.

Показники стану та використання основних фондів і їх розрахунок самохідних машин і механізмів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
3 7658
Скачать документ

Реферат на тему:

Показники стану та використання основних фондів і їх розрахунок

Основні виробничі фонди підприємств, які беруть участь у процесі
виробництва, піддаються фізичному та моральному зносу, старіють, у
результаті чого знижуються їх експлуатаційні можливості. Стан та
використання основних виробничих фондів є важливою умовою, фактором
забезпечення нормальних умов процесу виробництва та підвищення його
ефективності. Тому на підприємствах важливе значення має як систематичне
оцінювання стану основних фондів, так і аналіз ефективності їх
використання.

Для визначення стану основних виробничих фондів та ефективності їх
використання можуть застосовуватися показники, які характеризують:

• рівень забезпечення підприємства основними виробничими фондами;

• їх стан;

• ефективність їх використання.

До показників, що характеризують рівень забезпечення підприємства
основними виробничими фондами, належать питома вага основних виробничих
фондів у майні підприємства, фондоозброєність та фондомісткість.

Питома вага вартості основних виробничих фондів у майні підприємства
визначається як відношення вартості цих фондів (за вирахуванням їх
зносу) до вартості майна підприємства. Це співвідношення (коефіцієнт)
має бути не меншим 0,5.

Фондоозброєність — показник, що характеризує рівень забезпеченості
основними виробничими фондами промислово-виробничого персоналу
підприємства. Розраховується фондоозброєність відношенням середньорічної
вартості основних виробничих фондів до середньооблікової чисельності
працівників підприємства.

Фондомісткість — показник, який характеризує рівень середньорічної
вартості основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої
валової продукції. Розраховується фондомісткість відношенням
середньорічної вартості основних виробничих фондів до вартості
виробленої валової продукції.

Стан основних виробничих фондів характеризується такими показниками:
коефіцієнтом оновлення; коефіцієнтом вибуття; коефіцієнтом приросту;
коефіцієнтом зносу; співвідношенням основних виробничих та невиробничих
фондів.

Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів — показник, який
відображає частку нововведених фондів у звітному році в загальній їх
вартості на кінець звітного року.

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів — показник, що відображає
частку фондів, що вибули у звітному році, у загальній їх вартості на
початок цього самого року. Ефективність використання основних виробничих
фондів визначається розрахунком таких показників: фондовіддачі,
рентабельності, суми прибутку на одиницю середньої вартості основних
фондів.

Фондовіддача основних виробничих фондів — показник, який відображає
обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні на одиницю (1
грн) середньорічної вартості основних виробничих фондів, які беруть
участь у виробництві цієї продукції. Цей показник є найбільш
узагальнюючим і характеризує ефективність використання основних
виробничих фондів.

Збільшення фондовіддачі основних виробничих фондів свідчить про
підвищення ефективності їх використання, що є позитивним явищем в
економіці підприємств. Основними шляхами підвищення фондовіддачі
основних фондів є збільшення обсягу виробництва валової (товарної)
продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання і зниження
середньорічної вартості цих фондів за рахунок ліквідації зношених,
малопродуктивних та невикористаних у виробництві основних засобів.

Рентабельність основних виробничих фондів — це відносний показник, який
характеризує рівень ефективності використання цих фондів. Розраховується
він відношенням загального прибутку, отриманого за звітний рік, до
середньорічної вартості основних виробничих фондів за цей самий рік.

Абсолютним показником, що характеризує ефективність використання
основних виробничих фондів, є сума прибутку, яка припадає на одиницю
(1грн) середньорічної вартості цих фондів. Цей показник відображає
рівень окупності використаних у виробництві основних виробничих фондів.

Збільшення суми прибутку, що припадає на одиницю (1 грн) середньорічної
вартості основних виробничих фондів, та підвищення рівня їх
рентабельності є основним завданням підприємств у ринкових умовах
господарювання.

Капітальні вкладення, їх види та форми їх здійснення

Відновлення основних фондів на діючих підприємствах здійснюється за
рахунок капітальних вкладень.

Капітальні вкладення — це витрати на створення нових, розширення,
реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів. До капітальних
вкладень на підприємствах належать витрати на будівництво будівель,
споруд та інших об’єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість
обладнання та інвентарю, які входять у кошториси будівництва; витрати на
придбання машин та обладнання, які не входять у кошториси будівництва;
витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки тощо;
витрати на будівництво та обладнання житлових будинків, дитячих
дошкільних установ, об’єктів культурно-побутового призначення та ін.

Крім того, до складу капітальних витрат належать такі:
проектно-пошукові; на відведення земельних ділянок та переселення у
зв’язку з будівництвом; на технічний нагляд за будівництвом; на
науково-дослідницькі роботи, передбачені в кошторисах на будівництво; на
утримання керівництва підприємств, які будуються; інші витрати, які не
належать до монтажних та будівельних робіт, але передбачені зведеним
кошторисом на будівництво.

Поняття “капітальні вкладення” тотожне поняттю “інвестиції”. У цьому
зв’язку поняття “капітальні вкладення” розглядається як інвестиції,
спрямовані на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію
діючих основних фондів.

В умовах ринкової економіки розрізняють інвестиції реальні та фінансові.

Реальні (прямі) інвестиції — це вкладення капіталу у створення засобів
виробництва.

Фінансові інвестиції— це вкладення капіталу в цінні папери, а також його
розміщення в банках або це активи, які утримуються підприємством з метою
збільшення прибутку, вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Найбільш прогресивною формою інвестицій є реальні (прямі) інвестиції,
пов’язані з відновленням основних фондів у формі нового будівництва,
реконструкції, розширення та технічного переозброєння діючих підприємств
та об’єктів невиробничої сфери, придбання транспортних засобів,
земельних ділянок, об’єктів природокористування тощо.

Залежно від джерел фінансування розрізняють такі капітальні вкладення:

• державні — інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних
фондів, джерелом фінансування яких є кошти державного бюджету, державних
підприємств і організацій, а також місцевих бюджетів;

• державні централізовані — інвестиції, спрямовані на створення та
відновлення основних фондів і фінансуються за рахунок коштів державного
бюджету й бюджетних кредитів;

• недержавні — інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів
з недержавними формами власності, до яких належать:

– власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні
відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові
нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

— позикові фінансові кошти інвестора;

— залучені фінансові кошти інвестора (кошти, отримані від продажу акцій,
облігацій, пайові та інші внески громадян, юридичних осіб);

— безкоштовні і добродійні внески, пожертвування громадян, підприємств
та організацій;

— кошти іноземних інвесторів (іноземні інвестиції як прямі, так і
портфельні, капітальні трансферти, кредити);

— капітальні трансферти — інвестування капітальних вкладень шляхом
переказу іноземної валюти в Україну і передавання права володіння
іноземними цінними паперами;

— змішані — інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних
фондів, у загальному обсязі яких є частка державних коштів.

Розширення основних фондів виробничого призначення може здійснюватися за
рахунок нового будівництва виробничих об’єктів, розширення,
реконструкції та технічного переозброєння діючих підприємств.

До нового будівництва належить будівництво комплексу об’єктів основного,
підсобного й обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств,
будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення
в експлуатацію перебуватимуть на самостійному балансі, що здійснюється
на нових площах з метою створення нової виробничої потужності.

До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових
виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і
розширення діючих окремих цехів і об’єктів основного, підсобного й
обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на
площах, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових
виробничих потужностей.

До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів
і об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як
правило, без розширення діючих будівель і споруд основного призначення.

До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів
щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і
дільниць на основі впровадження передової техніки і технології,
механізації й автоматизації виробництва, модернізації і заміни
застарілого та фізично зношеного устаткування на нове, більш
продуктивне, а також щодо вдосконалення загальнозаводського господарства
і допоміжних служб.

Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без
розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об’єкти
або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного
обґрунтування.

Обсяги капітальних вкладень (інвестицій) загалом і за видами
підприємства визначаються щорічно виходячи з потреби в них і наявних
джерел фінансування.

Список використаної літератури:

Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и
статистика, 1997.

Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.

Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр, Эльга,
1999.

Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.

Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.

Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и
статистика, 1995.

Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.

Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.

Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних
корпорацій. — К.: Либідь, 1993.

Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.
посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.

Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.

Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.

Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. —
К.:Либідь, 2002.

Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во
КНЕУ, 2002.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020