Реферат на тему:
Порядок видачі і погашення кредитуПорядок видачі кредиту
В умовах діяльності на комерційній основі банки можуть надавати кредити
всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої
належності й форм власності за наявності в них кредитних ресурсів і
правових форм забезпечення своєчасного повернення позик та оплати
відсотків за ними.
Кредитні ресурси у комерційних банків формуються за рахунок їх власних
коштів, залишків коштів клієнтів на їх поточних (валютних) рахунках,
залучених коштів юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки до
запитання і строкові, кошти від випуску цінних паперів, покупних коштів
у НБУ тощо.
Розмір наданого клієнтові кредиту визначається виходячи з планових
обсягів виробництва і реалізації продукції, капітального
будівництва, закупівель сільськогосподарської та іншої продукції,
сировини і матеріалів, товарообігу, вантажообороту та інших видів
господарсько-фінансової діяльності позичальників, що підтверджуються
відповідними планами, договорами, контрактами та іншими
господарсько-правовими документами.
Конкретні суми видачі й строки користування позиками встановлюються у
кредитних договорах виходячи з вартості та строків здійснення заходів,
які кредитуються, їх окупності й забезпеченості. В окремих випадках при
зміні умов виробництва та реалізації продукції (виконання робіт, надання
послуг) і з інших об’єктивних причин, банк може у визначених розмірах
задовольнити додаткову потребу позичальника у кредиті на умовах,
передбачених у додатковому кредитному договорі.
Видача кредиту позичальнику здійснюється з позичкового рахунка, який
відкривається на його ім’я, як правило, у безготівковому порядку шляхом
оплати розрахунково-грошових документів за товарно-матеріальні цінності,
роботи, послуги, придбані (виконані) на умовах договорів і контрактів з
постачальниками, підрядниками тощо.
В окремих випадках позики, які видаються позичальнику, можуть бути
перераховані на його поточний рахунок для використання на цілі,
передбачені кредитним договором, із збереженням права контролю банком за
цільовим використанням кредиту.
У разі потреби за рішенням банку позики можуть надаватися позичальнику
готівкою для розрахунків з громадянами за закуплену у них
сільськогосподарську продукцію на основі складених з ними договорів
закупівлі.
Видача позик оформлюється операційним відділом банку на підставі
розпорядження кредитного відділу банку. Позики видаються одноразово,
щодня або в інші строки виходячи з потреби у кредиті. Довгострокові
позики можуть надаватися в міру виконання будівельно-монтажних робіт і
витрат на капітальні вкладення.
Банк може передбачити у кредитних договорах й інший порядок видачі
кредитів.
Позичальникам із стабільним фінансовим станом, які мають репутацію
акуратних платників, може бути відкрита кредитна лінія, тобто видача
позики в разі потреби в попередньо обумовленій сумі і за встановленим
лімітом, у межах якого і оплачується група договорів і комерційних
контрактів позичальника. Розмір кредитної лінії, строки її дії,
періодичність видачі та погашення позик визначаються укладеними
договорами, контрактами і фіксуються у кредитному договорі на їх
відкриття. За обслуговування кредитної лінії позичальник сплачує банку
кредитні комісійні, що нараховуються на всю суму відкритого кредиту
незалежно від величини його використання.
При видачі в порядку часткової оплати витрат, контрактів, але в межах
кредитного договору позики оформляються як термінові зобов’язання з
визначеними в них конкретними строками їх погашення.
У разі наявності у позичальника прострочених щодо повернення кредитів
видача нових позик не допускається.
Забороняється видача кредитів на погашення збитків господарської
діяльності позичальника, на формування і збільшення статутного фонду
комерційних банків, а також на придбання цінних паперів підприємствами
будь-якої форми власності.
Порядок погашення кредиту і відсотків за користування ним
Порядок, форма і строки погашення кредиту позичальником передбачаються,
як правило, у кредитному договорі. Проте якщо передбачена в договорі
сума позики видається позичальнику частково в порядку оплати окремих
видів витрат, контрактів і ці частки позики оформляються терміновими
зобов’язаннями, то вони погашаються у строки і в сумах, передбачених у
цих зобов’язаннях.
Позика може погашатись одноразово або в розстрочку (частково).
Одноразове погашення позики передбачає повернення боргу в повній сумі у
строк, встановлений у кредитному договорі. При погашенні позики в
розстрочку передбачається періодичність повернення боргу, узгоджена з
часом надходження виручки від продажу продукції (товарів, надання
послуг) та інших надходжень грошових коштів і відповідно до строків,
вказаних у термінових зобов’язаннях. Можливі й інші способи погашення
позики, які необхідно передбачити у кредитному договорі, наприклад метод
“амортизаційного” погашення кредиту. Цей метод передбачає погашення
основної суми боргу і відсотків за ним систематично у визначених
розмірах і в установлені строки. Разом з останнім платежем погашаються
залишок кредиту і відсотки за ним.
Відсотки нараховуються щомісяця виходячи зі встановленої у кредитному
договорі ставки і суми непогашеної позики.
Нині встановлення процентної ставки за кредити не регулюється
нормативними документами. Плата за користування довгостроковим кредитом
визначається банками з урахуванням строку кредитування, наданих
позикоотримувачами гарантій своєчасного повернення кредиту, попиту та
пропозицій кредитних ресурсів, а також наявності кредитного ризику.
Процентні ставки, що встановлюються банком, мають забезпечувати повне
покриття їх витрат та отримання прибутку від госпрозрахункової
діяльності.
Сума боргу і відсотки за ним погашаються в такій послідовності: спочатку
сплачуються нараховані відсотки за користування позикою, потім
погашається прострочена заборгованість з позики, далі кошти
спрямовуються на погашення основної суми кредиту.
Погашення кредиту і відсотків за ним здійснюється платіжним дорученням
позичальника з його поточного рахунка, а за умови визнання боргу
позичальником — платіжною вимогою банку в порядку, встановленому чинним
законодавством.
Позичальник не звільняється від повернення боргу з позики і сплати
відсотків за нею при настанні будь-яких несприятливих обставин, у тому
числі й незалежних від нього.
У разі неможливості погашення позичальником заборгованості з позики і
відсотків за нею у строки, передбачені кредитним договором, банк в
окремих випадках за клопотанням позичальника може надати йому
відстрочення погашення боргу під підвищений відсоток з укладенням
додаткової угоди.
У разі відмови банку в наданні відстрочення погашення кредиту він
реалізує своє право на повернення боргу і відсотків за ним за рахунок
гарантів (поручителів) або забезпечення, прийнятого від позичальника при
видачі йому кредиту. При цьому борг повертається в певному порядку. Якщо
позика видана під заставу майна, банк погашає борг з вартості
заставленого майна в порядку, передбаченому в договорі застави. Як
правило, це погашення здійснюється шляхом зарахування виручки від
продажу заставленого майна на позичковий рахунок позичальника. При
видачі позики під гарантію (поручництво) банк стягує суму боргу в
безперечному порядку своїм розпорядженням з рахунка гаранта. У такому
самому порядку стягується сума боргу зі страхової компанії, якщо
забезпеченням позики було страхове свідоцтво (поліс).
У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом і сплати відсотків за
ним та відсутності домовленості між банком і позичальником про
відстрочення повернення кредиту банк має право застосувати штрафні
санкції в розмірах, передбачених кредитним договором.
Якщо підприємство-позичальник використовує одержаний кредит не за
цільовим призначенням, надає банку недостовірну звітність, банк має
право достроково стягнути з позичальника видану суму кредиту і відсотки
за ним.
У разі відмови позичальника від погашення боргів за позикою банк має
право стягнути їх у претензійно-позовному порядку.
При систематичному невиконанні позичальником кредитних зобов’язань банк
може поставити питання про банкрутство цього позичальника.
Контроль банку за використанням і погашенням кредиту
Важливим етапом у процесі кредитування є здійснення банком контролю за
виконанням умов кредитного договору з позичальником, цільовим та
ефективним використанням наданого кредиту, своєчасним і повним його
погашенням та сплатою відсотків за ним. Банк протягом періоду дії
кредитного договору постійно аналізує господарсько-фінансової діяльності
позичальника, його фінансовий стан, перевіряє стан зберігання наданого
банку в заставу майна. У разі погіршення фінансово-економічного стану
позичальника, виявлення фактів використання кредиту не за цільовим
призначенням, несвоєчасного повернення раніше одержаної позики,
безпідставного завищення вартості заставленого майна банк має право
достроково розірвати кредитний договір, призупинити надання кредиту,
стягнути видані позики і відсотки за ними за рахунок коштів, що є на
рахунку позичальника, або вартості заставленого позичальником майна.
Банк зобов’язаний проводити незалежні експертизи проектів і заходів, які
кредитуються, перевіряти достовірність наданої йому бухгалтерської та
іншої звітності тощо.
У разі виявлення відхилень у проектах, що кредитуються, і заходах у
поданій звітності або у веденні бухгалтерського обліку банк має право
призупинити подальшу видачу кредиту до усунення позичальником виявлених
недоліків.
Якщо позичальник не забезпечує виконання зобов’язань щодо повернення
боргу і відсотків за ним згідно з кредитним договором, то банк
відповідно до чинного законодавства має право звернутися до арбітражного
суду із заявою про порушення справи про банкрутство цього позичальника.
Звернутися до арбітражний суду про порушення справи про банкрутство
позичальника банк може після завершення місяця з дня письмового
попередження ним позичальника про необхідність погашення ним боргу за
позикою.
Інші форми кредитів, які надаються при кредитуванні підприємств
Суб’єкти господарювання у процесі виробничо-фінансової діяльності крім
банківського кредиту можуть користуватися й іншими видами кредиту:
комерційним, лізинговим, іпотечним, консорціумним та ін.
Комерційний кредит — це кредит, який надається в товарній формі
продавцями покупцям у вигляді відстрочення платежу за продані товари.
Основне призначення комерційного кредиту — прискорення реалізації
товарів й одержання певного прибутку.
Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконанні
роботи, надані послуги, за якими продавець надає відстрочення платежу
покупцеві.
Матеріальним вираженням комерційного кредиту, як правило, є вексель, що
відображає фінансові зобов’язання покупця-позичальни-ка перед
продавцем-кредитором щодо відстрочення оплати вартості відпущених
товарів, наданих послуг.
Отже, комерційний кредит може передбачати укладення відповідної угоди
між двома суб’єктами господарювання — продавцем (кредитором) і покупцем
(позичальником) з приводу відстрочення платежу за продані (куплені)
товари, послуги. Відстрочення платежу в цьому разі оформлюється
векселем.
Розглянемо основну відмінність комерційного та банківського кредитів.
При комерційному кредитуванні роль кредитора відіграють не банки або їх
спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, які
займаються виробничою або торговельно-постачальницькою діяльністю.
Комерційний кредит надається тільки в товарній формі. Середня його
вартість завжди нижча від середньої ставки банківського відсотка. Плата
за комерційний кредит входить у ціну товару, послуг. Сума і строки цього
кредиту обумовлені векселем.
Лізинговий кредит — це кредит, наданий у формі розстрочки платежу за
майно, узяте в оренду на умовах укладеної угоди.
Лізинг — це довгострокова оренда майна на умовах розстрочення плати за
неї. У цьому разі власник майна здає його в оренду на тривалий строк
лізингоутримувачу, який шляхом періодичних платежів виплачує повну
вартість цього майна.
Отже, лізинговий кредит є формою майнового кредиту, а лізингова операція
має кредитний характер. Суб’єктами кредитних відносин у цьому разі є
лізингодавець як кредитор і лізингоутримувач як позичальник.
Об’єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, що належить
до основних фондів відповідно до чинного законодавства, не заборонене до
вільного обороту на ринку і не має обмежень на передачу в оренду.
Об’єктами лізингу не можуть бути об’єкти оренди державного майна, крім
окремого, індивідуально визначеного майна державних підприємств,
земельні ділянки та інші природні об’єкти.
Суб’єктами лізингу є лізингодавець, лізингоутримувач і продавець
лізингового майна.
Лізингодавець — це суб’єкт підприємницької діяльності (у тому числі
банківське або небанківське фінансове підприємство) який передає у
користування об’єкти лізингу за договором лізингу. Лізин-годавцями
можуть бути комерційні банки, лізингові компанії, філіали і підрозділи
підприємств, які виробляють обладнання, комітети з управління майном при
органах влади.
Лізингоутримувач — це суб’єкт підприємницької діяльності, який отримує в
користування об’єкти лізингу за договором лізингу. Лі-зингоутримувачами
можуть бути юридичні особи, які здійснюють виробництво тієї чи іншої
продукції, і фізичні особи, зайняті підприємницькою діяльністю.
До продавців майна належать виробники машин і обладнання, оптово-збутові
організації, торговельні фірми, власники майна та ін.
Економічні відносини, що виникають між юридичними особами при оренді
майна, можуть мати вигляд фінансового і оперативного лізингу.
Фінансовий лізинг — це такий вид договору лізингу, згідно з яким
лізингоутримувач одержує у платне користування від лізингодавця об’єкт
лізингу на строк, що не може бути менший від строку, за який
амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, визначений на день
ук-ладення договору. Після завершення строку договору фінансового
лізингу об’єкт лізингу, переданий лізингоутримувачу відповідно до
договору, переходить у власність лізингоутримувача або викуповується ним
за кінцевою вартістю.
Оперативний лізинг це такий вид договору лізингу, згідно з яким
лізингоутримувач одержує у платне користування від лізингодавця об’єкт
лізингу на строк, менший від строку, за який аморти-зується 90 %
вартості об’єкта лізингу, визначений на день укладення договору. Після
завершення строку договору оперативний лізинг може бути продовжений або
об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю.
Договір між лізингодавцем і лізингоутримувачем включає об’єкт лізингу
(склад і вартість майна), строк дії договору, розмір і строки сплати
лізингових платежів, умови експлуатації і технічного обслуговування
майна, умови повернення або викупу об’єкта лізингу піс-ля завершення
строку договору, а також відповідальність сторін.
Після завершення строку дії договору об’єкт лізингу може бути викуплений
за кінцевою вартістю лізингоутримувачем або повернений лізингодавцю у
стані, передбаченому в договорі.
Список використаної літератури:
Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и
статистика, 1997.
Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.
Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника-Центр, Эльга,
1999.
Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.
Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.
Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.
Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и
статистика, 1995.
Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.
Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.
Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних
корпорацій. — К.: Либідь, 1993.
Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.
посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.
Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.
Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.
Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. —
К.:Либідь, 2002.
Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. — К: Вид-во
КНЕУ, 2002.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
