.

Податкова система Грузії (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
644 7649
Скачать документ

Реферат на тему:

Податкова система Грузії

Економічні реформи в Грузії почали проводитися ще в 1991 році. Але до
1993 року одна з її основних частин — податкова реформа — базувалась на
старій командно-адміністративній системі, яка діяла ще за часів СРСР.
Складності формування нової податкової системи були пов’язані зі старою
системою управління, жорстким державним регулюванням усіх сфер
діяльності господарського комплексу, у тому числі окремих її складових —
цін, податків, зарплати тощо.

Основа діючої податкової системи Грузії почала закладатися ще на початку
90-х років XX ст. Так, у 1992 році був введений податок на додану
вартість (ПДВ), у 1993 році парламентом держави прийняті закони про
оподаткування та введені в дію податок на прибуток підприємств, акцизні
збори, податок на майно, прибутковий податок з фізичних осіб, медичний
податок.

Щоб упорядкувати податкову систему та стабілізувати її, парламентом
Грузії у 1997 році був прийнятий Податковий кодекс (ПК Г), мета якого —
сприяти розвитку виробництва, активізації інвестиційної діяльності,
розвитку підприємництва та підвищенню загального добробуту всіх верств
населення. Він передбачав формування в державі єдиної податкової системи
та створення єдиної податкової бази, підвищення відповідальності
платників податків за виконання своїх податкових обов’язків.

Податковим кодексом також визначаються склад місцевих податкових
платежів: податок на підприємницьку діяльність, податок з грального
бізнесу, курортний податок, готельний податок, податок з реклами,
податок за паркування автотранспорту, податок за використання місцевої
символіки. Крім того, проведена заміна деяких існуючих раніше зборів на
податки. Наприклад, збір за передачу нерухомості у спадщину замінено
податком за передачу нерухомості у власність, збір на спадщину —
податком на спадщину та дарування тощо.

Новий ПК Г більш удосконалений, не має подвійного трактування різних
положень. Згідно з цим кодексом були законодавчо підтверджені введені
раніше податки (ПДВ, медичний податок, акцизні збори, податок на майно
підприємств), а також введені нові — податок на землю, податок з власних
транспортних засобів, податок на передачу майна, податок на
невикористані природні ресурси, за забруднення навколишнього середовища,
податок за в’їзд транспортних засобів на територію держави.

Одним з основних податків, як і в інших країнах світу, є податок на
додану вартість, який був введений замість податку з обороту. Він
стягується на кожному етапі купівлі-продажу з тієї частини вартості, яка
додається на кожному наступному етапі просування товару. До переваг
цього податку можна віднести те, що він не стягується з широкого кола
платників за місцем створення нової вартості, простоту його обчислення
та забезпечення при цьому стабільної бази державного бюджету незалежно
від зміни цін та рівня інфляції. Але ставка його змінюється. Так, у 1992
році вона становила 20 %, з 1993 року — 14 %. ПДВ становив 25 % усіх
податкових надходжень до бюджету країни. У сучасних умовах питома вага
ПДВ становить 20 % загальних надходжень до державного бюджету, а в
загальному валовому внутрішньому продукті доходить до 2-3 %. Законом
передбачається багато пільг, але в деяких випадках їх надання не було
продумано до кінця. Так, надання пільг щодо ПДВ та інших податків
Патріархату Грузії призвело до появи різних комерційних підприємницьких
структур, що дало можливість розширити масштаби пільгового оподаткування
багатьох виробників продукції та тих, хто надає послуги. Тому дія такого
положення протягом двох років і необгрунтоване надання пільг призвели до
того, що державний бюджет втрачав кошти.

Податок на прибуток підприємства сплачують з одержаного прибутку. При
розрахунку бази оподаткування із загальної суми доходу відраховуються
усі витрати на ведення бізнесу. Всі платники оподатковуються за базовою
ставкою — 20 %. У загальній сумі доходів бюджету країни цей податок
становить 20 % усіх податкових платежів. Від його сплати звільняються
новостворені підприємства у перший рік, а в наступні два роки ставка
оподаткування зменшується на 50 % звичайної ставки. Надається пільга
також за зовнішніми інвестиціями. Деякі доходи підприємств виключаються
з бази оподаткування, наприклад процент, одержаний банками та кредитними
установами, але при цьому з дивідендів стягується податок.

У Грузії акцизний збір стягується з алкогольних напоїв, тютюнових
виробів, автомашин. Цим податком обкладаються товари, вироблені в Грузії
або завезені з інших країн (крім країн СНД). Товари та вироби, які
експортуються в країни СНД, підлягають оподаткуванню цим збором, а,
навпаки, ті, що експортуються в інші країни, від цього податку
звільняються, тобто стимулюється експорт у розвинені країни світу. Для
виробників, які виготовляють у Грузії або імпортують підакцизні товари,
ставка оподаткування приблизно однакова.

Для фізичних осіб основним податком є прибутковий податок, але він має
менше значення, ніж ПДВ. Фізичні особи сплачують його із заробітної
плати, яку одержують за основним місцем роботи. Але при цьому
застосовується система комулятивних стягнень, тобто оподатковується
також дохід, одержаний як за основним місцем роботи, так і за іншим
місцем, що вказується працівником, і при цьому встановлюються різні
ставки оподаткування. Тобто розрахунки проводяться за доходами,
одержаними з початку року. З урахуванням того, що більшість громадян
Грузії працюють у кількох місцях, у кінці року їм необхідно заповнити та
подати щорічну податкову декларацію. Загалом це є позитивною стороною,
але ефект досягається тільки при добре налагодженому обліку всіх
платників податків і застосуванні обчислювальної техніки. На жаль, нині
в державі ще немає умов для ведення такого обліку, тобто не вистачає
необхідної техніки, людських ресурсів тощо. Тому ефективність стягнення
прибуткового податку невелика.

Податок на майно підприємств. Цей податок стягується щорічно в розмірі 1
% від вартості майна. При його обчисленні до майна, що оподатковується,
включається обладнання, нематеріальні активи, незакінчене будівництво та
інші об’єкти. Не входять до податкової бази запаси сировини, матеріалів,
напівфабрикатів, готова продукція, грошові кошти та фінансові активи.

Податок на землю був введений у 1994 році указом президента Грузії. Його
ставки встановлюються в регіональному масштабі і залежать від якості
землі.

Основним джерелом доходів місцевих бюджетів є податки, що стягуються
урядом, а потім передаються місцевим органам самоврядування. Незважаючи
на те, що місцеві органи мають право встановлювати свої податки та різні
відрахування, цих зборів не вистачає, тому велику питому вагу становлять
дотації з державного бюджету. До податкових платежів місцевого значення
належать: податок з грального бізнесу, курортний податок, готельний
податок, податок з реклами, за паркування автотранспорту, за
використання місцевої символіки.

Особливістю системи оподаткування Грузії є те, що із введенням
Податкового кодексу була підвищена відповідальність платників податків
за невиконання своїх фінансових обов’язків перед державою. Але це не
знизило втрати від зменшення бази оподаткування, тобто доходів та
прибутків. Крім того, в Грузії низька питома вага прибуткового податку з
громадян та податку на прибуток підприємств. Для податкової системи
країни характерні фіскальна функція і слабкий прояв функції розподілу і
соціальної спрямованості розподілу коштів від надходжень податкових
платежів між юридичними та фізичними особами.

Недоліком податкової системи є і те, що існує велика кількість пільг,
які використовуються для досягнення політичних та економічних цілей, а
це призводить до перекручення економічних пріоритетів, скорочення
дохідної частини бюджету, а крім того, з’являються додаткові можливості
для ухилення від сплати податків.

До позитивних сторін податкової реформи в РГ можна зарахувати досить
помірну ставку ПДВ, збільшення кількості підакцизних товарів та
зменшення середньої ставки акцизного збору для вітчизняних виробників,
що зумовило зростання виробництва підакцизних товарів.

Основною функцією податків стає регулююча, і тому посилюється податковий
тиск на споживача. Здійснюється це передусім за допомогою різних пільг,
особливо для сільськогосподарських виробників.

Втім, податкова система РГ потребує подальшого удосконалення. Потрібно
суттєво скоротити кількість змін та доповнень до ПК РГ (щодо деяких
податків вони вносяться щомісячно), відмінити неефективні податки,
розширити коло платників податків на доходи, підвищити роль та значення
майнових податків, посилити контроль за наданням податкових пільг,
підвищити кваліфікацію працівників податкових служб, комп’ютеризувати
податкові органи, розробити методичні та методологічні основи
податкового планування.

Список використаної літератури

Брант М., Шаповал С. Бизнес в Украине и за ее пределами. — К.:
Видавничий центр “Просвіта”, 1997.

Величко О., Дмитренко І. Іноземний досвід реформування податкової
системи // Економіст. — 1998. — № 7-9. — С. 120-123.

Гридчина М. В., Вдовиченко Н. И., Калина А. В. Налоговая система
Украины: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000.

Дернберг Р. Л. Международное налогообложение / Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ,
1997.

Евстигнеев Е. Н. Основы налогообложения и налогового права. — М., 1999.

Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег // Избранные
произведения / Пер. с англ. — М.: Экономика, 1983.

Налоговые системы зарубежных стран / Под ред. В. Г. Князева и Д. Г.
Черника. — М.: ЮНИТИ, 1997.

ЧерникД. Г. Налоги в рыночной экономике. —М.: ЮНИТИ, 1997.

Періодична преса України та країн світу.

Інтернет. Сайти різних країн світу.

HYPERLINK “http://www.google.net.com” www.google.net.com

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020