Реферат на тему:
Біхевіористичний напрям у консультуванні
Зміст
• Теорія оперантного обумовлення та інкубації
• Практика поведінкового консультування
• Консультування реалізмом
Біхевіористична теорія — це спроба вивчити і пояснити людську поведінку.
Теоретичним підґрунтям виступили вчення І. П. Павлова (1849-1936) і його
дослідження функціонування півкуль головного мозку та Д. Уотсона
(1878-1958) і його погляд на біхевіоризм як на об’єктивну
експериментальну галузь природничих знань, в якій розглядається
поведінка людей, набутість їх реакцій.
Теорія оперантного обумовлення та інкубації
Обумовленість в рішенні особистісних проблем обґрунтував Б. Скіннер
(1904-1990), який вважав, що поведінка формується і підтримується її
наслідками [9; 19]. Вчений концентрував увагу на впливі навколишнього
середовища після формування реакції. Суть теорії оперантного
обумовлення: поведінка впливає на оточення, породжуючи наслідки;
підкріплюючі стимули — це події, котрі посилюють ймовірність реакцій.
Складові підкріплення, котрі описують взаємодію між організмом і
оточенням: обставини, в рамках якої формується реакція; сама реакція;
підкріплюючі наслідки.
Наступні концепції: позитивне і негативне підкріплення, збереження і
згасання поведінки, формування і послідовне наближення, диференціювання
стимулу і контролю, генералізація стимулу.
Реципрокне гальмування як виявлення конкуруючої реакції з метою
послаблення одночасно сформованої реакції (Д. Вольпе). Реакції,
найчастіше вживані в консультуванні: релаксації, асертивні, сексуальні.
Г. Айзенк (1916) описав теорію неврозу, яка має пояснювати не лише
відсутність згасання, але й посилення невротично обумовлених реакцій,
котрі залишались непідкріпленими. Теорія інкубації: деякі умовні
рефлекси мають властивості імпульсу, завдяки чому при впливі одного лише
умовного стимулу (УС) індукується умовна реакція тривоги, ідентична
безумовному рефлексу (БР). Інкубація дозволяє УР бути сильнішим, ніж БР.
До основних положень і понять біхевіоризму можна віднести також:
детермінізм і формування навичок; обумовлення емоцій;, відсутність
особистісних смислів; пам’ять як збереження вербальних звичок.
Особистість розглядається як наслідок систем звичок. Способи оцінки
особистості: а) схеми утворення індивідууму; б) його досягнення; в)
записи про заняття у вільний час; г) емоційна поведінка в різних
ситуаціях; ґ) відповіді на запитання психологічних тестів.
Проблеми особистості — це зрушення в поведінці і конфлікти звичок; це
проблеми самості і самоконтролю. Біхевіоризм — основа експериментальної
етики.
Практика поведінкового консультування
Практика психологічного консультування і терапії. Головне завдання —
змінити поведінку, управляючи обставинами підкріплення клієнта.
Особливого значення надають висловлюванням, підкреслюються негативні
наслідки покарання та вплив неадекватності батьківського і етичного
контролю. В процесі взаємодії з психологом клієнт намагається
конструювати оточення. Психотерапія як форма контролю спрямована на
виправлення проблем, викликаних іншими засобами контролю [9; 21].
Консультант має володіти двома важливими стратегіями, спрямованими на
“угасання”: нова (бажана) поведінка має замінити небажану (це
здійснюється поступово, з використанням позитивних стимулів); інша
стратегія — уникнення підкріплення, котре раніше слідувало за поведінкою
(наприклад, учитель ігнорує відповіді учня, який не піднімає руку).
Поведінкове консультування вирізняється, в першу чергу, тим, що почуття
клієнтів виступають як вторинні у порівнянні з їх поведінкою. Успішне
консультування передбачає: зосередженість на певному типі поведінки;
постановку конкретних цілей; вибір спеціальних процедур, адекватних до
проблеми клієнта.
Такий підхід передбачає фіксацію певних змін у поведінці клієнта,
зокрема у його адаптивності, попередженні негативних розладів та
посиленні бажаних позитивних тенденцій. При цьому важливо визначити
позитивні стимули і події, вчасно підкріпити бажану поведінку, оцінити
ефективність терапевтичних процедур і можливість перенесення
поведінкових змін у реальне життя.
Методи і процедури: систематична десенсибілізація (передбачає зниження
тривоги, наприклад, шляхом фізичної релаксації); поведін-ковий контракт,
соціальне моделювання (зміна поведінки відповідно до зразка); тренінг
асертивності (самостверджуючої поведінки), який передбачає захист
власних прав без пригнічення і обмеження прав іншого.
Консультування реалізмом
Консультування засноване на теорії контролю, яка полягає в тому, що
поведінка людей завжди являє собою спроби контролювати світ з метою
задоволення своїх потреб. Потреби людей можна розподілити на фізичну
потребу у виживанні і психологічну потребу в належності, могутності,
свободі і розвагах.
Уїльям Глассер (1925) — автор методу. Розробив теорію контролю. Його
основні праці: “Терапія реальності” (Glasser, 1965), “Школи без
невдах”(1969),”Ідентичне суспільство” (1972), “Теорія контро-лю”(1984).
В них дається характеристика цілісної поведінки, яка складається: із
дій, мислення, переживань, фізіології. Поведінка людини, подібна дії,
направлена на задоволення “картин”. При цьому відбувається творчий вибір
різних способів контролю світу, здійснюється імітація.
У процесі консультування з’ясовуються причини продовження страждань:
прагнення утримати роздратування під контролем; отримати допомогу,
виправдовувати відсутність більш ефективних дій; управляти іншими.
Важливо також виділити причини неусвідомлення більшістю людей того, що
вони вибирають страждання: прийняття короткого чистого почуття за
тривалу поведінку, оскільки в сфері почуттів люди роблять вибір часто
автоматично; небажання втрачати почуття власної гідності, бажання
залишатись під контролем інших людей.
Головна мета консультування реалізмом — допомогти клієнтам встановити
ефективний контроль над своїм життям.
Основа розвитку практики консультування — положення про те, що люди
несуть відповідальність за своє існування. Люди з психічними розладами
переживають невдачі в силу того, що намагаються контролювати світ з
метою отримання того, що їм потрібно нині.
Основні положення: активна мова (дієслова замість іменників):
депресування, агресування, фобіювання. Базові потреби (у виживанні і
відтворенні; у належності (любити, співпрацювати, ділити); в могутності;
в свободі; в цікавих розвагах. Картини в голові. Цілісна поведінка. Люди
як системи контролю.
Нововведення: як люди визначають свої потреби; накопичення картин у
голові; здобуття цілісної поведінки; виховання дітей (як навчання їх
встановлювати контроль над власним життям).
Методи: початкове структурування, пояснення концепції теорії контролю,
заняття безпосередньо навчанням. Важливо сформувати плани задоволення
потреб та картини у голові клієнтів.
Цей напрям передбачає навчання поведінці, яка дає можливість досягти
успіхів та ефективно контролювати своє життя. Відсутність виправдань і
покарань виступають як головні принципи оцінки просувань клієнтів на
шляху до здійснення планів.
Структура консультативного процесу може передбачати: вклю-ченість
(демонстрування розуміння клієнту); сфокусованість на поведінці;
зосередженість на теперішньому; створення ціннісних суджень, планів,
прийняття зобов’язань, відмова від пошуку виправдань, виключення
покарань (варто просто враховувати помилки у процесі виконання плану
навчання).
Сфери використання: сімейне та групове консультування, робота зі
шкільними адміністраторами та викладачами (щоб допомогти учням).
Список використаної й рекомендованої літератури
1. Абрамова Г. С. Психологическое консультирование: Теория и опыт: Учеб.
пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. — М.: Academia, 2000.
2. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое
консультирование. — М.: Класс, 2000.
3. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: Теория и практика: Учеб.
пособие для студ. ст. курсов психол. фак. и отд-ний унтов. — М.: Класс,
2001.
4. Бурменская Г. В. Возрастно-психологический подход в консуль-тировании
детей и подростков: Учеб. пособие для студ. вузов / Г. В. Бурменская, Е.
И. Захарова, О. А. Карабанова и др. – М.: Academia, 2002.
5. Васьковская С. В. Психологическое консультирование: Ситуац. задачи.
-К.: Вища шк., 1996.
6. Ветер А. Л. Психологическое консультирование и диагностика: Практ.
руководство. – М.: Генезис, 2001.
7. Горностай П. П. Теория и практика психологического консультирования:
Пробл. подход. – К.: Наук. думка, 1995.
8. Гулина М. А. Терапевтическая и консультативная психология. -СПб.:
Речь, 2001.
9. Джордж Р., Кристианы Т. Консультирование: Теория и практи-ка / Пер. с
англ. А. Шадура. – М.: Изд-во “Эксмо”, 2002.
10. Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту. -К.: МАУП,
1996.
11. Коптева Н. В. Психологическое консультирование в школе: Хре-стоматия
/ Зап.-Ур. учеб. науч. центр; Сост. Н. В. Коптева. -Пермь, 1993.
12. КоттлерД. Психотерапевтическое консультирование / Дж. Кот-тлер, Р.
Браун; Пер. с англ. М. Потаповой, А. Ракитиной. -СПб.: Питер, 2001.
13. Мак-Вильяме Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры
личности в клин. процессе: Учеб. пособие / Пер. с англ. под ред. М. В.
Глушенко, М. В. Ромашкевича. – М.: Класс, 1998.
14. Мак М. Р. Практикум по когнитивной терапии / Пер. с англ. Т.
Саушкиной. – СПб.: Речь, 2001.
15. Меновщиков В. Ю. Введение в психологическое консультирова-ние. -М.:
Смысл, 2000.
16. Меновщиков В. Ю. Психологическое консультирование: работа с
кризисными и проблемными ситуациями. – М.: Смысл, 2002.
17. Моргун В. Ф. Делинквентный подросток. – Полтава, 1995.
18. Мэй Р. Искусство психологического консультирования: Как да-вать и
обретать душевное здоровье / Пер. с англ. М. Будыниной, Г. Пимочкиной. –
М.: Апрель Пресс: ЭКСМО-Пресс, 2002.
19. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования / Пер. с англ.
Е. Волков и др. – СПб.: Питер, 2000.
20. Немов Р. С. Основы психологического консультирования; Учеб. для
студ. вузов. — М.; Владос, 1999.
21. Роджерс К. О групповой психотерапии. — М., 1993.
22. Роджерс К. Р. Клиент-центрированная психотерапия; Теория, соврем,
практика и применение / Пер. с англ. Т. Рожковой и др. — М: Апрель
Пресс; ЭКСМО-Пресс, 2002.
23. Техники консультирования и психотерапии; Тексты / Под ред. У. С.
Сахакиан; Пер. с англ. М. Будыниной и др. — М.; Апрель Пресс;
ЭКСМО-Пресс, 2000.
24. Фанч Ф. Преобразующие диалоги; Учеб. по практ. техникам содействия
личност. изм. / Пер. с англ. Д. Ивахненко. — К.; Ника-Центр; Вист-С,
1997.
25. Флоренская Т. А. Диалог в практической психологии / Акад. наук СССР;
Ин-т психологии. — М., 1991.
26. Фрейд 3. Я и Оно / Пер. с нем. — Тбилиси; Мерани, 1991.
27. Холл К., Линдсей Г. Теории личности. — М., Апрель Пресс,
ЭКСМО-Пресс, 2000.
28. ХьеллЛ., Зиглер Д. Теории личности. — СПб.; Питер. Ком., 1998.
29. Шостром Э. Терапевтическая психология. Основы консультирования и
психотерапии / Пер. с англ. В. Абабкова, В. Гаврилова. — СПб.; Сова; М.;
ЭКСМО-Пресс; Сова, 2002.
30. Юнг К. Г. Психологические типы. — М.; Алфавит, 1992.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
