організацією провідної
діяльності, характерної для того чи іншого вікового періоду.
Для повноцінного розвитку інтелекту потрібно пам’ятати про загальні
закони розвитку дитячого мислення, важливість систематичного
інтелектуального тренування для підтримки адекватного рівня розвитку
розумових здібностей людини.
2. Особливості консультування щодо розвитку мнемонічних здібностей.
Мнемонічні здібності людини — здатність до успішного запам’ятовування,
оптимального збереження та вчасного необхідного відтворення засвоєного
досвіду. Багатоаспектність прояву мнемонічних здібностей і безліч
проблем щодо розвитку пам’яті сприяє тому, що в практиці психологічного
консультування все частіше з’являються запити на поліпшення процесів та
якості пам’яті.
У практиці психологічного консультування робиться акцент на основних
законах та особливостях розвитку пам’яті. Необхідно відзначити
своєрідність індивідуальних проблем прояву пам’яті у різних клієнтів. Як
правило, важливо провести різнобічну і точну психодіагностику проявів
пам’яті клієнта перед тим, як давати йому рекомендації щодо поліпшення
пам’яті. Фактори, які необхідно враховувати, пропонуючи клієнтові
конкретні рекомендації з удосконалення його пам’яті: індивідуальні
розходження в розвитку різних видів пам’яті в людини, вікові
закономірності розвитку пам’яті, необхідність комплексного і
спеціалізованого удосконалювання пам’яті, взаємозв’язок у розвитку
пам’яті й інтелекту людини.
До засобів поліпшення запам’ятовування, підвищення якості збереження
матеріалу в пам’яті людини та удосконалення процесу відтворення
матеріалу можна віднести: розподіл матеріалу за смисловим навантаженням,
структурування матеріалу за значенням та часом використання, знаходження
асоціацій і стимулювання позитивним підкріпленням. Серед традиційних
запитів — запити на підвищення продуктивності зорової і слухової
пам’яті. Є багато практичних розробок та тренінгів, спрямованих саме на
розвиток окремих видів пам’яті. Однак при цьому обов’язковою умовою є
повноцінність функціонування аналізаторів.
3. Досить актуальними залишаються проблеми розвитку комунікативних
здібностей.
Ознаки, за якими можна судити про наявність у клієнта комунікативних
проблем: неадекватне або несвоєчасне реагування на звернення, почуття
зніяковілості, неуважне реагування на вербальні стимули,
недиференційованість невербальних стимулів, невміння використовувати
наявні знання, недорозвиненість почуття гумору тощо.
Варто відзначити важливість розвитку спостережливості для поліпшення
комунікативних здібностей. Корисною є зміна об’єктів і ситуацій
спілкування, передбачення результату спілкування з конкретною людиною. В
ході консультативної бесіди необхідно добиватись
усвідомлення клієнтом причин зміни в його настрої після спілкування з
певними людьми в конкретних ситуаціях. Можна запропонувати зробити деякі
кроки з нормалізації реакції клієнта на дії окремих людей у спілкуванні
з ним.
Деяким клієнтам інколи просто не вистачає ініціативи в спілкуванні з
людьми для налагодження контакту. Іншим рекомендується стати більш
уважним, доброзичливим слухачем. Клієнти часто запитують, як викликати
симпатію з боку інших людей. Для початку варто проаналізувати можливі
причини антипатії або ворожості, котрі клієнт може викликати до себе з
боку інших людей, а вже потім віднайти найбільш оптимальні для себе
способи усунення цих причин.
4. Особливості консультування щодо поліпшення організаторських
здібностей клієнта.
Перш за все, потрібно з’ясувати, чи усвідомлює клієнт, які знання й
уміння повинен мати гарний організатор. Початковий етап роботи з
клієнтом з удосконалювання його організаторських здібностей може
стосуватись складання індивідуальної програми щодо корекції та розвитку
окремих рис характеру, складання самоописів та передбачення
перспективних напрямів самовиховання.
Розвиток спеціальних здібностей передбачає наявність необхідних умов.
Зокрема, розвиток математичних здібностей передбачає формування цілого
ряду спеціальних умінь, що входять у структуру математичних здібностей,
послідовність практичних дій, розвиток формальної логіки.
Важливо спільно виробити практичні рекомендації щодо роботи з дітьми,
зокрема дошкільного віку, коли особистість переживає цілий ряд
сенситивних періодів, сприятливих для актуалізації психічних якостей і
процесів. Дії консультанта мають бути спрямовані на прискорене
оволодіння суб’єктом новими знаннями, уміннями і навичками, необхідними
для оптимізації прояву тих чи інших спеціальних здібностей.
Хотілось би відзначити важливість виявлення прагнення людини до
досягнення визначених цілей. Дефіцит останнього часто є причиною
сповільненого розвитку здібностей особистості, навіть за наявності
необхідних біологічних задатків та сприятливих психосоціальних обставин.
Консультування з проблем шкільної адаптації та успішності
Більшість дітей з великим бажанням і зацікавленістю йде до школи. Діти
готові добре вчитись, приносити хороші оцінки, отримувати задоволення
від перебування в групі ровесників, із задоволенням слухають вчителя.
Чому діти з часом втрачають інтерес і до школи, і до навчання? Такі
запитання хвилюють як батьків, так і педагогів, бо не секрет, що дитина,
яка хоче навчатися, досягає більших успіхів. Одна з основних причин
шкільної неуспішності — низький рівень психічної адаптованості дитини до
нових умов, до шкільних правил, до вимог учителя, загалом, до нової
соціальної ситуації.
Природа шкільної неуспішності і дезадаптації може бути представлена
різноманітними факторами:
– недоліками у підготовці дитини до школи (І. Дубровіна, 1975, К.
Кравцова, 1981,1. Булах, 1998 та ін.);
– соматичною ослабленістю дитини (Н. Попова, 1983, В. Соок, 1985);
– порушеннями у формуванні рухових та окремих психічних функцій (М.
Озерецький,1928, Н. Лебедева, 1977, Й. Шванцара, 1978, Я. Стре-ляу,
1982);
– емоційними розладами (Л. Славіна, 1966,0. Захаров, 1982, М. Тихо-нова,
2002).
– великими перевантаженнями, що викликають розгальмованість та зниження
дисципліни (Н. Лебедева, 1977).
Не викликає сумніву, що одна з глибоких причин неуспішності і шкільної
дезадаптованості — це відставання в інтелектуальному розвитку,
несформованість в учня мислительних операцій.
Під час організації консультативного процесу необхідно враховувати тип
нервової системи дитини, наявність нейродинамічних порушень, невротичних
симптомів. Так, для легко збудливих дітей типовими є розлади уваги,
порушення цілеспрямованої діяльності, що серйозно заважає засвоєнню
навчального матеріалу; інша форма психофізіологічних розладів пов’язана
з помітним зниженням активності, працездатності та загальною психічною
загальмованістю. Очевидно, такі діти не встигають вчасно виконувати
завдання в групі, хвилюються під час контрольних, переживають труднощі
під час опитування. У них поступово може сформуватись комплекс
неповноцінності, занижена самооцінка та низький рівень домагань.
Причинами значних труднощів у навчанні дітей можуть виступати
нейродинамічні порушення, які виступають у формі емоційної
нестабільності, поганого самопочуття, зниження настрою, бурхливого
реагування на ситуацію неуспіху. Все це знижує рівень успішності навіть
за наявних високих показників інтелектуального розвитку.
Психологічні труднощі дезадаптаційного характеру виступають як похідні
(вторинні), тобто формуються як наслідок психофізичних порушень,
соціально-психологічних конфліктів, неадекватного оцінювання,
неправильної інтерпретації індивідуального психологічного розвитку
дитини тощо.
У процесі індивідуального психологічного консультування необхідно
визначити основні причини низької навчальної адаптації учнів, а не лише
концентруватись на конкретних проявах дезадаптації. Важливу роль в
успішній адаптації дітей до школи відіграють характерологічні
особливості дитини, наявність основних вікових новоутворень та
включеність у провідну діяльність.
Уміння контактувати з ровесниками, включатись у комунікативну
діяльність, а також сформованість навичок комунікації посідає основне
місце в ситуації переходу учня до іншої школи, що вимагає подолання
значних труднощів у спілкуванні. Відомо, що в ситуації ізоляції дитини
(особливо в кризовий період) виникають порушення психогенного характеру,
які можуть закріпитись у вигляді “депривованого типу реагування” —
агресивності, замкнутості, недовіри.
У період навчання в школі інколи виникає інтегрована несприятлива
ситуація, яка характеризується негативним впливом соціальних (зовнішніх)
та психофізичних (внутрішніх) факторів. До такої соціальної ситуації ми
відносимо атмосферу, яка складається у більшості закладів інтернатного
типу, які характеризуються закритістю, обмеженістю контактів,
депривацією інтересів та бідністю емоційних проявів.
Важливо вчасно помітити небезпечні ознаки шкільної дезадаптації та
упередити руйнівні наслідки особистісного характеру — емоційні
порушення, зниження пізнавального інтересу, поведінкові негаразди.
У ході консультування учителів та вихователів варто не лише
проаналізувати причини та прояви дезадаптації тієї чи іншої вікової
групи дітей, не лише вивчити індивідуальні характеристики
дезадаптованих, а й обговорити шляхи корекції негативної поведінки.
Останні залежать від рівня дезадаптованості, вікового періоду,
соціальної
ситуації розвитку та необхідного досвіду роботи педагога. Консультант,
зокрема, навчає таким відомим у гуманістичній психології прийомам і
методам, як емпатійне слухання (вчування у внутрішній світ дитини,
глибинна оцінка її стану), парадоксальна інтенція (сприяємо відкритому
переживанню дитиною справжніх, хоча б і негативних почуттів), діалогічне
обговорення ситуації тощо.
Особливої уваги вимагає перша зустріч з клієнтом. Важливо, щоб він
повірив у вашу щирість, прагнення зрозуміти, розібратись і допомогти.
Клієнт (чи то учень, чи хтось із батьків) має зручно влаштуватись у
кріслі, заспокоїтись, без особливого втручання викласти інформацію,
настроїтись на серйозну роботу. Не можна забувати, що немає неважливої
інформації, а також про приховані мотиви та прагнення клієнта, про давні
(ранні) болісні спогади, а також про систему захистів та опорів, які
виявляються під час таких зустрічей.
Кожний сеанс має закінчуватись підведенням якихось підсумків щодо
виконання контракту (домовленості), зняттям напруження, а також
обговоренням наступних зустрічей та програми самостійної роботи клієнта.
Основними показниками успішного консультування з проблем шкільної
дезадаптації виступають: інтерес до навчання в школі або до окремих
предметів, критичне ставлення до своїх успіхів, зниження агресивних
проявів, налагодження стосунків з ровесниками, участь у спільних
шкільних заходах, наявність адекватної самооцінки, готовність до
співпраці, прагнення до самовдосконалення.
Консультування з проблем профілактики дитячої злочинності, наркоманії та
алкоголізму
Людська психіка організована таким чином, що ми охоче сприймаємо потік
позитивної інформації і намагаємось відмежуватись від негативної,
особливо болючої. Як правило, батьки із задоволенням вислуховують
інформацію про успіхи своїх дітей і намагаються не концентруватись на
негативних проявах поведінки, знаходячи виправдання та шукаючи
“крайнього” (учитель, погані друзі, вулиця). Практика показує, що
девіантність — це здебільшого результат неадекватного впливу батьків або
ж їх надмірне опікування, або ігнорування справжніх інтересів дітей,
їхніх потреб, прагнень, неврахування вікових та індивідуальних
особливостей розвитку.
Помітивши негаразди у поведінці дітей, негайні кроки батьків мають бути
спрямовані на організацію життєдіяльності дітей — від розпорядку дня та
щоденного виконання доручень, домашніх завдань до спільних сімейних
заходів (екскурсії, літній відпочинок, робота на присадибній ділянці
тощо). В процесі обговорення соціальної ситуації розвитку дитини часто
виявляється, що вона почала уникати дому, щоб не бути присутньою при
сварках батьків, тому роботу в таких випадках варто починати з
перебудови та зміни стосунків у сім’ї, створення домашнього затишку.
Деякі діти намагаються поза власною домівкою знайти те, чого їм там не
вистачає, однак у таких ситуаціях дитина часто потрапляє під згубний
вплив “вулиці”, де вона почуває себе дорослою, навчаючись “шкідливим”
звичкам, демонструючи силу, зневажаючи моральні норми поведінки.
Головне, щоб не дати можливість закріпитись подібній поведінці у дитячій
свідомості. Рекомендації щодо “згасання” прагнення до аномальної
поведінки ми можемо знайти, зокрема, у біхевіористичному напрямі
психологічного консультування. Інколи доводиться рекомендувати
проведення спеціальних заходів щодо корекції дитячої поведінки (з метою
попередження дитячої злочинності).
Важливого значення набуває організація спілкування девіантних (із
порушеннями у поведінці) підлітків, зміна їх статусу в групі, пошуки
друзів, включення в групи “за інтересами”.
Профілактика алкоголізму та наркоманії має здебільшого стосуватись
організації дитячої діяльності, вона передбачає гуманізацію батьківської
та педагогічної взаємодії, підвищення відповідальності батьків за
коректність власної поведінки.
На жаль, інколи в ході консультування таких дітей доводиться
констатувати неврологічні та серйозні психосоматичні порушення, які не
можна усунути без втручання лікарів, медичного обстеження.
Тривале перебування дитини в умовах соціальної депривації (обмежень,
незадоволення життєво важливих потреб) дома або в школі передбачає
спершу зняття стану психічної напруги, дискомфорту. Здебільшого психолог
може звернутись по допомогу до соціальних служб, а інколи доводиться
залучати і служби захисту прав дитини.
Стосовно таких ризиків для здоров’я, як куріння, алкоголізм, наркоманія,
то саме батьки можуть стати реальним джерелом знань. Роль школи також
важко переоцінити. Цілеспрямований потік інформації щодо здорового
способу життя може вплинути на спосіб життя дітей. Варто частіше
говорити про проблеми дітей з усіма компетентними органами, запобігати
серйозним порушенням, успішно взаємодіяти з педагогічним колективом та
органами охорони здоров’я.
Список використаної і рекомендованої літератури
1. Берн Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных: Пер. с
англ. — Симферополь: “Реноме”, 1998.
2. Булах I. С, Хомич Г. О. і ін. Соціально-психологічні аспекти процесу
адаптації учнів: Навчально-методичний посібник. — К.: УДПУ ім.
Драгоманова, 1997.
3. Гозман Л. Я., Алешина Ю. Е. Социально-психологическое исследование
семьи: проблемы и перспективы // Вест. МГУ. — 1985. — №4.
4. Джордж Р., Кристиани Т. Консультирование: Теория и практика: Пер. с
англ. — М.: Изд-во Эксмо, 2002.
5. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. — СПб.: Питер, 2001.
6. Изард К. Э. Психология эмоций: Перев. с англ. — СПб.: Пи-тер,1999.
7. Kumaee-Смык Л. А. Психология стресса. — М.: Наука, 1983
8. Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту. — К.: МАУП,
1996.
9. Лангмейер П., Матейчек 3. Психическая депривация в детском возрасте.
— Прага: Авиценум, 1984.
10. Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога. — М.:
Просвещение, 1996.
11. Психологічна діагностика інтелекту, мислення, креативності дитини /
Упоряд.: С. Максименко, Л. Кондратенко, О. Главник. — К: Мікрос-СВС,
2003.
12. Психологічна допомога сім’ї: Посібник / За ред. 3. Г. Кісарчук. —
К.: Вид.-во інст-ту соціології НАН України, 1992.
13. Раттер М. Помощь трудным детям: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1987.
14. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога: В 2 кн. — М.:
ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003.
15. Розвиток пізнавальних процесів дитини /Упоряд.: С. Максименко, В.
Маценко, О. Главник. — К: Мікрос-СВС, 2003.
16. Семья в психологической консультации. — М.: Просвещение, 1997.
17. Словарь практического психолога / Сост. С. Ю. Головин. — Минск:
Харвест, 1998.
18. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового
возраста. — СПб.: Питер, 1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
