Реферат на тему:
Когнітивний напрям у психологічному консультуванні
Зміст
• Соціально-когнітивна теорія
• Основні положення концепції
• Раціонально-емотивне консультування
• Техніки та моделі когнітивного консультування
Соціально-когнітивна теорія
Теорія відображає визнання як впливу соціуму на думки і дії людей, так і
значну роль когнітивних процесів у формуванні мотивацій і емоцій, у
здійсненні дій. Люди взаємно детермінують один одного і детермінуються
навколишнім середовищем.
Альберт Бандура (1925) — засновник напряму. Зробив своєрідний “виклик”
Скіннеру, розглядаючи принцип підкріплення з іншого боку. Виділив
корисне та шкідливе мислення і поведінку, обґрунтував основні когнітивні
концепції — самоефективності та саморегулювання. Основні когнітивні
здібності: символізація, передбачення, опосередкування, саморегуляція,
самоаналіз.
Основні праці А. Бандури: “Теорія соціального научіння”, “Соціальні
основи мислення і поведінки: соціально-когнітивна терапія”,
“Самоефективність: тренування контролю”.
З огляду на цю теорію, научіння через наслідки реакцій є когні-тивним
процесом. Наслідки реакції створюють скоріше очікування, ніж зв’язок
типу стимул — реакція. Додаткові джерела прогнозуючої інформації:
опосередковані (для отримання інформації найбільше значення мають
спостереження за іншими) і символічні (акцент — вислуховування
пояснень).
Соціально-когнітивна модель А. Бандури — це модель типу: стимул —
опосередковані організмом когнітивні процеси — реакції.
Виділяються такі регулювальні мотиваційні системи: такі, які базуються
на зовнішніх, опосередкованих та самопродукованих результатах.
Саморегулювання поведінки передбачає: самоспостереження, оцінні процеси,
самореактивні процеси (самовідповіді).
Концепція особистої ефективності виступає як найбільш важлива для
діяльних людей. Усвідомлення самоефективності індивіда — судження про
здатність людини досягти певного рівня виконання завдань. Джерела
інформації про ефективність: опосередкований досвід, вербальне
переконання, фізіологічний стан. Цілі, які приводять до порушення
рівноваги; мотивація до дії.
Нововведення: два основних способи научіння (через спостереження і в
дії). Моделювання, що сприяє навчанню навичкам і правилам поведінки і
може гальмувати наявні реакції. Символічне моделювання як спосіб
формування уявлень людей про соціальну реальність через відображення
людських стосунків і діяльності. Формування поведінки людей шляхом
заучування наслідків спостережень за моделями.
Основні положення концепції
Научіння через спостереження включає в себе чотири головних процеси:
прояви уваги, збереження, продукування і мотивацію. Моделювання
мислительних процесів передбачає підкріплення. Научіння в дії (научіння
через досвід). Виділення різниці між знаннями і навичками. Функції
наслідків реакції. Наслідки визначають поведінку, значною мірою через
думки (посередники). Научіння в дії, його ефективність. Прогнозуючі
знання і передбачення.
Регулювальні спонукальні системи: зовнішні мотиватори (які мають
біологічну основу — фізичну депривацію і біль); когнітивні (внутрішні)
мотиватори. Дія когнітивних мотиваторів може здійснюватись через статуси
і стимули влади; через внутрішні стандарти людей і самооцінку.
Самоефективність і цілі. Функція і результати самоефективності. Практика
консультування: передбачає моделювання через участь.
Раціонально-емотивне консультування
Передбачає взаємодію почуттів, поведінки і когнітивного процесу.
Фундаментальні людські цілі: виживання, свобода від болю, щастя.
Схильність людей як до актуалізації самих себе, так і до перебування в
ірраціональному стані, прагнення до свободи вибору.
Альберт Елліс (1913 ) — автор нового підходу (раціональної терапії).
Пізніше (1961) змінює назву (раціонально-емотивна терапія). Основні
праці: “Аргументи й емоція в психотерапії” (Ellis, 1962), “Керівництво
до раціонального життя” (1961) тощо.
Ключові поняття та ідеї:
– люди не можуть жити без любові чи схвалення з боку значущих інших;
– люди хочуть бути щасливими: самі по собі, в спілкуванні з іншими
людьми, інтимно, в сфері інформації та освіти, професійно й економічно,
в сфері відпочинку та розваг;
– емоції, когніції й поведінка: холодні, теплі та гарячі когніції;
доречні і недоречні емоції;
– біологічні тенденції. Взаємодія спадковості, оточення і вибору;
– азбукова теорія особистості (АУП). Азбука раціонального мислення і
раціонального життя. Емоційне порушення психічної рівноваги;
– первинні жорсткі установки і переконання, їх похідні (нагнітання
страху, кошмарів, відчуття власної нікчемності і ненависті до себе,
передбачення постійних невдач);
– вторинні жорсткі установки і переконання, їх похідні (розвиток
хвороби, індукування негативних думок).
Нововведення. Соціальне научіння і вибір. Біологічні тенденції,
емоційний вклад. Недостатність розвитку здатності до наукового мислення.
Підкріплюючі наслідки. Акцент на “жахливому” минулому. Нереалістичні
установки відносно зміни. Інші когнітивні фактори. Недостатньо
стимулюючі установки через дію [19; 27].
Практика консультування: цілі (елегантні та неелегантні), тривалість
консультування, практичні дії і їх обмеження.
Характерні риси людей, які самоактуалізуються: особистий інтерес,
соціальний інтерес, самоуправління, толерантність, гнучкість, прийняття
невпевненості, обов’язковість, творчий потенціал і оригінальність,
наукове мислення, самоприиняття, прийняття тваринних начал в людині,
ризик, перспективний гедонізм (схильність до негайного отримання
нагороди), відсутність утопізму, висока фруструюча толерантність, власна
відповідальність за порушення своєї душевної рівноваги.
Когнітивні техніки: наукове опитування, обговорення, дискутування..
Техніки для домашнього завдання: використання аудіозаписів, бланків,
картки-нагадування, візуалізація, бібліотерапія, касети.
Селекція ірраціональних переконань. Дискутування: емотивні техніки
(енергійне дискутування, формування раціонально-емотив-
них образів). Інші техніки емотивного дискутування: безумовне прийняття,
використання гумору, використання раціональної рольової гри.
Вирішення проблем відбувається шляхом подолання опору і закріплення
позитивних змін. Раціонально-емотивний консультант не боїться
філософських міркувань, звертається до думок клієнта; допомагає
розпізнати негативні почуття, брати відповідальність за їх переживання і
зміни. Відношення “консультант — клієнт” характеризується як
“консультант — учитель”.
Техніки та моделі когнітивного консультування
Аарон Бек (1921) — автор основ когнітивного консультування і терапії.
Спосіб і процес обробки інформації виступають як основні положення
терапії. Відзначають значний вплив поглядів Фрейда, Роджерса, Адлера,
Саллівена на теорію Бека. Основні праці: “Когні-тивна терапія і емоційні
розлади”, “Когнітивна терапія депресії”, “Тривожні розлади і фобії”.
Акценти: пошук шляхів вирішення проблеми, спокійний стиль, безумовне
прийняття клієнта. Використання специфічних процедур, домашні завдання.
Основні положення. Первинні та більш високі рівні когнітивної обробки.
Схеми як когнітивні структури, що організовують досвід і поведінку.
Схеми як аналоги “особистіших конструктів” Джорджа Келлі. Види схем:
когнітивні (абстрагування, інтерпретація, спогади, оцінки), емоційні
(генерування почуттів), мотиваційні схеми, інструментальні (готують
людей до дій), контрольні (самоконтроль і гальмування). Обробка
інформації і схеми. Автоматичні думки (аналог у Фрейда — передсвідоме
мислення).
Когнітивні помилки: довільні умовисновки, вибіркова абстракція,
надузагальнення, перебільшення і применшення, персоналізація,
дихотомічне мислення, тунельне бачення (що відповідає настрою),
упереджені пояснення, наклеювання негативних ярликів, читання думок,
суб’єктивне аргументування.
Відношення когніції до емоції. Гіпотеза неперервності. Еволюційні витоки
когніцій і поведінки. Роль генетичних факторів.
Нововведення. Набуття вразливості: травми, отримані в дитинстві; погане
ставлення в дитинстві; соціальне научіння, неадекватний досвід научіння
навичкам, що дозволяють справитись з ситуацією. Активізація вразливості.
На запитання “Чому люди поводяться неадекватно?” когнітивний консультант
може відповісти: через нездатність змінити гіпервален-тний образ дій,
нездатність перевірити реальність дисфункційних інтерпретацій; через
опір змінам: переконання, через виправдання власних переконань,
аргументи взаємності, через проблеми взаємин з партнером [9; 19].
Когнітивні моделі. Модель депресії: когнітивна тріада, депресивні схеми,
когнітивні недоліки і викривлення. Когнітивна модель тривожних розладів.
Модель дистресу, що розвивається у подружжя. Когнітивна модель розладів
особистості.
Практика консультування. Мета — стимулювання до дії, система перевірки
реальності. Використання й обмеження. Визначення проблеми і
концептуалізація випадку. Важливе значення має позиція консультанта у
встановленні певних стосунків із клієнтом, спільному дослідженні,
встановленні “сократівського” діалогу (усвідомлення власних думок).
Когнітивні техніки: виявлення та ідентифікація думок, забезпечення
логічного обґрунтування, опитування, використання дошки для записів,
спонукання клієнтів до занять діяльністю, яка їх лякає, зосередженість
на образах, самоконтроль думок. Проведення когнітивних експериментів.
Поведінкові техніки: планування діяльності, оцінка майстерності і
задоволення, репетиція поведінки та розігрування ролей, постановка більш
складних завдань, використання методу відволікання, рекомендація вправ
для домашніх завдань [19; 21].
Завершення консультування і профілактика рецидивів. Когнітив-не
консультування — це структурований підхід, що проводиться, як правило, в
короткі терміни. Має бути обговорення критеріїв і очікувань, які
стосуються кінцевих результатів. Певна роль відводиться виконанню
домашніх записів та звітів для оцінки результатів консультування. При
цьому важливо мати навички самодопомоги. Перевірка істинності
результатів здійснюється через інтерпретації.
Використання методу можливе в різні вікові періоди. Ефективність
використання методу помічено також в процесі лікування людей похилого
віку (зокрема, депресій). Когнітивний метод має хороші результати і в
груповій роботі з сім’ями. Спостерігається популярність нетривалих
курсів з когнітивного консультування для страхових компаній та у
незаможних клієнтів.
Досить ефективним є використання методу під час лікування шизофренії та
посттравматичного стресу.
Трапляються випадки, коли в практиці психологічного консультування
виникає необхідність у проведенні тестування загальних здібностей
клієнта і визначенні рівня його загального інтелектуального розвитку.
Необхідно підходити диференційовано до оцінки рівня інтелектуального
розвитку дітей і дорослих, а також до вибору адекватних психологічних
тестів. У комплект методів для діагностики інтелектуальних здібностей
дітей мають входити також методи психодіагностики сприймання, уваги,
уяви і мовлення.
Особливого значення в практиці консультування має визначення загального
рівня інтелектуального розвитку дітей, що мають іти до школи, а також
учаться в перших класах (визначення так званого інтелектуального
компоненту психологічної готовності до навчання в школі).
Методи оцінки рівня розвитку когнітивних процесів у дорослих і дітей
значно відрізняються. Для дорослих переважно використовують
стандартизовані вербальні методики. Що ж стосується дітей, то, з огляду
на домінуюче образне мислення, більш валідними є невер-бальні тести, а
також методи оцінки продуктів діяльності, спостереження за включенням у
розумову діяльність.
Розробляючи рекомендації щодо використання методів оцінювання
інтелектуального розвитку у практиці психологічного консультування, не
слід забувати про стан пам’яті та рівень уважності клієнта. Трапляються
випадки, що низький рівень інтелектуального розвитку суб’єкта пов’язаний
саме з непродуктивністю запам’ятовування чи поганою концентрацією уваги.
Особливою актуальністю відзначаються методи вивчення динаміки
запам’ятовування у дітей і дорослих та методи визначення особливостей
пам’яті, її домінуючого типу (наприклад, образної чи словесно-логічної).
Діагностика оперативної пам’яті та вивчення опосередкованої пам’яті дає
можливість розробити рекомендації щодо поліпшення продуктивності
навчального процесу у дітей і дорослих.
Визначення загальних та спеціальних здібностей сприяє більш ефективному
професійному консультуванню.
Список використаної й рекомендованої літератури
1. Абрамова Г. С. Психологическое консультирование: Теория и опыт: Учеб.
пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. — М.: Academia, 2000.
2. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое
консультирование. — М.: Класс, 2000.
3. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: Теория и практика: Учеб.
пособие для студ. ст. курсов психол. фак. и отд-ний унтов. — М.: Класс,
2001.
4. Бурменская Г. В. Возрастно-психологический подход в консуль-тировании
детей и подростков: Учеб. пособие для студ. вузов / Г. В. Бурменская, Е.
И. Захарова, О. А. Карабанова и др. – М.: Academia, 2002.
5. Васьковская С. В. Психологическое консультирование: Ситуац. задачи.
-К.: Вища шк., 1996.
6. Ветер А. Л. Психологическое консультирование и диагностика: Практ.
руководство. – М.: Генезис, 2001.
7. Горностай П. П. Теория и практика психологического консультирования:
Пробл. подход. – К.: Наук. думка, 1995.
8. Гулина М. А. Терапевтическая и консультативная психология. -СПб.:
Речь, 2001.
9. Джордж Р., Кристианы Т. Консультирование: Теория и практи-ка / Пер. с
англ. А. Шадура. – М.: Изд-во “Эксмо”, 2002.
10. Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту. -К.: МАУП,
1996.
11. Коптева Н. В. Психологическое консультирование в школе: Хре-стоматия
/ Зап.-Ур. учеб. науч. центр; Сост. Н. В. Коптева. -Пермь, 1993.
12. КоттлерД. Психотерапевтическое консультирование / Дж. Кот-тлер, Р.
Браун; Пер. с англ. М. Потаповой, А. Ракитиной. -СПб.: Питер, 2001.
13. Мак-Вильяме Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры
личности в клин. процессе: Учеб. пособие / Пер. с англ. под ред. М. В.
Глушенко, М. В. Ромашкевича. – М.: Класс, 1998.
14. Мак М. Р. Практикум по когнитивной терапии / Пер. с англ. Т.
Саушкиной. – СПб.: Речь, 2001.
15. Меновщиков В. Ю. Введение в психологическое консультирова-ние. -М.:
Смысл, 2000.
16. Меновщиков В. Ю. Психологическое консультирование: работа с
кризисными и проблемными ситуациями. – М.: Смысл, 2002.
17. Моргун В. Ф. Делинквентный подросток. – Полтава, 1995.
18. Мэй Р. Искусство психологического консультирования: Как да-вать и
обретать душевное здоровье / Пер. с англ. М. Будыниной, Г. Пимочкиной. –
М.: Апрель Пресс: ЭКСМО-Пресс, 2002.
19. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования / Пер. с англ.
Е. Волков и др. – СПб.: Питер, 2000.
20. Немов Р. С. Основы психологического консультирования; Учеб. для
студ. вузов. — М.; Владос, 1999.
21. Роджерс К. О групповой психотерапии. — М., 1993.
22. Роджерс К. Р. Клиент-центрированная психотерапия; Теория, соврем,
практика и применение / Пер. с англ. Т. Рожковой и др. — М: Апрель
Пресс; ЭКСМО-Пресс, 2002.
23. Техники консультирования и психотерапии; Тексты / Под ред. У. С.
Сахакиан; Пер. с англ. М. Будыниной и др. — М.; Апрель Пресс;
ЭКСМО-Пресс, 2000.
24. Фанч Ф. Преобразующие диалоги; Учеб. по практ. техникам содействия
личност. изм. / Пер. с англ. Д. Ивахненко. — К.; Ника-Центр; Вист-С,
1997.
25. Флоренская Т. А. Диалог в практической психологии / Акад. наук СССР;
Ин-т психологии. — М., 1991.
26. Фрейд 3. Я и Оно / Пер. с нем. — Тбилиси; Мерани, 1991.
27. Холл К., Линдсей Г. Теории личности. — М., Апрель Пресс,
ЭКСМО-Пресс, 2000.
28. ХьеллЛ., Зиглер Д. Теории личности. — СПб.; Питер. Ком., 1998.
29. Шостром Э. Терапевтическая психология. Основы консультирования и
психотерапии / Пер. с англ. В. Абабкова, В. Гаврилова. — СПб.; Сова; М.;
ЭКСМО-Пресс; Сова, 2002.
30. Юнг К. Г. Психологические типы. — М.; Алфавит, 1992.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
